Постанова

від 10.06.2020 по справі 379/668/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4980/2020

Справа 379/668/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Таращанського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Зінкіна В.І. в м. Тараща 26 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківшовата Агро" про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 26 серпня 2015 року,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди землі, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 26 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Ківшовата Агро" на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481900:04:006:0041 пл. 3,3390 га., що зареєстрований 20 жовтня 2015 року, номер запису про інше речове право 11659191.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Ківшоватівської сільської ради. У 2012 році між нею та відповідачем було укладено договір оренди землі, дату укладення якого вона не пам`ятає, термін дії - 5 років, і примірник договору у неї відсутній. Враховуючи ту обставину, що договір 2012 року зареєстрований в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 29 жовтня 2012 року, то строк дії договору закінчився 29 грудня 2017 року.

В серпні 2015 року представники відповідача звернулися до неї з пропозицією внести доповнення в існуючий договір оренди, при цьому запевнивши, що це необхідно зробити для того, щоб можливо було виплатити позивачу орендну плату в збільшеному розмірі. Позивач погодилися і підписала наданий документ. Під час підписання, як потім виявилося, нового договору оренди землі, вона не ознайомлювалася із текстом документу, повіривши ТОВ "Ківшовата Агро", що йдеться лише про збільшення орендної плати.

Восени 2018 року, згадавши, що дія договору закінчилася 29 грудня 2017 року, позивач надіслала поштовим відправленням на адресу ТОВ "Ківшовата Агро" повідомлення про повернення земельної ділянки, датоване 02 жовтня 2018 року, на що 12 жовтня 2018 року отримала відповідь, з якої стало відомо про державну реєстрацію іншого речового права, оренди належної їй земельної ділянки строком на 10 років. Вказаним листом позивачу відмовлено в поверненні земельної ділянки із посиланням на те, що між сторонами підписаний договір оренди землі в новій редакції, термін якого 10 років. Також зазначено, що договір оренди землі зареєстрований 20 жовтня 2015 року, тому термін його дії закінчується 20 жовтня 2025 року.

Отже, оспорюваний договір був укладений та зареєстрований під час дії договору 2012 року, при укладенні договору був відсутній сам предмет договору - земельна ділянка, оскільки щодо неї на момент укладення нового договору діяв договір 2012 року, даний факт є правовою підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 26 серпня 2015 року.

На даний час позивач позбавлена права вільно розпоряджатися своєю земельною ділянкою з причин, що не залежали від її волі.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи в частині застосування судом позовної давності, просила скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року в частині обґрунтування застосування строку позовної давності, визнати таку заяву необгрунтованою та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Вказувала, що оскільки право оренди по оспорюваному договору було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 жовтня 2015 року, відповідно й земельна ділянка була передана цією ж датою, то формально перебіг позовної давності розпочався з дня, наступного після виникнення правовідносин. Отже, до 20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 взагалі не мала права на позов.

Позивач в своїх поясненнях стверджувала, що копію договору оренди землі від 26 серпня 2015 року отримала 12 жовтня 2018 року. В підтвердження того, що позивач не отримувала власний примірник договору оренди землі від 26 серпня 2015 року нарочно, оскільки він був надісланий їй поштовим відправленням, є те, що в журналі видачі договорів оренди земельних ділянок відсутній її підпис та відповідний напис про видачу позивачу примірника документу. На користь переконливості твердження про отримання позивачем копії договору оренди землі від 26 серпня 2015 року в період з жовтня 2018 року по січень 2019 року свідчить також те, що на час звернення до Київського окружного адміністративного суду 12 жовтня 2018 року з позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки у позивача був відсутній примірник договору оренди.

Вказувала, що із пояснень свідка ОСОБА_3 не вбачається, що позивач погодилася на підписання нового договору та виявила намір розірвати договірні відносини.Зазначала, що відповідач надав позивачу лише незаповнений бланк договору, де не було істотних умов договору, які заповнювались вручну, кульковою ручкою ; фактично для підписання був наданий лише формуляр договору, який вона і підписала.

Також, враховуючи однорідність підстав позову до Київського окружного адміністративного суду та Таращанського районного суду Київської області, вважала, що судом першої інстанції зроблено невірні висновки щодо переривання перебігу позовної давності.

Від відповідача ТОВ "Ківшовата Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначав, що позивач нічим не довела той факт, що вона не могла дізнатися про порушення своїх прав , натомість підтвердила особисто, що сама підписала оспорюваний договір.

Крім того, відповідач навів всі аргументи, що свідчать про належне виконання сторонами своїх обов`язків за договором від 26 серпня 2015 року протягом трьох років, а також про визнання договору сторонами.

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд дійшов правильного висновку щодо відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в зв`язку із закінченням на момент звернення до суду строку позовної давності.

Позивачем в особі представника ОСОБА_2 направлено відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки пл. 3,3390 га. із кадастровим номером 3224481900:04:006:0041 для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Ківшоватівської сільської ради, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА № 224310, виданого 09 листопада 2004 року Таращанською районною державною адміністрацією Київської області (а. с. 13).

25 листопада 2012 року ОСОБА_1 та ТОВ "Ківшовата Агро" уклали договір оренди землі б/н, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Ківшовата Таращанського району Київської області та належить орендарю на праві власності на підставі державного акта ЯА № 224310, виданого Таращанською районною державною адміністрацією Київської області (п. 1.1). В оренду передається земельна ділянка площею 3,3390 га., кадастровий номер 3224481900:04:006:0041(п. 2.1). Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 100 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1). Орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди на рік (п. 4.1). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк десять робочих днів після державної реєстрації права оренди за актом її приймання-передачі (п. 6.3). Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 12.1). Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, а також в інших випадках, передбачених законом (п. 12.2). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, а також з інших підстав, визначених законом (п. 12.3). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1). Договір зареєстровано у Таращанському районному відділі Київської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що вчинено запис від 29 грудня 2012 року (а. с. 83 - 84).

На а. с. 14 - 15, 75 - 76 знаходиться копія підписаного ОСОБА_1 та ТОВ "Ківшовата Агро" договору оренди землі б/н від 26 серпня 2015 року, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Ківшовата Таращанського району Київської області та належить орендарю на праві власності на підставі державного акта ЯА № 224310, виданого Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, кадастровий номер 3224481900:04:006:0041 (п. 1.1). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,3390 га. (п. 2.1). Договір укладено на 10 років. Строк дії договору починається з моменту державної реєстрації права оренди з цим договором. (п. 3.1). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі у розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди на рік, що на момент укладення договору становить 8605,66 грн. (п. 4.1). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк десять робочих днів після державної реєстрації права оренди за актом її приймання-передачі (п. 6.3). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (п. 14.1).

На а. с. 76 (зворот), а. с. 104 знаходиться копія акту приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 26 серпня 2015 року, складений власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ТОВ "Ківшовата Агро" про те, що згідно договору оренди земельної ділянки від 26 серпня 2015 року орендодавець передає, орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 3224481900:04:006:0041 пл. 3,3390 га., яка розміщена на території Ківшоватівської сільської ради Таращанського району Київської області.

На а. с. 103 знаходиться копія заяви ОСОБА_1 від 06 червня 2017 року на адресу ТОВ "Ківшовата Агро" про виплату благодійної фінансової допомоги за переукладення договору.

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ "Ківшовата Агро" заяву про повернення земельної ділянки, вказуючи, що в зв`язку з закінченням терміну дії договору 29 грудня 2017 року просить не обробляти її земельну ділянку та повернути її до початку весняно-польових робіт 2019 року (а. с. 16).

Листом від 10 жовтня 2018 року ТОВ "Ківшовата Агро" повідомило ОСОБА_1 , що нею власноруч 26 серпня 2015 року підписаний договір оренди землі в новій редакції на термін 10 років, договір зареєстрований 20 жовтня 2015 року, термін дії договору закінчується 20 жовтня 2025 року, товариство використовує ділянку на цілком законних підставах (а. с. 17).

Згідно довідки Головного управління держгеокадастру у Київській області від 18 жовтня 2018 року, дійсно управлінням був зареєстрований договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481900:04:006:0041 між ОСОБА_5 та ТОВ "Ківшовата Агро" за № 322440004006580 від 29 грудня 2012 року (а. с. 18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 20 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Скоробагатько В.Д. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:04:006:0041 за ТОВ "Ківшовата Агро" на 10 років на підставі договору оренди землі б/н від 26 серпня 2015 року (а. с. 19).

На а. с. 110 знаходиться копія заяви ОСОБА_1 від 09 липня 2019 року на ім`я генерального директора ТОВ "Ківшовата Агро" про виплату орендної плати за 2019 рік у вигляді продукції, 1 пай.

На а. с. 105 - 109 знаходяться копії відомостей видачі продукції у натуральній формі ТОВ "Ківшовата Агро", у тому числі ОСОБА_1 , за 2019 рік.

На а. с. 130 - 131 знаходиться витяг з журналу видачі договорів оренди пайовикам ТОВ "Ківшовата Агро", згідно якого ОСОБА_1 отримала договір оренди 06 червня 2017 року.

31 травня 2019 року відповідачем ТОВ "Ківшовата Агро" подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому крім іншого зроблено заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 31 - 32).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необгрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив із пропуску строку позовної давності.

Апеляційний суд не може погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Відповідно до вимог частини другої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода сторін про те, що первісне зобов`язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов`язальне правовідношення. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в угоді припинення зобов`язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов`язанням. Оскільки нове зобов`язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов`язання, що забезпечують виконання колишнього зобов`язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Однак, якщо має місце не новація, а проста зміна умови договору (наприклад, подовження терміну його дії), то додаткові зобов`язання свою дію зберігають. Основна особливість новації полягає в тому, що при ній відбувається заміна зобов`язання: місце зобов`язання, що припинило своє існування, займає нове. Неодмінна вимога до новації - збереження суб`єктного складу зобов`язання (у первісному і тому, що заново виникло, зобов`язаннях виступають той же кредитор і той же боржник). Для здійснення новації необхідно, щоб і первісне, і нове зобов`язання були дійсними. На стороні, що посилається на новацію, лежить обов`язок у випадку суперечки довести угоду з цього приводу з іншою стороною зобов`язання.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З врахуванням викладеного суд погоджується із доводами позивача, що до спірних правовідносин не можна застосувати вимоги закону щодо новації, оскільки в оспорюваному договорі відсутній спосіб припинення зобов`язання.

При цьому сторони скористались вказаним принципом свободи договору, уклавши договір оренди від 26 серпня 2015 року у новій редакції, який підписано обома сторонами.

Такий договір відповідає вимогам Закону України Про оренду землі та іншим нормам чинного законодавства України, сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а тому відсутні підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, для визнання його недійсним.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 132/861/17-ц (провадження № 61-29250св18), предметом спору в якій є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з аналогічних підстав.

З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір оренди землі від 26 серпня 2015 року відповідає вимогам Закону України Про оренду землі , ЦК України, ЗК України, сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, отже, позов є безпідставним.

При ухваленні рішення судом першої інстанції залишено поза увагою вимоги статті 2 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, відтак обов`язковою підставою для його захисту та визнання договору недійсним є встановлення, чи дійсно порушені права орендодавця укладенням нового договору оренди, в чому саме полягає порушення законних прав позивача.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 21 січня 2015 року № 6-215цс14, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів.

Із матеріалів справи не вбачається, що укладенням оспорюваного договору оренди земельної ділянки порушені законні права позивача, який не припинив орендні правовідносини із відповідачем і продовжує отримувати від нього орендну плату в натуральній формі вже після пред`явлення позову (а. с. 105 - 110).

За таких обставин, оскільки позов є необгрунтованим, що є окремою підставою для відмови в позові, суд першої інстанції помилково залишив позов без задоволення в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційний суд враховує, що доводи апеляційної скарги стосуються лише висновків суду першої інстанції в частині застосування позовної давності, а не по суті встановлених судом обставин, і таким чином позбавлений можливості їх оцінити.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківшовата Агро" про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 26 серпня 2015 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 11 червня 2020 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.