Постанова

від 11.06.2020 по справі 540/232/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/232/20

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

20.03.2020 року;

Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Танасогло Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 04.11.2019 року №Ф-5832-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26 539,26 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про наявність у позивача заборгованості з єдиного внеску є безпідставними та не ґрунтуються на законі. У спірний період позивач не займався підприємницькою діяльністю, а тому у нього відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску. У тому числі, нарахування єдиного внеску відбулось на підставі неналежних даних щодо діяльності позивача та протиправної бездіяльності контролюючого органу щодо вжиття в установленому порядку заходів для припинення позивача як фізичної особи-підприємця. Зазначені обставини, а також те, що вимога відповідача про сплату недоїмки не була складена за результатом відповідної перевірки, відповідачем не підтверджено належними доказами наявність за позивачем недоїмки, рішення суб`єкта владних повноважень не може відповідати критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для його скасування.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" показав, що особа з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію та взяття на облік в органах державної податкової служби зобов`язана сплачувати податки. Такий обов`язок в особи припиняється у зв`язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення фізичної особи-підприємця. При цьому, особа, яка фактично не здійснює підприємницьку діяльність, залишається у статусі фізичної особи-підприємця та зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок. Фактичне не здійснення підприємницької діяльності, не отримання прибутку та не подання до податкового органу звітності не позбавляє особу статусу фізичної особи-підприємця та обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.

З огляду на те, що позивачем не виконано обов`язку, а саме не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пільги зі сплати внеску на нього не поширюються, наявність недоїмки підтверджена належними доказами, суд першої інстанції дійшов про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування рішення відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та помилково не враховано, що єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а тому відсутність вказаного доходу від підприємницької діяльності виключає обов`язок зі сплати внеску за звітний період. Водночас, у спірний період позивач працевлаштований на території іншої Держави, де відповідно і утримуються усі необхідні платежі і збори. Апелянт вказує, що нарахування єдиного внеску згідно оспорюваної вимоги відбулось фактично в результаті неправомірної бездіяльності податкового органу щодо вжиття заходів з припинення підприємницької діяльності, а також на підставі недійних відомостей про таку діяльність позивача і неналежних даних про нарахування збору. З огляду на те, що під час розгляду справи відповідачем не надано належних і допустимих доказів обґрунтованості своїх вимог зі сплати недоїмки, у тому числі під час вирішення спору позивач був позбавлений можливості надати у повному обсязі всі свої пояснення та аргументи щодо доводів відповідача, апелянт вважає, що нарахування у вимозі не можуть відповідати критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для задоволення позову та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі підтримує свою правову позицію.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем Виконавчим комітетом Каховської міської ради від 06.08.2003 року, про що вчинено запис №6404 у журналі обліку реєстраційних справ.

У зв`язку із перенесенням даних до Реєстру, на обліку в ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі позивач перебуває з 04.04.2014 року.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.01.2020 року вчинено запис за №25000060002007960 про припинення його підприємницької діяльності позивача.

За даними інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість по єдиному внеску у сумі 26 539,26 грн., у тому числі за 2017 рік - у розмірі 8 448 грн., за 2018 рік - 9 828,72 грн., за 2019 рік - 8 262,54 грн.

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 04.11.2019 року відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу №Ф-5832-50 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 26 539,26 грн.

Не погоджуючись із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування вказаної вимоги відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Приписами ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI (в редакції, яка діяла до 11.10.2017 року) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

З 11.10.2017 року ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Разом з цим, ч. 12 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 10 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за №449 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953), обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Згідно із п.п. 1, 2 Розділу VI Інструкції від 20.04.2015 року №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції від 20.04.2015 року №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 4 Розділу VI Інструкції від 20.04.2015 року №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

Отже, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Судом першої інстанції вірно враховано, що у спірний період позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, у відповідний період свою діяльність не припиняв, а тому має дотримуватись правил щодо нарахування та сплати єдиного внеску у встановленому розмірі, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього періоду отримано не було.

Разом з цим, в інформаційній системі органу доходів і зборів відображаються відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені Законом.

Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 визначено порядок: ведення інтегрованої картки платника та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.

Так, згідно даних облікової картки платника податку, станом на 31.10.2019 року за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 26 539,26 грн.

Доказів сплати вказаного збору у період, з якого утворилась заборгованість, позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надано.

Факт не сплати єдиного внеску за відповідний період позивачем не заперечується.

Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV Єдиний державний реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 15.05.2003 року №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

За правилами ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 15.05.2003 року №755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003 року) державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.

Законом України від 01.07.2010 року №2390 внесено зміни до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання", який набрав чинності з 03.03.2011 року.

За змістом Закону України від 01.07.2010 року №2390 усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений п. 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР.

Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 01.07.2010 року №2390 після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, уповноважені органи у місячний строк проводять звірення відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до встановленого строку не включені до ЄДР.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року і не включених до ЄДР вносяться з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року вважаються недійсними.

Проаналізувавши вказані положення закону, суд першої інстанції вірно встановив, що включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію, вважається недійсним, відбулось у зв`язку із тим, що відповідне свідоцтво видано до 1 липня 2004 року з використанням бланків старого зразка.

Водночас, такі дані не свідчать про припинення підприємницької діяльності, оскільки таке припинення здійснюється за процедурою, встановленою Законом України від 15.05.2003 року №755-IV, і яку позивачем дотримано не було.

У тому числі, судом першої інстанції правильно враховано, що за даними трудової книжки серії НОМЕР_1 з 2017 року позивач не перебував у трудових відносинах, а довідка Командитного товариства "ТОВ "Аміт Лоджістікс" про працевлаштування ОСОБА_1 на роботу лише може свідчити про відсутність обов`язку у сплаті внеску з доходу найманого працівника.

Вказане у сукупності, а також доводи позивача щодо неправомірної бездіяльності контролюючого органу щодо вжиття заходів на припинення його підприємницької діяльності в установленому порядку, не можуть свідчити про наявність пільг зі сплати єдиного внеску.

Також, апеляційний суд враховує, що подання відзиву є відповідним правом учасника справи, пропуск установленого строку не звільняє особу на вчинення певних процесуальних дій. У тому числі, відзив надісланий позивачу завчасно до розгляду справи та з урахуванням встановленого строку на подання на нього відповіді.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не виконав свій обов`язок щодо сплати єдиного внеску, ці обставини підтверджуються належними даними, обставин для звільнення від оплати внеску не встановлено, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що винесення оспорюваної вимоги відбулось обґрунтовано та на законних підставах, у зв`язку із чим підстави для її скасування відсутні.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Т.М. Танасогло