Рішення

від 15.06.2020 по справі 911/817/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/817/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121"

09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 121, код ЄДРПОУ 40363852

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання

обставини справи:

До Господарського суду Київської області (вх. №831/20 від 03.04.2020) надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 1766/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016, що укладений між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2020 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/817/20 у порядку спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9165/20 від 13.05.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 10492/20 від 29.05.2020).

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Гетьмана Сагайдачного, 121 (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 1766/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 природний газ обсягом до 110 тис.куб.метрів.

Згідно з пунктом 3.4. Договору приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривень, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до пункту 12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 1766/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016, що укладений між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121", у зв`язку з чим, позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3 % річних, що заявляються до стягнення.

Аргументи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем отримано природний газ, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі: від 30.11.2016 на суму 89188,14 грн., від 31.12.2016 на суму 130320,54 грн., від 31.01.2017 на суму 130480,66 грн., від 28.02.2017 на суму 121762,97 грн., від 31.03.2017 на суму 41204,42 грн.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив пункт 6.1. Договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи сальдо по підприємству, довідкою по операціях за Договором та банківськими виписками, внаслідок чого позивачем нараховано пеню на підставі пункту 8.2. Договору у розмірі 11535,68 грн. і на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 1651,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5293,38 грн.

Аргументи відповідача про застосування строків позовної давності не підлягають врахуванню судом, з огляду на те, що пунктом 10.3. Договору сторонами погоджено збільшену позовну давність у 5 років.

Аргументи відповідача відносно зменшення штрафних санкцій не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідачем не доведено реального фінансового стану, а посилання на скрутне матеріальне становище не підтверджено жодними доказами.

Аргументи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121"

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121" є неприбутковою організацією, єдиним джерелом фінансування для оплати природного газу є внески і платежі співвласників та кошти, що отримані об`єднанням як відшкодування наданої окремим категоріям громадян пільг на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії.

Отже, з огляду на те, що борг відповідачем сплачений у повному обсязі та позивачем не понесено негативних наслідків, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статі 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, з урахуванням дат підписання актів приймання - передачі природного газу та дати звернення до суду, очевидно, що позивачем пропущено строк позовної давності: в один рік - для стягнення пені та загальний, у три роки - для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

При цьому, пунктом 10.3. Договору сторонами не погоджено збільшену позовну давність у 5 років, а лише вказано про право сторін звертатись до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Гетьмана Сагайдачного, 121 укладено договір постачання природного газу № 1766/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем отримано природний газ, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі: від 31.10.2016 на суму 46808,65 грн.; від 30.11.2016 на суму 89188,14 грн.; від 31.12.2016 на суму 130320,54 грн.; від 31.01.2017 на суму 130480,66 грн.; від 28.02.2017 на суму 121762,97 грн.; від 31.03.2017 на суму 41204,42 грн.

За банківською довідкою щодо розрахунків відповідача за Договором за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 судом встановлено, що відповідачем сплачено грошові кошти: 07.11.2016 у розмірі 46808,65 грн.; 05.12.2016 у розмірі 40000,00 грн.; 20.12.2016 у розмірі 40000,00 грн.; 29.12.2016 у розмірі 45000,00 грн.; 24.01.2017 у розмірі 50000,00 грн.; 30.01.2017 у розмірі 44519,68 грн.; 14.02.2017 у розмірі 15000,00 грн.; 02.03.2017 у розмірі 115480,66 грн.; 16.03.2017 у розмірі 40000,00 грн.; 07.04.2017 у розмірі 1204,42 грн.; 07.08.2017 у розмірі 40000,00 грн.; 29.09.2017 у розмірі 41763,00 грн.; 10.10.2017 у розмірі 40000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, з огляду на вищенаведені вимоги Договору, строк оплати: на суму 89188,14 грн. настав 25.12.2016; на суму 130320,54 грн. настав 25.01.2016; на суму 130480,66 грн. настав 25.02.2017; на суму 121762,97 грн. настав 25.03.2017; на суму 41204,42 грн. настав 25.04.2017.

Оскільки відповідач не виконав грошові зобов`язання за Договором та не оплатив товар, у визначений Договором строк, позивачем правомірно нараховані відповідно до пункту 8.2 Договору пеню і згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.

Надаючи правову оцінку доказам, що надані до матеріалів справи, з урахуванням підстав позовних вимог та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується поставка газу за Договором позивачем, який прийнятий відповідачем, всього на суму 559776,38 грн., який відповідачем оплачено у повному обсязі - 10.10.2017, проте, з порушенням строків, визначених пунктом 6.1 Договору.

За результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, суд встановив, що вони є арифметично вірними, крім того, відповідачем вірність розрахунку не заперечено, власного контррозрахунку не надано.

Відносно аргументів відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статі 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте, як вбачається з пункту 10.3. Договору, яким сторонами визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років, отже, з урахуванням дат підписання актів приймання - передачі та дати звернення до суду - 03.04.2020, суд дійшов висновку, що позовна давність не сплинула у спірних правовідносинах сторін.

Аргументи відповідача, що формулювання пункту 10.3. Договору не свідчить про збільшення позовної давності до 5 років щодо усіх позовних вимог, а є лише погодженням сторонами права звернення до суду не приймаються судом, з огляду на зміст вказаного положення Договору, яке є чітким та однозначним та, за висновками суду, не викликає сумніву щодо погодження сторонами збільшення позовної давності до 5 років.

Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При розгляді заяви відповідача про зменшення неустойки, судом враховано, що з позовних вимог у даній справі, за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України, за правовою природою до неустойки відносяться лише позовні вимоги про стягнення пені, відтак, суд вирішує питання щодо наявності підстав для зменшення виключно цих вимог.

Враховуючи, що заборгованість за договором, на яку нараховані спірні у справі штрафні санкції відповідачем повністю сплачена до звернення позивача з позовом до суду, прострочення є незначним, а наявність збитків кредитора не вказана у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - пені до 6944,66 грн. (суми, що дорівнює заявленим до стягнення інфляційним втратам та 3 % річних з огляду на їх правову природу як способу захисту майнового права кредитора для відшкодування його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові та відповідатиме меті неустойки як стимулу до виконання боржником зобов`язань належним чином).

При цьому, не вбачаються суду достатніми аргументи позивача про те, що відповідач не довів жодним доказом наявність підстав для вищевказаного зменшення судом пені, зважаючи на те, що саме позивач мав би доводити те, що розмір заявленої до стягнення неустойки значно не перевищує його збитків, оскільки наявність збитків та їх розмір позивачем суду не зазначені, щодо не доведення реального фінансового стану відповідача судом враховано, що відповідач є неприбутковою організацією, що не заперечено позивачем, а також взято до уваги повне виконання основного грошового зобов`язання, що доводиться доказами, що передані до матеріалів справи позивачем.

За частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд з урахуванням задоволення заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі, з огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. №831/20 від 03.04.2020) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 121, код ЄДРПОУ 40363852) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 6944,66 грн. (шість тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні шістдесят шість копійок) пені, 1651,28 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят одна гривня двадцять вісім копійок) 3% річних, 5293,38 грн. (п`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні тридцять вісім копійок) інфляційних втрат, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.06.2020.

Суддя С.О. Саванчук