Постанова

від 16.09.2020 по справі 640/14786/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14786/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Скидан С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КСМ-05"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року

у справі № 640/14786/19 (розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КСМ-05

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у місті Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю КСМ-05 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 19.04.2019 №00005511402, №00005501402, №00005491402.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю КСМ-05 - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що позивач не може нести відповідальність за недотримання вимог законодавства контрагентами позивача, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст. 61 Конституції України .

Представник позивача (апелянт) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник відповідач заперечував проти задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиву на апеляційну скаргу та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представником Головного управління Державної податкової служби у місті Києві заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів в судовому засідання задовольнила клопотання представника ГУ ДПС у м. Києві, здійснивши процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "КСМ-05" (код ЄДРПОУ 33497434) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Оферт Груп" (код ЄДРПОУ 40147989) за березень-червень, вересень 2016 року, ТОВ "Кайсан Баум" (код ЄДРПОУ 39812222) за лютий 2016 року - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств. За результатами якої складено акт від 19.03.2019 №193/26-15-14-02-04/33497434 (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення позивача: пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 31806 грн.;

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень 2016 року на загальну суму 77672,00 грн., в тому числі лютий 2016 - 12055 грн., березень 2016 - 22422 грн., квітень 2016 - 20000 грн., травень 2016 - 2125 грн., червень 2016 - 10500 грн., вересень 2016 - 10570 грн. та в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в періоді, що перевірявся за липень 2016 року на загальну суму 514 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 19.04.2019 року:

№ 00005511402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 53689,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 42951,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10738,00 грн.;

№ 00005501402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184221,00 грн.;

№ 00005491402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 82021,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 65617,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16404,00 грн.

Позивач, вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки контролюючим органом під час проведення перевірки встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Кайсан Баум" (код ЄДРПОУ 39812222) та ТОВ "Оферт Груп" (код ЄДРПОУ 40147989), що стало підставою для нарахування відповідачем ТОВ "КСМ-05" податкових зобов`язань згідно оскаржуваних рішень.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах позивачем із ТОВ "Кайсан Баум" надано суду першої інстанції копії рахунку-фактури від 08.02.2016 №СФ-0000041 на загальну суму 72330,00 грн., у тому числі ПДВ - 12055,00 грн., видаткової накладної від 08.02.2016 №РН-0000030 на загальну суму 72330,00 грн., у тому числі ПДВ - 12055,00 грн., податкової накладної від 08.02.2016 №24 на загальну суму 72330,00 грн., у тому числі ПДВ - 12055,00 грн., платіжних доручень від 12.02.2016 №28 на суму 39000 грн., від 16.02.2016 №30 на суму 33330 грн. (стор. 56-65 том І)

Так, ТОВ "Кайсан Баум" здійснено поставку товару - вузли і деталі блоку системи контролю загазованості СМК-45, СМК-46, СМК-4-32.

Колегія суддів вертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування даного товару, поставлення на облік товар та докази подальшого його використання.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься скріншот з бази контролюючого органу, з якого вбачається, що реєстрація ТОВ "Кайсан Баум" (код 39812222), як платника ПДВ анульована з ініціативи платника 01.07.2015 року №200222485, у зв`язку з переєстрацією (без зміни місцезнаходження).

Представник відповідача звернув увагу суду апеляційної інстанції на Видаткову накладну від 08.02.2016 року №РН-0000030 та податкову накладну від 08.02.2016 року №24, які підписані директор ТОВ "Кайсан Баум" ОСОБА_3, який є не уповноваженою особою.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в період з 22.12.2015 р. по 08.11.2016 р. директором ТОВ "Кайсан Баум" - ОСОБА_1 , а отже, в даному випадку колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу, що позивачем документально не підтверджено реальність господарських операцій з даним контрагентом.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Оферт Груп" (Виконавець) позивачем надано копії договорів: №14-16 від 20.04.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ "КСМ-05") доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - регламентні роботи по апаратурі для пусконалагодження котлів малої та середньої потужності; №15-16 від 22.04.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ "КСМ-05") доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - наладка системи автоматичного керування котлів середньої потужності; №17-16 від 25.04.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ "КСМ-05") доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - підготовчі роботи до монтажу (розмітка схеми монтажу, свердління отворів, підготовка кабельної продукції, збирання-розбирання ретушування) системи контролю загазованості на об`єкті ЖК "Ліпінка-3", житлові будинки №3.1 - 3.10; №18-16 від 26.05.2016, за умовами якого Замовник (ТОВ "КСМ-05") доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - ремонт двох газоаналізаторів кисню типу 151 ЕХ02; №20-16 від 06.06.2016, за умовами Замовник (ТОВ "КСМ-05") доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - налагодження та перевірка по ПГС системи загазованості типу СМК-4; №24-16 від 04.08.2016, за умовами Замовник (ТОВ "КСМ-05") доручає, а Виконавець відповідно до умов договору приймає на себе зобов`язання виконати і здати Замовникові, а Замовник прийняти і сплатити - підготовчі роботи до монтажу (розмітка схеми монтажу, свердління отворів, підготовка кабельної продукції, збирання-розбирання ретушування) системи контролю загазованості на об`єкті замовника.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт від 20.04.2016 №ОУ-0000071, від 22.04.2016 №ОУ-0000096, від 25.04.2016 №ОУ-0000091, від 26.05.2016 №ОУ-0000197, від 30.06.2016 №ОУ-0000329, від 30.09.2016 №ОУ-0000415 всього на суму 259 470 грн., у тому числі ПДВ - 43 195 грн.; копії рахунків-фактури від 31.03.2016 №СФ-0000035, від 20.04.2016 №СФ-0000115, від 22.04.2016 №СФ-0000157, від 25.04.2016№СФ-0000151, від 26.05.2016 №СФ-0000267, від 30.06.2016 №СФ-0000423, від 30.09.2016 №СФ-0000586; копію видаткової накладної від 31.03.2016 №РН-0000013; копії податкових накладних від 31.03.2016 №47, від 20.04.2016 №60, від 25.04.2016 №97, від 26.05.2016 №101, від 30.06.2016 №140, від 30.09.2016 №68, копії платіжних доручень від 12.02.2016 №28 на суму 39000 грн., від 16.02.2016 №30 на суму 33330 грн., від 01.04.2016 №53 на суму 99000 грн., від 13.04.2016 на суму 35530,20 грн., від 25.04.2016 №73 на суму 48300 грн., від 13.05.2016 на суму 8962,50 грн., від 27.05.2016 №87 на суму 24 637,50 грн., від 06.06.2016 №93 на суму 18000 грн., від 15.06.2016 №97 на суму 1593,75 грн., від 15.07.2016 на суму 8040 грн., від 20.10.2016 №168 на суму 8100 грн.

Разом з тим, в ході проведення перевірки контролюючим органом проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію по ТОВ "Кайсан Баум" (код 39812222), отриману з ІС "Податковий блок" та встановлено, що вказане підприємством перебуває на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, основний вид діяльності - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. До ДПІ за місцем обліку звіт щодо податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та інших звітів (за допомогою яких можна ідентифікувати кількісний показник працівників) за 2016 рік та за весь період діяльності підприємства не подано.

В ході аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Кайсан Баум" отримувало податкові накладні за весь період діяльності з наступною номенклатурою: продукти харчування різного вжитку, олива автомобільна, антифриз, електроприлади, велосипеди, тощо, також встановлено відсутність придбання даного товару, який реалізований. Крім того підприємство реалізує в адресу інших СГД наступні товари та послуги: автозапчастини різного призначення, очищення каналізації промислових об`єктів, гідродинамічне очищення фекальної каналізації, ремонтні роботи, деталі та запчастини в асортименті тощо. Широка номенклатура та значні обсяги придбаних товарів (робіт, послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності при відсутності у ТОВ "Кайсан Баум" трудових та виробничих ресурсів.

Також, під час проведення перевірки проаналізовано наявну в ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію по ТОВ "Оферт Груп" (код 40147989), отриману з ІС "Податковий блок" та встановлено, що останнє за основним місцем обліку перебуває в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, основний вид діяльності - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Остання звітність подана платником з податку на додану вартість за вересень 2016 року. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) до податкового органу за 2016 рік не подано, відповідно кількість працюючих невідома.

В ході аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Оферт Груп" отримувало податкові накладні за весь період діяльності з наступною номенклатурою: продукти харчування різного вжитку, олива, іграшки дитячі різного вжитку, тютюнові вироби (ліцензія на реалізацію тютюнових виробів відсутня), тощо. Також встановлено відсутність придбання даного товару та послуг, які реалізовані. Крім того, підприємство реалізує в адресу інших СГД наступні товари та послуги продукти харчування, тютюнові вироби (ліцензія на реалізацію тютюнових виробів відсутня), дитячі іграшки, тощо. Широка номенклатура та значні обсяги придбаних товарів (робіт, послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності при відсутності у ТОВ "Оферт Груп" трудових та виробничих ресурсів.

Отже, проведеним аналізом задекларованих показників ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп" встановлено, що зазначені підприємство не придбавали товари та не залучали третіх осіб для надання таких послуг.

Крім того, ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп" фігурують у якості підприємств з ознаками фіктивності у обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємництва, заведених ГУ ДФС у м. Києві (Оболонський район міста Києва), в яких зазначено, що відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_1 , яка повідомила про непричетність до реєстрації та ведення діяльності ТОВ "Кайсан Баум", а також отримано пояснення у громадянки ОСОБА_2 , яка заперечила причетність до реєстрації та ведення діяльності ТОВ "Оферт Груп".

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп" фігурують у кримінальному провадженні №32017100080000017 від 07.02.2017, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, згідно якого встановлено, що невстановлені слідством особи, без мети зайнятості легальною господарською діяльністю, зареєстрували підприємства ТОВ "Оферт Груп" (код ЄДРПОУ 40147989) та ТОВ "Кайсан Баум" (код ЄДРПОУ 39812222) для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.

В ході досудового розслідування допитано, як свідка у кримінальному провадженні директора ТОВ "Оферт Груп" (код 40147989) ОСОБА_2 , яка показала, що ніякого відношення до діяльності підприємства немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводила, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формувала та в первинній фінансово-господарській документації не розписувалась та не уповноважувала на це нікого.

Також, допитано як свідка у кримінальному провадженні засновника ТОВ "Кайсан Баум" (код 39812222) ОСОБА_1 , яка показала, що жодного відношення до реєстрації/створення вказаного підприємства немає, первинну, фінансову документацію не підписувала та не уповноважувала на це нікого.

Таким чином, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників (звіт за формою №1-ДФ не подавався), відсутність основних фондів, виробничих потужностей, залучення третіх осіб для провадження фінансово-господарської діяльності, на думку контролюючого органу ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп" не могли фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично надавати послуги та поставляти товар позивачу.

Відповідач вважає, що з урахуванням вищенаведеного, за операціями з ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп", оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Колегія суддів зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За умовами вказаних договорів, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів виконавця (постачальника) (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Позивачем не надано доказів стосовно якості товару, складські документи, довіреності, товаро-транспортні документи, специфікації.

Всі ці документи, на думку позивача, є необов`язковими, проте колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

В той же час, сукупність наданих суду першої інстанції фінансово-господарських документів не дає можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів надання послуг, а також взятих за ними на себе зобов`язань. До того ж позивачем, під час розгляду справи у першій інстанції не надано у повному обсязі документів, які б могли підтвердити виконання умов договорів з контрагентами.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

Представником позивача зазначено, що позивач дійсно придбаває комплектуючі та виготовляє системи контролю загазованості, про що свідчить, зокрема, але не виключно акт державних контрольних випробувань сигналізаторів СМК-4.

Водночас, вказаний акт державних контрольних випробувань сигналізаторів СМК-4 затверджений генеральним директором ДП "Укрметртестстандарт" 27.11.2009, згідно якого рекомендовано видати ТОВ "КСМ-05" сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу на сигналізатори СМК-4.

В той же час, даний акт жодним чином не спростовує висновки контролюючого органу та не підтверджує реальність вищевказаних господарських операцій, та має рекомендаційний характер.

Між тим, сертифікат відповідності позивачем до матеріалів справи не додано.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року по справі №804/1053/17 та Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 зазначено, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, а тому не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КСМ-05" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року.