Постанова

від 10.06.2020 по справі 755/11255/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7546/2020

Справа № 755/11255/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Петришин Н.М., постановлену в м. Бровари 03 квітня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що спірне майно придбане під час перебування у шлюбі із відповідачем, але за кошти, які належали йому особисто, просив визнати за ним право особистої власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 пл . 47,2 кв.м.

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд подав заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 755/11255/19, зазначаючи про те, що одночасно з цим клопотанням ним подано заяву про зміну та збільшення позовних вимог, просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль Мерседес-Бенц GLE250 Blue Tec 4matic д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_2 , нежитлове приміщення АДРЕСА_2 пл. 47,2 , та до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо будь-якого виду відчуження, передання у заставу або іпотеку зазначеного майна; заборонити до набрання законної сили рішенням суду по справі вчиняти будь-які дії щодо будь-якого виду відчуження майнових прав на пайовий внесок у розмірі 443020 грн., сплаченого у розмірі 100 % згідно договору з ЖБК Діамант про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року, відповідно до якого було закріплено нежитлове приміщення № 1 загальною площею 51,12 кв.м. у 5 секції на першому поверсі у багатоквартирному будинку у АДРЕСА_2 , у тому числі укладати договори відступлення права вимоги, заміну сторони за договором, заборонити розірвання договору з ЖБК Діамант про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року в односторонньому порядку або за домовленістю сторін, а також після введення в експлуатацію проводити державну реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, закріплений за вказаним договором за ОСОБА_2 .

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року заяву про забезпечення позову частково задоволено, накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 пл . 47,2 кв.м. Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлового приміщення за вказаною адресою. В іншій частині заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року в частині відмови в забезпеченні позову та постановити нову ухвалу, якою повністю задовольнити заяву про забезпечення позову; в іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що 20 вересня 2019 року після подання первісного позову відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження; 28 січня 2020 року відбулося єдине поки судове засідання по справі, на якому було вирішене питання про перехід зі спрощеного до загального провадження, об`єднання первісного позову та зустрічного позову в одне провадження та було проведено розгляд клопотань про забезпечення позову, а підготовче засідання по справі в рамках загального провадження було призначено на 01 квітня 2020 року, але не відбулося.

27 березня 2020 року стороною позивача було подано заяву про зміну та збільшення позовних вимог, а саме, враховуючи наведені у заяві обставини наявності спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, починаючи з червня 2015 року як подружжя без укладення шлюбу, та придбання певного майна за спільні кошти подружжя, було прийнято рішення про збільшення та зміну позовних вимог. 01 квітня 2020 року, враховуючи наявність обґрунтованих побоювань, що, дізнавшись про наявність позовних вимог щодо майна, яке було набуто до укладення шлюбу, відповідач має намір позбутися такого майна задля уникнення його поділу за рішенням суду, позивач своєчасно, після подання заяви про збільшення позовних вимог, звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.

Не погоджувався із аргументацією суду першої інстанції, що станом на дату звернення із заявою про забезпечення позову, судом не вирішено питання про прийняття заяви про зміну та збільшення позовних вимог, і майно, стосовно якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову, не є предметом поданих первісних вимог, а питання щодо прийняття заяви про зміну та збільшення позовних вимог судом ще не вирішувалося.

Вказував, що право позивача змінити предмет чи підставу позову передбачене ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідно до якої до закінчення підготовчого засідання позивач має право шляхом подання письмової заяви збільшити позовні вимоги, а отже подана позивачем заява про збільшення позовних вимог не вимагає відповідно до ЦПК України окремого рішення суду про її прийняття, до того ж ніякого рішення про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог судом не виносилось.

Зазначав, що забезпечення позову допускається навіть до пред`явлення позову, і п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України взагалі не передбачає такої особливої умови для застосування забезпечення позову як обов`язковість належності майна, на яке можуть розповсюджуватися заходи забезпечення позову у вигляді арешту до предмету позову, тому посилання суду в описовій частині ухвали на ту підставу, що майно не предметом поданих первісних вимог, є помилковим.

Вказував, що заява про збільшення позовних вимог за своєю суттю не змінює предмет, а лише доповнює додаткові підстави для поділу майна, а також розширює (збільшує) склад майна, яке судом має бути поділене у певний спосіб. Таким чином, заява про збільшення позовних вимог набуває статусу частини первісних позовних вимог, а майно набуває статусу предмету позову.

