Постанова

від 12.06.2020 по справі 825/1765/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №825/1765/16

адміністративне провадження №К/9901/31734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (головуючий суддя - Поліщук Л.О.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.)

у справі №825/1765/16

за позовом Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Комунальне підприємство Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.05.2016 №0001451400;

- присуджено з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в сумі 3 033, 29 грн відповідно до платіжного доручення від 04.10.2016 № 2667.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність тверджень відповідача, що вартість, по якій підприємство здійснювало реалізацію учнівських квитків в міському автобусному пасажирському транспорті, не була передбачена у вигляді тарифу за проїзд в установленому законом порядку, а тому, в силу приписів п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1 ст. 187, п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України зазначені операції є такими, що звільнені від оподаткування ПДВ. Також суди вказали, що в даному випадку, операція з отримання компенсації витрат за спожиті комунальні послуги не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки позивач не здійснює операцій з постачання комунальних послуг, вартість спожитих комунальних послуг відшкодовується окремо та не включається платником до складу плати за гуртожиток.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що всупереч вимог ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України Підприємством занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 75 845 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

09 березня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому платник зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2016 № 183/14/03328681 (том 1 а.с. 9-83, далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 123 584 грн, в т.ч. за: січень 2013 - 5 382 грн, лютий 2013 - 6 022 грн, березень 2013 - 5 536 грн, квітень 2013 - 6 253 грн, травень 2013 - 5 858 грн, червень 2013 - 4 009 грн, липень 2013 - 3 180 грн, серпень 2013 - 4 107 грн, вересень 2013 - 4 858 грн, жовтень 2013 - 3 481 грн, листопад 2013 - 6 609 грн, грудень 2013 - 4 991 грн, січень 2014 - 5 327 грн, лютий 2014 - 5 539 грн, березень 2014 - 5 186 грн, квітень 2014 - 5 408 грн, травень 2014 - 5 345 грн, червень 2014 - 3 928 грн, липень 2014 - 2 936 грн, серпень 2014 - 4 475 грн, вересень 2014 - 6 151 грн, жовтень 2014 - 5 840 грн, листопад 2014 - 5 630 грн, грудень 2014 - 7 533 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 №0001451400, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму - 202 219 грн, з яких за основним платежем у сумі 123 584 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 78 635, 00 грн (том 1 а.с. 8).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 9.1.3, п. 9.1 ст. 9 ПК України податок на додану вартість є загальнодержавним податком.

Згідно з пп. 14.1.178, п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Пунктом 180.1 ст. 180 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України

Звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Ця норма не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат) (пп. 197.1.9 п. 197.1 ст. 197 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством протягом 2013-2014 років реалізовано учнівських квитків в міському автобусному пасажирському транспорті за 2013 рік в кількості - 151 734 шт. загальною вартістю без ПДВ 113 800, 50 грн, за 2014 рік - 166 529 шт. загальною вартістю без ПДВ 124 896, 75 грн (вартість за 1 шт. - 0, 75 коп.).

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач послався на те, що здійснені позивачем операції з продажу квитків підлягають оподаткуванню ПДВ, оскільки тарифи, за якими Підприємством здійснювалася реалізація квитків, не є такими, що регулюються в установленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зазначених висновків контролюючого органу виходячи з наступного.

Так, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29 серпня 2011 року № 235 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 травня 2011 року № 120 Про вартість проїзду у міському пасажирському транспорті пункт 2 рішення викладено у наступній редакції:

Встановити для суб`єктів господарювання (не залежно від форми власності, відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми господарювання), які здійснюють перевезення пасажирів на міських маршрутах загального користування, та ввести в дію з 28 травня 2011 року: п. 2.1. Вартість разового квитка на проїзд у автобусі, що працює у звичайному режимі руху, - 1,75 грн; п. 2.2. Граничну вартість разового квитка на проїзд у автобусі, що працює у режимі маршрутного таксі, - 2,50 грн.

Суб`єктам господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі, встановити конкретну вартість разового квитка у межах граничної вартості .

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29 серпня 2011 року № 235 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16 травня 2011 року № 120 Про вартість проїзду у міському пасажирському транспорті пункт 2 рішення викладено у наступній редакції:

2.1 Вартість разового квитка на проїзд у автобусах Комунального підприємства Чернігівське тролейбусне управління Чернігівської міської ради, що працюють у звичайному режимі руху - 2,00 грн. .

При цьому, відповідно до п. 2 Порядку надання пільгового проїзду студентам вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учням професійно-технічних навчальних закладів у міському й приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1999 року № 541, встановлено, що пільговий проїзд у міському й приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України встановлюється в розмірі половини вартості квитка для студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів, незалежно від форм власності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу, що вартість, за якою Підприємство здійснювало реалізацію учнівських квитків в міському автобусному пасажирському транспорті, не була передбачена у вигляді тарифу за проїзд в установленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені операції є такими, що звільнені від оподаткування ПДВ на підставі п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 ПК України.

Крім того, за приписами ч.1 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон №1875) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно ч.3 ст.10 Закону №1875, а також на підставі Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг від 9 липня 2010 року №2479-VI певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Як зазначалося вище, перелік операцій, що є об`єктом оподаткування визначений у ст. 185 ПК України.

При цьому пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надавав житлову площу своїм працівникам та членам їх сімей у гуртожитку по пр -ту Перемоги , буд. 205 , на підставі відповідних ордерів. При цьому, підприємство, щомісячно виставляє рахунки проживаючим на компенсацію за проживання, електроенергію, газ, воду, обігрів, тощо.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суми коштів, що сплачуються Підприємству у вигляді відшкодування вартості спожитих комунальних послуг не включаються до бази оподаткування ПДВ, оскільки у відповідності до приписів ПК України останні не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова