Рішення

від 11.06.2020 по справі 915/2334/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Справа № 915/2334/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 13857469)

до відповідача Приватного підприємства "Агро-Альянс", автодорога Ульянівка-Миколаїв, 107 км 100 м. (ліворуч), Констянтинівська селищна рада, Арбузинський р-н, Миколаївська область, Україна, 55340 (код ЄДРПОУ 32945887)

про стягнення грошових коштів в сумі 1 485 358, 63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Анніна К.К. довіреність від 17.02.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Приватного підприємства "Агро-Альянс" грошові кошти в сумі 1 485 358, 63 грн., в тому числі: 1 051 470, 63 грн. - основного боргу; 259 951, 52 грн. - пені та 173 936, 48 грн. - штрафу.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.11.2019 року позовну заяву ТзОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (вх. № 18183/19 від 26.11.2019 року) до відповідача ПП "Агро-Альянс" про стягнення грошових коштів в сумі 1 485 358, 63 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 21.01.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 року продовжено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 21.01.2020 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.02.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/2334/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 17.03.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/2334/19, призначений на 17.03.2020 року на 14 год. 00 хв., не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.03.2020 року призначено розгляд справи без зазначення дати судового засідання.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.06.2020 року розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 11.06.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2020 року задоволено клопотання позивача ПП "Агро-Альянс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 11.06.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 19/07/18-АА від 19.07.2018 року, а саме зобов`язань щодо поставки товару в повному обсязі, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення грошові кошти у спірній сумі (попередню оплату) та нараховано відповідачу пеню та штраф. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 655, 663, 693, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

21.01.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 707/20).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2020 року продовжено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відзив прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що частково визнає позов в частині суми основного боргу в розмірі 1 051 470, 63 грн.

Відповідач зазначає, що має намір добросовісно виконувати всі взяті на себе обов`язки, в тому числі виплатити борг підприємству ТзОВ МП Терімнал-УХЗС .

Крім того, посилаючись на ст. 3 ЦК України, ст. 233 ГК України, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд врахувати викладені у відзиві обставини, ступінь вини відповідача у виникненні спору, несприятливу фінансову ситуацію в економіці держави, а також те, що відповідач не уникає свого обов`язку перед позивачем, що є достатніми підставами для зменшення штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

19.07.2018 року між ТзОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (покупець) та ПП "Агро-Альянс" (постачальник) укладено Договір поставки № 19/07/18-АА (арк. 9-12), у відповідності до умов якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує насіння соняшника, ДСТУ 7011-2009, далі товар, в кількості 300,000 тон. +/- 5 % (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 жовтня 2018 р., а в частині виконання зобов`язань та сплати штрафних санкцій до повного його виконання.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.2 Договору орієнтовна ціна товару складає 10 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ за одну тону. Остаточна вартість за одну тону товару встановлюється додатковою угодою з урахуванням п. 2.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору в рахунок оплати товару, який поставляється, до моменту підписання сторонами додаткової угоди про остаточну вартість товару, відповідно до п. 2.3 та п. 2.4 цього договору, покупець сплачує постачальнику попередню оплату в розмірі 3 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.8 Договору орієнтовна ціна договору 3 000 000, 00 грн. Остаточна ціна договору визначається як сума вартості товару, поставленого постачальником покупцю згідно всіх видаткових накладних, які підписані сторонами протягом строку дії цього договору з урахуванням підписаної додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник здійснює поставку товару, партіями за свій рахунок, на умовах СРТ-Миколаївська область, Жовтневий район, смт. Воскресенськ, вул. Миру, 17а, (ст. Горохівка), (склад ТОВ СП Укрсоя ). За 5 днів до початку поставки продавець узгоджує з покупцем графік поставки та отримує від покупця порядок замовлення ТТН.

Відповідно до п. 3.2 Договору строк поставки всієї кількості товару, вказаного в п. 1.1 цього договору - до 31.10.2018 року .

Відповідно до п. 3.3 Договору під час передачі товару постачальник зобов`язаний передати всю необхідну документацію на товар: товарно-транспортні накладні та свідоцтва якості на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, які підтверджують передачу товару.

Датою поставки вважається дата надходження товару на склад ТОВ СП Укрсоя .

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення поставки товару більше ніж на 5 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 12 % від вартості не поставленого товару. При цьому, постачальник зобов`язаний повернути попередню оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту настання строку остаточної поставки товару згідно з п. 3.2 договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач ТзОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (покупець) 25.07.2018 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача ПП Агро-Альянс (постачальника) попередню оплату за насіння соняшника в сумі 3 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5798 від 25.07.2018 року (арк. 13).

На виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 550 529, 37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які перевірені судом (арк. 53-64).

Отже, відповідачем не поставлено позивачу товар на загальну суму 1 449 470, 63 грн.

Відповідно до складеного, підписаного та скріпленого печатками сторін Акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2018 року - жовтень 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 19/07/18-АА від 19.07.2018 року становить 1 449 470, 63 грн. (арк. 27).

В позовній заяві та у відзиві на позовну заяву сторонами зазначено про здійснення часткового повернення відповідачем грошових коштів двома платежами по 199 000 грн.

Так, 08.07.2019 року та 10.07.2019 року відповідачем частково повернуто на рахунок позивача попередню оплату за недопоставлений товар двома платежами по 199 000 грн. (всього на загальну суму 398 000, 00 грн.), що підтверджується банківськими виписками за 08.07.2019 року та 10.07.2019 року (арк. 14-16).

Судом встановлено, що в призначенні платежу зазначено повернення коштів за недопоставлений товар згідно договору поставки № 12/04/18-АА від 12.04.2018 р . .

Суд зазначає, що платник грошових коштів самостійно визначає призначення платежу. Суд не має права здійснювати зміну призначення платежу, вказаному в платіжному дорученні. Відтак, в суду відсутні правові підстави для тверджень про повернення відповідачем позивачу коштів в розмірі 398 000 грн. саме по договору поставки № 19/07/18-АА від 19.07.2018 року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 19/07/18-АА від 19.07.2018 року становить 1 449 470, 63 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 1 051 470, 63 грн. Позивач самостійно користується наданими йому законом процесуальними правами. Саме позивачу належить право визначати предмет та підстави позову.

У зв`язку з невиконанням умов договору в частині поставки товару позивачем 10.10.2019 року направлено на адресу відповідача претензію № 157, в якій позивач вимагав сплатити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій (арк. 84-85).

У відповідь на претензію № 157 від 10.10.2019 року відповідач 21.10.2019 року направив на адресу позивача відповідь № 21/10/19, в якій відповідач просив надати розстрочку з виплати суми боргу терміном до 31.12.2020 року та запропонував підписати додаткову угоду до договору № 19/07/18-АА від 19.07.2018 року, у якій визначити умови розстрочки виплати заборгованості (арк. 86). Факт направлення відповіді на претензію № 21/10/19 підтверджується копією опису вкладення у лист, фіскальним чеком та відстеженням поштового відправлення (арк. 87, 88).

Суду не подано доказів укладення сторонами додаткових угод до договору та погодження строків повернення попередньої оплати.

Підставою позову стали обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 19/07/18-АА від 19.07.2018 року, а саме зобов`язань щодо в повному обсязі поставки товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про повернення попередньої оплати.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова Верховного Суду від 07.02.2018 року по справі № 910/5444/17, постанова Верховного суду від 20.02.2019 року по справі № 912/2275/17).

Позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у формі претензії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, оскільки позивачем було проведено попередню оплату за товар за договором поставки № 19/07/18-АА від 19.07.2018 року, тобто у відповідача в силу умов договору виник обов`язок з поставки товару у строк, передбачений умовами договору, тобто до 31.10.2018 року (п. 3.2 договору). Однак, відповідачем порушено взяте на себе за договором зобов`язання щодо поставки товару та здійснено часткову поставку товару на суму 1 550 529, 37 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними. Доказів поставки товару на суму 1 449 470, 63 грн. як у строк, передбачений умовами договору, так і станом на день розгляду справи суду не подано. Отже, у позивача в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати. Крім того, умовами п. 6.3 договору сторони погодили обов`язок постачальника повернути попередню оплату протягом трьох банківських днів з моменту настання строку остаточної поставки товару згідно з п. 3.2 договору, тобто в період з 01.11.2018 року по 05.11.2018 року включно (з урахуванням вихідних днів). Позивачем заявлено до стягнення 1 051 470, 63 грн., тобто суд розглядає позовні вимоги в межах, заявлених позивачем. Суду не подано жодних доказів поставки товару чи повернення відповідачем попередньої оплати в розмірі 1 051 470, 63 грн., як і не спростовано позовних вимог в цій частині. Судом також враховано, що відповідачем визнано позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 1 051 470, 63 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу (попередньої оплати) в розмірі 1 051 470, 63 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання (постанова ВС від 23.04.2019 року по справі № 904/3565/18).

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку не поставки товару в строки, обумовлені в п. 3.2 цього договору, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення поставки товару більше ніж на 5 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 12 % від вартості не поставленого товару. При цьому, постачальник зобов`язаний повернути попередню оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту настання строку остаточної поставки товару згідно з п. 3.2 договору.

Як вказано вище, відповідач повинен був поставити товар у строк до 31.10.2018 року. Проте, у вказаний строк відповідачем не було виконано взяті на себе договірні зобов`язання щодо в повному обсязі поставки товару у встановлений умовами договору строк.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 259 951, 52 грн. за період з 01.11.2018 року по 01.05.2019 року, виходячи з суми непоставленого товару в розмірі 1 449 470, 63 грн. (арк. 66).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за порушення строків поставки товару від вартості не поставленого товару за договором, яка становить 1 449 470, 63 грн. Нарахування пені здійснено позивачем з дотриманням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку нарахування за період з 01.11.2018 року по 01.05.2019 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до умов договору. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 66). Отже, нарахування пені в сумі 259 951, 52 грн. є обґрунтованим та підставним.

Враховуючи, що відповідачем порушено строк поставки товару за договором більше, ніж на 5 днів, позивачем правомірно відповідно до умов договору (п. 6.3 договору) нараховано відповідачу штраф у розмірі 173 936, 48 грн. (1 449 470, 63 грн. х 12 %).

Судом встановлено, що нарахування штрафу позивачем здійснено за порушення строків поставки товару від вартості непоставленого товару за договором, яка станом на 05.11.2018 року (граничний строк поставки товару 31.10.2018 року + 5 днів) становила 1 449 470, 63 грн.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлено, що розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до умов договору. Отже, нарахування штрафу в сумі 173 936, 48 грн. є обґрунтованим та підставним.

Щодо посилань відповідача на неправильність розрахунків позивача при нарахуванні штрафних санкцій, виходячи з суми 1 449 470, 63 грн., то суд зазначає, що умовами п. 6.2, п. 6.3 договору сторони передбачили нарахування пені та штрафу, виходячи саме з суми непоставленого товару, а не саме суми неповернутої попередньої оплати. Оскільки, товар не поставлено на суму 1 449 470, 63 грн., відповідно позивач правомірно здійснив розрахунок штрафних санкцій, виходячи саме з даної суми.

Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

У письмових поясненнях (вх. № 2706/20 від 02.03.2020 року) відповідач зазначає, що розрахунок пені здійснено без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 258 ЦК України.

В судовому засіданні 11.06.2020 року представник відповідачу усно заявила про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені та зазначила, що розрахунок повинен здійснюватися з 26.11.2018 року по 30.04.2019 року.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов`язково має бути зазначене в протоколі судового засідання; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (постанова ВП ВС від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16.

В п. 36 постанови ВП ВС від 27.03.2019 по справі № 727/5743/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що "відповідачка не заявляла про сплив позовної давності у суді першої інстанції, тоді як позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення".

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.09 року "Про судове рішення у цивільній справі".

Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 4.3 вищевказаної Постанови № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Позивачем нараховано пеню за порушення строків поставки товару за період з 01.11.2018 року по 01.05.2019 року.

Позивач звернувся до суду із позовом 26.11.2019 року (вх. № 18183/19) (арк. 3).

Таким чином, позовні вимоги в частині пені, нарахованої за період з 01.11.2018 року по 25.11.2018 року (включно), заявлено позивачем поза межами строку позовної давності (з пропуском строку).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про сплив позовної давності в частині вимоги про стягнення пені, нарахованої з 01.11.2018 року по 25.11.2018 року (включно), що становить 35 740, 35 грн. В цій частині позову слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

В частині стягнення пені за період з 26.11.2018 року по 01.05.2019 року - строк позовної давності не пропущено. Отже, нарахування пені в сумі 224 211, 17 грн. є обґрунтованим, підставним та підлягає задоволенню.

До позовних вимог про стягнення штрафу відповідачем не подано заяви (не заявлено) про застосування строку позовної давності.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №707/20 від 21.01.2020 року) та письмових поясненнях (вх. № 2706/20 від 02.03.2020 року), керуючись ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору, несприятливу фінансову ситуацію в економіці держави, а також те, що відповідач не уникає свого обов`язку перед позивачем, що є достатніми підставами для зменшення штрафних санкцій.

В обґрунтування складної фінансової ситуації відповідач зазначає, що загальна сума збитків за 2019 рік складає 1 487,0 грн., що підтверджується фінансовою звітністю.

Станом на дату розгляду справи 11.06.2020 року від позивача заяв/клопотань проти зменшення розміру неустойки на адресу суду не надходило.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Розглянувши подані на підтвердження клопотання докази, оцінивши обставини у даному конкретному випадку, суд приймає до уваги, що на день звернення позивача до суду із даним позовом відповідачем зобов`язання з поставки товару виконано на 50 % з дотриманням передбачених договором строків. Відповідно до фінансової звітності малого підприємства (Баланс на 31.12.2019 року) (арк. 120) ПП Агро-Альянс є збитковим. Крім того, судом враховано, що позивачем нараховано відповідачу пеню та штраф на загальну суму 433 888, 00 грн., що становить майже половину від загальної суми заборгованості, заявленої до стягнення. Виходячи з викладеного, а також загальних засаж цивільного законодавства, зокрема, таких як справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України), суд дійшов висновку про неспіврозмірність нарахованих штрафних санкцій в їх сукупності. Будь-яких доказів на підтвердження настання негативних наслідків суду не подано.

Водночас, судом також враховано, що зобов`язання з повернення відповідачем попередньої оплати не виконується протягом року. В свою чергу, нараховані позивачем відповідачу штрафні санкції ґрунтуються на законі та умовах договору, а також є заходом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень позивача проти зменшення штрафних санкцій, врахувавши збалансованість інтересів сторін та положення законодавства, які надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та можливість зменшення розміру пені на 50 %. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 112 105, 59 грн. підлягають задоволенню. В решті пені судом відмовлено, у зв`язку зі зменшенням їх розміру.

Щодо розстрочення виконання рішення суду, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Так, при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище зазначає, що наявні підстави для розстрочення виконання рішення суду. Період, на який відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду, відповідачем не зазначено.

До матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, сукупність зазначених обставин свідчить про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення у даній справі, у зв`язку з чим, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 1 485 358, 63 грн., судовий збір з якої має становити 22 280, 38 грн.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено 23 280, 87 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10074 від 22.11.2019 року (арк. 8), тобто судовий збір сплачено в розмірі більшому, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, за клопотанням позивача судом може бути вирішено питання про повернення судового збору в розмірі 1 000, 49 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 21 744, 27 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 536, 11 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Агро-Альянс", автодорога Ульянівка-Миколаїв, 107 км 100 м. (ліворуч), Констянтинівська селищна рада, Арбузинський район, Миколаївська область, Україна, 55340 (код ЄДРПОУ 32945887) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 13857469):

- 1 051 470, 63 грн. (один мільйон п`ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят грн. 63 коп.) - основного боргу;

- 112 105, 59 грн. (сто дванадцять тисяч сто п`ять грн. 59 коп.) - пені;

- 173 936, 48 грн. (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять шість грн. 48 коп.) - штрафу;

- 21 744, 27 грн. (двадцять одна тисяча сімсот сорок чотири грн. 27 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.06.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш