Рішення

від 03.06.2020 по справі 910/10802/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2020Справа № 910/10802/19 за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпекс

2. ОСОБА_1

про стягнення 580 121,21 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін

від позивача: Мальована Т.В.

від відповідача 1:не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпекс та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 755 467, 72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 було відкрито провадження у справі, розгляд визначено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 було відкладено підготовче засідання на 15.10.2019р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2019 було відкладено підготовче засідання на 28.10.2019р.

Розпорядженням від 18.11.2019р. керівника апарату Господарського суду міста Києва призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10802/19 у зв`язку з лікарняним судді Алєєвої І.В.

Згідно витягу з протоколу від 18.11.2019р. повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/10802/19 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 19.11.2019р. справа була прийнята до розгляду суддею Спичаком О.М., призначено підготовче засідання на 04.12.2019р.

04.12.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 15.01.2020р.

15.01.2020р. підготовче засідання відкладено на 12.02.2020р.

12.02.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2020р.

11.03.2020р. розгляд справи відкладено на 25.03.2020р.

25.03.2020р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 24.04.2020р. розгляд справи по суті було призначено на 12.05.2020р.

12.05.2020р. розгляд справи по суті було відкладено на 03.06.2020р.

Судом було прийнято заяву позивача №140/2/540 від 08.05.2020р. (з урахуванням уточнень від 01.06.2020р.), якою позивачем зменшено позовні вимоги до 580 999,98 грн., з яких основний борг в розмірі 569 999,98 грн. та пеня в сумі 10 121,23 грн. У вказаній заяві позивачем також заявлено про повернення суми судового збору.

Відповідачі у судове засідання 03.06.2020р., як і попередні засідання суду не з`явились, представників не направили, відзивів на позов не подали. Проте, вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про розгляд справи. Про обізнаність відповідачів щодо розгляду спору вказують численні клопотання про відкладення, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Продімпекс та ОСОБА_1 .

З приводу неявки вказаних учасників судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідачів не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 03.06.2020р.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів, справа розглядається за наявними матеріалами.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позов підтримано з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 03.06.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продімпекс (позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/Р2-01-03-3-0/146, за умовами п.1.1 якого кредитор зобов`язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених п.п.1.2, 1.3 генерального договору, в порядку, визначеному ст.2 генерального договору, а позичальник зобов`язаний виконати всі обов`язки, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості в межах строку кредитної операції.

Пунктом 1.2 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. передбачено, що загальний ліміт становить 1 500 000 грн. Останній день строку дії загального ліміту 10.05.2016р. або інша дата, визначена відповідно до ст.10 генерального договору.

У п.1.3 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. вказано, що в межах загального ліміту сторони можуть здійснювати наступні кредитні операції відповідно до таких сублімітів: 1 500 000 грн.; відновлювальний субліміт з можливістю повторного укладання договорів; у валюті гривня; останній день строку дії субліміту 10.05.2016р. або інша дата, визначена відповідно до ст.10 генерального договору; кредити з відновлювальним лімітом на умовах Кредитування траншами для корпоративних клієнтів : процентна ставка визначається індивідуально для кожного траншу кредитних коштів відповідно до умов укладеного договору; кредит з відновлювальним лімітом, окрім тих, що надаються на умовах Кредитування траншами для корпоративних клієнтів процентна ставка 26,5% річних при укладанні договорів строком дії до 360 днів включно, цільове призначення - фінансування витрат пов`язаних з поточною діяльністю.

Кредитні операції, передбачені у п.1.3 генерального договору, здійснюються на умовах визначених генеральним договором та умовами на підставі укладеного між кредитором і позичальником відповідного договору. Договором визначаються особливості здійснення кредитних операцій, зокрема, в частині ліміту кредитної операції, валюти, строків та умов погашення заборгованості. Договір може містити інші положення та графік погашення заборгованості (п.2.1 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р.).

Згідно п.6.1 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному генеральним договором та договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної операції, а зобов`язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту - не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту.

У розділі 5 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. сторонами погоджено умови забезпечення виконання зобов`язань.

Відповідно до п.13.3.1 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором пеню в відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі: Sх2 (де S - облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання повинно було бути виконано.

До генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. сторонами вносились численні зміни шляхом укладання відповідних додаткових угод.

02.03.2018р. сторонами було укладено кредитний договір №010/Д2-КБ/780 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів, згідно якого погоджено ліміт кредитної операції у розмірі 2 200 000 грн.; відновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів траншами.

29.11.2018р. позивачем та відповідачем 1 було підписано додаткову угоду №010/Д2-КБ/780/3 до кредитного договору №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р.

Вказаною додатковою угодою визначено невідновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів траншами в розмірі 1 333 333 грн.; процентна ставка з 02.03.2018р. по 28.11.2018р. - 18,6% річних, а з 29.11.2018р. - 21,5% річних.

Одночасно, додатковою угодою від 29.11.2018р. було затверджено в новій редакції додаток №1 до кредитного договору №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р., яким визначено графік погашення основної суми заборгованості. Зі змісту вказаного графіку полягає, що останнім строком погашення кредитної заборгованості є 10.05.2019р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги генеральний договір №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. та укладений в межах останнього кредитний договір №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 1 взаємних цивільних прав та обов`язків.

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за генеральним договором №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. та укладеним в межах останнього кредитним договором №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р., між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №12/Д2-КБ/1041 від 02.03.2018р., згідно п.1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, в тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний (з урахування додаткового договору №12/Д2-КБ/1041/3 від 29.11.2018р.): повернути кредит в розмірі 1 333 333 грн. в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 10.05.2019р. або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 21,5% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі, на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за цим договором пеню в розмірі 2% від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання повинно було бути виконано і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання в повному обсязі.

Пунктом 2.1 договору поруки унормовано, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Відповідно до п.2.1 договору поруки №12/Д2-КБ/1041 від 02.03.2018р. поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, визначеному у такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років, від закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, згідно генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. та укладеного в межах останнього кредитного договору №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р. кредитором було надано позичальнику грошові кошти на загальну суму 3 523 333 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпекс .

Проте, за пояснення позивача, які з боку відповідачів не спростовані, позичальником було порушено строки повернення кредитних коштів, які визначено графіком погашення основної суми заборгованості, тобто, до 10.05.2019р.

06.06.2019р. Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпекс та ОСОБА_1 з претензіями (вимоги-повідомлення) №140/8/433 від 06.06.2019р. та №140/8/435 від 06.06.2019р відповідно про погашення суми заборгованості за кредитним договором. На підтвердження направлення на адреси відповідачів вказаних претензій позивачем надано до матеріалів справи описи вкладення у цінний лист від 06.06.2019р. та поштові накладні №0101125441417 й №0101125441450.

Однак, як вказує позивач, станом на момент вирішення спору по суті, в повному обсязі кредитні кошти за генеральним договором №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. та укладеним в межах останнього кредитним договором №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р. повернуто не було, а заборгованість позичальника з урахуванням часткових оплат, які вносились Товариством з обмеженою відповідальністю Продімпекс та ОСОБА_1 становить 569 999,98 грн., що і стало підставою для нарахування пені та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вище вказувалось, що кредитні операції, передбачені у п.1.3 генерального договору, здійснюються на умовах визначених генеральним договором та умовами на підставі укладеного між кредитором і позичальником відповідного договору. Договором визначаються особливості здійснення кредитних операцій, зокрема, в частині ліміту кредитної операції, валюти, строків та умов погашення заборгованості. Договір може містити інші положення та графік погашення заборгованості (п.2.1 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р.).

Згідно п.6.1 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному генеральним договором та договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної операції, а зобов`язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту - не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту.

02.03.2018р. сторонами було укладено кредитний договір №010/Д2-КБ/780 про відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів, згідно якого погоджено ліміт кредитної операції у розмірі 2 200 000 грн.; відновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів траншами.

Одночасно, додатковою угодою від 29.11.2018р. було затверджено в новій редакції додаток №1 до кредитного договору №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р., яким визначено графік погашення основної суми заборгованості. Зі змісту вказаного графіку полягає, що останнім строком погашення кредитної заборгованості є 10.05.2019р.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк повернення кредитних коштів за кредитним договором №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р., який укладено в межах генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р., настав.

Проте, як було встановлено вище, відповідачем 1 належним чином не було виконано свої грошові зобов`язання та своєчасно грошові кошти банку не повернуто, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпекс станом на момент вирішення спору виникла заборгованість в сумі 569 999,98 грн.

При цьому, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судом враховано, що вказаний вище розмір боргу визначено з урахуванням часткового погашення, яке вносилось, в тому числі, поручителем.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.13.3.1 генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором пеню в відсотках річних від суми простроченого платежу в розмірі: Sх2 (де S - облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання повинно було бути виконано.

З огляду на порушення відповідачем 1 строків погашення кредитної заборгованості, визначених відповідним графіком, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 10121,23 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

З приводу заявлення позивачем про стягнення заборгованості по тілу кредиту та пені за порушення строків його повернення солідарно з відповідачів суд зазначає наступне.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Частинами 1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом вище було встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за генеральним договором №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р. та укладеним в межах останнього кредитним договором №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р., між Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №12/Д2-КБ/1041 від 02.03.2018р., згідно п.1.1 якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, в тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний (з урахування додаткового договору №12/Д2-КБ/1041/3 від 29.11.2018р.): повернути кредит в розмірі 1 333 333 грн. в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 10.05.2019р. або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 21,5% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, в тому числі, на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за цим договором пеню в розмірі 2% від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання повинно було бути виконано і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання в повному обсязі.

Пунктом 2.1 договору поруки унормовано, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Відповідно до п.2.1 договору поруки №12/Д2-КБ/1041 від 02.03.2018р. поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, визначеному у такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Судом також було встановлено, що з огляду на порушення відповідачем 1 своїх обов`язків за кредитним договором, позивач звернувся до відповідача 2 як поручителя з вимогою №140/8/435 від 06.06.2019р про погашення суми заборгованості за кредитним договором.

Проте, вимоги кредитора поручителем виконано в повному обсязі не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Судом враховано, що статтею 559 Цивільного кодексу України унормовано, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Проте, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що порука за договором №12/Д2-КБ/1041 від 02.03.2018р. є чинною, а отже, вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №010/Д2-КБ/780 від 02.03.2018р., який укладено в межах генерального договору №01/Р2-01-03-3-0/146 від 19.05.2015р., та пені за прострочення повернення кредиту з боржника та поручителя обгрунтованими.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпекс та ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в сумі 569 999,98 грн., пені в розмірі 10121,23 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідачів 755 467, 72 грн. позивачем було сплачено судовий збір в сумі 11332,02 грн. згідно платіжного доручення №6919 від 08.08.2019р.

З огляду на зменшення позивачем суми позовних вимог до 580 121,21 грн., судовий збір в сумі 2630,20 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України решта судового збору в розмірі 8701,82 грн. покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпекс (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, ЄДРПОУ 31770903) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (01000, м.Київ, вул.Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) основний борг в сумі 569 999,98 грн., пеню в розмірі 10121,23 грн. та судовий збір в сумі 8701,82 грн.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Акціонерному товариству Райффайзен Банк Аваль (01000, м.Київ, вул.Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2630,20 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №6919 від 08.08.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст складено та підписано 15.06.2020р.

Суддя Спичак О.М.