Від відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилався на те, що позивачем за первісним позовом не дотримано процедури при подачі заяви про зміну та збільшення предмету позову, а саме не додано доказів направлення її відповідачу. Не погоджувався із доводами скаржника, що позовна заява, до подачі якої процесуальне законодавство дозволяє звернутися із відповідною заявою про забезпечення позову, є тотожною заяві про збільшення та зміну предмету позову, із якою позивач пов`язує своє право звернутися із заявою про забезпечення позову.

Вказував, що позивач звернувся до суду із певними позовними вимогами щодо захисту його порушеного права та інтересів, які існують, на думку позивача, і тому судом розглянуто заяву про забезпечення позову в межах існуючих прав та інтересів позивача, які випливають з норм СК України та з врахуванням заявлених позовних вимог.

Зазначав, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору за вказаним позовом є нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення АДРЕСА_2 пл. 47,2 кв.м., є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд також прийшов до висновку, що у задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки майно, стосовно якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову, не є предметом поданих позовних вимог, а питання щодо прийняття заяви про зміни та збільшення позовних вимог судом ще не вирішувалося.

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що в липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що спірне майно придбане під час перебування у шлюбі із відповідачем, але за кошти, які належали йому особисто, просив визнати за ним право особистої власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 47,2 кв.м.

В січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання об`єкта нерухомості особистою приватною власністю, просила визнати приміщення АДРЕСА_2 . 47,2 кв.м. її особистою приватною власністю.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2020 року дані позови об`єднані в одне провадження.

29 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Броварського міськрайонного суду Київської області через систему Електронний суд заяву про зміну та збільшення позовних вимог у справі № 755/11255/19, посилаючись на те, що з червня 2015 року проживав з відповідачем ОСОБА_2 однією сім?єю як подружжя, у цей час ним 03 листопада 2016 року придбано автомобіль Мерседес-Бенц GLE250 Blue Tec 4matic д.н.з. НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_2 , а також в лютому 2017 року особисто укладено та підписано від імені ОСОБА_2 з ЖБК Діамант договір про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року, відповідно до якого за нею було закріплене нежитлове приміщення № 1 пл. 51,12 кв.м. у 5 секції на 1 поверсі у багатоквартирному будинку в м. Бровари Київської області .

На підставі вищевикладеного просив встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 01 червня 2015 року і по дату реєстрації шлюбу 08 серпня 2017 року; визнати спільною власністю, набутою під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , пайовий внесок у розмірі 443020 грн., сплачений у розмірі 100 % згідно договору з ЖБК Діамант про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року, відповідно до якого було закріплено нежитлове приміщення № 1 загальною площею 51,12 кв.м. у 5 секції на 1 поверсі у багатоквартирному будинку в АДРЕСА_2 ; визнати спільною власністю, набутою під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , автомобіль Мерседес-Бенц GLE250 Blue Tec 4matic д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 1279000 грн., визнати спільною власністю, набутою під час проживання однією сім?єю в шлюбі з ОСОБА_2 , нежитлове приміщення АДРЕСА_2 площею 47,2 кв.м. вартістю 377600 грн.

Також 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до Броварського міськрайонного суду Київської області через систему Електронний суд заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 755/11255/19, посилаючись на те, що одночасно з цим клопотанням ним подано заяву про зміну та збільшення позовних вимог, де він просив встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 01 червня 2015 року і по дату реєстрації шлюбу 08 серпня 2017 року; визнати спільною власністю, набутою під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , пайовий внесок у розмірі 443020 грн., сплачений у розмірі 100 % згідно договору з ЖБК Діамант про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року, відповідно до якого було закріплено нежитлове приміщення № 1 загальною площею 51,12 кв.м. у 5 секції на 1 поверсі у багатоквартирному будинку в АДРЕСА_2 ; визнати спільною власністю, набутою під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , автомобіль Мерседес-Бенц GLE250 Blue Tec 4matic д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 1279000 грн., визнати спільною власністю, набутою під час проживання однією сім`єю в шлюбі з ОСОБА_2 , нежитлове приміщення АДРЕСА_2 площею 47,2 кв.м. вартістю 377600 грн.

Вказував, що оскільки все перелічене майно, що за рішенням суду стане визнаним спільною сумісною власністю із відповідачем, до винесення рішення та набрання законним сили ОСОБА_2 має намір його реалізувати задля уникнення можливості його подальшого поділу або визнання права спільної сумісної власності, чим остання йому неодноразово погрожувала після подання первинної позовної заяви. Враховуючи те, що без його згоди відповідачем може бути відчужене на користь будь-якої іншої особи, то існує досить висока ймовірність того факту, що це фактично унеможливить в подальшому або принаймні може значно утруднити виконання рішення суду, оскільки відповідачем на сьогоднішній день вже була спроба розпорядитись навіть тим майном, що було придбане ними після укладення шлюбу.

Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль Мерседес-Бенц GLE250 Blue Tec 4matic д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_2 , нежитлове приміщення АДРЕСА_2 пл.. 47,2, та до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо будь-якого виду відчуження, передання у заставу або іпотеку зазначеного майна; заборонити до набрання законної сили рішенням суду по справі вчиняти будь-які дії щодо будь-якого виду відчуження майнових прав на пайовий внесок у розмірі 443020 грн., сплаченого у розмірі 100 % згідно договору з ЖБК Діамант про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року, відповідно до якого було закріплено нежитлове приміщення № 1 загальною площею 51,12 кв.м. у 5 секції на першому поверсі у багатоквартирному будинку у АДРЕСА_2 , у тому числі укладати договори відступлення права вимоги, заміну сторони за договором, заборонити розірвання договору з ЖБК Діамант про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року в односторонньому порядку або за домовленістю сторін, а також після введення в експлуатацію проводити державну реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, закріплений за вказаним договором за ОСОБА_2 .

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково в обсязі первісних позовних вимог, які ОСОБА_1 заявлені під час звернення до суду в липні 2019 року, і в цій частині ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року ніким не оскаржується.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту та заборони вчинення дій відносно автомобіля Мерседес-Бенц GLE250 Blue Tec 4matic д.н.з. НОМЕР_1 та майнових прав на пайовий внесок у розмірі 443020 грн., сплаченого у розмірі 100 % згідно договору з ЖБК Діамант про сплату пайових внесків № 1/5-нф від 02 лютого 2017 року, суд першої інстанції зазначив, що зазначене майно, стосовно якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову, станом на час постановлення ухвали не є предметом позовних вимог.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу в частині відмови суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 - 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Із системного аналізу наведених норм закону можна дійти висновку, що процесуальне право позивача на розпорядження своїми позовними вимогами не є безумовним, будь-яка заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстав позову підлягає оцінці судом першої інстанції з точки зору її відповідності вимогам ст. 49, 126 ЦПК України, і у випадку недотримання таких вимог може бути повернута або залишена без розгляду.

Із цих же підстав апеляційний суд не може погодитися із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , що подана ним заява про збільшення позовних вимог не вимагає окремого рішення суду про її прийняття.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції, що оскільки судом не вирішено питання про прийняття заяви ОСОБА_1 про зміну та збільшення позовних вимог, то майно, стосовно якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову, не є предметом позовних вимог.

При цьому судом першої інстанції враховано вимоги ч. 1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до яких заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, та дотримано даних вимог закону.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції зроблено правильні висновки щодо співмірності заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог і задоволено заяву про забезпечення позову лише в межах майна, щодо якого заявлені актуальні первинні позовні вимоги.

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги, що ч. 2 ст. 149 ЦПК України допускає забезпечення позову навіть до його пред`явлення, враховуючи, що такий спосіб забезпечення позову є окремим інститутом процесуального права із самостійним правовим регулюванням.

Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що чинний ЦПК України не передбачає такої особливої умови для застосування забезпечення позову як обов`язковість належності майна, на яке можуть розповсюджуватися заходи забезпечення позову у вигляді арешту до предмету позову.

Так, частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено вимогу щодо співмірності заходів забезпечення позову заявленим позивачем вимогами, що у випадку накладення арешту на спірне майно передбачає належність такого майна до предмету позову.

Доводи апеляційної скарги, що заява про збільшення позовних вимог за своєю суттю не змінює предмет, а лише доповнює позов додатковою підставою для поділу майна, а також збільшує склад майна, яке судом має бути поділене у певний спосіб, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову відносно цього майна та відхиляються апеляційним судом.

Разом із тим, не можна погодитися із доводами відзиву на апеляційну скаргу, що позивачем не дотримано п. 5 ст. 49 ЦПК України щодо надання доказів направлення відповідачу копії заяви про зміну та збільшення позовних вимог, враховуючи, що зазначена заява подана через систему Електронний суд , а тому відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України позивач був звільнений від обов`язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.