Рішення

від 04.06.2020 по справі 910/18957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2020Справа № 910/18957/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження

справу за позовом Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (вул. І. Клименка, буд. 5/2, м. Київ, 03680) до Товариства з обмеженою відповідальністю ГДТ (вул. Максима Кривоноса/Івана Клименка, буд. 5/2, м. Київ, 03680) про зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: Сапацинський Володимир Іванович (довіреність № 255-48 від 27.12.2019);

від відповідача: Марунич Ганна Ігорівна (ордер серії КС № 770552 від 20.02.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ в„– 000230 від 02.07.2018)

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГДТ , в якому просить суд винести рішення, яким примусити Товариство з обмеженою відповідальністю ГДТ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 886,59 кв.м. та привести її в придатний для використання стан у відповідності з межовими знаками зі знесенням самочинно встановленого паркану і повернути цю земельну ділянку у власність держави; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГДТ судовий збір у розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.12.2003 відповідно до договору купівлі-продажу № 949 нежилого будинку державної власності шляхом викупу, де продавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продав, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю ГДТ придбав нежилий будинок загальною площею 450,8 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка 5/2 (літери Є, З), що знаходився на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій і належав державі на праві державної власності. Даний нежилий будинок розташований на земельній ділянці, частина якої 886,59 кв.м. перебуває у користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею 1-КВ № 003965. Із 886,59 кв.м. земельної ділянки 450,8 кв.м. знаходиться під будівлею приватизованого нежилого будинку, а решта 435,79 кв.м. використовується для обслуговування цієї будівлі. Вважає, що земельна ділянка площею 450,8 кв.м., що знаходиться під будівлею зазначеного будинку на сьогоднішній день використовується відповідачем незаконно у зв`язку з тим, що в останнього відсутні на неї будь-які правовстановлюючі документи. Крім того, у процесі господарської діяльності відповідач самовільно, на свій розсуд і безпідставно, зайняв та використовує додатково для своїх потреб ще 435,79 кв.м. земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2020. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем та відповідачем 14.02.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

20.02.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідач правомірно набув право власності на нежилий будинок, який розташований на частині земельної ділянки, яка перебуває у постійному користування позивача, вживало і вживає заходів щодо оформлення відповідної земельної ділянки у користування, у зв`язку з чим твердження про самовільне заняття відповідної земельної ділянки є необґрунтованим і не відповідає дійсності. Відповідач правомірно користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів і такі його дії не можуть кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. Враховуючи, що відповідачу належить на праві власності будинок, який розташований на частині території земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача, відповідач має право на передання вказаної частини земельної ділянки, після завершення процедури поділу земельної ділянки, у користування. Також, він сплачує з 2004 року і по сьогодні компенсацію витрат на утримання будинку, включаючи компенсацію сплати земельного податку, який сплачується позивачем, а розмір такої компенсації був узгоджений з позивачем і обрахований відповідно до фактичного розміру тієї частини земельної ділянки, яка потрібна для обслуговування відповідного будинку. Вважає,що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки у заявлених позовних вимогах він фактично просить повернути вказану земельну ділянку у власність держави, не маючи при цьому повноважень на представництво інтересів держави у спірних правовідносинах та подаючи позов від власного імені та у власних інтересах. Крім того, позивач не вказав місце розташування земельної ділянки, яку він просить звільнити, не зазначив її кадастровий номер. Враховуючи, що будівля, яка належить відповідачу на праві власності, розташована на частині земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, і ця частині земельної ділянки в окрему земельну ділянку не виділена, то підстави застосування статті 212 Земельного кодексу України відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у справі № 910/18957/19 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2020.

У зв`язку із установленням в Україні карантину у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), судове засідання у справі № 910/18957/19 призначено на 21.05.2020.

16.04.2020 до суду від відповідача надійшли клопотання призначення наступної дати судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, судове засідання у справі № 910/18957/19 відкладено на 04.06.2020.

21.05.2020 представниками позивача та відповідача подано заяви про ухвалення рішення у справі № 910/18957/19, у зв`язку із закінченням з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, 04.06.2020.

В судове засідання 04.06.2020 з`явилися представник позивача та відповідача. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В судовому засіданні 04.06.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 003965, виданого 02.09.1999 Головою Київської міської ради Омельченко О., позивачу Державному науково-дослідному інституту будівельних конструкцій, на підставі рішення Київської міської ради від 09.07.1998 № 76, надано у постійне користування 2,5736 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для експлуатації та обслуговування адміністративно-лабораторних будівель на вул. І. Клименка, 5/2 у м. Києві.

Факт належності на праві постійного користування позивачу 2,5736 гектарів земельної ділянки по вул. І . Клименка, 5 / 2 у м. Києві підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

18.12.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГДТ (покупець) укладено договір № 949 купівлі-продажу нежилого будинку державної власності шляхом викупу, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав нежилий будинок загальною площею 450,8 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Клименка Івана/Кривоноса Максима, 5/2 (літери Є, З).

Згідно із п. 1.2. розділу 1 вказаного договору відчужуваний нежилий будинок належить Державі Україна на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності серії НБ № 010007632, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації 24.09.2003 на підставі наказу Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна від 24.09.2003 № 1104-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 09.12.2003, про що записано у реєстрову книгу № 85П-70 за реєстрованим № 6061-П.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 19.01.2004, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, нежилий будинок (літера Є, З) загальною площею 450,8 кв.м. по вул. І. Клименка/М.Кривоноса, 5/2 зареєстровано на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу,посвідченого 1-ою Київською держнотконторою 18.12.2003 № 1-1655, за Товариством з обмеженою відповідальністю ГДТ .

18.12.2003 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю ГДТ складено і підписано акт № 1013 приймання-передачі нежилого будинку державної власності загальною площею 450,8 кв.м. по вул. Клименка Івана /Кривоноса Івана, 5/2 (літери Є , З ), за яким Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю ГДТ прийняв придбане ним шляхом викупу нежилий будинок загальною площею 450,8 кв.м. по вул. Клименка Івана /Кривоноса Івана , 5/2 (літери Є , З ).

19.01.2004 між Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГДТ (замовник) укладено договір № 96 про відшкодування витрат на утримання приватизованого будинку, за умовами якого виконавець забезпечує обслуговування будинку, що приватизовано замовником та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка 5 /2, корпус блоку допоміжних будівель (майстерень), площею 450,8 кв.м., а замовник у частині, що ним споживається, відшкодовує виконавцю вартість витрат, пов`язаних з обслуговуванням будинку.

Згідно листа позивача № 26-1157 від 02.06.2004, адресованого Київській міській державній адміністрації, Київському міському голові Омельченко О.О. , нежилий будинок в„– 5 /2 (літери Є, З) по вул. І. Клименка, 5/2 у м. Києві розташований на земельній ділянці, частина якої площею близько 900 кв.м. перебуває у постійному користуванні Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 003965. При цьому позивачем вказаним листом надано згоду на вилучення земельної ділянки площею 900 кв.м. на вул. І. Клименка , 5/2 у Солом`янському районі м. Києва для подальшої передачі ТОВ ГДТ .

07.06.2004 відповідач звернувся до Київського міського голови Омельченко О.О. із заявою за № 07/06 про передачу земельної ділянки площею біля 2100 кв.м. на вул. Клименка Івана/Кривоноса Максима, 5/2 у Солом`янському районі м. Києва в довгострокову оренду на термін 25 років для експлуатації та обслуговування нежилого будинку № 5/2 по вул . І. Клименка/Кривоноса Максима, 5/2 у м. Києві (станція технічного обслуговування автомобілів).

Згідно листа-відповіді Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації № 7585/01 від 09.09.2005 Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація не заперечує проти відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальність ГДТ для обслуговування та експлуатації станції технічного обслуговування на розі вул. І. Клименка та вул. М. Кривоноса, 5/2 (літери Є, З) у Солом`янському районі м. Києві в установленому порядку згідно з чинним законодавством.

07.12.2016 позивач звернувся до відповідача із претензію про сплату заборгованості за договором № 96 від 19.01.2004 у розмірі 17473,93 грн.

28.02.2008 позивач звернувся до відповідача із листом, в якому повідомив про те, що з 01.09.2007 Київська міська рада рішенням № 43/1877 від 26.07.2007 змінила базову вартість одного квадратного метра землі по м. Києву у зв`язку з чим виникає необхідність отримання нової грошової оцінки земельної ділянки, яка залишилася у безпосередньому користуванні позивача, у зв`язку з чим позивач просить надати документи по розподілу землі між відповідачем та позивачем.

29.01.2014 позивач звернувся до відповідача із листом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні позивача.

13.02.2014 відповідач звернувся до позивача із листом щодо проведення технічного звіту з визначенням меж і точної площі земельної ділянки, яка використовується для утримання нежилого будинку, необхідних для уточнення компенсації витрат, пов`язаних з користуванням і утриманням земельної ділянки (в т.ч. і компенсацію земельного податку), а також просив укласти договір про виготовлення документації із землеустрою про розподіл земельної ділянки для подальшого оформлення земельних відносин.

Відповідно до листа-відповіді позивача № 100/676 від 25.03.2014 відповідачу повідомлено про відсутність правових підстав для виготовлення технічної документації із землеустрою для третьої особи.

25.07.2014 позивач звернувся до відповідача із претензією щодо звільнення та повернення позивачу самовільно зайняту земельну ділянку площею 886,59 кв.м.

Згідно змісту вказаної претензії позивачем зазначено про те, що відповідач не набував право власності на земельну ділянку під нежилим будинком № 5/2 по вул. Клименка Івана/Кривоноса Максима (літери Є, З) у м. Києві, так як у період з 01.01.2002 по 20.06.2007 відчуження об`єктів нерухомого майна не тягнуто автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами. Також, позивачем зазначено про відсутність у відповідача будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 450,8 кв.м., що знаходиться під будівлею нежитлового будинку № 5/2 по вул. Клименка Івана /Кривоноса Максима (літери Є, З) у м. Києві.

13.08.2018 позивач звернувся до Київської міської державної адміністрації із заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, орієнтовний розмір 2,5736 га, кадастровий номер 8000000000:72:089:0005, місце розташування: м. Київ, Солом`янський район, вул. Івана Клименка, 5/2.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві стверджує про самовільне заняття відповідачем земельної ділянки площею 886,59 кв.м. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджено, що позивачу на праві постійного користування надано у користування земельну ділянку площею 2,5736 га за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 5/2 у м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 09.07.1998 № 76, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-КВ № 003965 від 02.06.1999.

Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу будинку державної власності шляхом викупу від 18.12.2003 придбано нежилий будинок загальною площею 450,8 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Клименка Івана/Кривоноса Максима, 5/2 (літера Є, З). Право власності на вказаний нежилий будинок зареєстровано за відповідачем 19.01.2004 згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно із ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на день реєстрації права власності відповідача не нежилий будинок на спірній земельній ділянці) Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 79 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на день реєстрації права власності відповідача не нежилий будинок на спірній земельній ділянці) передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно із ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17.

Згідно із ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на день реєстрації права власності відповідача не нежилий будинок на спірній земельній ділянці) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. Таким чином, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право оформити земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі ж встановлення того, що суб`єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування приписів статті 212 Земельного кодексу України.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17.

Судом встановлено, що позивачем у листі-повідомленні № 26-1157 від 02.06.2004, адресованого відповідачу, висловлено власну згоду на вилучення земельної ділянки площею близько 900 кв.м. на вул. І. Клименка, 5/2 у Солом`янському районі м. Києва для подальшої передачі ТОВ ГДТ .

У зв`язку з наданням вказаної вище згоди відповідач 07.06.2004 звернувся до Київського міського голови із заявою про надання у довгострокову оренду на термін 25 років земельну ділянку площею біля 2100 кв.м. на вул. І. Клименка/М.Кривоноса, 5/2 у м. Києві, а в подальшому 13.08.2018 - до Київської міської державної адміністрації із заявою на розроблення технічної документації із землеустрою.

При цьому Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація у своєму листі № 7585/01 від 09.09.2005 висловила відсутність заперечень щодо передачі земельної ділянки відповідачу.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося відповідачем у справі станом на день розгляду справи уповноваженими державними органами не вирішено питання про надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки. При цьому відповідачем здійснювалися заходи для отримання права користування земельною ділянкою, на якій розміщено нежила будівля, придбана останнім на підставі договору купівлі-продажу у зв`язку з чим відсутність у нього переоформлених на його ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення та слугувати підставою для застосування положень 212 Земельного кодексу України.

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відшкодування судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій (вул. І. Клименка, буд. 5/2, м. Київ, 03680) до Товариства з обмеженою відповідальністю ГДТ (вул. Максима Кривоноса/Івана Клименка, буд. 5/2, м. Київ, 03680) про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 15.06.2020.

Суддя В.О.Демидов