Рішення

від 15.06.2020 по справі 480/1216/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 р. Справа №480/1216/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Сумській області) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-7892-54 (далі - Вимога №1) на суму 13 286,90 грн. та від 05.11.2019 №Ф-7892-54 (далі - Вимога №2) на суму 18 795,26 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наявність Вимоги №2 суперечить ст. 59.5 Податкового кодексу України та п.6 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 "Про затвердження Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків", оскільки у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Вимога №2 містить в собі суму заборгованості, яка включена до Вимоги №1 та додатково нараховану за період з винесення Вимоги №1 (29.05.2019) і до 05.11.2019.

Позивач не погоджується з тим, що має подвійну заборгованість зі сплати єдиного внеску, оскільки одночасне існування двох вимог суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, в якій вказано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, позивач вважає, що підприємці, які не ведуть господарську діяльність і не отримують від неї доходи, при цьому знаходяться у трудових відносинах, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Так, позивач зазначає, що в період з 01.06.2016 по 14.06.2018 він знаходився у трудових відносинах з ТОВ "Бірса" (код ЄДРПОУ 35539617), а в період з 08.04.2019 по 31.10.2019 - з ТОВ "Оміко" (код ЄДРПОУ 40963240), які сплачували за нього єдиний внесок.

Позивач вказує, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску.

Також позивач зауважує, що відповідачем з моменту державної реєстрації підприємницької діяльності (07.12.2017) жодного разу не сплачувався єдиний внесок, в той же час Вимога №1 датована 29.05.2019 - через півтора роки. А тому, мало місце порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.

Ухвалою суду від 26.02.2020 позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.03.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що згідно з абз. 5 п. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Тобто вимоги про сплату боргу № Ф-7892-54 від 29.05.2019 та № Ф-7892-54 від 05.11.2019 відображають загальну суму заборгованості станом на певну дату.

Щодо твердження позивача про перебування у трудових відносинах з ТОВ "Бірса" і ТОВ "Оміко" відповідач зазначив, що в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI) не передбачено підміни одного платника єдиного внеску іншим (а.с.26-29).

25.03.2020 позивачем на електронну адресу суду було подано відповідь на відзив, в якій він не погоджується з позицією відповідача про те, що Вимога №1 і Вимога №2 відображають загальну суму заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на певну дату, оскільки вимога №2 містить в собі розмір Вимоги №1 та додатково єдиний внесок за 6 місяців. Позивач зазначає, що існування двох вимог суперечить ст. 61 Конституції України, а самі вимоги не відповідають нормам, встановленим Законом № 2464-VI та Інструкцією № 449 (а.с.39-40).

30.03.2020 до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких зазначив, що фізичні особи-підприємці, які є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як ФОП. Сплата єдиного внеску у такому разі не здійснюється подвійно, оскільки при нарахуванні та сплаті роботодавцем єдиного внеску на доходи, що виплачуються найманому працівнику, роботодавець виконує свій обов`язок, передбачений законом (а.с.41-43).

13.05.2020 представником позивача було подано клопотання, в якому зазначено, що у відповідності до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (позивача) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ТОВ "Бірса" (код ЄДРПОУ 35539617) з 01.01.2017 по 31.06.2018 були сплачені страхові внески, а ТОВ "Оміко" (код ЄДРПОУ 40963240) сплачені страхові внески з червня 2019 р. по жовтень 2019 р., крім того Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу №157 (ЄДРПОУ 42836002) сплатила за позивача страхові внески за березень та квітень 2019 року (а.с.54).

Суд, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) з 07.12.2017 по 21.11.2019 (а.с.16) та перебував на обліку у податкового органу як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.

Головним управлінням ДПС у Сумській області була винесена вимога №Ф-7892-54 від 29.05.2019 про сплату заборгованості єдиного внеску на суму 13286,90 грн. (а.с.6).

До вимоги увійшли наступні розрахункові суми єдиного внеску :

за 2017 рік в розмірі 704,00 грн.;

за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

зa IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.

У зв`язку з несплатою єдиного соціального внеску у подальшому контролюючим органом була сформована вимога № Ф-7892-54 від 05.11.2019 про сплату недоїмки в розмірі 18795,26 грн. (а.с.7).

Відповідно до розрахунку боргу по єдиному внеску за вимогою до неї увійшли наступні розрахункові суми єдиного внеску :

за 2017 рік в розмірі 704,00 грн.;

за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

зa IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.;

за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;

за III квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. (а.с.37).

Не погодившись із вказаними вимогами позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією №449.

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою (п. 2 розділу VI Інструкції №449).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п. 3 розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Згідно з п. 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України Про виконавче провадження , якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.

Відповідно до п. 7 розділу VI Інструкції №449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску відображає загальну суму заборгованості станом на певну дату. У разі збільшення суми боргу виноситься наступна вимога, якій присвоюється той же номер, що і попередній вимозі. При цьому, під час пред`явлення податковим органом до виконання усіх наявних вимог, чергова вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Таким чином, наявність двох вимог не є подвоєнням податкового боргу, як помилково вважає позивач, та порушенням вимог ст. 61 Конституції України чи Податкового кодексу України, а винесення другої податкової вимоги було вчинено відповідачем на виконання вимог Інструкції №449.

Суд не може погодитись з доводами позивача про те, що винесення податкової вимоги поза межами строку, встановленого Інструкцією №449, спричинили надмірний тягар сплати єдиного внеску, оскільки такі обставини підлягають оцінці і з огляду на те, чи призвели такі дії до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Так, позивач не заперечує того факту, що ним самостійно за власним бажанням було здійснено реєстрацію підприємцем.

Відповідно до ч.2, 3 ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 (станом на час реєстрації позивача підприємцем) технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем:

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії;

Пенсійного фонду України - відомостей про проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, державну реєстрацію припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку - відомостей про проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення є підставою для взяття їх на облік в органах державної статистики, державної фіскальної служби та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 взято на облік як платника єдиного внеску 07.12.2017, тобто з дати реєстрації підприємцем (а.с.67).

Отже, строки винесення спірних вимог не вплинули на обов`язок позивача як фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку та розмірах, визначених законом.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Суд наголошує, що наведена правова позиція суду узгоджується, зокрема, із постановою Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №160/3114/19 та постановою від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.

Відповідно до копії трудової книжки, позивач в період з 01.06.2016 по 14.06.2018 знаходився у трудових відносинах з ТОВ "Бірса" (код ЄДРПОУ 35539617) та в період з 08.04.2019 по 31.10.2019 - з ТОВ "Оміко" (код ЄДРПОУ 40963240) (а.с.17).

Крім того, відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (позивача) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ТОВ "Бірса" (код ЄДРПОУ 35539617) з 01.01.2017 по 31.06.2018 були сплачені страхові внески, а ТОВ "Оміко" (код ЄДРПОУ 40963240) сплачені страхові внески за червень-жовтень 2019 року, крім того Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу №157 (ЄДРПОУ 42836002) сплатила за позивача страхові внески частково за березень та квітень 2019 року (а.с.55-56).

Варто відмітити, що питання оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України (далі - виборчих комісій), у тому числі в день голосування та дні встановлення підсумків голосування, а також порядок нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам виборчих комісій регулює Постанова Центральної виборчої комісії від 08.04.2014 № 226 "Про Порядок оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України" (далі - Порядок №226).

Згідно з п. 1.1 Порядку №226 оплата праці членів виборчих комісій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених для підготовки та проведення виборів Президента України, відповідно до затверджених Центральною виборчою комісією єдиних кошторисів видатків окружних виборчих комісій на підготовку та проведення виборів Президента України, кошторису видатків на підготовку та проведення виборів Президента України для потреб дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць.

Відповідно до п. 1.4 Порядку №226 оплата праці члена виборчої комісії, звільненого від виконання виробничих або службових обов`язків за основним місцем роботи, не може бути нижчою від його середньої заробітної плати за основним місцем роботи. Оплата праці члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування.

У разі коли член виборчої комісії здійснює свої повноваження на платній основі, у тому числі відповідно до укладеного цивільно-правового договору, не повний календарний місяць або з різних причин відбулося дострокове припинення дії договору про виконання обов`язків члена виборчої комісії з виборів Президента України, його робота оплачується пропорційно відпрацьованому часу ( п. 2.10 Порядку №226 ).

Виборчі комісії беруться на облік в контролюючих органах як бюджетні установи, оскільки їх фінансування здійснюється за рахунок коштів Держбюджету України.

Виборча комісія, як і решта бюджетних установ, здійснює нарахування єдиного внеску та подає обов`язкову звітність відповідно до вимог законодавства, у тому числі нараховує єдиний внесок на суму заробітної плати кожної застрахованої особи за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

Отже, на період виборчої компанії член окружної виборчої комісії (у даному випадку позивач) є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього частково в період за березень та квітень 2019 року нараховувала та сплачувала Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу №157, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (позивача) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.55-56) та інформацією, що надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області на запит суду щодо сум сплаченого єдиного внеску (а.с.65).

Отже, як було зазначено вище, у відповідності до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.55-56) позивач був застрахованою особою, і єдиний внесок за нього за періоди:

- з 07.12.2017 (дати реєстрації ФОП) по 30.06.2018 нараховував та сплачував роботодавець - ТОВ "Бірса" (35539617);

- з 01.06.2019 по 31.10.2019 - ТОВ "Оміко" (код ЄДРПОУ 40963240);

- частково березень-квітень 2019 року - Окружна виборча комісія з виборів Президента України територіального виборчого округу №157 (ЄДРПОУ 42836002), що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.

Таким чином Вимога №1 (до якої увійшли періоди: грудень 2017 року - І квартал 2019 року) та Вимога №2 (до якої увійшли періоди: грудень 2017 року - ІІІ квартал 2019 року) підлягають скасуванню в частині нарахування єдиного внеску, охопленого періодами працевлаштування позивача та сплати за нього роботодавцями таких внесків, а саме:

за 2017 рік в розмірі 704,00 грн.;

за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за І квартал 2019 року в сумі 857,5 грн. (за березень 2019 року);

за II квартал 2019 року в сумі 1275,11 грн. (за 11 днів квітня та червень 2019 року);

за III квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.

Однак в інший період, що не охоплений сплатою єдиного внеску роботодавцями позивача, а саме:

за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

зa IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.;

за І квартал 2019 року в сумі 1896,68 грн.;

за II квартал 2019 року в сумі 1479,07 грн. - позивач повинен був сплатити єдиний внесок, у зв`язку з чим Вимоги №1 і №2 в цій частині є обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ДПС у Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності оскаржуваних вимог у частині нарахування сум єдиного внеску по вимозі від 29.05.2019 №Ф-7892-54 на суму 6475,86 грн. та по вимозі від 05.11.2019 №Ф-7892-54 на суму 10505,15 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача судового збору в сумі 840,80 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору, сплаченого за квитанцією №б/н від 20.02.2020 (а.с.6), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 470 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн., суд зазначає на ступне.

Судом встановлено, що 10.12.2019 між ОСОБА_2 (адвокатом) і Бондаренком В.В. було укладено договір про надання правничої допомоги №10/12, за яким адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язався оплатити її (а.с.18). Пунктом 4.1. даного договору передбачено, що вартість послуг за договором складає 900 грн. за годину.

20.02.2020 сторонами було підписано акт виконаних робіт №10/12 за договором №10/12 від 10.12.2019, згідно якого адвокатом надана клієнту наступна правова (правнича) допомога:

1) консультація 10.12.2019 щодо вчинення необхідних дій для відновлення порушеного права - 0,5 год.;

2) опрацювання матеріалів, нормативно-правової бази, судової практики для складання позовної заяви та формування правової позиції (0,75 год.), складання позовної заяви (2,25 год.) та формування додатків у відповідності до кількості сторін (0,5 год.) - 3,5 год.

Всього: 4 год., знижка - 100 грн., загальна вартість послуг - 3500 грн. (а.с.19).

Оплата послуг підтверджується копією чеку б/н від 20.02.2020 в сумі 3500,00 (звор.бік а.с.19).

Також в матеріалах справи наявна копія ордеру, виданого на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Кузнєцовим А.С. (а.с.20).

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судових витрат на правничу допомогу, пропорційна задоволеним позовним вимогам в сумі 1956,5 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-7892-54 на суму 6475,86 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-7892-54 на суму 10505,15 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 470 грн. та на правничу допомогу в сумі 1956,5 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя А.Б. Діска