Рішення

від 04.06.2020 по справі 380/592/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/592/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участю: представника позивача - Ворошилової Н.В.,

представника відповідача - Роздіна Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30) про стягнення заборгованості з рахунків у банках, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, позивач) до Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30) (далі - ДП №30, відповідач ) в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача грошові кошти до бюджету в розмірі 1628806,75 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом за період з 02.02.2018 р. по 03.10.2019 р., який складається із сум податкових зобов`язань по:

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1247 697,85 грн. (1 098 878,86 грн. основного платежу, 1977,91 грн. штрафних санкцій, 146 841,08 грн. пені);

- частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону - 132 343,94 грн. (104 831,09 грн. основного платежу - ; 27 512,85 грн. пені);

- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків - 248 764,96 грн. (198 501,97 грн. основного платежу; 50 262,99 грн. штрафних санкцій).

Позивач вказує, що вищезазначену заборгованість по податку на додану вартість із вироблених: в Україні товарів (робіт, послуг) становлять несплачені самостійно задекларовані суми, зазначені у поданих податкових деклараціях з вищевказаного податку від:

- 20.12.2018 р. у розмірі 144 986,00 грн. Несплачений залишок становить 26 519,86 грн);

- 18.0.1.2019 р. у розмірі 128 190,00 грн.;

- 19.02.2019 р. у розмірі 79 950,00 грн.;

- 19.03.2019 р. у розмірі 83 849,00 грн.;

- 19.04.2019 у розмірі 106 437,00 грн.;

- 17.05.2019 р. у розмірі 120 614,00 грн;

- 18.06.2019 р. у розмірі 137 211,00 грн.;

- 15.07.2019 р. у розмірі 158 894,00 грн.;

- 15.08.2019 р. у розмірі 118 732,00 грн.;

- 12.09.2018 р. у розмірі 138 482,00 грн.

Крім того , як зазначає позивач, вищевказану заборгованість становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0004435212 від 22.01.2019 р , яким, визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 1977,91 грн.

Залишок несплаченої пені становить 146841,08 грн.

Зазначену заборгованість по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що виду державного бюджету відповідно до закону становлять несплачені самостійно задекларовані суми, зазначені у поданих розрахунках в частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету від:

- 04.05.2018 р. у розмірі 68 252.00 грн. Несплачений залишок становить 39 775,09 грн.;

- 05.11.2018 р. у розмірі 37 200.00 грн.;

- 08.05.2019 р у розмірі 1825,00 грн.;

- 29.07.2019 р. у розмірі 26 031,00 грн.

Залишок несплаченої пені становить 27 511,85 грн .

Вищезазначену заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001011308 від 06.02.2019 р., яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 248 764, 96 грн..

Позивач наголошує, що на даний час вищенаведені суми податкових зобов`язань є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, у зв`язку з чим на адресу відповідача у встановленому законом порядку було надіслано податкові вимоги.

Враховуючи викладене, ГУ ДПС у Львівській області вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою від 23.01.2020 року суд відкрив провадження в адміністративній справі.

ДП №30 надало відзив на позовну заяву (вх. №8480 від 14.02.2020). Із заявленими вимогами відповідач не погоджується з наступних підстав.

Щодо долученого розрахунку-недоїмки (податкового боргу) в частині ПДВ в обліковій картці підприємства ГУ ДПС у Львівській області включено у нього рішення по справі №813/2373/18, яким було задоволено позов ГУ ДФС у Львівській області щодо стягнення з ФОП податкового боргу з чого на переконання відповідача вбачається невідповідність по боржнику. При цьому невідомо за рахунок якого платника податку погашалася інша частина боргу який станом на 03.08.2018 зменшений, про що свідчить розрахунок недоїмки по підприємству, де різниця складає 15974,09 грн.

Крім цього відповідач зазначає що звертався до позивача з листом щодо проведення звірки по податкових повідомленнях-рішеннях №00000617720 від 16.01.2013 та №0000252300/1213, №0000262300/1511 від 23.01.2013 що були прийняті на підставі акту перевірки яким охоплювався період з 01.10.2009 по 30.09.2019 і які були скасовані в судовому порядку, однак відповіді не отримано.

Стосовно покликань позивача на податкові вимоги від 07.02.2002 №1/571 та від 31.05.2002 №2/1049 на загальну суму 569538,11 грн., то з такими відповідач не погоджується, оскільки починаючи з 2002 року належних доказів скерування останніх на адресу відповідача немає.

Також відповідач наголошує, що в підтвердження позовних вимог ГУ ДПС у Львівській області надало податкове повідомлення рішення від 22.01.2018 року №0017001231разом із актом камеральної перевірки №000158 1 З 01-12-31/8680448 від 22.01.2018 року та розрахунком штрафних санкцій, з яким ДП №30 також не погоджується з огляду на наступне.

Виходячи із періоду за який (відповідач) фіскальний орган проводив перевірку строків сплати узгодженої суми щодо податку на додану вартість, а це починаючи із 23.01.2013 року, вбачаються порушені встановлені ст. 102 ПК України строки давності (1095 днів) Відповідач наголошує, що якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від таких- грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такті декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000252300/1213 від 23.01.2013 то таке перебувала в судових процесах різних інстанціях, що свідчить про неузгодженість податкового зобов`язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

На переконання відповідача вбачається фактична підміна понять та накладення на підприємство додаткового фінансового навантаження у вигляді податкового боргу, який розумінні Податкового кодексу України є безнадійним і підлягав списанню, виходячи із регламентованого Порядку №577 затвердженого наказом Міністерства доходів і , України від 10.10.2013 Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників .

Враховуючи викладене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 18.02.2020 суддя задовольнив клопотання представника відповідача та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

ГУ ДПС у Львівській області у свою чергу надало відповідь на відзив (вх. №11826 від 02.03.2020). Зазначає, що в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 813/2573/18 про стягнення заборгованості з відповідача, а не № 813/2373/18, як стверджує відповідач.

Предметом стягнення в рамках адміністративної справи № 813/2573/18 за позовною заявою ГУ ДФС у Львівській області до Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30) було стягнення податкового боргу станом на 02.02.2018 р.

Предметом стягнення в рамках зазначеної справи є заборгованість відповідача, яка виникла з 02.02.2018 р. по 03.10.2019 р.

Відтак, в підтвердження заборгованості відповідача, контролюючим органом надано розрахунок боргу із ПДВ за період з 02.02.2018 р. по 03.10.2019 р.

Окрім вказаного, відповідач зазначає, що в підтвердження боргу контролюючим органом надано ППР від 22.01.2018 р. № 0017001231. Зазначає, що дана ППР скасована рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/5733/13-а. однак, як вбачається із вказаного рішення суду таке ППР не було предметом оскарження в рамках цієї справи.

Також, заперечуючи доводи позовної заяви щодо податкового боргу по податку на доходи з фізичних осіб, відповідач зазначає, що контролюючим органом не враховано вимоги п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Однак, на думку позивача, із вказаним не можна погодитися, з огляду на те, що податковий борг відповідача по податку на доходи з фізичних осіб виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001011308 від 06.02.2019 р., яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 248 764,96 грн. Також у додаткових поясненнях позивач зазначив що податкові вимоги на які від посилається у позові були вручені відповідачу відповідно до вимог законодавства.

Додаткові пояснення окрім того були долучені до матеріалів справі і відповідачем.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати 04.06.2020 суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача вимоги ГУ ДПС у Львівській області підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просив від мовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доводи сторін, всебічно та повно оглянувши матеріали справи, суд встановив зокрема, такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ДП №30 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій з присвоєнням ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ 08680448 є платником податків у розумінні податкового кодексу України.

Згідно Довідки сформованої ГУ ДПС у Львівській області від 03.10.2019 №1002/10/55-08-16 податковий борг відповідача за період з 02.02.2018 по 03.10.2019 перед бюджетом станом на 03.10.2019 становить 1628806, 75 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Вирішуючи спір суд зокрема керується наступним.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

У п. 57.1 ст. 57 Кодексу зазначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 Кодексу, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 20 ПК України, визначено права контролюючих органів.

Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи маюсь право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VІІІ внесені зміни до ПК України та ст.19-1 Кодексу викладено в новій редакції, відповідно до якої функції з погашення податкового боргу закріплено за ГУ ДПС у Львівській області.

З сукупного аналізу вищенаведених норм та доказів наявних в матеріалах справи, надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав дві податкові вимоги форми Ю2 від 07.02.2002 року №1/571 та від 31.05.2002 року №2/1049, які фактично розпочинають формування основного податкового боргу по підприємству.

Як вже було зазначено, пунктом 59.1. статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення- рішення.

Згідно пункту 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017 року (надалі - Порядок №610) податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою, (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом і повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Однак у відповідності до вимог КАС України позивачем не надано вищезазначених підтверджень, що на переконання суду, є основним доказом, щодо належного у відповідності до вимог ПК України скерування таких на адресу відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, і відповідно до тверджень відповідача, що не спростовано позивачем належними доказами, в розрахунок податкового боргу включено рішення суду, яке не має безпосереднього відношення до підприємства. А саме, як вбачається із долученого розрахунку-недоїмки (податкового боргу) в частині ПДВ в обліковій картці підприємства (ЄДРПОУ 08680448) ГУ ДПС у Львівській області включено у такий розрахунок рішення суду у справі №813/2373/18 від 29.05.2019 року на загальну суму 19499,9 грн., що зазначено у розділі: Залишок непогашеного грошового зобов`язання за період з 22.02.2018 року по 03.10.2019 року.

Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень 03.08.2018 року Львівським окружним адміністративним судом було прийнято рішення у справі №813/2373/18, яким було задоволено позов ГУ ДФС у Львівській області, щодо стягнення з фізичної особи податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування в сумі 35473,99 грн.

З огляду на вказане вище, вбачається невідповідність боржника відповідачу.

Також, з наведеного вбачається, що рішенням Львівського окружного адміністративної суду у справі №813/2373/18 від 03.08.2018 року стягнуто з боржника податковий борг у сумі 35473,99 грн., даний борг віднесено до загального податкового боргу підприємства, та який станом на 03.10.2019 року зменшений про що свідчить розрахунок недоїмки по підприємству, різниця складає 15974,09 грн., що фактично дає підстави вважати такий борг безпідставним. Враховуючи зазначене покликання позивача на адміністративну справу №813/2573/18, не відповідають зазначеним у розрахунку відомостям.

При цьому суд бере до уваги покликання відповідача на норми ст.1 Першого протоколу до Конвенції пре захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. У яких вказано, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право особи на мирне володіння майном повинно бути пропорційним визначеним цілям. Необхідність захисту права особи на мирне володіння майном відображена в практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції , Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , Щокін проти України , Сєрков проти України , Колишній король Греції та інші проти Греції , Булвес АД проти Болгарії , Трегубенко проти України ),

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden).

Крім цього суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг- сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановле ний цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

У пункті 101.2 цієї статті під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1); податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3).

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком №577. затверджений Наказом Міндоходів і зборів України від 10.10.2013 Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків .

Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійно, го податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначе ному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийня ття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктами 1,2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Таким чином, податковий борг слід кваліфікувати як безнадійний за ознакою збігу строку давності, протягом якого цей борг може бути стягнутий. Таким чином, з дня спливу 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу у контролюючого органу виникає обов`язок щодо порушення за власною ініціативою розгляду питання про списання без надійного податкового боргу.

З огляду на зазначене вбачається, що у платника податків відсутня необхідність у зверненні до контролюючого органу із заявою про списання такого боргу .

З цього приводу, 23 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційно го адміністративного суду в рамках справи № 813/3277/18, адміністративне провадження №К/9901/22863/19 (ЄДРСРУ № 86552297) досліджував питання, яким чином відбувається списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог Порядку №577, стосовно яко го сплив строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

Так відповідно до пункту 5 розділу V Порядку №765 списання безнадійного податкового боргу відображається в інтегрованих картках платників у порядку, визначеному чинним законодавством.

10 червня 2016 року набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бю джету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 (далі - Порядок №422).

Пунктом 1 розділу II Порядку №442, зокрема, встановлено, що ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

У розділі VII Порядку №442 визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує від ображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

На думку суду, аналіз наведених правових норм свідчить про підставність тверджень відповідача, щодо наявності у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 13 лю того 2018 року (справа №816/2042/16), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

З матеріалів справи вбачається, що фіскальний орган проводив перевірку строків сплати узгодженої суми щодо податку на додану вартість за наслідками якої винесене податкове повідомлення рішення включене до розрахунку зобов`язання (22.01.2018 року №0017001231) починаючи із 23.01 .2013 року.

Щодо вказаних обставин суд також зазначає таке.

Пунктом 75.1. статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням як покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.1 ПК України - камеральною вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податків: х деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрували;' податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реал . державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додачу вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а. також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність .подання податкових, декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладної/ та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних ; Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, шо зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 114.1. статті 114 ПК України визначено що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Строки давності передбачаються п. 102.1. де контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу) що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 с гаті і 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання.

Пунктом 114.1. статті 114 ПК України визначено граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

При цьому станом на 2002 рік усі питання із формуванням, скеруванням податкової вимоги та стягненням податкового боргу регламентовані Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №2181-111 від 21.12.2000 року, який втратив чинність у зв`язку із набранням чинності Податкового кодексу України.

З сукупного аналізу вищенаведених норм та обставин суд приходить до висновку що відповідачем не було своєчасно проведене списання боргу відповідно до положень Порядку №577 (при тому, що можливість прийняття фіскальним органом альтернативного рішення у законодавстві відсутня) а отже, відповідно ст. 102 ПК України борг підприємства є безнадійним.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалася з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платника податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Сєрков проти України , заява № 39766/05; справа Щокін проти України , заяви № 23759/03 та № 37943/06).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляну на встановленні в процесі розгляду справи обставини суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати на користь позивача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено 12.06.2020.

Суддя В.М. Сакалош