Рішення

від 03.06.2020 по справі 910/17241/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2020Справа № 910/17241/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Емерджекс Пейрол Солюшнз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Уамастер Україна

про стягнення заборгованості у розмірі 591 394, 58 грн

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Причепа Т.В.

від відповідача: Балицький І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Емерджекс Пейрол Солюшнз звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Уамастер Україна про стягнення заборгованості у розмірі 591 394, 58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати послуг, наданих позивачем на підставі договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р.

Ухвалою від 09.12.2019р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.01.2020р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем не надано підписаного з боку відповідача акту №503 від 31.05.2019р. на суму 69142,22 грн. До того ж, вказаним учасником судового процесу було наголошено на тому, що позивачем при розрахунку суми заборгованості не було враховано часткові оплати, які було внесено відповідачем 06.09.2018р. та 14.12.2018р. Крім того, відповідачем також було заперечено проти наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 15.01.2020р. судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з урахуванням наступного.

Статтею 226 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для залишення позову без розгляду.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилався на те, що особа, якою підписано позовну заяву не має достатніх повноважень на звернення до Господарського суду міста Києва з позовом від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ .

Суд зазначає, що згідно з ч.3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з розглядуваним позовом) юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У ст.58 Господарського процесуального кодексу України вказано, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Як свідчать матеріали справи, від імені позивача позовну заяву підписано представником товариства адвокатом Закамською Г.І.

На підтвердження наявності відповідних повноважень до позовної заяви було додано оригінал довіреності від 30.11.2019р., відповідно до змісту якої Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ уповноважило, в тому числі, Закамську Г.І. бути законним представником товариства та надано право, зокрема, подавати та підписувати від імені довірителя позовні заяви. Крім того, до матеріалів позовної заяви додано копію свідоцтва №2585 від 20.09.2012р. на право зайняття адвокатською діяльністю.

Означене вказує на наявність у Закамьскої Г.І. достатнього обсягу повноважень для підписання від імені позивача позовної заяви та подання її до суду.

Отже, за висновками суду, обставини, які покладено відповідачем в обґрунтування поданого клопотання, не є достатніми для залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ без розгляду.

15.01.2020р. судом було відкладено розгляд справи на 05.02.2020р.

05.02.2020р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 26.02.2020р.

26.02.2020р. судом відкладено підготовче засідання на 11.03.2020р.

11.03.2020р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення мирного врегулювання спору за участю судді, оскільки згідно ч.1 ст.186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді здійснюється за наявності погодження обох сторін. Проте, у даному випадку позивачем відповідної згоди надано не було.

11.03.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020р.

25.03.2020р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 24.04.2020р. судом було призначено підготовче засідання на 13.05.2020р.

13.05.2020р. судом було задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та відкладено розгляд справи по суті на 03.06.2020р.

У судовому засіданні 03.06.2020р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні заяви відповідача про затвердження мирової угоди, з огляду на те, що сторонами відповідної угоди, яка б підлягала затвердженню у відповідності до приписів ст.192 Господарського процесуального кодексу України, укладено не було.

Одночасно, судом було відмовлено в задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з урахуванням наступного.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Проте, відповідачем обставин, які б були достатніми для відкладення вирішення спору по суті, наведено не було.

При цьому, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, судом враховано, що відповідачем вже неодноразово заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на вказані обставини, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, задоволення клопотання відповідача , яке було усно зачвлено 03.06.2020р., могло призвести до затягування строків розгляду справи та, як наслідок, порушення права позивача на справедливий розгляд справи у розумні строки, яке визначено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2020р. надав усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги у справі підтримав.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

В судовому засіданні 03.06.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркомп-Україна (найменування якого було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ ) (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР Україна (замовник) було укладено договір №28/02/14-05 відплатного надання послуг, за умовами п.1.1 якого виконавець за завданням замовника зобов`язується надати замовникові послуги відповідно до додатків до даного договору, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця.

Послугами у розмінні договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. є відплатні послуги з ведення бухгалтерського обліку, розрахунку заробітної плати, податкового консультування та/або інші консультаційні послуги й супутні послуги, опис, строки (періодичність) і порядок надання яких визначаються в додатках до договору.

За умовами п.3.1 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. види зміст та строки надання послуги зазначені в додатках до даного договору.

Згідно п.4.2 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником щомісяця на підставі рахунків виконавця протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акту наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 4.3 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. передбачено, що за фактом надання послуг виконавець щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного після минулого розрахункового періоду, надає замовникові підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг, рахунок-фактуру й податкову накладну. На запит замовника виконавець може також надавати деталізацію рахунку на оплату. Замовник протягом 5 робочих днів з дати одержання зазначених документів від виконавця підписує акт наданих послуг та один його екземпляр повертає виконавцеві, або в той же строк направляє виконавцеві письмову мотивовану відмову. За відсутності мотивованої відмови замовника та/або у випадку пропуску встановленого для підписання акту наданих послуг терміну, зазначений акт вважається підписаним замовником і послуги, відповідно, прийнятими та такими, що підлягають оплаті замовником відповідно до виставленого рахунку.

Відповідно до п.4.4 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. датою надання послуг є дата складання і підписання виконавцем акту прийняття наданих послуг.

У п.5.2 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. вказано, що у випадку порушення замовником встановлених даним договором строку оплати наданих послуг, виконавець має право зажадати від замовника, а замовник зобов`язується сплатити пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Цей договір укладений строком на 5 років, обчислюваним з вказаної на його початку дати підписання сторонами. Зазначений термін дії договору всякий раз автоматично подовжується на один рік у випадку, якщо жодна із сторін не пізніше чим за 3 місяці до закінчення первинного або відповідного продовженого терміну не повідомить іншу сторону про свою відмову від його продовження (п.7.1 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р.).

У п.10.1 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. сторонами погоджено, що всі запити, повідомлення, оповіщення у рамках даного договору складаються в письмовій формі на українській, а за потребою також на англійській мові за підписом уповноваженої особи або представника відповідної сторони та вважаються належним чином направленими та врученими, якщо вони направлені кур`єром або рекомендованим листом з повідомленням про вручення на поштові адреси, зазначені нижче. При відправленні повідомлення кур`єром воно вважається отриманим іншою стороною в день доставки, за умови вручення повідомлення кур`єром під розпис уповноваженому на одержання кореспонденції співробітникові (секретареві, рецепционісту) іншої сторони.

У численних додатках до договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. сторонами було погоджено перелік та вартість послуг, які надаються у межах правочину.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №28/02/14-05 від 28.02.2014р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА було складено та підписано акти надання послуг №981 від 31.10.2018р. на суму 54900 грн., №1101 від 30.11.2018р. на суму 53064,80 грн., №1225 від 29.12.2018р. на суму 49888,26 грн., №52 від 31.01.2019р. на суму 67054,46 грн., №175 від 28.02.2019р. на суму 57246,24 грн., №290 від 29.03.2019р. на суму 47099,94 грн., №405 від 26.04.2019р. на суму 53979,68 грн.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ було складено, підписано та скеровано на адресу відповідача акт наданих послуг №503 від 31.05.2019р. На підтвердження направлення вказаного акту позивачем надано до матеріалів справи заявку від 20.06.2019р. на кур`єрську доставку з відміткою про отримання адресатом кореспонденції, а саме акту та рахунку за травень 2019р..

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА вказаний акт з підписом замовника повернуто не було, мотивованих заперечень з приводу його змісту у строки встановлені договором не надано.

Наразі, за твердженнями позивача, відповідачем в повному обсязі надані у період з вересня 2018р. по травень 2019р. послуги оплачено не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА виникла заборгованість в розмірі 482 136,99 грн., що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідачем проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем не надано підписаного з боку відповідача акту №503 від 31.05.2019р. на суму 69142,22 грн. До того ж, вказаним учасником судового процесу було наголошено на тому, що позивачем при розрахунку суми заборгованості не було враховано часткові оплати, які було внесено відповідачем 06.09.2018р. та 14.12.2018р. Крім того, відповідачем також було заперечено проти наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що пунктом 4.3 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. передбачено, що за фактом надання послуг виконавець щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного після минулого розрахункового періоду, надає замовникові підписаний зі своєї сторони акт наданих послуг, рахунок-фактуру й податкову накладну. На запит замовника виконавець може також надавати деталізацію рахунку на оплату. Замовник протягом 5 робочих днів з дати одержання зазначених документів від виконавця підписує акт наданих послуг та один його екземпляр повертає виконавцеві, або в той же строк направляє виконавцеві письмову мотивовану відмову. За відсутності мотивованої відмови замовника та/або у випадку пропуску встановленого для підписання акту наданих послуг терміну, зазначений акт вважається підписаним замовником і послуги, відповідно, прийнятими та такими, що підлягають оплаті замовником відповідно до виставленого рахунку.

Відповідно до п.4.4 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. датою надання послуг є дата складання і підписання виконавцем акту прийняття наданих послуг.

Оцінюючи доводи учасників справи та надані суду докази, суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.сЖодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б .В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як було встановлено судом вище, в межах договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА було складено акти надання послуг №981 від 31.10.2018р. на суму 54900 грн., №1101 від 30.11.2018р. на суму 53064,80 грн., №1225 від 29.12.2018р. на суму 49888,26 грн., №52 від 31.01.2019р. на суму 67054,46 грн., №175 від 28.02.2019р. на суму 57246,24 грн., №290 від 29.03.2019р. на суму 47099,94 грн., №405 від 26.04.2019р. на суму 53979,68 грн.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ було складено, підписано та скеровано на адресу відповідача акт наданих послуг №503 від 31.05.2019р. На підтвердження направлення вказаного акту позивачем надано до матеріалів справи заявку від 20.06.2019р. на кур`єрську доставку з відміткою про отримання адресатом кореспонденції, а саме акту та рахунку за травень 2019р..

Проте, як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА вказаний акт з підписом замовника повернуто не було, мотивованих заперечень з приводу його змісту у строки встановлені договором не надано, а отже, у відповідності до умов п. 4.3 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. послуги за актом №503 від 31.05.2019р. є прийнятими.

Тобто, з наведеного полягає, що загалом вартість наданих позивачем в межах договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. послуг у вересні 2018р. - травні 2019р. становить 503 921,38 грн.

До того ж, судом враховано, що 07.06.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ та Товариством з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА було підписано угоду про розірвання договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р., згідно умов якої сторони домовились надати припиненню договору характер двосторонньої угоди на наступних умовах. Виконавець припиняє надання послуг замовникові за договором з 08.06.2019р. Замовник зобов`язується сплатити виконавцеві протягом 14 календарних днів з дня укладання даної угоди в передбачено чинним законодавством порядку всі виставлені виконавцем рахунки за послуги, надані виконавцем до дати, вказаної в п.1 даної угоди незважаючи на будь-які інші положення даної угоди, з урахуванням того, що виконавець припиняє надання послуг згідно договору з дати, вказаної в пункті 1 даної угоди, зобов`язання замовника перед виконавцем припиняються лише після повного виконання замовником обов`язку з оплати заборгованості за послуги, надані виконавцем за період з 01.09.2018р. по 07.06.2019р. в сумі 482 136,99 грн.

Отже, з системного аналізу змісту наведеної угоди полягає, що замовником було підтверджено обставини надання виконавцем послуг у період з 01.09.2018р. по 07.06.2019р. (тобто, і за травень 2019р.), а також обставини наявності заборгованості з оплати послуг за вказаний період в сумі 482 136,99 грн.

Означеним фактично спростовуються заперечення відповідача щодо доказової необґрунтованості тверджень позивача щодо обсягів наданих за договором №28/02/14-05 від 28.02.2014р. послуг.

За таких обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах доказами фактично підтверджуються обставини надання Товариством з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ в межах договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. послуг у вересні 2018р. - травні 2019р. на загальну суму 503 921,38 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вище вказувалось, що згідно п.4.2 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. оплата за надані послуги виконавцем послуги здійснюється замовником щомісяця на підставі рахунків виконавця протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акту наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

Одночасно, пунктом 3 угоди від 07.06.2019р. про розірвання договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. визначено, що замовник зобов`язується сплатити виконавцеві протягом 14 календарних днів з дня укладання даної угоди в передбачено чинним законодавством порядку всі виставлені виконавцем рахунки за послуги, надані виконавцем до дати, вказаної в п.1 даної угоди незважаючи на будь-які інші положення даної угоди, з урахуванням того, що виконавець припиняє надання послуг згідно договору з дати, вказаної в пункті 1 даної угоди, зобов`язання замовника перед виконавцем припиняються лише після повного виконання замовником обов`язку з оплати заборгованості за послуги, надані виконавцем за період з 01.09.2018р. по 07.06.2019р. в сумі 482 136,99 грн.

Отже, виходячи з всього викладеного вище у сукупності, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг, наданих позивачем в межах договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. у вересні 2018р. - травні 2019р. на загальну суму 482 136,99 грн., настав.

Наразі, твердження відповідача про те, що позивачем при розрахунку суми заборгованості не було враховано часткові оплати, які було внесено 06.09.2018р. та 14.12.2018р. , суд вважає юридично неспроможними, оскільки підписання 07.06.2019р. угоди про розірвання договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА було підтверджено обставини наявності заборгованості з оплати послуг за спірний період саме в сумі 482 136,99 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ до Товариства з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА в частині стягнення основного боргу в сумі 482 136,99 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені 83 044,41 грн., 3% річних в сумі 10715,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 15498,08 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом було встановлено, що у п.5.2 договору №28/02/14-05 від 28.02.2014р. вказано, що у випадку порушення замовником встановлених даним договором строку оплати наданих послуг, виконавець має право зажадати від замовника, а замовник зобов`язується сплатити пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на порушення строків оплати послуг за договором №28/02/14-05 від 28.02.2014р., позивачем обмежуючись шестимісячним строком, було нараховано пеню на загальну суму 83044,41 грн.

Проте, за висновками суду, позивачем здійснено не вірний розрахунок неустойки, оскільки при визначенні суми пені за порушення строків оплати послуг, наданих у період з листопада 2018р. по травень 2019р., заявником не було враховано, що угодою від 07.06.2019р. сторонами було досягнуто згоди щодо зміни строку оплати заборгованості за послуги за період з 01.09.2018р. по 07.06.2019р. в сумі 482 136,99 грн.

Після здійснення власного перерахунку в межах періодів, які визначені позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 78351,37 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №28/02/14-05 від 28.02.2014р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 10715,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15498,08 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що заявником було допущено ті ж самі помилки, що і при нарахуванні пені.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 9356,08 грн.

Одночасно, з приводу наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано не було.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 13893,31 грн.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ до Товариство з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА про стягнення заборгованості у розмірі 591 394, 58 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УАМАСТЕР УКРАЇНА (04071, м.Київ, вул.Щекавицька, будинок 30/39, офіс 81, ЄДРПОУ 39044176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМЕРДЖЕКС ПЕЙРОЛ СОЛЮШНЗ (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, будинок 17, ЛІТЕРА 'Д', ЄДРПОУ 37354916) основний борг в сумі 492136,09 грн., пеню в сумі 78351,37 грн., 3% річних в розмірі 9356,08 грн., інфляційні втрати в сумі 13893,31 грн. та судовий збір в сумі 8756,07 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2020р.

Суддя Спичак О.М.