Постанова

від 12.06.2020 по справі 808/3739/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №808/3739/16

адміністративне провадження №К/9901/41881/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (Семененко М.О.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Білак С.В., судді - Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.)

у справі №808/3739/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Куйбишевська Птахофабрика

до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Куйбишевська Птахофабрика (далі - позивач, платник, Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області форми Р від 15.04.2014 №0000872200 та форми Р від 24.04.2014 №00031511701;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Куйбишевська Птахофабрика сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що є сільськогосподарським виробником, у зв`язку з чим нарахований податок на додану вартість від такої діяльності не перераховується до бюджету, а залишається у власному розпорядженні позивача. Посилалося на те, що платником під час перевірки надано всі запитувані контролюючим органом документи. Придбані Товариством у ПП СФГ Нікопольське , ТОВ Агро-Актив 2009 , ТОВ Шоковіта товари були використані ним у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим суми податку на додану вартість правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту скороченої податкової декларації. Наявність помилок в оформленні податкових накладних по взаємовідносинам з ПП "Геліос-Д" та ТОВ "Лігран" не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій з вказаними контрагентами. Також Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують реальність господарських відносин позивача з ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ТОВ "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Україна Ойл" ПП "Агро-Комплекс", ПП "Полтава-Проект-Монтаж", ТОВ "Агро-Легія". Крім того, позивач зазначив про помилковість висновків контролюючого органу щодо обов`язку нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, у зв`язку зі здійсненням витрат на проведення заходів зі святкування для працівників підприємства, оплати послуг мобільного зв`язку та випискою двох квитанцій на проживання у двох готельних номерах, оскільки вважає, що такі витрати здійснені підприємством у межах господарської діяльності та не є додатковим благом працівника, тому що таке благо не має індивідуального характеру.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.04.2014 №0000872200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 108 476, 86 грн, в т.ч. за основним платежем 86 781, 49 грн та 21 695, 37 грн за штрафними санкціями;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24.04.2014 №0003151701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників податків у вигляді заробітної плати на загальну суму 1 773, 44 грн, в т.ч. за основним платежем 1 418, 75 грн та 354, 69 грн за штрафними санкціями;

- судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 653, 75 грн присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Куйбишевська Птахофабрика за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб з витрат на проведення заходів святкування. Вказали, що Товариством документально підтверджено використання отриманих позивачем від ПП СФГ Нікопольське , ТОВ Агро-Актив 2009 , ТОВ Шоковіта матеріальних цінностей у власній сільськогосподарській діяльності, що свідчить про протиправність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 19 839, 37 грн. Також суди дійшли висновку, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин позивача з ПП Агро-Комплекс , ПП Полтава-Проект-Монтаж , ТОВ Агро-Легія , що свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарським відносинам з вказаними вище контрагентам на загальну суму 66 942, 12 грн.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем ані підчас проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що витрати у розмірі 11 000, 00 грн, що були понесені позивачем на оплату послуг мобільного зв`язку є такими, що витрачені в рамках його господарської діяльності, що зумовило відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині. Зазначили, що згідно наданих позивачем документів, кошти на відрядження виділялись лише одній особі, а саме директору ОСОБА_1 ., доказів перебування у відрядженні водія Товариством не надано, а тому контролюючий орган дійшов обґрунтованих висновків про необхідність нарахування та сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників податків у вигляді заробітної плати, щодо вказаної операції. Крім того, суди зазначили, що перевірка позивача проводилась контролюючим органом з 24.02.2014 по 07.04.2014, а податкове повідомлення - рішення за наслідками виявленого порушення прийнято відповідачем 15.04.2014, тобто на час проведення перевірки та прийняття рішення позивачем не було самостійно виправлено порушення вимог Податкового кодексу України щодо подвійного відображення позивачем у звітності податкових накладних по взаємовідносинам з СВК Зірка та КТ ТОВ Розсервіс , оскільки уточнюючий розрахунок поданий позивачем лише 15.10.2014. За таких обставин, суди дійшли висновку про правомірність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 270, 33 грн у зв`язку із подвійним відображенням у звітності податкових накладних по взаємовідносинам з СВК Зірка та КТ ТОВ Розсервіс . Крім того, суди зазначили про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 119 479, 17 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Валга (Раквере) та ПП ВКФ Експостач , та на загальну суму 24 947, 09 грн по взаємовідносинам з ТОВ Транс Бізнес Лайн , ПП Ванцдорф Компані , ТОВ Україна Ойл , оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним до перевірки надавались відповідні податкові накладні, як і не підтверджено надання таких податкових накладних після ознайомлення з результатами перевірки, натомість позивач погодився з виявленими порушеннями та самостійно сплатив визначені контролюючим органом грошові зобов`язання. Аналогічними є висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлених під час перевірки порушень у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі оформлених з порушеннями податкових накладних від ПП Геліос-Д та ТОВ Лігран .

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що придбані у ПП СФГ Нікопольське , ТОВ Агро-Актив 2009 , ТОВ Шоковіта товарно-матеріальні цінності були використані Товариством у своїй господарській діяльності, а також зазначив про відсутність фактичного виконання укладених між позивачем та ПП Агро-Комплекс , ПП Полтава-Проект-Монтаж , ТОВ Агро-Легія договорів. Крім того, контролюючий орган зазначив про надання позивачем додаткових благ працівникам підприємства без сплати податку з доходів фізичних осіб.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

20 березня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 25.12.2012 №20093843.

Посадовими особами відповідача, у період з 24.02.2014 по 07.04.2014 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №520/08-15-22-021/00428494 від 14.04.2014 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 144 792, 00 грн;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України та абзаців г , е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого за 2011-2013 роки не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 031, 82 грн, в тому числі 2011 рік - 3 633, 00 грн та 2013 рік - 398, 82 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 15.04.2014 №0000872200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 180 297, 50 грн, з яких за основним платежем - 144 792, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35 505, 50 грн;

- від 24.04.2014 №0003151701, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників податків у вигляді заробітної плати на загальну суму 5 039, 78 грн, з яких за основним платежем - 4 031, 82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 007, 96 грн.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Згідно з вимогами ст. 19 КонституціїУкраїниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України по податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевірному періоді позивач мав господарські відносини з ПП Агро-Комплекс , ПП Полтава-Проект-Монтаж та ТОВ Агро-Легія .

Так, позивач придбав у ПП Агро-Комплекс висівки пшениці у кількості 20, 810 т., на загальну суму 24 347, 70 грн, що підтверджується копією видаткової накладної від 06.03.2012 №РН-0000035 (том 1 а.с.166).

Транспортування товару за замовленням позивача здійснювалось приватним підприємцем ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної (том 1 а.с.167). Факт оплати придбаного позивачем товару підтверджується копією наданого до матеріалів справи платіжного доручення від 12.03.2012 №22 (том 2 а.с.145). Позивачем було виписано податкову накладну від 06.03.2012 №6 (том 1 а.с.168).

Також 31.01.2013 між позивачем (Замовник) та ПП Полтава-Проект-Монтаж (Виконаіець) укладено договір надання транспортних послуг автомобільним транспортом №3101/13, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець здійснює перевезення вантажу (том 1 а.с.170).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП Полтава-Проект-Монтаж позивач надав копії заявок на перевозки вантажу, товарно - транспортних накладних, з яких вбачається, що Полтава-Проект-Монтаж здійснювало перевезення зернових культур з с. Тавричанка до пгт. Камиш-Зоря, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с. 171-172, 173-174, том 2 а.с. 146-154). Факт оплати наданих послуг підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями та виписками з банку (том 2 а.с.153-160). ПП Полтава-Проект-Монтаж виписало податкову накладну від 04.03.2013 №35 (том 1 а.с.175).

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ Агро-Легія (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2013 №01-03/1, за умовами якого Перевізник зобов`язується прийняти та доставити доручений йому Замовником вантаж в пункт призначення та передати його вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується оплатити перевезення вантажу у відповідності з умовами даного договору (том 1 а.с.176-177).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортних накладних, податкових накладних (том 1 а.с. 161-179, 182-188а, 189-195, том 2 а.с.179-181). Оплата наданих послуг підтверджується копіями платіжних доручень та виписками по рахунку (том 2 а.с.180-184).

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, підписані та скріплені печатками сторін та мають всі необхідні реквізити.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин з ПП Агро-Комплекс , ПП Полтава-Проект-Монтаж та ТОВ Агро-Легія .

Скаржником у касаційній скарзі не наведено жодних доводів та не надано належних доказів відсутності реального виконання умов зазначених вище договорів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 вересня 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ Агро-Актив 2009 (Постачальник) укладено договір поставки №75, відповідно до умов якого Постачальник постачає, а Покупець купує на умовах, викладених в договорі сівалку СЗ-3.6 (Червона зірка комплект) загальною вартістю 84 000, 00 грн (том 1 а.с.112-113).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії видаткової накладної, податкової накладної, банківської виписки (том 1 а.с. 114-115, том 2 а.с. 14). Придбана у ТОВ Агро-Актив 2009 сівалка була введена в експлуатацію на підставі наказу директора Товариства від 23.11.2012 №162/1 (том 3 а.с. 15). Згідно наданих до матеріалів справи шляхових листів трактора, придбана у ТОВ Агро-Актив 2009 сівалка СЗ-3.6 використовувалась позивачем у власній господарській діяльності, а саме під час здійснення засівання полів зерновими культурами (том 3 а.с.76-80).

Також, 29 листопада 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ Шоковіта (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №145 (том 1 а.с.116), за умовами якого Покупець зобов`язується оплатити спецодяг, СИЗ, будівельний інструмент та інші види товару відповідно до рахунку та накладних, на протязі 7-ми днів після поставки товару, а Продавець зобов`язується доставити товар на об`єкт власним автотранспортом, на протязі 10 днів з моменту заявки.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних, позивачем було придбано у ТОВ Шоковіта відра, держаки, лопати, робочі костюми та чоботи, рукавички, тощо (том 1 а.с.117-119).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії податкових накладних, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, тощо (том 1 а.с.120-122, том 3 а.с.17-27). За даними бухгалтерського обліку вказана операція відображена на рахунку 221 Малоцінні та швидкозношувані предмети (том 3 а.с.101-110).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбані у ТОВ Шоковіта товари використовувались позивачем у своїй господарській діяльності під час проведення різного роду господарських робіт.

Крім того, судами встановлено, що 18 липня 2016 року між позивачем (Покупець) та ПП СФГ Нікопольське (Постачальник) укладено договір поставки №18/07-04, за умовами якого Постачальник зобов`язується систематично поставляти Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов`язується приймати замовлений товар та оплачувати його (а.с.106-107, т.1).

Позивачем було придбано у ПП СФГ Нікопольське соду харчову (бікарбонат натрію), кількістю 6, 44 т., на загальну суму 25 244, 80 грн (том 1 а.с.108)

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, тощо (том 1 а.с. 108-110).

Придбана позивачем у ПП СФГ Нікопольське сода харчова (бікарбонат натрію) була використана Товариством у власній господарській діяльності, а саме згідно з акту приймання-передачі давальницької сировини, на виконання умов договору від 02.01.2013 №02-01/13К, харчова сода була передана ТОВ Куйбишевський комбікормовий завод для виготовлення останнім готової продукції - комбікорму (том 3 а.с.11).

Використання харчової соди підчас виготовлення комбікорму підтверджується наданими до матеріалів справи виробничими звітами за липень 2013, вересень 2013, жовтень 2013, листопад 2013 (том 2 а.с.111, том 3 а.с.12-14). У свою чергу використання позивачем отриманого від ТОВ Куйбишевський комбікормовий завод комбікорму під час годування птиці, підтверджується наданими до матеріалів справи відомостями витрат кормів (том 3 а.с.55-74) та довідкою щодо використання комбікорму для годування птиці (том 3 а.с.75). У бухгалтерському обліку вказані операції проведені по рахунку 20 Виробничі запаси , субрахунок 208 Матеріали сільськогосподарського призначення (том 3 а.с.90 ).

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу про те, що придбані позивачем у ПП СФГ Нікопольське , ТОВ Агро-Актив 2009 , ТОВ Шоковіта матеріальні цінності не використовувались у його господарській діяльності.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що скаржником у касаційній скарзі не наведено жодних доводів, що не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та спростовані ними щодо помилковості рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2014 №0003151701.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова