Постанова

від 01.10.2020 по справі 380/592/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 рокуСправа № 380/592/20 пров. № А/857/7924/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 року (суддя Сакалош В.М., м.Львів, повний текст складено 12 червня 2020 року) у справі за його позовом до Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30) про стягнення заборгованості з рахунків у банках,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) звернулося до суду із позовом до Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30) (далі - ДП) в якому просило стягнути з ДП грошові кошти до бюджету у розмірі 1628806,75 грн, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - ПДВ), відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідач має податковий борг перед бюджетом за період з 02.02.2018 по 03.10.2019, який складається із сум податкових зобов`язань по ПДВ, частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), що сплачується податковими агентами із доходів платника податків. Позивач наголошує, що на даний час вищенаведені суми податкових зобов`язань є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, у зв`язку з чим на адресу відповідача у встановленому законом порядку було надіслано податкові вимоги. Проте, суд першої інстанції не дав належної оцінки наведеним у позові доводам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та показання свідка, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийняв до уваги доводи відповідача та визнав позов безпідставним та необґрунтованим.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ДП є юридичною особою та з 07.02.1997 перебуває на обліку в Головному управлінню, основний вид діяльності: КВЕД: 31.09 Виробництво інших меблів (т.1 а.с.11-15).

Станом на дату звернення до суду ДП має податковий борг в загальному розмірі 1628806,75 грн, який складається із сум податкових зобов`язань по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1247697,85 грн (основний платіж 1098876,86 грн; штрафні (фінансові) санкції 1977,91 грн; пені 146841,08 грн), частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону у розмірі 132343,94 грн (104831,09 грн (основний платіж 104831,09 грн; пеня 27 512,85 грн), ПДФО, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у розмірі 248764,96 грн (основний платіж 198 501,97 грн; штрафні (фінансові) санкції 50 262,99 грн).

Вищезазначену заборгованість по ПДВ із вироблених: в Україні товарів (робіт, послуг) становлять несплачені самостійно задекларовані суми, зазначені у поданих податкових деклараціях з вказаного податку від: 20.12.2018 у розмірі 144986 грн, 18.01.2019 у розмірі 128190 грн. Несплачений залишок становить 26519,86 грн; 19.02.2019 у розмірі 79950 грн; 19.03.2019 у розмірі 83849 грн; 19.04.2019у розмірі 106437 грн; 17.05.2019 у розмірі 120614 грн; 18.06.2019 у розмірі 137211 грн; 15.07.2019 у розмірі 158894 грн; 15.08.2019 у розмірі 118732 грн; 12.09.2019 у розмірі 138482 грн. Таку заборгованість також становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 22.01.2019 №0004435212, яким, визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 1977,91 грн. Залишок несплаченої пені становить 146841,08 грн (т.1 а.с.21-42).

В частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднання), що виду державного бюджету відповідно до закону заборгованість становлять несплачені самостійно задекларовані суми поданих розрахунках від: 04.05.2018 у розмірі 68252 грн. Несплачений залишок становить 39775,09 грн; 05.11.2018 у розмірі 37200 грн; 08.05.2019 у розмірі 1825 грн; 29.07.2019 у розмірі 26031 грн.

Залишок несплаченої пені становить 27511,85 грн (т.1 а.с.46-51).

Заборгованість по ПДФО становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до ППРвід 06.02.2019 №0001011308, яким визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 248764,96 грн (т.1 а.с.52-54).

Вищенаведені суми податкових зобов`язань є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, у зв`язку з чим на адресу відповідача у встановленому законом порядку було надіслано податкові вимоги від 07.02.2002 №1/571, 31.05.2002 №2/1049. Факт надсилання таких податкових вимог неодноразово був підтверджений судовими рішеннями, що набрали законної сили у справах №813/2573/18, 813/39038/15, 813/4853/13-а (т.1 а.с.253-264).

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що ним не ставиться під сумнів факт сплати ДП певних сум самостійно визначених грошових зобов`язань, зокрема за деклараціями по ПДВ з листопада 2018 року по серпень 2019 року, однак враховуючи те, що станом на 03.10.2019 у відповідача наявний податкових борг за попередні періоди, то поточні платежі, в тому числі і за вказаними вище податковими деклараціями з ПДВ у порядку визначеному пунктом 89.7 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК) зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму спати визначеного платником податків, що підтверджується відповідним розрахунком недоїмки по ДП по податковим зобов`язанням станом на 03.10.2019 (т.1 а.с.181-249).

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 та 36.5 статті 36 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За змістом пункту 54.1 статті 54 ПК платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У пункті 54.3 статті 54 ПК закріплено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Враховуючи зазначене, відповідач зобов`язаний, відповідно до вимог пунктів 36.1, 36.2, 36.3 та 36.5 статті 36 ПК сплатити до бюджету у встановлений законом строк самостійно визначену ним суму зобов`язання.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нараховані на суму такого грошового зобов`язання.

Керуючись статтею 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

У відповідності до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК орган стягнення-державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового (боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.2 статті 41 ПК визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За змістом підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого, платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, пунктом 95.3 статті 95 ПК визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В ході розгляду справи встановлено, що ДП подано до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ, за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року в яких самостійно обчислено податкові зобов`язання з ПДВ.

Відповідно до довідки ДП від 01.10.2020 №141 поданої на спростування доводів апелянта про несплату (несвоєчасну) сплату самостійно визначених у цих податкових деклараціях зобов`язаннях згідно даних електронного кабінету платника податку суми податкових зобов`язань були сплачені підприємством у встановлені законодавством терміни і в повному обсязі.

Щодо суми заборгованості по частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, що самостійно задекларовані відповідачем у розрахунках такого прибутку за перші квартали 2018-2019 років, а також щодо грошових зобов`язань за узгодженими ППР №№0004435212, 0001011308, то ДП не надано жодних доказів щодо сплати наведених у розрахунках чистого прибутку та відповідних ППР сум.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що сплачені ДП суми, зокрема за податковими деклараціями, відповідно до пункту 87.9 статті 89 ПК, були зараховані позивачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, згідно даних облікової картки платника податків та довідки Головного управління про стан заборгованості загальна сума податкового боргу відповідача за період з 02.02.2018 по 03.10.2019 перед бюджетом складає 1628806,75 грн, податковий борг станом на час розгляду справи не переривався.

За приписами пункту 56.11 статті 56 ПК не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що сума податкового боргу є законною та узгодженою.

Згідно довідки, що наявна в матеріалах справи, відповідач має рахунки у банківських установах (т.1 а.с.8-10).

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведену норму, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що відповідачем під час апеляційного розгляду справи, зважаючи також на показання свідка, не надано жодних доказів, які б свідчили про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з ДП податкового боргу у сумі 1628806,75 грн, як і не доведено того, що платником податків вчинялися всі можливі дії щодо сплати вказаного боргу або будь-які інші дій пов`язані із з`ясуванням суми боргу, проведення звірки розрахунків цієї суми.

У свою чергу позивач належними доказами (податковими деклараціями, розрахунками чистого прибутку (доходу), ППР №№0004435212, 0001011308, податковими вимогами від 31.05.2002 №2/1049, 07.02.2002 №1/571 із долученими копіями судових рішень, що свідчать про підтвердження надіслання цих податкових вимог відповідачу, інтегрованими картками платника податків ПДВ, частині чистого прибутку та ПДФО, довідкою про стан заборгованості за оспорюваний період) довів наявність у відповідача податкового боргу у сумі 1628806,75 грн за період з 02.02.2018 по 03.10.2019.

З огляду на викладене, вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх задоволення.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції належно не дослідив матеріали та фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 4 червня 2020 року скасувати та прийняти постанову якою позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№30) грошові кошти до бюджету в розмірі 1628806,75 гривень (один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот шість гривень сімдесят п`ять копійок), які знаходяться на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 9 жовтня 2020 року.