Постанова

від 02.06.2020 по справі 809/519/13-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 809/519/13-a пров. № А/857/2481/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.,

представника позивача - Госедло Р.І.,

представника відповідача - Конопади С.І.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення - 15.01.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Скорзонера до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю Скорзонера 14.02.2013 звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000022301 та № 0000032301 від 02.01.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийняті оскаржувані рішення внаслідок невірного застосування положень статей 204, 234 ЦК України. У свою чергу, укладені позивачем договори з контрагентами ПП Воллі , ТзОВ Ресурсна компанія виконані, а всі господарські операції підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які безпідставно не взяті до уваги при проведені перевірки контролюючим органом, що призвело до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 року, позов задоволено повністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.10.2019 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року позов задоволено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що господарські операції позивача з контрагентами - ПП Воллі та ТОВ Ресурсна компанія не мають реального характеру. Звертає увагу на те, що контрагенти позивача фактично не займалися фінансово-господарською діяльністю, а проводили транзитні операції, спрямовані на здійснення господарських операцій, пов`язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у контрагентів позивача - ПП Воллі та ТОВ Ресурсна компанія відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: кваліфікований персонал, основні фонди, транспортні засоби, приміщення, а також інші фізичні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції. Однак, всі ці обставини справи судом першої інстанції не враховано, не надано їм повну оцінку, що має значення для належного вирішення справи.

Представник відповідача Конопада С.І., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати.

Представник позивача Госедло Р.І., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ Скорзонера зареєстровано у Яремчанській міській раді 03 липня 2000 року.

У період за який проводилась перевірка TOB Скорзонера було зареєстровано платником ПДВ: свідоцтво від 18.07.2000 № 13180480.

З 16.11.2012 по 29.11.2012 Державною податковою інспекцією в м. Яремче проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Скорзонера з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП Воллі , за період травень-червень 2011року та відображення в складі витрат декларації з податку на прибуток взаєморозрахунків з сумнівними контрагентами за період з 01.01.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт № 581/23-31067573 від 06.12.2012.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пункту 1 статті 203, статті 215, статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з контрагентами постачальниками;

- статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2756-IV, підприємством завищено суму податкового кредиту, в результаті чого зменшено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту (ряд. 19 Декларації) за червень 2011 року - 11396,00 грн;

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2756-IV.

В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача (акт ДПІ у Франківському районі м. Львова від 20.07.2011 № 1260/23-4/43029609 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП Воллі , акт ДПІ в Надвірнянському районі від 05.05.2011 №5 08/15/32446237 щодо проведення перевірки ТОВ Ресурсна компанія з питань взаєморозрахунків з ТОВ Промтехметал за лютий 2011 року, акт ДПІ у м. Яремче від 30.08.2011 № 1254/23-32446237 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Ресурсна компанія з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП Воллі за період з 01.05.2011 по 31.05.2011), в яких відображено висновок про відсутність об`єктів оподаткування, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

За наслідками виявлених порушень, Державною податковою інспекцією в м. Яремче винесено податкові повідомлення-рішення № 0000022301 від 02.01.2013, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 919500,00 грн та № 0000032301 від 02.01.2013, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 11 396,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки як в момент укладення позивачем спірних правочинів із ТзОВ Ресурсна компанія і ПП Воллі , так і в процесі їх виконання, сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства. Надані позивачем до суду документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з дотриманням вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011 Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 135.1 та 135.2 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті і ці доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши наведені вище норми права, суд апеляційної інстанції вважає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно матеріалів справи, між ТОВ Скорзонера та ПП Воллі укладено договори: № 111005 від 10 травня 2011 року на озеленення території, № 110419-С/В від 19 квітня 2011 року на загальнобудівельні роботи, сантехнічні роботи на рекреаційному ставку, № 110510В/С від 10 травня 2011 року на продовження влаштування підпірної стінки вздовж автостоянки ТК Буковель , № 110510 від 10 травня 2011 року на влаштування підпірної стінки вздовж під`їзної дороги на ТК Буковель .

Також, між ТОВ Скорзонера та ТОВ Ресурсна компанія укладено договори: № 24/03-3 від 24 березня 2011року на придбання ТМЦ (запасні частини до ратраків), № 05/08-Р від 05 серпня 2010 року на будівельні роботи на об`єктах Малоповерхового житлового комплексу № 2 ТК Буковель ; № 008/10-Р від 08 жовтня 2010 року на реконструкцію будівлі під медичний пункт ТК Буковель , № 04/12-С/Р від 12 квітня 2011 року на роботи по облицюванню каменем об`єктів ТК Буковель , № 110302-С/РЛ від 02 березня 2011 року на загальнобудівельні роботи та оздоблення площадки для водних процедур (котедж № 38 СПА ТК Буковель ), договір № 04/11-С/Р від 11 квітня 2011 року на влаштування дорожнього покриття та бруківки навколо котеджів у житловій зоні № 1 ТК Буковель .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вказані договори укладались для придбання ТМЦ, будівництва, реконструкції та ремонту приміщень (влаштування та благоустрою території навколо них), які здаються позивачем в оренду, тобто для реалізації своєї господарської діяльності, пов`язаної з основною діяльністю товариства.

На підтвердження господарських операцій з контрагентом - ПП Воллі позивачем надано податкові накладні № 217 від 31 травня 2011 року на загальну суму 79371,60 грн, в т.ч. ПДВ - 13228,60 грн, № 158 від 31 травня 2011 року на загальну суму 6976,80 грн, в т.ч. ПДВ -1162,80 грн, № 157 від 31 травня 2011 року на загальну суму 9388,80 грн, в т.ч. ПДВ - 1564,80 грн, № 156 від 31 травня 2011 року на загальну суму 9229,60 грн, в т.ч. ПДВ - 1571,60 грн., акти приймання виконаних будівельних робіт, а також платіжні доручення № 44 від 05 серпня 2011 року, № 276 від 02 вересня 2011 року, № 275 від 02 вересня 2011 року, № 277 від 02 вересня 2011 року, № 278 від 02 вересня 2011 року, № 279 від 02 вересня 2011 року, щодо здійснення позивачем оплати послуг ПП Воллі .

Крім цього, позивачем задекларовано податковий кредит з господарських операцій з ТОВ Ресурсна компанія . На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивач долучив відповідні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Так, згідно актів за формою КБ-2, актів та накладних встановлено, що на виконання укладених між ТОВ "Скорзонера" та ТОВ "Ресурсна компанія" правочинів за період, що перевірявся надані відповідні послуги та здійснено поставки ТМЦ, зокрема: по договору № 24/03-3 від 24.03.2011 поставлено запасні частини до ратраків на суму договору 417,1 тис. грн, за накладною № 34 від 11.02.2011 поставлено запасні частини до автомобіля ЗІЛ на суму 5,0 тис. грн, за накладною № 30 від 11.02.2011 поставлено ТМЦ на суму 7,3 тис. грн; по договору № 05/08-Р від 05.08.2010 виконано будівельні роботи на об`єктах Малоповерхового житлового комплексу № 2 ТК Буковель на суму 916,9 тис. грн; по договору № 008/10-Р від 08.10.2010 виконано роботи по реконструкції будівлі під медичний пункт ТК Буковель на суму 391,6 тис. грн; по договору № 04/12-С/Р від 12.04.2011 виконано роботи по облицюванню каменем об`єктів ТК Буковель на суму 175,6 тис. грн; по договору № 110302-С/РЛ від 02.03.2011 виконано загальнобудівельні роботи та роботи з оздоблення площадки для водних процедур (котедж № 38 СПА ТК Буковель ) на суму 85,4 тис. грн; по договору № 04/11-С/Р від 11.04.2011 виконано роботи з влаштування дорожнього покриття та бруківки навколо котеджів в житловій зоні № 1 ТК Буковель на суму 497,4 тис. грн, за накладними від 31.05.2011 № 92, № 109, № 120, № 117, від 19.02.2011 №119, від 16.05.2011 №116, від 13.05.2011 №75, від 06.05.2011 № 98, № 99, № 100, від 03.05.2011 № 74, від 09.05.2011 № 106, від 05.05.2011 № 94, № 89 проведено поставку будівельних матеріалів на загальну суму 206,4 тис. грн, по актах від 05.05.2011 виконано ремонтні роботи на загальну суму 5,3 тис. грн. При виконанні вищеперерахованих робіт частково використано матеріали та механізми замовника позивача, а частково підрядника.

Згідно актів встановлення та списання (т.1 а.с.144-153 та а.с.155-164) отримані ТМЦ змонтовані на ратраки (трактори для трамбування снігу), ЗІЛ, встановлено в приміщеннях готельного комплексу. Відповідні транспортні засоби та механізми придбані та зареєстровані за позивачем (т.3 а.с.55-62).

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивач здійснив оплату товарів, робіт (послуг) придбаних в ТОВ Ресурсна компанія (т.1 а.с.165-166).

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 08.10.2019 у цій справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що отримані, за правочинами укладеними з контрагентами послуги (роботи) та ТМЦ, в подальшому використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується, зокрема: договором оренди № А0104/01 від 01.04.2011 та актами передачі майна в оренду (т. 4 а.с. 184-223). Підтримання на належному рівні активів (будівництво, реконструкція нерухомого майна, влаштування та благоустрій територій) сприяло отриманню позивачем реальних доходів у вигляді орендної плати. А досліджені судом письмові докази, зокрема первинна бухгалтерська документація, містять дані, які відповідають вчиненим господарським операціям та відповідають господарській меті ТОВ Скорзонера .

Також, в матеріалах справи, наявні копії свідоцтв про реєстрацію платниками ПДВ ПП Воллі та TOB Ресурсна компанія , які на момент укладення правочинів з позивачем та їх виконання не були анульовані (т. 1 а.с. 119-120, а.с .126-127). Окрім того, у матеріалах справи також наявні ліцензії видані ПП Воллі та TOB Ресурсна компанія на право здійснення господарської діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, що підтверджує можливість здійснення контрагентами будівельної діяльності. (т.1 а.с.121-125, а.с.128-132).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо незаконності проведення повторної перевірки контролюючим органом позивача за період лютий, березень, травень 2011 року стосовно господарських операцій з ТОВ Ресурсна компанія , та в подальшому неправомірності прийнятого за її наслідками податкового повідомлення-рішення. Оскільки, контролюючим органом з цих самих питань і за той самий період вже проводились перевірки ТзОВ Скорзонера , про що складено акти за № 295/23/31067573 від 25.07.2011 та за № 438/23-31067573 від 30.09.2011. Натомість, відповідачем не надано доказів того, що органом державної податкової служби вищого рівня приймалось рішення про повторне проведення перевірки позивача, відповідно до вимог підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Крім того, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2012 у справі № 2а-3367/11/0970, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014) досліджувались господарські операції описані в акті перевірки № 295/23/31067573 від 25.07.2011 (які повторно зафіксовані в акті № 581/23-31067573 від 06.12.2012), фактів порушень не виявлено та скасовано рішення контролюючого органу, прийняте на підставі такого акта (а.с. 61-73 т. 1).

Відповідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України, правомірність таких господарських операцій не підлягає доказуванню.

Щодо доводів контролюючого органу, про те, що ТОВ Скорзонера мало взаємовідносини з фіктивним підприємством ПП Воллі , а проведені господарські операції між ТОВ Скорзонера та ПП Воллі мають ознаки безтоварних, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

В обґрунтування висновку про правомірність збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, відповідач посилається на те, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 у справі № 1319/5265/2012, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 205, частиною другою статті 27, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, а саме в придбанні юридичної особи - ПП Воллі з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 77 КАС України, в редакції чинній на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що суб`єкт владних повноважень при доведенні правомірності свого рішення, не може посилатися на обставини та докази, яких не існувало на момент його прийняття. Також, суб`єкт владних повноважень не може покликатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі № 826/15215/15 та від 14 травня 2019 року у справі № 813/1007/13-а.

Враховуючи, що вирок Сихівського районного суду м. Львова винесено 26.12.2012 по кримінальній справі № 1319/5265/2012 внесеного в ЄРДР 28 січня 2013 року, вказаний вирок не може бути використаний при доказуванні правомірності рішення, прийнятого за наслідком акта перевірки від 06 грудня 2012 року.

Крім цього, у вказаному вироку, суд дійшов висновку про фіктивність господарської діяльності ПП Воллі в частині правовідносин з конкретними суб`єктами господарювання. Надано також оцінку виписаним ПП Воллі податковим накладним по господарських операціях з чітким переліком контрагентів - суб`єктів господарювання. Тобто, вказаним вироком досліджувались конкретні господарські операції з чітко визначеним колом суб`єктів господарювання. В той же час, господарські операції позивача з ПП Воллі не були предметом дослідження у вказаній кримінальній справі.

Також, слід зазначити, що в акті перевірки не було посилання на вказану вище кримінальну справу.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберга таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , у яких Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суб`єкт владних повноважень повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття, та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають до скасуванню.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Апеляційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року у справі № 809/519/13-а - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України .

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 12.06.2020.