Постанова

від 09.06.2020 по справі 363/472/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи № № 363/472/17

Апеляційне провадження 22-ц/824/3011/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Махлай Л.Д.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Гойденко Д.В.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідачі Виробничо-комерційна фірма Юна-Сервіс

Товариство з обмеженою відповідальністю Творець

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року, ухвалене під головіуванням судді Рудюка О.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ ВКФ Юна-Сервіс ), Товариства з обмеженою відповідальністю Творець про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

у лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ТОВ ВКФ Юна-Сервіс та ТОВ Творець , у якому просив стягнути з ТОВ ВКФ Юна-Сервіс 9 863 052,91 грн, з яких 7 401 330,00 грн - заборгованість по орендній платі та 2 461 722,91 грн пені за період з 01.02.2016 по 20.01.2017, а також стягнути солідарно з ТОВ ВКФ Юна-Сервіс та ТОВ Творець заборгованість по орендній платі у сумі 559 470 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником нежилого приміщення в„– НОМЕР_1 , загальною площею 658,2 кв м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_3 .

15.09.2009 між ним і ТОВ ВКФ Юна-Сервіс укладений договір оренди цього нежитлового приміщення № 09/09-О, на виконання умов якого 15.09.2009 він передав ТОВ ВКФ Юна-Сервіс у строкове платне користування (оренду) належне йому вищезазначене нежитлове приміщення, про що сторони підписали акт прийому-передачі приміщення.

Відповідно до п. 6.1 договору оренди договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 15.09.2010. Проте по закінченні встановленого строку орендар не повернув об`єкт оренди і продовжував користуватися ним до вересня 2016 року. Відповідно до п. 3.5 договору оренди плата за користування об`єктом оренди сплачується в безготівковому або готівковому порядку орендодавцю не пізніше 3 (третього) числа кожного поточного місяця, авансовим платежем за поточний місяць, а в п. 3.1 договору оренди сторони погодили, що розмір плати за користування об`єктом найму визначається виходячи з суми 500 грн за 1 кв м за місяць оренди, та що із вказаної суми орендар в якості податкового агента утримує та перераховує до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Плата за один місяць користування всією площею орендованого приміщення становить 329 100 грн (500 грн х 658,2 кв м), яку орендар певний час сплачував орендодавцю, утримуючи податки. В подальшому орендар припинив сплачувати орендну плату, хоча продовжував користуватися орендованим майном.

01.06.2010 між ним та ТОВ Творець укладений договір поруки, за умовами якого останнє поручилося за виконання зобов`язань ТОВ ВКФ Юна-Сервіс за договором оренди, при цьому згідно п. 1.2 договору поруки відповідальність поручителя обмежується сумою у 559 470 грн (двохмісячна орендна плата після утримання податку з доходів фізичних осіб).

29.05.2014 він направив ТОВ ВКФ Юна-Сервіс претензію з вимогою погасити заборгованість, яка була одержана відповідачем 06.06.2014, проте не виконана. Розмір заборгованості ТОВ ВКФ Юна-Сервіс по орендній платі за період з березня 2014 року по серпень 2016 року за вирахуванням податків та зборів, які утримуються з доходу фізичної особи від надання в оренду нерухомого майна, становить 7 960 800 грн. Оскільки порушено строки сплати орендної плати на підставі п. 4.3 договору оренди відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, що за період з 01.02.2016 по 20.01.2017 складає 2 461 722,91 грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.02.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.04.2017 ухвалу про відкриття провадження залишено без змін. В ухвалі вказано, що позовні вимоги не стосуються вирішення спору з приводу нерухомого майна.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ВКФ Юна-Сервіс на користь ОСОБА_1 9 841 030,11 грн, з яких 7 401 330,00 грн - заборгованість по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення № 09/09-О від 15.09.2009 та 2 439 700,11 грн - пеня за період з 04.02.2016 по 20.01.2017. Стягнуто солідарно з ТОВ ВКФ Юна-Сервіс та ТОВ Творець на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у сумі 559 470 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ ВКФ Юна-Сервіс подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги на те, що договір оренди укладено з ОСОБА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_4 , тоді як власником майна, переданого в оренду є ОСОБА_1 ідентифікаційний № НОМЕР_3 , відтак позивач та власник майна це різні особи, та позивач не є належним, оскільки не є власником майна, а договір оренди є нікчемний, так як також укладено не з власником майна. Крім того у договорі оренди вказано, що плата складає 500 грн та включає 15 % податку (п. 3.1), а не 500 грн за квадратний метр, як про те вказує позивач. Позивачем не надано доказів про те, що договір оренди виконувався. Суд не звернув уваги на те, що позивач штучно змінив територіальну підсудність справи, уклавши договір поруки без їх відома. Про ТОВ Творець їм нічого не відомо, відтак незрозуміло з яких підстав це товариство виступило їх поручителем. Крім того, стягуючи пеню суд порушив вимоги про застосування позовної давності.

У відзиві представник позивача ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін , посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що відповідач при розгляді справи не заперечував, що через розбіжності зазначенні ідентифікаційного номера платника податків позивач не є власником майна та орендодавцем. Відповідач вказував, що власником майна є ОСОБА_4 , проте дана особа стала власником 16.06.2017, після виникнення заборгованості та після відкриття провадження у даній справі. При перевірці на відповідність помилкового зазначення ідентифікаційного номера НОМЕР_3 з`ясовано, що такий номер не присвоєно жодній особі. Відповідач не надав доказів про те, що умовами договору передбачено розмір орендної плати 500 грн у місяць за весь об`єкт оренди. Натомість претензію та договором поруки підтверджено, що орендна плата встановлена у сумі 500 грн за 1 кв м за місяць оренди. Суд правильно застосував позовну давність до вимог про стягнення пені та розглянув справу з дотриманням правил територіальної підсудності.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2009 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ ВКФ Юна-Сервіс (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 09/09-О.

Згідно з п. 1.1 договору оренди за цим договором орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нежиле приміщення в„– НОМЕР_1 , загальною площею - 658,2 кв м, що розташоване в будинку АДРЕСА_3 , орендар зобов`язується прийняти це майно та після припинення договору повернути орендоване майно орендодавцеві.

Відповідно до п. 1.5 договору передача приміщення оформляється актом приймання-передачі із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням. Акт підписується повноважними представниками сторін по одному примірнику для кожної сторони.

На виконання умов договору оренди ОСОБА_1 передав, а ТОВ ВКФ Юна-Сервіс прийняло в строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення НОМЕР_1, загальною площею - 658,2 кв м, що розташоване в будинку АДРЕСА_3 , про що сторони склали і підписали акт прийому-передачі від 15.09.2009 (додаток № 1) до договору оренди № 09/09-О від 15.09.2009.

ТОВ ВКФ Юна-Сервіс не заперечувало факт користування нежилим приміщенням АДРЕСА_3 та не надало будь - яких інших документів стосовно використання вказаного приміщення на інших законних підставах (інші договори оренди, платіжні доручення, акти виконаних робіт тощо).

У відповідності до п. 3.4 договору оренди орендна плата починає нараховуватись після підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно з п. 2.1.4 договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п. 3.1 і п. 3.6 договору оренди загальний розмір плати за користування об`єктом найму складається з плати за користування нежитловим приміщенням. До орендної плати не включаються витрати за електроенергію, водопостачання, водовідвід, інші комунальні платежі, послуги телефонії, оплата земельного податку за використання земельної ділянки, на якій розміщено приміщення. Плата за користування об`єктом оренди сплачується в безготівковому або готівковому порядку орендодавцю не пізніше 3 (третього) числа кожного поточного місяця, авансовим платежем за поточний місяць (п. 3.5. договору оренди).

Відповідно до п. 6.1 договору оренди договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 15.09.2010. По закінченні встановленого в договорі строку орендар не повернув об`єкт оренди і продовжував користуватися ним до вересня 2016 року.

01.06.2010 між позивачем та ТОВ Творець укладено договір поруки, за яким останнє поручилося за виконання ТОВ ВКФ Юна-Сервіс зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором оренди № 09/09-О від 15.09.2009 на суму 559 470 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 627 та ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 759 та ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень статей 763, 764, 777 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За матеріалами справи встановлено, що 15.09.2009 між позивачем і ТОВ ВКФ Юна-Сервіс укладений договір оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 , загальною площею 658,2 кв м, яке розташоване в будинку АДРЕСА_3 та належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі - продажу від 14.09.2009.

15.09.2009 сторони підписали акт прийому-передачі цього приміщення. Строк оренди встановлено до 15.09.2010.

Позивач стверджував, що відповідач після закінчення договору оренди не повернув приміщення та продовжував ним користуватися, але орендну плату не сплачував та просив стягнути орендну плату за період з березня 2014 року по серпень 2016 року.

Відповідач не заперечував, що він користувався нежитловим приміщенням, яке вказане у договорі як об`єкт оренди з 15.09.2009 по серпень 2016 року.

Зазначені обставини не заперечуються відповідачем і у апеляційній скарзі.

Акт здачі - приймання щодо повернення приміщення після закінчення строку договору (п. 6.3 договору) відповідач не надав.

Оскільки після закінчення строку оренди орендар продовжував користуватися майном та не надав доказів про те, що він сплачував орендну плату у розмірі, визначеному договором оренди, а також не надав будь - яких доказів про наявність іншої домовленості між сторонами щодо розміру орендної плати, суд дійшов правильних висновків, що позивач як орендодавець має право на отримання орендної плати у розмірі, визначеному у договорі оренди.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є тією особою, яка є власником майна, переданого в оренду, через відмінність останніх двох цифр у номері ідентифікаційного коду, які вказано у договорі купівлі - продажу та у договорі оренди колегія вважає безпідставними, оскільки на такі обставини відповідач у суді першої інстанції не посилався, та не надав доказів про те, що майно, передане в оренду належить іншій особі, а не позивачу.

При розгляді справи у апеляційному порядку представник відповідача також визнав, що правовідносини щодо купівлі - продажу приміщення, яке є предметом оренди склалися саме між позивачем та ОСОБА_6 , а правовідносини щодо оренди цього приміщення - між позивачем та ТОВ ВКФ Юна-Сервіс , директором якого була сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_7 . При цьому представник відповідача зазначив, що незважаючи на умови, які вказані у договорі оренди, між сторонами була домовленість про те, що приміщення буде використовуватися без будь - якої оплати. Відтак незважаючи на надання ОСОБА_1 двох різних довідок щодо ідентифікаційного коду при укладенні договорів ці договори стосуються саме позивача.

Договір оренди сторони чи інші особи не оспорювали, та недійсним такий договір не визнавався.

За клопотанням відповідача у справі ухвалою суду від 28.09.2017 призначено почеркознавчу експертизу, проте через не надання сторонами оригіналу договору оренди така експертиза не проведена.

У заяві про призначення експертизи представник ТОВ ВКФ Юна-Сервіс стверджував, що договір оренди з позивачем не укладало та оплати по договору не здійснювало.

Відтак відповідач не довів обставини, на які посилався щодо не укладення договору оренди та не надав будь - яких доказів, які б підтверджували правомірність користування відповідачем майном, зазначеним у договорі оренді, у разі, якби такого договору не існувало.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо правильності розрахунку заборгованості по орендній платі, складеного позивачем.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.6 договору оренди загальний розмір плати за користування об`єктом найму складається з плати за користування нежитловим приміщенням і становить 500 грн, та включає 15 % податку з доходів фізичних осіб, який відраховує до бюджету орендар в якості податкового агента. Плата за користування об`єктом оренди сплачується в безготівковому або готівковому порядку орендодавцю не пізніше 3 числа кожного поточного місяця, авансовим платежем за поточний місяць.

Будь - які зміни до договору щодо розміру орендної плати не вносилися. Після закінчення строку договору будь - яких нових домовленостей щодо плати за користування майном сторони не обговорювали.

Фактично позивач ні під час дії договору оренди, ні після закінчення строку дії договору не висловлював відповідачу претензій ні щодо користування майном, ні щодо оплати за таке користування. Таку претензію позивач направив лише до 29.05.2014. У претензії вказано про наявність заборгованості, проте не зазначено ні період, ні суму боргу. Разом з тим, у претензії вказано про обов`язок орендаря сплачувати орендну плату у сумі 500 грн за 1 кв м приміщення за місяць.

Оскільки договором оренди передбачено, що загальний розмір орендної плати складає 500 грн в місяць, а не 500 грн за 1 кв м приміщення, висновки суду про те, що відповідач має сплатити заборгованість із розрахунку щомісячної орендної плати 500 грн за 1 кв м приміщення не грунтуються на умовах договору та вимогах закону.

Доводи позивача про те, що розмір орендної плати 500 грн за 1 кв м приміщення вказано у претензії та у договорі поруки не можна визнати обґрунтованими, оскільки договір це домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Для вирішення питання про те, чи виконує належним чином умови договору ТОВ ВКФ Юна-Сервіс правове значення мають лише ті умови, які узгоджені та підписані ТОВ ВКФ Юна-Сервіс як стороною договору, а не будь - якими іншими особами.

У претензії, складеній позивачем, хоча і зазначено про зобов`язання сплати за користування майном із розрахунку 500 грн за 1 кв м приміщення, проте відсутнє посилання на конкретний пункт договору, який містить таке положення чи на інший доказ, наявності такої домовленості між сторонами.

ТОВ ВКФ Юна-Сервіс також не є стороною договору поруки, який 01.06.2010 укладений між позивачем та ТОВ Творець , та за яким останнє поручилося за виконання ТОВ ВКФ Юна-Сервіс зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором оренди на суму 559 470 грн.

Договір поруки є похідним від основного договору та не може змінювати умови основного договору. Відтак зазначення у договорі поруки, який укладено без відома ТОВ ВКФ Юна-Сервіс , іншого порядку нарахування орендної плати, ніж у договорі оренди не створює зобов`язань щодо оплати у такому розмірі ні для орендаря, ні для поручителя, оскільки поручитель відповідає у межах боргу, який виник за основним договором.

Позивач вказував, що розмір орендної плати у сумі 500 грн за 1 кв м приміщення відповідач сплачував, чим підтвердив наявність такої домовленості між сторонами, проте будь - яких доказів внесення орендарем плати у такому розмірі не надав. Відповідач же стверджував, що взагалі не сплачував будь - які платежі за цим договором оренди.

За вказаних обставин розмір заборгованості за період, визначений позивачем з березня 2014 року по серпень 2016 року складає 15 000 грн (500 грн * 30 місяців). Позивач просив стягнути заборгованість за вирахуванням суми 15 % податку з доходів фізичних осіб, який відраховує до бюджету орендар в якості податкового агента. Відтак загальний розмір заборгованості, з відрахуванням 15 % податку складає 12 750 грн.

Заборгованість підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя відповідно до положень ст. 554 ЦК України.

Стягуючи пеню за період з 01.02.2016 по 20.01.2017 суд першої інстанції виходив з положень п. 4. 3 договору оренди.

Так, відповідно до п. 4.3 договору оренди у разі прострочення сплати орендної плати або платежів, передбачених п. 2.1.5 орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день.

Разом з тим суд не звернув уваги, що строк договору оренди закінчився 15.09.2010, а відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 03.02.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За вказаних обставин суд не мав правових підстав для стягнення пені.

Враховуючи викладене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнення орендної плати за період з березня 2014 року по серпень 2016 року у сумі 12 750 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову підлягають перерозподілу судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у мінімальному розмірі 640 грн.

Враховуючи, що відповідач сплатив при подачі апеляційної скарги судовий збір у сумі 11 973,60 грн, а позовні вимоги задоволено лише на 13 % від ціни позову з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 10 417,03 грн (11 973,60*87%).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 листопада 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариства з обмеженою відповідальністю Творець задовольнити частково.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю Творець на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору оренди у сумі 12 750 грн.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю Творець на користь ОСОБА_1 640 грн судового збору у сумі по 320 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Виробничо-комерційної фірми Юна-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 10417,03 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 10.06.2020.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик