Постанова

від 10.06.2020 по справі 361/1298/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 361/1298/19

провадження № 22-ц/824/7645/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 рокуу складі судді Радзівіл А.Г.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дружини у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дати подачі позову і до досягнення дитиною трирічного віку. Покласти на ОСОБА_2 усі судові витрати, серед яких судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 15 000 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі ј частини від усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання дитини ОСОБА_3 , починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з відповідача аліменти на утримання позивача в сумі 2 102 грн щомісячно, починаючи з 20 лютого 2019 року до досягнення дитиною трирічного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 10 833 грн витрат на правничу допомогу та 1 536, 80 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 14 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 833 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду в частині стягнення з апелянта витрат на правничу допомогу у розмірі 10 833 грн є необґрунтованим, оскільки при зверненні до суду ОСОБА_1 не доведена така сума витрат.

Зазначає, що додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 05 березня 2020 року і попередній розрахунок із квитанцією до прибуткового касового ордеру №8 від 05 березня 2020 року подані стороною позивача без підтвердження надсилання клопотання про приєднання даних документів до матеріалі справи відповідачу, що суперечить ч.ч. 1-10 ст.83 ЦПК України.

Уважає, що судом першої інстанції не враховано те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, що означає її малозначність; тривалість участі представника позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції; час, об`єктивно необхідний для підготовки процесуальних документів, поданих позивачем до суду.

Стверджує, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн є безпідставними.

Вказує на орфографічні помилки, допущені адвокатом у заяві про зменшення позовних вимог від 11.03.2020 року. Також звертає увагу на час, витрачений адвокатом Гарницьким П.П. у судовому засіданні від 06.03.2020 та неприбуття останнього у засідання від 16.03.2020 року.

З огляду на вказане, вважає розмір суми на оплату правничої допомоги неспівмірним зі складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, з урахуванням того, що рішення оскаржується лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 833 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 833 грн суд першої інстанції врахував час перебування адвоката у судових засіданнях, а також час, необхідний для опрацювання адвокатом законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції та консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, дійшов висновку, що адвокатом фактично витрачено на підготування справи для розгляду 4 години 20 хвилин, вартість яких складає 10 833 грн.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 05 березня 2020 року між ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги з наданням усіх повноважень як представнику та захиснику від 05 березня 2020 року, відповідно до підпункту 4.1 якого правова допомога клієнту у відповідності до цієї угоди становить 15 000 грн, кошти які повинні бути перераховані адвокату до закінчення судового розгляду в першій інстанції.

На підтвердження розміру понесених витрат, стороною позивача надано суду, зокрема, попередній розрахунок витраченого адвокатом часу від 06 березня 2020 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру №08 від 05 березня 2020 року про прийняття від ОСОБА_1 15 000 грн.

Згідно попереднього розрахунку витраченого адвокатом часу година роботи адвоката становить 2 500 грн, а загальна вартість послуг, наданих позивачу, складає 22 500 грн. Проте, у пункті 4.1 Додаткової угоди №1 від 05 березня 2020 року сторони погодили, що вартість послуг адвоката становить 15 000 грн, які повинні бути перераховані адвокату до закінчення судового розгляду в першій інстанції.

ОСОБА_4 наведено наступний розрахунок витраченого часу: 1 год. - попереднє опрацювання матеріалів; 2 год. - опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи; 4 год. - підготовка процесуальних документів по справі (апеляційна скарга, заяви, клопотання, письмові пояснення, участь у судових засіданнях за необхідності); 2 год. - транспорті витрати.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №14-382цс19.

Виходячи з принципів дійсності, необхідності, розумності, складності справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 833 грн, оскільки стороною позивача доведено обсяг витраченого часу на підготування справи до розгляду, участь адвоката у судових засіданнях, що загалом склало 4 години 20 хвилин, а також реальність таких витрат.

Доводи апелянта, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, що означає її малозначність; обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним; заява про зменшення позовних вимог складена з орфографічними помилками; адвокат не приймав участь у судовому засіданні від 16 березня 2020 року; а також, що відповідач вчасно сплачує аліменти, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, є суб`єктивною оцінкою відповідача та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надавав правові послуги у обсязі, визначеному у Додатковій угоді від 05 березня 2020 року.

Також колегія суддів уважає правильним висновок місцевого суду щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення коштів на транспортні витрати, оскільки це суперечить вимогам частини першої статті 138 ЦПК України.

Окрім того, сторона відповідача не скористалася своїм процесуальним правом, передбаченим частиною п`ятою статті 137 ЦПК України та не звернулась до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Аргументи апелянта, щодо подання стороною позивача 06 березня 2020 року документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу без підтвердження надсилання клопотання про приєднання даних документів до матеріалі справи відповідачу, унеможливило подання стороною відповідача письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до матеріалів справи, документи щодо передбачуваних витрат на професійну правничу допомогу подані представником позивача 06 березня 2020 року, під час судового засідання, в якому були присутні також відповідач та його представник, останнім усно заявлено про зменшення позовних вимог та про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, зауважено, що відповідні документи надано суду. Вказані обставини підтверджуються аудіозаписом судового засідання. 11 березня 2020 року представником позивача подано письмову заяву про зменшення позовних вимог, в якій окремим пунктом викладено вимогу про стягнення з відповідача 15 000 грн на правничу допомогу.

Окрім того, представник відповідача ознайомилась з матеріалами справи 11 березня 2020 року після отримання та долучення судом до матеріалів справи вищевказаної заяви.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2020 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай