Постанова

від 11.06.2020 по справі 340/256/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/256/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщені суду в м. Дніпро апеляційну скаргу Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року (суддя Жук Р.В., м. Кропивницький, повний текст складено 26.03.2020 року) у справі № 340/256/20 за позовом ОСОБА_1 до Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

28.01.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі по тексту - відповідач або Червонокам`янська сільська рада) в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 Га на території на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0261; зобов`язати відповідача не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути його заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, площею 2,0000 Га на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0261.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Червонокам`янська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, через адвоката, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення повністю та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом зазначалось, що за умовами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено звернення осіб, які бажають отримати земельну ділянку у власність, з клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність особам, відповідно до своїх повноважень. Апелянт вказував, що повноваження сільського, селищного, міського голови не є тотожними повноваженням сільської, селищної, міської ради, сільський голова є посадовою особою територіальної громади відповідного села, очолює виконавчий комітет сільської ради, головує на її засіданнях. Натомість повноваження сільської ради на передачу земельних ділянок у власність або користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади для всіх потреб, регулюються правилами ст. 122 Земельного кодексу України. Апелянт вказував, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності з розгляду заяви позивача, оскільки до сільської ради Демченко В.П. не звертався. Апелянт зазначав, що відмову ОСОБА_1 у розроблені проекту землеустрою не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Апелянт вказував, що дозвіл на розробку проекту землеустрою, разом як і відмова у наданні дозволу не є рішеннями, без яких не може бути реалізоване бажане право на отримання земельної ділянки у власність. Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не є протиправною, оскільки не має наслідком порушення прав та інтересів особи. Звернення позивача з вимогою щодо повторного розгляду його заяви є намаганням усунути перешкоду у реалізації його права отримати земельну ділянку у власність, якої не має. Оскарженими у судовому порядку може бути рішення органу місцевого самоврядування про відмову у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого фермерського господарства, натомість позивачу було відмовлено у наданні дозволу листом міського голови, що не передбачено. Чинним законодавством не передбачено права сільської ради відступати від положень Земельного кодексу України. У листі позивач не поінформований про підстави не розгляду сільською радою його заяви, або про не відповідність заяви вимогам ст.118 Земельного кодексу України. За результатами розгляду заяви, відповідачем не прийнято рішення у порядку визначеного чинним законодавством. Суд першої інстанції наголошував на не дотриманні відповідачем вимог Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування , оскільки вказаними законодавчими положеннями визначено вичерпний перелік підстав для відмови громадянам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України. Судом першої інстанції вказано, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права позивача, встановлені судом обставини справи і наведені норми чинного законодавства свідчать, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення, не враховано всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення. У відповідача наявні повноваження щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжної із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0261. До заяви долучено: копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-10168/14-19-СГ від 26.12.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2, 00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, відноситься до земель комунальної власності, а тому відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даної земельної ділянки.

Встановлено, що 10.12.2019 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_2 звернувся із заявою до Червонокам`янського сільського голови, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, що відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області суміжної із земельною ділянкою з кадастровим номером 3520386900:02:000:0261. До заяви додано: копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Червонокам`янський сільський голова листом від 17.12.2019 року №489, повідомив позивача, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, так як рішенням Червонокам`янської сільської ради від 06.12.2019 року земельна ділянка вже надана у власність. Підтвердження у матеріалах справи відсутні.

Натомість Червонокам`янською сільською радою долучено до матеріалів справи лист до суду, де пояснюється, що заява ОСОБА_1 була адресована сільському голові, тому на розгляд сесії не виносилась. На земельну ділянку, щодо якої ОСОБА_1 бажає одержати дозвіл на розробку проекту землеустрою видані рішення сесії № 472 від 17.01.2020 року та № 473 від 17.01.2020 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства .

У листі сільського голови від 17.12.2019 року №489 йдеться про те, що рішенням п`ятнадцятої сесії Червонокам`янської сільської ради від 06.12.2019 року земельна ділянка надана у власність натомість у листі від 06.02.2020 року № 76 йдеться про те, що рішеннями сесії № 472 від 17.01.2020 року та № 473 від 17.01.2020 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку надано дозволи на розробку проекту землеустрою, не вказано, що земельна ділянка перебуває у власності.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. За змістом статті 126 цього кодексу у випадку безоплатної передачі органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування у власність земельної ділянки право власності на неї посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Згідно частини 1 ст. 18, частини 1 ст. 21 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі. Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається у паперовій формі. Такий витяг у паперовій формі надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

Статтею 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; а також акредитовані суб`єкти. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Допоки на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, на таку земельну ділянку мають право претендувати інші особи.

Відповідно до діючого законодавства набуття права власності на земельну ділянку відбувається поетапно: від отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, - до затвердження такого проекту цим органом і передання ним земельної ділянки у власність.

Суд апеляційної інстанції вказує, що наявність рішень сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, не є перепоною для надання ще одного дозволу на цю ж земельну ділянку.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116, ч. 1, 2, 4, 6, 7, 9, 10 ст. 118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу. Норми кодексу передбачають, що орган самоврядування, у даному випадку, сільська рада, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122, ч. 1, 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування. Рішення приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про те, що заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був розглянути у місячний строк, а саме, перевірити заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, питання передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідної територіальної громади вирішує відповідна рада, тобто саме сільська рада мала розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство. Не дивлячись на те, що заява була адресована на ім`я сільського голови, сільський голова у межах своїх повноважень не може перебирати на себе повноваження сільської ради та вирішувати питання передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності територіальної громади. Направлення заяви на ім`я сільського голови по суті не змінює відносини позивача з сільською радою. Нормами Земельного кодексу України передбачено, що тільки орган місцевого самоврядування, у даному випадку сільська рада уповноважена у місячний строк розглядати клопотання і давати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надавати мотивовану відмову у його наданні.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що протиправність дій відповідача полягає в тому, що Червонокам`янською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області не розглянуто заяву ОСОБА_1 , у випадку, коли рада, чи сільський голова вважають, що заява подана з порушенням або не того суб`єкта, не роз`яснено порядок звернення осіб з відповідною заявою, не додержано процедури розгляду заяви.

Оскільки заява ОСОБА_1 належним чином не розглянута сільською радою, відсутнє її рішення з приводу звернення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність під особисте селянське господарство, така заява потребує належного розгляду у встановленому порядку. До такого висновку прийшов суд першої інстанції та цей висновок підтримує суд апеляційної інстанції.

Дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, установленого ч.7 ст.118 ЗК України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою ОСОБА_1 прийняти рішення про надання такого дозволу. Умовою є фактичний, поетапний розгляд заяви відповідно до ст. 118 ЗК України.

У Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Виключними повноваження з розгляду заяв або клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, мають органи місцевого самоврядування - ради, тільки після того, як особа та суд впевниться у повному розгляді такої заяви можливо розглядати відмову суб`єкта владних повноважень по суті, досліджувати мотиви відмови.

Суд апеляційної інстанції при вирішені спору керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.09.2018 року у справі № 806/5106/15, від 28.03.2018 року у справі № 705/552/15-а, від 18.04.2018 року у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 року у справі № 2а-204/12, від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 року у справі № 826/17196/17, від 25.02.2020 року у справі № 723/1964/14-а, від 14.05.2020 року у справі № 360/536/17-а, від 30.04.2020 року у справі № 812/1313/18, від 29.04.2020 року у справі № 820/4932/18, від 29.04.2020 року у справі № 812/1552/17, від 29.04.2020 року у справі № 824/138/18-а.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

До суду надійшла заява адвоката Гулого А.В. про розподіл судових витрат, які просить відшкодувати судові витрати на правову допомогу, отриману Демченком В.П. при розгляді апеляційної скарги.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частин 1 - 3 ст. 132, частин 1 - 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу Демченком В ОСОБА_3 ., отриману від адвоката Гулого А.В. надано додатковий договір від 28.05.2020 року до договору № 231 від 23.01.2020 року про надання правової допомоги, укладений між адвокатським бюро Андрія Гулого та адвокатським представником Демченка В.П. за довіреністю Бредісом А.В. Додатковим договором сторони передбачили, що до складу винагороди адвоката за правничу допомогу входить 2500,00 грн. за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 року.

Також у якості доказів понесення витрат на правничу допомогу надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, де за зустрічі, консультування клієнта, узгодження правової позиції, підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу, адвокатом витрачено 5 годин, і такі послуги складають 2500,00 грн. Акт надання-приймання правової допомоги, платіжних документів, якими б підтверджувалась дійсність понесення ОСОБА_1 витрат - не надано.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд апеляційної інстанції вказує, що позивачем та його представником, адвокатом Гулим А.В. не підтверджено понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу при розгляді апеляційної скарги, відсутні платіжні документи, якими б підтверджувалась дійсність понесення витрат. Сам додатковий договір від 28.05.2020 року до договору № 231 від 23.01.2020 року про надання правової допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не підтверджують надання правової допомоги та отримання її ОСОБА_1 під час розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат у частині повернення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Заява не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 314, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у справі № 340/256/20 - залишити без змін.

У задоволенні заяви адвоката Гулого А.В. про розподіл судових витрат, відшкодування судових витрати на правову допомогу - відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова