Постанова

від 10.06.2020 по справі 211/4647/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4066/20 Справа № 211/4647/19 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в системі EasyCon, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року, яка постановлена суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та виселення.

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_4 , а саме: 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 7150396 від 09 лютого 2010 року виданого Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради; 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власность №98 від 22 вересня 1993 року, виданого згідно наказу №98 від 22 вересня 1993 року; 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу б/н від 04 червня 1991 року посвідчений Білецькою селищною радою №83.

Накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 1221883500:01:026:0001, площею 6.6599 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Красінська, що належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серії НОМЕР_2 від 03 грудня 2013 року, видане Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою, реєстр №4-585 та накласти арешт на корівники літ. К, Л, І, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_5 на підставі рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 лютого 2008 року.

В обґрунтування заяви вказано, що оскільки відповідачі всіляко уникають контактів з позивачем та відмовляються проводити будь - які переговори стосовно погашення заборгованості у розмірі 372 838,79 грн., тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права та неповне з`ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, звертає увагу на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що процес відчуження нерухомого майна відповідачами може зайняти незначний проміжок часу, тому існує об`єктивна ймовірність того, що на момент прийняття судом рішення по справі належне відповідачам нерухоме майно, за рахунок якого може бути стягнуто заборгованість у сумі 372 838,79 грн., буде ними відчужене, що призведе до порушення прав позивача на своєчасне та швидке виконання рішення.

Також зазначає про те, що накладання арешту на частину нерухомого майна відповідачів, що зареєстровані ними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не обмежить кожного власника на користування або володіння нерухомим майном, проте попередить його відчуження задля ухилення відповідачами від виконання можливого рішення суду на користь позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач ОСОБА_2 вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням вимог чинного законодавства України, а апеляційну скаргу позивача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції, в системі EasyCon, які кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду скасувати,представника відповідача ОСОБА_2 - Пахомова В.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін, представника виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради - Березуцьку Н.І., яка стосовно апеляційної скарги позивача покладалась на розсуд суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що в провадженні Довгицнівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення коштів, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та виселення.

04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Як на підставу забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_4 , а саме: 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 7150396 від 09 лютого 2010 року виданого Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради; 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 на підставі свояцтва про право власність № НОМЕР_3 від 22 вересня 1993 року, виданого згідно наказу №98 від 22 вересня 1993 року; 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу б/н від 04 червня 1991 року посвідчений Білецькою селищною радою №83. ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 1221883500:01:026:0001, площа 6.6599 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Красінська, що належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_2 від 03 грудня 2013 року, виданого Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою, реєстр №4-585; корівники літ. К, Л, І, розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_5 на підставі рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 лютого 2008 року, ОСОБА_1 посилається на те, що оскільки відповідачі всіляко уникають контактів з позивачем та відмовляються проводити будь - які переговори стосовно погашення заборгованості у розмірі 372 838,79 грн., тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості .

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі вчиняють будь - які дії з підготовки чи проведення відчуження майна та якого саме, його співмірність позовним вимогам.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу , заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України , у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України , залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз`яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 № 9 , єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та виселення

Відповідно до заявлених позовних вимог, між сторонами існує спір щодо стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 372 838,79 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей про об`єкт нерухомого майна відомості ідентифікаційного номеру відповідача ОСОБА_4 , якій на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 7150396 від 09 лютого 2010 року виданого Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради належить 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власність № НОМЕР_3 від 22 вересня 1993 року, виданого згідно наказу №98 від 22 вересня 1993 року належить 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на підставі договору купівлі - продажу б/н від 04 червня 1991 року посвідчений Білецькою селищною радою №83 належить 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 відсутні.

Відповідно до п.4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з`ясовув обставини справи, не перевірив доводів заявника щодо накладання арешту нерухомого майна, не перевірив чи належать зазначені об`єкти саме ОСОБА_4 , як майновому поручителю, за кредитним договором №0308/0508/88-152, укладеним між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_2 , відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 35 000 Доларів США та відповідачу по справі зважаючи на те, що відповідно до відомостей про об`єкт нерухомого майна відомості ідентифікаційного номеру відповідача ОСОБА_4 відсутні .

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст. 153 ЦПК України, не витребував у заявника додаткових матеріалів та інших доказів щодо можливості встановлення факту того, що саме майновому поручителю та відповідачу по справі ОСОБА_4 належать об`єкти нерухомості на які заявник просить суд накласти арешт.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції не з`ясовано обставини справи, не перевірено доводи заявника щодо накладання арешту нерухомого майна, які належать ОСОБА_4 , що свідчить про порушення судом порядку вирішення заяви про забезпечення позову, а тому ухвала від 20 грудня 2019 року, як передчасне, підлягає скасуванню з передачею питання щодо заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена без дотримання норм процесуального права щодо встановлення обставин, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, як передчасне з направленням матеріалів за заявою ОСОБА_1 до суду першої інстанції для розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 грудня 2019 року - скасувати.

Матеріали за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення коштів, усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та виселення для вирішення заяви про забезпечення позову повернути до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області , згідно вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 червня 2020 року.

Головуючий:

Судді: