Постанова

від 10.06.2020 по справі 908/2638/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2638/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 (рішення оформлено та підписано 31.01.2020, суддя Дроздова С.С.) у справі

за позовом комунального підприємства "Паркування", м. Запоріжжя

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб", м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог та зустрічних позовних вимог

28 грудня 2017 року комунальне підприємство Паркування звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Запорізька міська рада, в якій просить усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м.; в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31 шляхом виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 по справі №908/1399/17 розірвано договір оренди нежитлових приміщень. Проте відповідач в порушення ст.785 Цивільного кодексу України, п.5.12 договору оренди не повернув нежитлові приміщення комунальному підприємству "Паркування".

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у даній справі позовні вимоги задоволено. Усунуто комунальному підприємству "Паркування" перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" на користь комунального підприємства "Паркування" 1 762,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Волгоградська, буд.31, укладений між Територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" є розірваним. Відповідач доказів на підтвердження наявності правових підстав для неповернення даних приміщень позивачу не надав, належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправомірно дійшов до думки, що відповідач доказів на підтвердження наявності правових підстав для неповернення спірних приміщень не надав, належними та допустимими доказами не спростував.

Місцевий господарський суд всупереч вимог законодавства сформував свою думку на припущеннях, сумнівних та непідтверджених доказах позивача.

3.2 Доводи інших учасників справи

Запорізькою міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

За твердженням Запорізької міської ради право позивача на володіння, користування і розпорядженням спірним майном підлягає захисту відповідно до положено про захист права власності, у тому числі він вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Комунальне підприємство "Паркування" у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю у зв'язку з розірванням договору оренди повинно було самостійно добровільно повернути майно, яке орендувало, в 10-ти добовий термін з дня набрання законної сили рішенням господарського суду по справі №908/1399/17, тобто до 25.11.2019, але цього не зробило.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають задоволенню.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 2 400,00 грн., тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

31.03.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.06.2020.

10.06.2020 учасники справи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

09.06.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням внесених змін) до 22 травня 2020 установлено на усій території України карантин, з певними обмеженнями.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заявник не повідомляє про намір його представника взяти участь у судовому засіданні та не зазначає причин, які безпосередньо перешкоджають цьому, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, колегія суддів залишає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.

10.06.2020 судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Матеріалами справи встановлено, що об'єкти нерухомого майна: приміщення в літ. А-2 приміщення 22, 23 загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення З, загальною площею 77,2 кв.м. по вулиці Волгоградській, 31 в м. Запоріжжі належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.04.2003 серії САА № 912209, виданим виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

Право власності Запорізької міської ради на вищевказані об'єкти нерухомого майна підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.04.2003 серія САА №912209.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05.11.2002 №331/5 зазначені нежитлові приміщення передані у господарське відання комунальному підприємству Паркування та перебувають на його балансі.

За пунктом 5.3 Статуту комунального підприємства "Паркування", затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови від 22.07.2002 № 1525р, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту підприємства.

Підприємство зобов`язане забезпечити збереження майна, переданого йому власником, і використовувати зазначене майно відповідно до його цільового призначення (пункт 5.4 Статуту).

Право комунального підприємства Паркування на користування земельною ділянкою, на якій розміщені спірні нежитлові приміщення, закріплено Державними актами на право користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 121670 від 19.07.2007 площею 0,0805 га та серії ЯЯ № 121671 від 19.07.2007 року площею 0,0394 га по вулиці Волгоградська, 31 м.Запоріжжя.

8 вересня 2006 року між територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (далі - жоговір).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23 загальною площею 47,5 кв.м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м, розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31, які знаходяться на балансі КП "Паркування", вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 62 672 гривень (далі нерухоме майно). Нерухоме майно використовується орендарем на правах оренди під офіс та склад.

Згідно з пункту 10.1 договору цей договір укладено строком на 7 (сім) років. Моментом обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом приймання-передачі.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Враховуючи відсутність заяв сторін про припинення або зміну договору, умови вказаного договору є дійсними до моменту розірвання цього договору в судовому порядку.

Вказаний договір був підписаний з боку орендодавця директором КП Паркування Вільяльд В.Г., який діяв на підставі Статуту зареєстрованого у відділі реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради 06.09.2002, реєстраційний номер 0010687 та наказу Управління власності Запорізької міської ради №175 від 06.07.2006.

Договір оренди 08.09.2006 посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровано в Реєстрі за номером №2477.

Згідно з підписаним сторонами Актом прийому-передачі від 08.09.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв обумовлені договором нежитлові приміщення.

В липні 2017 року Запорізька міська рада звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою з вимогою про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006 та виселення відповідача з орендованих приміщень, посилаючись на те, що відповідач не вносив орендну плату за користування приміщеннями протягом трьох місяців підряд, а саме: в період з січня 2017 по травень 2017 року, що підтверджується довідкою КП Паркування № 123 від 20.06.2017.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 у справі №908/1399/17 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 року. У задоволенні позовних вимог про усунення перешкод Запорізькій міській раді в користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення з них товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 у справі № 908/1399/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного суду від 29.08.2018 рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 908/1399/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.09.2006. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі №908/1399/17 , залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019, позовні вимоги Запорізької міської ради про розірвання договору оренди задоволено. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 08.09.2006 нежитлових приміщень, а саме: в літ. А-2 приміщень 22, 23, загальною площею 47,5 кв. м, в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, укладений між територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ Будмонтажснаб .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного суду від 13.11.2019 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2019 та рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1399/17 залишено без змін. Постанова Верховного Суду від 13.11.2019 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судом встановлено, що в даному випадку підставою для розірвання договору є факт систематичного триваючого порушення орендарем договору щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном комунальної власності.

28 грудня 2017 року комунальне підприємство Паркування звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізька міська рада, про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ. В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31 шляхом виселення.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 21.02.2017, 06.08.2018, 23.10.2018, 05.09.2019 провадження у даній справі № 908/2638/17 зупинялось до набрання чинності рішенням господарського суду у справі № 908/1399/17.

Листом вих. № 009 від 10.01.2020 позивач повідомив відповідача про те, що 17.01.2020 о десятій годині ранку КП Паркування буде здійснено огляд нерухомого майна, яке знаходиться у господарському віданні позивача, а саме: нежитлові приміщення літ. А-2 приміщення 22, приміщення 23, загальною площею 47, кв.м, в літ. В приміщення 3, загального площею 77.2 кв.м, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, які знаходяться у господарському віданні КП Паркування . Просив забезпечити доступ до вказаних примішень.

За результати огляду спірних об'єктів нерухомого майна комісією комунального підприємства Паркування , що діяла на підставі наказу директора № 004 від 09.01.2020, складено акт від 17.01.2020, зі змісту якого убачається, що у нежитлових приміщеннях літ. А-2, а саме 22 і 23 знаходиться офіс ТОВ Будмонтажснаб . В приміщенні 3 літ. В, а також на земельній ділянці, на якій розташовані вказані приміщення (територія двору) по вул. Волгоградська, 31 в м. Запоріжжя, знаходиться майно, а саме: верстати, виробниче обладнання, рештки будівельних матеріалів, автомобільний транспорт, які належать ТОВ Будмонтажснаб .

Під час огляду керівнику ТОВ Будмонтажснаб Режко А.В. комісією було запропоновано звільнити приміщення від майна, яке йому належить, однак останній відмовився, посилаючись на наявні судові спори між товариством та КП Паркування .

Спірні приміщення не повернуті.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є питання щодо наявності або відсутності підстав для усунення комунальному підприємству "Паркування" перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням, а саме: в літ. А-2 приміщення 22, 23, загальною площею 47,5 кв.м., в літ.В приміщення 3, загальною площею 77,2 кв.м., що знаходяться за адресою; м.Запоріжжя, вул.Волгоградська, 31 шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб".

Приписами статті 143 Конституції України закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади та утворені ними органи місцевого самоврядування (стаття 327 Цивільного кодексу України).

У статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 31 статті 26 цього Закону сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих пов новажень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.

Згідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У частині першій статті 317 Цивільного кодексу України наголошується, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганні такому порушенню (статті 386 Цивільного кодексу України).

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми закону, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов`язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Підставою для подання негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Його застосування можливе лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

Передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником або титульним володільцем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Право господарського відання у відповідності до положень частини першої статті 136 Господарського кодексу України є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (частина четверта статті 136 Господарського кодексу України).

У відповідності до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за своєю правовою конструкцією дане звернення комунального підприємства Паркування , у якого спірні об'єкти нерухомого майна знаходяться в господарському віданні, є негаторним позовом.

Порушення свого права на користування та розпорядження спірними об'єктами нерухомого майна комунальне підприємство Паркування у позовній заяві обґрунтувало невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб рішення господарського суду Запорізької області від 15 січня 2019 року у справі № 908/1399/17, яким було розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 08.09.2006, укладений між територіальною громадою м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і ТОВ Будмонтажснаб .

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з предмету спору на позивача покладається обов'язок доказування дій відповідача, які б на день звернення з позовом до суду об'єктивно порушували його права і були протиправними. Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберіглося до моменту подання позову до суду.

За правилами частини п'ятої статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Представленими в матеріалах справи доказами доведено, що нежитлові приміщення, які знаходяться в будівлях, розташованих за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31, на час прийняття судового рішення фактично користується та в них перебуває майно товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб без відповідної правової підстави у зв'язку з розірванням у встановленому порядку договору оренди.

Положеннями частини першої статті 397 Цивільного кодексу України унормовано, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання повернення спірного майна врегульовані положеннями договору від 08.09.2006, на який посилається позивач, як на підставу захисту свого порушеного права.

Відповідно до 2.5 договору у разі закінчення строку договору або його дострокового розірвання орендар передає нежитлове приміщення одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно пункту 5.12 договору у разі припинення дії договору оренди або дострокового розірвання договору повернути орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану орендованого приміщення з вини орендаря.

Матеріалами справи встановлено, що на час звернення товариства з обмеженою відповідальністю Паркування до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажснаб про усунення перешкод в користування нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Волгоградська, 31 (28.12.2017), договір оренди спірних об'єктів нерухомого майна від 08.09.2006 був діючим. Рішення суду про його розірвання набрало чинності 10 липня 2019 року на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду, яким залишено без зміни рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю Паркування не було стороною даного договору оренди.

Зважаючи на викладені обставини, аналіз наведених норм права та наданих сторонами доказів в їх совокупності та взаємозв'язку, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами факту здійснення відповідачем протиправних дій з перешкоджання реалізації його повноважень з розпорядження або (та) користування спірними нежитловими приміщеннями, вчинення триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення надав не вірну юридичну оцінку встановленим обставинам, дійшовши помилкових висновків про задоволення позовних вимог.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши з дотриманням передбачених законодавством меж розгляду справи в апеляційній інстанції, правильність застосування окружним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Центральний апеляційний господарський суд констатує, що суд попередньої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому наявні підстави для скасування судового рішення.

4.5 Розподіл судових витрат

З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2020 у справі №908/2638/17 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Стягнути з комунального підприємства "Паркування" (69035 м.Запоріжжя, вул.Волгоградська, 31; адреса листування: 69032 м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 2а, код ЄДРПОУ 32153610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажснаб" (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 31, код ЄДРПОУ 31757311) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 15.06.2020.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді В.Ф.Мороз

Л.А.Коваль