Постанова

від 11.11.2020 по справі 640/7238/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7238/20 Суддя першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Енерго Інвестмент до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер-Енерго Інвестмент (далі - Позивач, ТОВ Інтер-Енерго Інвестмент ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 року №0232090410.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки подання уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, не є сплатою узгодженої суми такого зобов`язання, а нарахування штрафної санкції за ст. 126 Податкового кодексу України залежить від суми погашення податкового боргу та кількості затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, то оскаржуваний індивідуальний акт не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, підкреслив, що під час складення податкового повідомлення-рішення Відповідачем було допущено ряд порушень як щодо строків його прийняття, так і щодо розмірів обчисленого штрафу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що до дати подачі уточнюючої декларації у ТОВ Інтер-Енерго Інвестмент обліковувалася заборгованість, а відтак підстави для висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є відсутні.

Після усунення визначених в ухвалі від 24.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.11.2020 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що працівниками ГУ ДФС у м. Києві у лютому 2019 року на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ Інтер-Енерго Інвестмент з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб.

У ході перевірки встановлено, Позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання з плати за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги п. 287.3 ст. 287 ПК України, за що п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачена відповідальність.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 20.02.2019 року №000802/26-15-12-12-12/32707921 (а.с. 22).

За наслідками перевірки контролюючим органом 21.03.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення форми Ш №0241281212, яким за порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України на підставі ст. 126 останнього до Позивача застосовано штрафні санкції на суму 60 764,02 грн. за затримку від 18 до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 10% від 607 640,20 грн. (а.с. 24).

Спірний індивідуальний акт було оскаржено ТОВ Інтер-Енерго Інвестмент в адміністративному порядку (а.с. 26-29). Рішенням ДФС України від 02.05.2019 року №20567/6/99-99-11-06-01-25 продовжено строк розгляду скарги, а рішенням ДФС України від 10.06.2019 року №26609/6/99-99-11-06-01-25 частково задоволено скаргу товариства - скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2019 року №0241281212 у частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов`язань, а в іншій частині його залишено без змін (а.с. 75-76).

У зв`язку з викладеним на підставі висновків акту перевірки від 20.02.2019 року №000802/26-15-12-12/32707921 та з урахуванням вже згаданого вище рішення ДФС України ГУ ДПС у м. Києві 03.03.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш №0232090410, яким за порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України на підставі ст. 126 останнього до Позивача застосовано штрафні санкції на суму 59 631,09 грн. за затримку від 19 до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 10% від 59 631,09 грн. (а.с. 30).

Надаючи оцінку спірному індивідуальному акту, суд першої інстанції також встановив, що 31.01.2017 року ТОВ Інтер-Енерго Інвестмент було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, якою товариством самостійно визначено річну суму земельного податку у розмірі 1 726 370,28 грн. (143 864, 19 грн. - щомісячний платіж; а.с. 15-16).

У свою чергу, 11.03.2017 року (а.с. 17-18) та 20.03.2018 року (а.с. 19-21) Позивачем було подано уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, якою товариством самостійно визначено річну суму земельного податку у розмірі 979 188,54 грн. (81 599,04 грн. - щомісячний платіж) - розмір зниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати 62 265,15 грн.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 46, 49, 50, 126, 269, 270, 285, 286, 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 (далі - Порядок №1204), суд першої інстанції з урахування правових позицій Верховного Суду прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, нарахованого у зв`язку з подачею уточнюючої податкової декларації, не узгоджується з приписами ст. 126 ПК України, а саме податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням строків та не містить належних розрахунків суми штрафних санкцій.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Тобто, у зв`язку з набранням чинності з 01.01.2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року №1797-VIII), зокрема і до ст. 75, предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, в тому числі і з земельної плати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі №823/457/18.

Приписи пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначають, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України закріплено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суб`єктний склад платників земельного податку, а такою перелік об`єктів оподаткування таким податком регламентовано статтями 269 та 270 Податкового кодексу України відповідно. При цьому обов`язок сплати такого податку виникає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Згідно ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У свою чергу, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, для застосування до платника податків відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох фактів: сплата узгодженої суми грошового зобов`язання та відповідна кількість календарних днів затримки такої сплати.

Разом з тим, положеннями абз. 1 п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписи пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України містять норми, якими регламентовано, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

При цьому, абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку у поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючу декларацію з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

При цьому, суд першої інстанції вірно виходив з того, що специфіка нарахування штрафної санкції, передбаченої п. 126.1 ст. 126 ПК України, полягає у тому, що вона застосовується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, тоді як при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої указаною нормою, оскільки подання уточнюючої податкової декларації із зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати суми податкового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі №824/95/18-а.

Поряд з викладеним колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що вперше за наслідками проведеної камеральної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2019 року №0241281212 (а.с. 24), яке було оскаржене платником податків до ДФС України 11.04.2019 року (а.с. 26-29).

При цьому, ТОВ Інтер-Енерго Інвестмент вважало, що оскільки останнє не отримувало рішення за результатами розгляду своєї скарги, то вона вважається задоволеною, оскільки згідно абз. 2 п. 56.9 ст. 59 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків

Як було встановлено вище, оскаржуване у межах даної справи податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 року №0232090410 прийняте відповідно до акта №000802/26-15-12-12-12/32707921 від 20.02.2019 року та рішення ДПС України №26609/6/99-99-11-06-01-25 від 10.06.2019 року.

Разом з тим, згідно п. 6 розд. ІІ Порядку №1204 якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов`язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 7 розд. ІІ Порядку №1204 податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов`язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що рішення за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.03.2019 року було прийнято ДФС України 10.06.2019 року.

Разом з тим, нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму податкового зобов`язання, прийнято Відповідачем 03.03.2020 року (тобто більше восьми місяців з дати рішення ДФС України). При цьому, як підкреслено Окружним адміністративним судом міста Києва, доказів на підтвердження дати отримання рішення ДФС України від 10.06.2019 року ГУ ДПС у м. Києві надано не було, що має своїм наслідком висновок про порушення контролюючим органом приписів п. п. 6-7 Порядку №1204 при прийнятті спірного індивідуального акту поза встановлених законодавством строків.

Крім іншого, суд першої інстанції обґрунтовано зверну увагу на те, що додатком 4 до Порядку №1204 затверджено форму податкового повідомлення-рішення форми Ш - у разі застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов`язань.

Обов`язковими реквізитами такого рішення, зокрема, є: сума, щодо якої застосовується штрафна (фінансова) санкція (штраф); розмір відсотків погашеної суми податкового боргу; сума штрафу.

Проте, із спірного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 року №0232090410 вбачається, що:

- сума, щодо якої застосовується штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 59 631,09 грн.;

- розмір відсотків погашеної суми податкового боргу - 10%;

- сума штрафу - 59 631,09 грн.

Судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, як вірно наголосив Окружний адміністративний суд міста Києва, 10% від суми грошового зобов`язання у розмірі 59 631,09 грн. має складає 5 963,11 грн. Викладене, на переконання судової колегії, також вказує на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, а саме - на неправильність проведених розрахунків штрафних санкцій, що є самостійною підставою для його скасування. При цьому жодних доводів, які б спростували наведені порушення податкового органу при винесенні спірного індивідуального акту, в апеляційній скарзі наведено не було, а також з цього приводу у судовому засіданні представником Відповідача пояснень не надано.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст постанови складено та підписано 11 листопада 2020 року.