Постанова

від 11.06.2020 по справі 826/135/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №826/135/15

адміністративне провадження №К/9901/7306/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 (суддя Аблов Є.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 (Головуючий суддя Беспалов О.О. судді: Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі № 826/135/15

за позовом Приватного акціонерного товариства ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

третя особа Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Приватне акціонерне товариство ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС (далі - позивач, ПАТ ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), третя особа Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0003462230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України пов`язує момент виникнення податкових зобов`язань з моментом відвантаження товарів, яким є дата на яку фактично передано нерухомість із володіння однієї сторони іншій в межах операцій, що передбачає перехід права власності на нерухомість. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем передано ПАТ Укрсоцбанк предмет іпотеки-нежилу будівлю. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення позивач володів (розпоряджався) зазначеною будівлею, яка перебувала на балансі позивача. Враховуючи те, що будівля перебувала у володіння позивача, ПАТ Укрсоцбанк продовжував нараховувати та стягувати заборгованість з позивача у судовому порядку, відтак, жодна з подій вказаних у пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України не настала. Крім того, судами не надано оцінки доводам позивача щодо порушення процедури проведення перевірки та прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за наслідками незаконної перевірки.

Третя особа у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує. Вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.05.2013 по 10.06.2013, на підставі направлень від 22.05.2013 № 523/22-30П, від 28.05.2013 № 574/22-30П, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Іса Прайм Девелопмент з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПАТ Укрсоцбанк за період з 01.04.2010 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 № 380/22-30/24580485 та зроблено висновок про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 38 101 415 грн., у тому числі за грудень 2012 року в сумі 38 101 415,0 грн.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 № 0003462230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 47 626 768,75 грн, з яких 38 101 415 грн - за основним платежем та 9 525 353, 75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що воно прийнято на підставі акта від 10.06.2013 № 389/22-30/24580485.

Суть встановленого порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що позивачем не відображено у бухгалтерському та податковому обліку за грудень 2012 року операції по передачі права власності на нежилу будівлю (літ В) за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 4 .

Так між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено кредитний договір № 18/076-КР від 28.04.2005 р. (зі змінами та доповненнями) та укладено іпотечний договір від 12.09.2006 (із змінами та доповненнями), за умовами якого було забезпечено кредитний договір нежилою будівлею (літ. В) загальною площею 15988,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 , та належала позивачу на праві приватної власності.

За вказаним кредитним договором у позивача виникла заборгованість перед ПАТ "Укрсоцбанк" на загальну суму 40 000 000,00 дол. США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. у справі № 5011-57/8106-2012 в рахунок заборгованості ПрАТ ІСА Прайм Девелопментс (03164, м. Київ, Вул. Генерала Наумова, 23-Б, код 24580485) перед ПАТ Укрсоцбанк (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019) в розмірі 233 436 000 (двісті тридцять три мільйони чотириста тридцять шість тисяч) гривень 00 коп. за договором кредиту № 18/076-КР від 28.04.2005 року звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 12 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за №1492, - нежилу будівлю (літера В), загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ Укрсоцбанк .

Визнано за ПАТ Укрсоцбанк право власності на предмет іпотеки, а саме нежилу будівлю (літ. В) загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка , будинок 4.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2012 р. у справі № 5011-57/8106-2012 набрало законної сили за результатами його перегляду Київським апеляційним господарським судом та залишенням без змін постановою КАГС від 18.10.2012 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2013 р. зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2012 р. у справі № 2а-17041/12/2670 зобов`язано комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна зареєструвати за публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк право власності на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю (Літера В) загальною площею 17532, 5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4.

На підставі вищезазначених судових рішень за публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк 29.12.2012 р. зареєстровано право власності на спірну будівлю, про що свідчить витяг № 37074743 від 29.12.2012 р. (а. с. 19 Т. 2).

Натомість, на думку відповідача, позивачем не відображено в податковій звітності за грудень 2012 року операції з продажу нерухомого майна, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ на спірну суму.

Відповідно до абзацу першого пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 ПК як товар слід розуміти, зокрема, матеріальні активи, до яких відноситься нерухоме майно.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, у платника податкове зобов`язання з ПДВ виникає або в момент, що фіксує проведення розрахунків за поставлений товар, або в момент передачі (відвантаження такого товару), залежно від того, яка подія настала раніше.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку (далі - Закон № 898-IV) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною третьою статті 36 Закону № 898-IV договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів доходить висновку про те, що погашення кредиту іпотекодавцем за рахунок набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем свідчить про те, що з відповідної дати перераховані кошти в межах кредиторської операції та перехід права власності можуть розглядатися як настання першої події у розумінні пункту 187.1 статті 187 ПК.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 29.09.2015 у справі № 21-1305а15.

В свою чергу, доводи касаційної скарги, в частині вчиненого позивачем податкового правопорушення, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Разом з тим, підставами позову, крім іншого, були доводи позивача про порушення податковим органом процедури проведення позапланово виїзної перевірки. Такі доводи позивача містить і касаційна скарга. Однак, судами попередніх інстанцій вказані доводи спростовані не були.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18. У вказаному рішенні судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, в межах розгляду даної справи має місце порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Однак, судом встановлено, що 21.03.2019 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Приватне акціонерне товариство "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" (ПРАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС"), про що вчинено запис 10721170031001575.

Відповідно до приписів статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Зважаючи на відсутність підстав для визнання судових рішень законними, а також припинення юридичної особи позивача, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 у справі № 826/135/15 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко