Постанова від 15.06.2020 по справі 905/2226/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2020 р. Справа № 905/2226/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача за вх. №1061 Д/1 на рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2020 (повний текст складено 05.03.2020, суддя Говорун О.В.) у справі № 905/2226/19

за позовом Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс", м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 33 696, 93 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі №905/2226/19 відмовлено у задоволенні позову Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс" про стягнення 33 696, 93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору №286-001 від 01.12.2016 щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою, через що виникла заборгованість, а також що стало підставою для нарахування пені.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема зазначає, що суд першої інстанції помилково пов`язує початок виконання відповідачем зобов`язань за договором із відкладальною умовою - оформлення паспорту прив`язки для розміщення тимчасової споруди. Однак, яким пунктом договору це регулюється, в процесі розгляду справи судом не встановлено та в рішенні не зазначено. Крім того, пунктом 5.4. договору передбачено, що у разі відмови у розміщенні тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності сплачена суми пайового внеску поверненню не підлягає. Тобто, з системного аналізу умов договору випливає, що він починає діяти незалежно від того, чи розмістив відповідач свою тимчасову споруду на зазначеній земельній ділянці, чи ні, оскільки предметом договору є не розміщення споруди, а намір її розмістити.

Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2020 справу було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрите апеляційне провадження у справі № 905/2226/19. Запропоновано учасникам справи подати до суду відзив на апеляційну скаргу. Ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

Відповідачем у встановлений судом процесуальний строк було надано відзив на апеляційну скаргу у якому заявник наголошує на тому, що оскаржуване рішення законне, а твердження скаржника є надуманими та безпідставними.

В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що розміщення тимчасової споруди здійснено не було, строків встановлення договором не визначено, а договором передбачено, що пайова участь (внесок) сплачується за користування об`єктом благоустрою.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 270 ГПК України встановлює, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

09.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віннерс" звернулось до голови комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м.Маріуполя Маріупольської міської ради з заявою, у якій просило розглянути можливість користування об`єктами благоустрою в місці розміщення тимчасової споруди (торгівля, включаючи товари підакцизної групи товарів, за адресою: м.Маріуполь, вул.Бахчиванджи, №Ц113), бажаний строк розміщення тимчасової споруди з 01.01.2017 до 01.04.2017, з режимом роботи з 08:00 год. до 22:00 год (а.с.11).

01.12.2016 між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннерс" було укладено договір №286-001 щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою (далі - Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, замовник має намір розташувати на території м.Маріуполь тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, за адресою: вул.Бахчиванджи (№Ц 113) у Центральному районі м.Маріуполя для торгівлі (включаючи товари підакцизної групи товарів), що є власністю замовника та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об`єктів благоустрою м.Маріуполь, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. Площа об`єктів благоустрою м.Маріуполь, за використання яких здійснюється плата (внесок) за пайову участь в користуванні об`єктів благоустрою, складає 19 квадратних метрів (а.с.10).

Площа об`єктів благоустрою м. Маріуполь, за використання яких здійснюється плата (внесок) за пайову участь в користуванні об`єктів благоустрою, складає 19 квадратних метрів (п.1.2 Договору).

За змістом п.п.1.3, 1.4 підписаного сторонами договору замовник зобов`язується взяти пайову участь (внесок) в користуванні об`єктами благоустрою м.Маріуполь та перерахувати на рахунок уповноваженого органу кошти на їх утримання, призначення платежу: плата за пайову участь (внесок) в користуванні об`єктом благоустрою м. Маріуполь. Розмір пайової участі (внеску) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь з розрахунку за рік становить 13794 грн. Щомісячний розмір пайової участі (внеску) в користуванні об`єктами благоустрою м.Маріуполя складає 60,50 грн за один квадратний метр площі об`єктів благоустрою, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

У п.1.5 Договору сторони погодили, що плата за пайову участь (внесок) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь здійснюється замовником: при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до п. 3.2 Договору сторони врегулювали відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату внеску, передбаченого у розділі 1 договору, у вигляді пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу.

Також учасники договірних відносин зазначили, що у разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою Договір розривається в односторонньому порядку (п.3.4).

За приписами п.п.4.1, 4.2, 4.3 зазначеного договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою - один рік та продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року. Строк дії договору становить з 01.12.2016 до 01.12.2017.

У разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку (п.3.4 Договору).

Пункт 5.2 вказаного правочину містить положення про те, що договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін, при цьому ініціатор повинен письмово повідомити іншу сторону за 30 календарних днів, в результаті чого укладається угода про розірвання договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Отже, не виконання відповідачем умов договору щодо сплати внесків за пайову участь в користуванні об`єктом благоустрою за договором від 01.12.2016 за №286-001 стало підставою для звернення Маріупольської міської ради з даним позовом до Господарського суду Донецької області.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції зазначено, що право розміщення тимчасової споруди юридично закріплюється шляхом оформлення паспорта прив`язки; матеріали справи докази оформлення паспорту прив`язки на ім`я відповідача щодо будь-якої тимчасової споруди не містять, тому право розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннерс" тимчасової споруди на території міста Маріуполь юридично не закріплено; відсутність доказів розміщення на спірній земельній ділянці тимчасової споруди, на думку суду першої інстанції, унеможливлює виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою за №286-001 від 01.12.2016 у розмірі 32224,32 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 Цивільного кодексу України констатовано що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 ЦК України також передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до компетенції міських рад відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із ст.40 зазначеного Закону, виконавчі органи забезпечують організацію благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Згідно із ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 за N 244.

Згідно із ст. 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Фінансування заходів з благоустрою населених пунктів, утримання та ремонт об`єктів благоустрою здійснюється за рахунок коштів їх власників або користувачів, якщо це передбачено умовами відповідних договорів, а також за рахунок пайових внесків власників тимчасових споруд, розміщених на території об`єкта благоустрою, інших передбачених законом джерел фінансування (ст. 36 зазначеного Закону).

На виконання приписів Закону України Про місцеве самоврядування в Україні 28.09.2016 Маріупольською міською радою рішенням від 28.09.2016 №7/11-729 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності . За змістом вказаного Положення, діючого на час підписання між сторонами спірного договору, порядок користування об`єктом благоустрою передбачав подання суб`єктом господарювання відповідної заяви до Комісії з питань користування об`єктами благоустрою на території м. Маріуполя.

Як зазначалось, відповідач звернулася з такою заявою 09.11.2016.

За змістом п.п.3.6, 3.7 вказаного Положення, після прийняття відповідного рішення, протягом 5 робочих днів суб`єкту господарювання пропонується підписати договір щодо пайової участі в користуванні об`єктами благоустрою за типовою формою наведеною в додатку 5 до Положення та зберігається за останнім право відмовитися від укладання договору.

У відповідності до зазначеного Положення, розміщенню тимчасової споруди передує укладання договору про пайову участь в користуванні об`єктом благоустрою, залишаючи за суб`єктом підприємницької діяльності право розмістити тимчасову споруду протягом строку дії договору.

Як зазначалось, між сторонами укладений договір №286-001 від 01.12.2016, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов`язання взяти пайову участь (внесок) в користуванні об`єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок позивача кошти на їх утримання при розрахунку єдиним платежем - протягом двадцяти календарних днів після підписання договору, при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.1.5 договору).

Таким чином, з огляду на приписи статей 627-629 Цивільного кодексу України, при укладенні договору №286-001 від 01.12.2016 сторони, зокрема відповідач, не був позбавлений права на вільне визначення умов договору, на свій розсуд та з власної волі узгодив умови договору, а тому, в повній мірі погодився зі змістом договору, у тому числі з порядком та умовами здійснення платежів за договором, і визнав умови щодо сплати внесків обов`язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення жодної зі сторін до іншої сторони або до суду з вимогами про зміну або розірвання договору за №286-001 від 01.12.2016 протягом його дії.

Тобто, протягом строку дії договору, позивач мав обґрунтовані очікування на отримання грошових коштів від відповідача, який в будь-який час протягом строку дії договору може розмістити тимчасову споруду на земельній ділянці об`єкта благоустрою.

Відповідачем не доведено об`єктивних обставин, з яких він уклав договір про пайову участь, в умовах заздалегідь відомої неспроможності на його виконання.

Колегія суддів також зазначає, що приписами ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, з огляду на неспростування сторонами презумпції правомірності договору за №286-001 від 01.12.2016 всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Враховуючи, що обов`язок відповідача щодо сплати за користування об`єктом благоустрою виникає на підставі діючого договору від 01.12.2016 за №286-001, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції стосовно відсутності підстав покладення на відповідача такого обов`язку у зв`язку з відсутністю доказів розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди, з огляду також і на те, що договором №286-001 такої умови не визначено.

Тому, висновки позивача щодо порушення відповідачем умов договору №286-001 є законними та обґрунтованими, та таким, що доведені матеріалами справи.

Разом з тим, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що строк дії договору є істотною умовою договору, який має узгоджуватись шляхом волевиявлення обох сторін.

Відповідно до п. 4.2 договору за №286-001, строк дії договору щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою - один рік та продовжується сторонами автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 32224,32 грн, Маріупольська міська рада обґрунтовувала позовні вимоги невиконання відповідачем умов договору протягом 2017-2019 років, відповідно, сума позовних вимог складається виходячи із заборгованості за цей період.

Однак, як зазначає Маріупольська міська рада, саме систематичне невиконання відповідачем умов договору №286-001 щодо сплати внесків за користування об`єктом благоустрою і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

А враховуючи доведеність позовних вимог в частині наявності обов`язку відповідача сплачувати внески за договором щодо пайової участі у користуванні об`єктом благоустрою, що встановлено апеляційним господарським судом, колегія суддів вважає, що строк дії договору від 01.12.2016 за №286-001 не продовжений на один рік, та припинив свою дію 01.12.2017.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Виходячи з встановлених п.1.5 договору строків оплати внеску за договором щодо пайової участі в користуванні об`єктом благоустрою (при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним) з урахуванням порядку обчислення строків, встановленого ст.254 Цивільного кодексу України, останній день оплати внеску за грудень 2016 є 10.01.2017, за січень 2017 - 10.02.2017, за лютий 2017 - 10.03.2017, за березень 2017 - 10.04.2017, за квітень 2017 - 10.05.2017, за травень 2017 - 12.06.2017, за червень 2017 - 10.07.2017, за липень 2017 - 10.08.2017, за серпень 2017 - 11.09.2017, за вересень 2017 - 10.10.2017, за жовтень 2017 - 10.11.2017, за листопад 2017 - 11.12.2017.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем умов договору щодо пайової участі в користуванні об`єктами благоустрою, обґрунтованим колегія суддів вважає стягнення з відповідача суми заборгованості за період дії договору за №286-001 з 01.12.2016 по 01.12.2017, тобто у розмірі 13794,00 грн.

Зазначене є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення з відповідача 13794,00 грн, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача за порушення строків оплати внесків за договором пені у сумі 1472,61 грн, в порядку п.3.2 договору №286-001 від 01.12.2016, відповідно до якого у випадку несвоєчасної оплати внесків замовник сплачує пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу.

Відповідно до наданого розрахунку, позивач просив стягнути пеню в розмірі 1472,61 за період з 01.10.2018 по 01.10.2019.

Отже, при перевірці заявленої позивачем до стягнення пені колегією суддів враховується факт припинення строку дії спірного договору - 01.12.2017.

З матеріалів справи вбачається, що граничний строк зобов`язання по сплаті грошових коштів - 11.12.2017.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.10.2018 по 01.10.2019.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати виконаних робіт, замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Тобто позивач нарахував пеню поза межами шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині, не підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

У відповідності до статті 129 ГПК України, розподіл суми судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п. 2 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область, - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі №905/2226/19 - скасувати в частині відмови в позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс", м.Маріуполь, Донецька область, суми основної заборгованості у розмірі 13794,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс", м.Маріуполь, Донецька область, суми основної заборгованості у розмірі 13794,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс" (87543, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лютнева, буд 86, код ЄДРПОУ 38081950) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Миру, 70 код ЄДРПОУ 33852448) 13794,00 грн. основної заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс" (87543, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лютнева, буд 86, код ЄДРПОУ 38081950) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Миру, 70 код ЄДРПОУ 33852448) 786,26 грн. судового збору за подання позову, 1179,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У стягненні пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннерс", м.Маріуполь, Донецька область, на користь позивача у розмірі 1472,61 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі №905/2226/19 - залишити без змін.

2.Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман