Постанова

від 02.11.2020 по справі 911/817/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа№ 911/817/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020

у справі № 911/817/20 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121"

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Сагайдачного, 121" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 18 480, 34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань за договором постачання природного газу № 1766/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016 в частині своєчасної оплати поставленого газу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/817/20 позов АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСББ "Гетьмана Сагайдачного, 121" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання задоволено частково.

Стягнуто з ОСББ "Гетьмана Сагайдачного, 121" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6944,66 грн пені, 1651,28 грн 3% річних, 5293,38 грн інфляційних втрат, 2102,00 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд встановивши наявність обставин прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого газу, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 629, 712 ЦК України та ст. ст. 194, 233 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, господарський суд на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшив суму пені до 6944,66 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/817/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4 591,02 грн та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-559, 599, 625 ЦК України, без дослідження усіх обставин справи. Так, апелянт вважає, що за відсутності будь-яких належних доказів щодо скрутного фінансового стану відповідача, судом безпідставно було зменшено розмір пені. Також позивач звертає увагу на те, що оскаржуване рішення в частині зменшення пені прийнято без врахування інтересів АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, справа № 911/817/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/817/20 було залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020, запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 розгляд справи призначено на 02.11.2020.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

02.11.2020 від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОСББ "Гетьмана Сагайдачного, 121" надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників, які задоволені судом.

Беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції, а також з огляду на задоволення заявлених ними клопотань, судова колегія, з метою дотримання розумних строків вирішення спору судом, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

18.10.2016 між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі, постачальник за договором) та ОСББ Гетьмана Сагайдачного, 121 (відповідач у справі; споживач за договором) укладено договір постачання природного газу № 1766/1617-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити, природний газ на умовах цього договору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (АТ НАК Нафтогаз України ).

Згідно п. 1.2. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені.

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газ обсягом до 110 тис. куб. м, у тому числі по місяцях, кварталах: жовтень 2016 - 5 тис. куб. м; листопад 2016 - 15 тис. куб. м; грудень 2016 - 25 тис. куб. м; січень 2017 - 30 тис. куб. м; лютий 2017 - 25 тис. куб. м; березень 2017 - 10 тис. куб. м.

Згідно п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За змістом п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано природний газ, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання - передачі: від 31.10.2016 на суму 46808,65 грн; від 30.11.2016 на суму 89188,14 грн; від 31.12.2016 на суму 130320,54 грн; від 31.01.2017 на суму 130480,66 грн; від 28.02.2017 на суму 121762,97 грн; від 31.03.2017 на суму 41204,42 грн.

Оскільки відповідачем здійснено розрахунок за поставлений газ з порушенням строків, визначених в п. 6.1 договору, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред`явлено позов про стягнення з ОСББ "Гетьмана Сагайдачного, 121" 11 535,68 грн пені, нарахованої у відповідності до п. 8.2 договору, а також 1651,28 грн 3% річних та 5293,38 грн інфляційних втрат - згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГКУ).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, строк оплати з поставки газу: на суму 89188,14 грн настав 25.12.2016; на суму 130320,54 грн - 25.01.2017; на суму 130480,66 грн - 25.02.2017; на суму 121762,97 грн - 25.03.2017; на суму 41204,42 грн - 25.04.2017.

Згідно банківської довідки щодо розрахунків відповідача за договором за період з 01.10.2016 по 30.11.2019 відповідачем сплачено грошові кошти: 07.11.2016 у розмірі 46808,65 грн; 05.12.2016 у розмірі 40000,00 грн; 20.12.2016 у розмірі 40000,00 грн; 29.12.2016 у розмірі 45000,00 грн; 24.01.2017 у розмірі 50000,00 грн; 30.01.2017 у розмірі 44519,68 грн; 14.02.2017 у розмірі 15000,00 грн; 02.03.2017 у розмірі 115480,66 грн; 16.03.2017 у розмірі 40000,00 грн; 07.04.2017 у розмірі 1204,42 грн; 07.08.2017 у розмірі 40000,00 грн; 29.09.2017 у розмірі 41763,00 грн; 10.10.2017 у розмірі 40000,00 грн.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи наявні докази неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу в строки визначені договором, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для застосування до ОСББ "Гетьмана Сагайдачного, 121" відповідальності у вигляді стягнення господарських санкцій.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, встановив, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи, а тому висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11 535,68 грн пені, 1651,28 грн 3% річних та 5293,38 грн інфляційних втрат є правомірним.

Водночас, в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення неустойки в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, в обґрунтування якого відповідач вказує на те, що ОСББ "Гетьмана Сагайдачного, 121" є неприбутковою організацією, єдиним джерелом фінансування для оплати природного газу є внески і платежі співвласників, борг оплачений у повному обсязі, позивачем не обґрунтовано та не доведено, які негативні наслідки виникли у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання.

Суд першої інстанції, з врахуванням вищенаведених аргументів відповідача та на підставі оцінки фактичних обставин у даній справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення пені до 6944,66 грн.

Причиною подання апеляційної скарги у даній справі стало питання щодо застосування місцевим господарським судом положень чинного законодавства щодо зменшення заявленої до стягнення суми неустойки. В іншій частині оскаржуване судове рішення першої інстанції, прийняте по суті даної справи, не оскаржувалось жодною із сторін.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Виходячи із правового аналізу вищенаведених норм права, слід дійти висновку, що при вирішенні питання зменшення сум штрафних санкцій, оцінці підлягає те чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічну правову позицію викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17).

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Стягнення з боржника штрафних санкцій повинно бути спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має штрафний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора у випадку надмірно великих санкцій. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення неустойки до 6944,66 грн. Порушень норм матеріального права під час вирішення даного спору в суді першої інстанції колегією суддів не встановлено.

Щодо твердження апелянта про недоведеність відповідачем наявності обставин скрутного фінансового становища судова колегія зазначає, що вказана обставина не була визначальною для висновку суду про зменшення пені. Натомість, суд з урахуванням усієї сукупності обставин, зокрема, щодо сплати відповідачем заборгованості до звернення позивача з позовом, а також незначного прострочення виконання грошового зобов`язання та неприбутковості організації відповідача, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання відповідача.

Посилання позивача на те, що судом не було враховано інтереси АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судова колегія визнає непереконливими, оскільки у зв`язку із недоведенням позивачем у даному випадку настання у нього значних збитків, як однієї із складових у вирішенні питання зменшення неустойки, судом було правомірно реалізовано право на зменшення неустойки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Північним апеляційним господарським судом в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/817/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі №911/817/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі №911/817/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Справу №911/817/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 09.11.2020