Постанова

від 10.06.2020 по справі 500/2303/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2303/19 пров. № А/857/1280/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (прийняте у м. Тернополі суддею Хрущ В.Л.; складене у повному обсязі 02 грудня 2019 року) в справі № 500/2303/19 за адміністративним позовом приватного підприємства Клімат-Комплект до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року приватне підприємство (далі - ПП) Клімат-Комплект звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі також - ГУ ДФС у Тернопільській області) про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН) за № 1229206/37601660 від 19.07.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 21.06.2019 та зобов`язати Державну податкову служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 1 від 21.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ним були надані податковому органу всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснених господарських операцій, а отже правові підстави для відмови в реєстрації податкової накладної відсутні. Всі господарські операції, за результатами яких позивачем складено подану податкову накладну, підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, яке прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Тернопільській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповною відповідністю обставинам справи. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що позивач попав під критерії ризиковості на підставі того, що був зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців. Ним не було надано пояснень, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній. Крім того, позиція позивача про те, що ним надано письмові пояснення, адже форма повідомлення Про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено містить графу для надання пояснень платником - є хибною, адже письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, та пояснення як частина документа, необхідно розмежовувати.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ПП Клімат-Комплект зареєстроване як юридична особа 22.03.2011 та здійснює діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі.

01.04.2019 між ПП Клімат-Комплект та ТОВ Будівельна компанія ВАЛК укладено договір № 0104-01 постачання товарів, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар за асортиментом та в кількості, узгодженими сторонами, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.

21.06.2019 ПП Клімат-Комплект виставлено рахунок на оплату № 6 від 21.06.2019 за договором постачання товарів № 0104-01 від 01.04.2019 за товар: дифузор ЕSR-new D-300 в кількості 12 шт. та решітка ЕSR-U D-300 в кількості 12 шт. на загальну суму 79 876,56 грн, в тому числі ПДВ 13 312,76 грн.

21.06.2019 ТОВ Будівельна компанія ВАЛК оплатило за товар згідно рахунку № 6 від 21.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 294 від 21.06.2019.

За наслідками зарахування коштів на поточний рахунок ПП Клімат-Комплект за вказаною операцією було складено податкову накладну № 1 від 21.06.2019.

26.06.2019 між ТОВ Будівельною компанією ВАЛК та ПП Клімат-Комплект було складено видаткову накладну № 1 стосовно вищевказаної господарської операції.

15.07.2019 податкову накладну № 1 від 21.06.2019 надіслано засобами електронного зв`язку до податкового органу на реєстрацію в ЄРПН.

За результатами перевірки зазначеної податкової накладної позивачем отримано квитанцію від 15.07.2019, у якій зазначено, що податкова накладна прийнята податковим органом, проте її реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Водночас, у цій квитанції позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На виконання вказаних вимог ПП Клімат-Комплект 16.07.2019 подано до контролюючого органу повідомлення № 1 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. У цьому повідомленні містились пояснення позивача щодо проведених господарських операцій.

За результатом розгляду поданих позивачем пояснень та документів ГУ ДФС в Тернопільській області прийняло рішення № 1229206/37601660 від 19.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної. Підставою відмови зазначено ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена .

Не погоджуючись з цим рішеннями, позивач 02.08.2019 подав скаргу на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з додатками.

08.08.2019 за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, ДФС України прийнято рішення № 35121/37601660/2, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Не погоджуючись із рішеннями комісії ДФС регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 21.06.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що позивач мав передбачені чинним законодавством України документи, які свідчать про реальність проведення господарської операції, за якою було складено податкову накладну № 1 від 21.06.2019, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані податковому органу, останній не мав правових підстав для прийняття рішення № 1229206/37601660 від 19.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 21.06.2019. Задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 1 від 21.06.2019, подану ПП Клімат-Комплект , є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 12 Порядку № 1246 визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

За змістом пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 5 - 7 Порядку № 117 встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 117 передбачено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктами 12 - 13 Порядку № 117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктами 18 - 21 Порядку № 117 встановлено, що Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як видно з матеріалів справи, 21.06.2019 ПП Клімат-Комплект виставлено рахунок на оплату № 6 від 21.06.2019 за договором № 0104-01 постачання товарів від 01.04.2019 на загальну суму 79 876,56 грн. 21.06.2019 ТОВ Будівельна компанія ВАЛК оплатило за товар згідно рахунку № 6 від 21.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 294 від 21.06.2019. За наслідками зарахування коштів на поточний рахунок ПП Клімат-Комплект за вказаною операцією було складено податкову накладну № 1 від 21.06.2019.

За результатами перевірки цієї податкової накладної позивачем отримано квитанцію від 15.07.2019, у якій зазначено, що податкова накладна прийнята податковим органом, проте її реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16. статті 201 ПК України, оскільки, податкова накладна відповідає пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, податковий орган посилався на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, які визначені Листом ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2019 року по справі № 320/6312/18 зазначив: …Акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак, підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України .

Таким чином, колегія суддів вважає, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Також, колегія суддів зазначає, що підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених Листом ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, складається з 7 абзаців, які передбачають підстави для встановлення ризиковості платника податку.

На думку колегії суддів, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв, а конкретно зазначати відповідний абзац, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є цілком обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18.

Для підтвердження реальності здійсненої господарської операції, за наслідками якої складено податкову накладну № 1 від 21.06.2019, позивачем подано такі документи: рахунок-фактуру № УК-0000418 від 21 червня 2019 року; копію договору постачання товару за № 0104-01 від 01.04.2019; копію договору постачання товару № 21062019 від 21.06.2019; копію рахунку на оплату № 6 від 21.06.2019; копію видаткової накладної № 1 від 26.06.2019; копію видаткової накладної № УК-0000307 від 25.06.2019; копію платіжного доручення за № 3 від 21.06.2019; копію платіжного доручення № 294 від 21.06.2019.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає, що подані документи свідчать про реальність здійснення господарської операції і були цілком достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 1 від 21.06.2019; ці документи складені у повній відповідності до вимог законодавства і саме такими документами супроводжувалось оформлення господарської операції, в рамках якої виписано податкову накладну № 1 від 21.06.2019.

Проте, ГУ ДФС в Тернопільській області прийнято рішення № 1229206/37601660 від 19.07.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Підставою відмови у вказаному рішенні зазначено: ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена .

З цього приводу колегія суддів зазначає, що платник податків вже надав пояснення щодо проведеної господарської операції в повідомленні № 1 від 16.07.2019. Також ним було долучено до цього повідомлення документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є формальним, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 2540//3009/18 зазначив: …Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу .

Отже, на думку колегії суддів, вимоги контролюючого органу щодо надання письмових пояснень по господарській операції, не можуть бути визнані такими, що відповідають приписам та меті податкового законодавства. Фіскальний орган має обмежитись таким обсягом документального підтвердження господарської операції, який в достатній мірі доводить її реальність та законність. Витребування інших (можливих) документів і, як наслідок їх ненадання, відмову в реєстрації податкової накладної колегія суддів вважає надмірним формалізмом та необґрунтованим втручанням в діяльність господарюючих суб`єктів, що є, нічим іншим, як обмеженням права на свободу господарювання в ракурсі правомірності дій платника податків, доки не доведено зворотнє.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, внаслідок чого, позовні вимоги правомірно задоволено судом першої інстанції.

Положеннями статті 9 Конституції України, статті 6 КАС України та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо принципу правової визначеності (наприклад, справа Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

За час розгляду цієї справи в судовому порядку, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, не довели правомірності свого рішення.

Оскільки відповідачі не довели правомірність оскаржуваного рішення, а встановлені у справі обставини свідчать про його протиправність, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 1229206/37601660 від 19.07.2019 та зобов`язання Державну податкову служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 1 від 21.06.2019.

Враховуючи наведене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року в адміністративній справі № 500/2303/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин М. А. Пліш Постанова складена у повному обсязі 12 червня 2020 року.