Рішення

від 12.06.2020 по справі 640/7238/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року м. Київ № 640/7238/20

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ (далі також - ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ , позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0232090410 від 03 березня 2020 року (далі також - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Крім того, позивач вказує про відсутність з його боку порушень вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення камеральної перевірки, наявність яких стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 30 березня 2020 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

ГУ ДПС у м. Києві у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених позовних вимогах, з підстав, наведених у такій відповіді.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДФС у м. Києві, правонаступником якого є ГУ ДПС у м. Києві, проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по земельному податку з юридичних осіб ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ (код ЄДРПОУ 32707921), за результатами якої складено акт від 20 лютого 2019 року №000802/26-15-12-12/32707921 (далі також - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з плати за землю з юридичних осіб із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На підставі наведених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року №0241281212 за платежем: земельний податок з юридичних осіб, яким до ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ за затримку на 30, 30, 28, 26, 26, 26, 25, 24, 23, 22, 19, 18 календарних днів сплати грошового забезпечення в сумі 607 640, 20 грн. застосовано штраф у розмірі 60 764, 02 грн. (т. 1 а.с. 24).

Вказане податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року було оскаржено в порядку статті 56 ПК України шляхом подання скарги від 11 квітня 2019 року до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику - Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України).

Як зазначив позивач у своєму позові та не спростував відповідач, 09 травня 2019 року товариством було отримано від ДФС України рішення від 02 травня 2019 року № 20567/6/99-99-11-06-01-25 про продовженій строку розгляду справи до 09 червня 2019 року.

Рішення за наслідком розгляду скарги від 11 квітня 2019 року ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ не було отримано, а тому, в силу положень абз. 2 п. 56.9 статті 59 ПК України, платник податків дійшов висновку про її задоволення.

При цьому, в особистому кабінеті платника податків були знятті зобов`язання по податковому повідомленню-рішенню №0241281212 від 21 березня 2019 року.

17 березня 2020 року позивачем отримано від ГУ ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року № 0232090410 за платежем: земельний податок з юридичних осіб, яким до ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ за затримку на 30, 30, 28, 26, 26, 26, 25, 24, 23, 22, 19 календарних днів сплати грошового забезпечення в сумі 59 631, 09 грн. застосовано штраф у розмірі 59 631, 09 грн. (т. 1 а.с. 30).

Незгода позивача із оскаржуваним рішенням обумовила його звернення до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 та пп. 14.1.73 п. 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Положеннями статей 269 та 270 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За правилами статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Між тим, порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 ПК України.

Так, відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

31 січня 2017 року ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, якою товариством самостійно визначено річну суму земельного податку у розмірі 1 726 370, 28 грн. (143 864, 19 грн. - щомісячний платіж).

11 березня 2017 року та 20 березня 2018 року позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, якою товариством самостійно визначено річну суму земельного податку у розмірі 979 188, 54 грн. (81 599, 04 грн. - щомісячний платіж) - розмір зниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати 62 265, 15 грн.

Вказані уточнюючі декларації були прийняті податковим органом, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції № 2 (т. 1 а.с.18 оборотна сторона, т. 1 а.с. 21).

Під час камеральної перевірки, відповідачем було встановлено, що у ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ обліковується заборгованість в інтегрованій картці платника податків до моменту коригування грошових зобов`язань, тобто до дати подачі уточнюючої податкової декларації, якою зменшено раніше задекларовані податкові зобов`язання.

Так, п. 126.1 статті 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У той же час, згідно з п. 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами абз. 1 п. 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.1 та п. 49.2 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Положеннями п. 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що відповідальність за виправлення (уточнення) інформації податкових декларацій в частині зміни розміру податкових зобов`язань наступає тільки в разі подання уточнюючої податкової декларації в зв`язку з виявленням факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів. Крім того, така відповідальність для платника податку передбачена саме статтею 50 ПК України, а не статтею 126 цього Кодексу.

Специфіка нарахування штрафної санкції, встановленої статтею 126 ПК України полягає у тому, що вона нараховуються контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу.

Таким чином, у разі подання уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України, оскільки подання такої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашення податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Наведена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 820/4177/17, від 31 липня 2018 року у справі №824/2675/14-а та від 14 серпня 2018 року у справі №818/1507/17.

З урахуванням викладеного, висновки акту перевірки щодо застосування до ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань із земельного податку в частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов`язань, є недоведеними та передчасними.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Позивачем оскаржувалось податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 березня 2019 року №0241281212 шляхом подачі скарги до ДФС України.

Рішення за наслідком розгляду скарги від 11 квітня 2019 року ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ не було отримано, платник податків дійшов висновку про її задоволення, оскільки згідно з абз. 2 п. 56.9 статті 59 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків

Між тим, як вбачається з оскаржуваного в межах розгляду даної справи рішення, воно прийняте відповідно до акта №000802/26-15-12-12-12/32707921 від 20 лютого 2019 року та рішення ДПС України №26609/6/99-99-11-06-01-25 від 10 червня 2019 року.

На виконання вимог ухвали від 13 травня 2020 року, ГУ ДПС у м. Києві надано суду копію рішення ДПС України №26609/6/99-99-11-06-01-25 від 10 червня 2019 року та інтегровану картку ТОВ ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ .

З рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику вбачається, що за наслідками розгляду скарги платника податків, прийняте ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року №0241281212 скасовано в частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов`язань, в іншій частині вказане рішення - залишено без змін.

Форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків визначає Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254 (далі також - Порядок).

Згідно з п. 6 розділу ІІ Порядку, якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов`язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

При цьому, згідно з п. 7 розділу ІІ Порядку, податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов`язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

Матеріалами справи встановлено, що рішення за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року було прийнято ДФС України 10 червня 2019 року.

Водночас, нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму податкового зобов`язання, прийнято відповідачем 03 березня 2020 року (тобто зі сплином більше восьми місяців з дати рішення ДФС України).

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року відповідач був зобов`язаний надати суду, зокрема, відомості про дату отримання ГУ ДПС у м. Києві такого рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Разом з тим, на виконання вимог статей 77, 80 КАС України, витребуваних судом відомостей суду надано не було.

За правилами ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. 9 статті 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про порушення ГУ ДПС у м. Києві вимог п.п. 6 та 7 Порядку під час складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Додатково, суд звертає увагу, що Додатком 4 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (пункт 2 розділу II в редакції Наказу Міністерства фінансів № 658 від 21.07.2017) затверджено форму податкового повідомлення-рішення форми Ш - у разі застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов`язань.

Обов`язковими реквізитами такого рішення, зокрема, є: сума, щодо якої застосовується штрафна (фінансова) санкція (штраф); розмір відсотків погашеної суми податкового боргу; сума штрафу.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення відповідача №0232090410 від 03 березня 2020 року, в ньому зазначена сума, щодо якої застосовується штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 59 631, 09 грн., 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, сума штрафу у розмірі 59 631, 09 грн. При цьому, 10 % від суми грошового зобов`язання 59 631, 09 грн. складає 5 963,11 грн.

Наведене додатково свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, за правилами п. 2 ч. 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З урахуванням наведених процесуальних норм, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним оскаржуваного рішення та його скасування.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 102, 00 грн., стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ (03039, місто Київ, вулиця Ізюмська, будинок 7; код ЄДРПОУ 32707921) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0232090410 від 03 березня 2020 року, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-ЕНЕРГО ІНВЕСТМЕНТ понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк