Постанова

від 11.06.2020 по справі 823/127/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №823/127/17

адміністративне провадження №К/9901/42213/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №823/127/17 за позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92 до Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка Володимира Віталійовича про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92 (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі - відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі - відповідач-2), керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка Володимира Віталійовича (далі - відповідач-3) про: визнання неправомірними дій посадової особи органу виконавчої влади, керівника Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області Сліпченка В.В. щодо відмови у прийнятті рішення про списання безнадійного податкового боргу в сумі 381988,00 грн; зобов`язання Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу в сумі 381988,00 грн; здійснення списання сум безнадійної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що підприємство має податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 381988 грн, що виник внаслідок несплати податкових зобовязань, самостійно визначених платником у поданих деклараціях з ПДВ за 2013 рік. З огляду на те, що з дати виникнення податкового боргу минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, позивач вважає, що такий податковий борг є безнадійним та таким, що підлягає списанню органами державної фіскальної служби.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для списання безнадійного податкового боргу, з огляду на те, що податковий борг державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92 з податку на додану вартість в сумі 381988 грн стягується за рішенням суду у справі № 823/3541/14, а термін виконання рішення суду не обмежений певним строком і встановлюється до повного погашення платежу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка Володимира Віталійовича щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92 у розмірі 381988,00 грн. (триста вісімдесят одна тисяча та дев`ятсот вісімдесят вісім гривень); зобов`язано Уманську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області розглянути питання щодо визнання податкового боргу державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92 у розмірі 381988,00 грн. (триста вісімдесят одна тисяча та дев`ятсот вісімдесят вісім гривень) безнадійним та його списання, з урахуванням висновків суду. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду, а навпаки - пунктом 102.4 статті 102 ПК України списання податкового боргу як безнадійного, який водночас було стягнуто на підставі рішення суду, є фактом, що визначає момент припинення зобов`язань платника з виконання такого судового рішення. При цьому, зазначає, що законодавством в частині списання податкового боргу як безнадійного, який водночас був стягнутий з платника на підставі рішення суду, не є чітким, що є порушенням принципу правової визначеності, а тому, виходячи з основних засад, регламентованих статтею 4 ПК України, повинно тлумачитися на користь платника. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вказує на наявність правових підстав для визнання протиправними дій керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка В.В. щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу ДП Підприємство ДКВС України № 92 та задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Головне управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що з огляду на те, що положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачає альтернативу- або до повного погашення заборгованості, або визнання боргу безнадійним, можливість прийняття рішення про визначення боргу безнадійним залежить від розсуду контролюючого органу, який може дійти висновку про необхідність використання всіх засобів для повного погашення боргу та не приймати рішення про визначення боргу безнадійним. Вказує, що податковий борг позивача з податку на додану вартість в сумі 381988 грн стягується за рішенням суду у справі № 823/3541/14, термін виконання рішення суду встановлюється до повного погашення, що в свою чергу виключає можливість визнання боргу безнадійним у відповідності до статті 100 Податкового кодексу України.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями ДП Підприємство ДКВС України № 92 , яке є правонаступником підприємства Старобабанівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№92), зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Уманській ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області як платник податків і зборів, зокрема, ПДВ.

Згідно поданих до ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області податкових декларацій, відповідач має податковий борг з ПДВ в сумі 381988,00 грн, що складає:

- 31507,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 19.07.2013;

- 53741,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 19.08.2013;

- 114035,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 17.09.2013;

- 85476,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 18.10.2013;

- 97229,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 18.11.2013 .

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 у справі № 823/3541/14 з ДП Підприємство ДКВС України № 92 було стягнуто кошти на користь бюджету через Уманську ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області для погашення податкового боргу з ПДВ у сумі 601066,24 грн.

До складу зазначеної суми податкового боргу, зокрема входить податковий борг в розмірі 381988,00 грн, який виник згідно самостійно поданих платником податкових декларацій з ПДВ.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 було частково задоволено заяву ДП Підприємство ДКВС України № 92 про відстрочення та зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі № 823/3541/14 та відстрочено підприємству виконання вищевказаного рішення суду до 31.12.2016.

03.01.2017 позивач звернувся до Уманської ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області із заявою про списання безнадійного податкового боргу з ПДВ у розмірі 381988,00 грн.

Листом від 10.01.2017 № 257/23-05-17 за підписом керівника Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області Сліпченка В.В. позивачу було відмовлено у списанні податкового боргу та повідомлено, що податковий борг, який виник понад 1095 календарних днів підлягає списанню як безнадійний відповідно до ст. 101 ПК України, крім випадків наявності рішення суду про стягнення такого боргу, що підлягає виконанню органом ДФС згідно з нормами Податкового кодексу України, а також зазначено, що у разі наявності рішення суду про стягнення боргу з юридичної особи, прийнятого в порядку ст.95 Податкового кодексу України, таке рішення підлягає обовязковому виконанню органами ДФС до повного погашення.

Вважаючи протиправними дії керівника податкового органу щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу в розмірі 381988,00 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема на принципі загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 ПК контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК контролюючі органи здійснюють функції, зокрема, щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК під терміном безнадійний розуміється: податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1 пункту 101.2); податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2 пункту 101.2); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2); податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4 пункту 101.2); податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (підпункт 101.2.5).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК, - у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд касаційної інстанції дійшов висновків, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У разі коли контролюючий орган ініціював до стягнення податкового боргу до закінчення цього строку давності, цей податковий борг не підпадає під визначення безнадійного , що зазначене у підпункті 101.2.3 пункту 101.2 статті101 ПК (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом), тому у разі його стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, строк його стягнення може встановлюватись тільки до повного погашення заборгованості або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийняте з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасоване апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 у справі №823/127/17 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 у справі №823/127/17 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду