Рішення

від 09.06.2020 по справі 910/13930/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2020Справа № 910/13930/18 За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ БІЗНЕС ТЕХНОЛОДЖІС"

2) ОСОБА_1

про стягнення 116 306,55 грн

Суддя Я.А. Карабань

Секретар судових засідань Б.В. Саницька

представники учасників справи:

від позивача: Олейник Н.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Гайдук О. О ., Торосін К.Р. ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до "Смарт Бізнес Технолоджіс" (надалі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів 80 150,00 грн заборгованості за кредитом і 36 156,55 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом за період 01.11.2017 по 13.08.2018 за договором банківського обслуговування від 07.12.2012.

Позовні вимоги із посиланням на положення статей 525, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України обґрунтовано порушенням відповідачем-1 зобов`язань за договором банківського обслуговування від 07.12.2012 у частині повернення використаних кредитних коштів. Оскільки виконання зобов`язань відповідача-1 за цим договором забезпечено порукою згідно з договором поруки від 19.12.2014, укладеним між відповідачем-2, як поручителем і позивачем, як кредитором, позивач вважав, що спірні суми необхідно стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 позов задоволено повністю (суддя Сташків Р.Б. ).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі № 910/13930/18 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав, що здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позов кредитора (АТ КБ "ПриватБанк") про солідарне стягнення як з боржника (ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс"), так і з поручителя ( ОСОБА_1 ) спірної заборгованості за кредитом і відсотків за користування ним за договором від 07.12.2012, попередні судові інстанції залишили поза увагою, що згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" про стягнення 175 745,79 грн заборгованості за кредитним договором від 07.12.2012, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено у повному обсязі та стягнуто з ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 175 745,79 грн, з яких: 80 150,00 грн - заборгованість за кредитом, 42 943,10 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 44 085,26 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 8 567,43 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом. Відповідні обставини, установлені згідно з цим рішенням у справі № 910/3458/16, як і правові наслідки, у тому числі щодо чинності поруки, виходячи із зазначеного, залишилися нез`ясованими, що має суттєве значення для правильного вирішення цього спору в справі, що переглядається, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

06.02.2020 матеріали справи №910/13930/18 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 справу прийнято до провадження судді Карабань Я.А. та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 03.03.2020.

03.03.2020 через діловодство суду від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з припиненням дії договору поруки.

У судове засідання 03.03.2020 з`явились представник позивача та представник відповідача-2. Відповідач-1 у судове засідання не з`явився, повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд відклав розгляд справи на 17.03.2020.

16.03.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання від представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантинними заходами.

У судове засідання 17.03.2020 з`явився представник позивача, відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання не з`явились, повідомлені були належним чином. Суд, розглянувши клопотання відповідача-2, з урахуванням думки представника позивача, вирішив задовольнити його та відкласти судове засідання на 07.04.2020.

31.03.2020 на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2020 від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла інформація про виконавче провадження № 51239772, а саме 16.09.2019 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна, а також станом на 16.09.2019 інформація щодо погашення боргу у виконавчому провадженні на момент його завершення відсутня.

Засідання призначене на 07.04.2020 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 судове засідання призначено на 19.05.2020.

Засідання призначене на 19.05.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 судове засідання призначено на 09.06.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 09.06.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач-1 у судове засідання 09.06.2020 не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка відповідача-1 у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 09.06.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю Смарт Бізнес Технолоджіс було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).

Згідно Заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № Б/ Н. від 07.12.2012 (надалі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг ".

Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Згідно із п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.18.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатай або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ),

Згідно із п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 80 150,00 грн.

Відповідно до розділу Умов 3.18.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуления дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулению"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.Умов).

При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулению, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулению, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнулению (п.Умов).

У разі непогашений кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулению, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулению, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).

Під непогашенням кредиту мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються про строченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Заяви про незгоду з Умовами і Правилами Банку, та/або про розірвання Договору від Відповідача до Позивача не надходили. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

На адресу відповідачів було направлено претензію з вимогою про погашення заборгованості за Договором, докази чого позивачем додано до позовної заяви.

Проте відповідач-1, всупереч ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України та ст. 193 ГК України належним чином не виконав умови договору внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом в розмірі 80 150, 00 грн, а також заборгованість по процентами за користування кредитом за період з 01.11.2017 по 13.08.2018 у розмірі 36 156,55 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, відповідно до 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

19.12.2014 між ПАТ КБ Приватбанк та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір поруки № POR1418985785564 (надалі - договір поруки) предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору п. 1.1 договору.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 та Угодою - 2 , в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в даній справі в постанові від 17.01.2020 направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судами попередніх інстанцій залишилися нез`ясованими відповідні обставини, установлені згідно з рішенням у справі № 910/3458/16, як і правові наслідки, у тому числі щодо чинності поруки.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" про стягнення 175 745,79 грн заборгованості за кредитним договором від 07.12.2012, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 175 745,79 грн, з яких: 80 150,00 грн - заборгованості за кредитом, 42 943,10 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 44 085,26 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 8 567,43 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом.

Разом з тим, згідно відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.03.2020 вих. №63218, що у виконавчому провадженні № 51239772, з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/3458/16 від 10.05.2016, 16.09.2019 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника коштів та майна, а також станом на 16.09.2019 інформація щодо погашення боргу у виконавчому провадженні на момент його завершення відсутня.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16, яке набрало законної сили, на даний час є не виконаним.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів у розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

За умовами п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою і/або Угодою 2 , боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

В п. 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за договором поруки припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою-1 та Угодою - 2 , цей договір поруки припиняє свою дію.

Згідно з п. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 11.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 та Угодою - 2 , незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність вищеказаного рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 виключає можливість повторного стягнення з відповідача-1 80 150,00 грн суми основної заборгованості за кредитом.

У частині 2 статті 548 зазначеного Кодексу передбачено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

У частині 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, під час вирішення спорів такого роду необхідно зважати, зокрема, на встановлену законодавцем правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та на пряму залежність від його умов.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 161/12771/15-ц (постанова від 31.10.2018) відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26.11.2014 (справа № 6-75цс14), від 03.02.2016 (справа № 6-2017цс15), від 06.07.2016 (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору, та наголосила, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки.

Водночас, з даного висновку не витікає, що зобов`язання поручителя, як солідарного боржника припиняються й відносно зобов`язань, що виникли до набрання чинності рішенням суду (в даному випадку солідарний обов`язок поручителя повернути суму отриманого відповідачем-2 кредиту).

При цьому, суд звертає увагу, що у наведеній постанові Верховного Суду не міститься висновку про те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості є підставою для припинення поруки.

Крім цього у пункті 4.1. договору поруки сторонами встановлено строк поруки (15 років), що не суперечить приписам чинного законодавства.

Відтак, доводи відповідача-2, що порука, передбачена договором, припинена внаслідок прийняття рішення про дострокове стягнення заборгованості та не пред`явлення позову до поручителя протягом трьох років від дня укладення договору поруки є безпідставними та необґрунтованими.

Жодної з підстав, передбачених статтею 559 ЦК України, для припинення дії договору поруки судом не встановлено.

Отже, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі 80 150, 00 грн заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача-2.

Також позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів та 36 156,55 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом за період 01.11.2017 по 13.08.2018, тобто нарахованих банком після ухвалення рішення Господарським судом міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Як встановлено судом вище рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16 задоволено вимоги кредитора (позивача у даній справі) та стягнуто з відповідача-1: 80 150,00 грн - заборгованості за кредитом, 42 943,10 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 44 085,26 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 8 567,43 грн - заборгованості з комісії за користування кредитом, яке боржник не виконав, що свідчить про зміну банком порядку, умов і строку дії кредитного договору, що засвідчено у вказаному рішенні, та виключає можливість стягнення процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем-2 не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача 80 150, 00 грн основної заборгованості за кредитом.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та відповідача 2 пропорційно до частини задоволених вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 80150 (вісімдесят тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп. заборгованості за кредитом та 1214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) грн 24 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 15.06.2020.

Суддя Я.А.Карабань