Постанова

від 28.05.2020 по справі 160/3499/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3499/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року в адміністративній справі №160/3499/20 за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування розпорядження, запису,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Підгородненьского міського голови Горба Андрія Івановича, Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області у якій просить: визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області Горба Андрія Івановича № 78 п/тр від 23.03.2020 року "Про припинення трудового договору" та звільнення 23.03.2020 року ОСОБА_1 , секретаря міської ради, у зв`язку із непроходженням спеціальної перевірки; визнати протиправним та скасувати запис № 26 до трудової книжки ОСОБА_1 , внесений 23.03.2020 року Підгородненською міською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області про звільнення з посади ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що розпорядження міського голови м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області Горба Андрія Івановича № 78 п/тр від 23.03.2020 року "Про припинення трудового договору" та звільнення 23.03.2020 року ОСОБА_1 є протиправним.

01 квітня 2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом зупинення дії зупинити дію розпорядження міського голови м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області Горба ОСОБА_2 Івановича №78 п/тр від 23.03.2020 року Про припинення трудового договору та звільнення 23 березня 2020 року ОСОБА_1 , секретаря міської ради, у зв`язку із непроходженням спеціальної перевірки до розгляду справи по суті; заборонити міському голові м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 та Підгородненській міській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області вчиняти будь-які дії, які перешкоджають Слюсарчуку ОСОБА_4 здійснювати повноваження секретаря Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області до розгляду справи по суті; зобов`язати міського голову м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області Горба ОСОБА_5 та Підгородненську міську раду Дніпропетровського району Дніпропетровської області забезпечити Слюсарчуку ОСОБА_4 доступ до всіх документів Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, які було отримано та/або які виходили від Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області починаючи із 23 березня 2020 року.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову заявником зазначено наступне.

ОСОБА_1 оскаржує розпорядження міського голови м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області Горба Андрія Івановича №78 п/тр від 23.03.2020 року Про припинення трудового договору та звільнення 23 березня 2020 року ОСОБА_1 , секретаря міської ради, у зв`язку із непроходженням спеціальної перевірки.

Наслідком винесення міським головою м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 спірного розпорядження стало звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та внесення відповідного запису до його трудової книжки.

Позивач вважає розпорядження міського голови м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 незаконним, необґрунтованим, безпідставним та таким, що базується на неправильному застосуванні норм чинного законодавства, а дії Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області щодо звільнення його із посади протиправними.

Позивач вказує на те, що дія спірного розпорядження до ухвалення рішення у цій справі становить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та зумовить ситуацію, при якій, для їх відновлення у подальшому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або взагалі унеможливить їх відновлення.

Зазначає також, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову у справі №160/3499/20 шляхом зупинення дії розпорядження міського голови м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 №78 п/тр від 23.03.2020 року Про припинення трудового договору та звільнення 23 березня 2020 року ОСОБА_1 , секретаря міської ради, у зв`язку із непроходженням спеціальної перевірки до набрання судовим рішенням у справі законної сили. Вжито заходи забезпечення позову у справі №160/3499/20 шляхом заборони міському голові м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 та Підгородненській міській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області вчиняти будь-які дії, що перешкоджають Слюсарчуку ОСОБА_4 здійснювати повноваження секретаря Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області до набрання судовим рішенням у справі законної сили. У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що не застосування заходів забезпечення позову може завдати ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та робить висновок про те, що часткове вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження міського голови м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області Горба ОСОБА_5 №78 п/тр від 23.03.2020 року Про припинення трудового договору та звільнення 23 березня 2020 року ОСОБА_1 , секретаря міської ради, у зв`язку із непроходженням спеціальної перевірки та заборони міському голові м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 та Підгородненській міській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області вчиняти будь-які дії, що перешкоджають ОСОБА_1 здійснювати повноваження секретаря Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області до розгляду справи по суті, матиме наслідком збереження становища, яке існувало до ухвалення відповідачем спірного рішення і вчинення відповідачами оскаржуваних дій. Так само, це відповідає інтересам територіальної громади, оскільки відсутність у Підгородненській міській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області секретаря істотно ускладнює її організаційну діяльність.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Підгородненською міською радою Дніпровського району Дніпропетровської області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Справа розглядається в письмовому провадженні згідно ст. 311 КАС України; про розгляд справи в порядку письмового провадження сторони повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати слід застосовувати норми Конституції України, норми Кодексу законів про працю України, Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Надаючи правову оцінку обґрунтуванням заявника щодо забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на положення ст. 150 КАС України.

Так, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може, бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Метою його запровадження та гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав (або однієї з них), з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

З цього випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

При цьому, аналізу положень п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України надає підстави для висновку, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову повинна довести, яким чином оскаржуваним нормативно-правовим актом порушуються її права, тобто вказати на безпосередні, конкретні права, які мають бути реальними та індивідуально вираженими.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/14303/18.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Натомість, в разі ухвалення рішення на користь позивача, невжиття заходів забезпечення позову в даному не ускладнить виконання такого рішення та не стане на заваді ефективності судового захисту.

Отже, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції не надано оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заява про забезпечення позову не містить беззаперечних доказів та мотивів, за якими позивач вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу ухвали суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 року в адміністративній справі №160/3499/20 - скасувати.

В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов