Постанова

від 12.06.2020 по справі 640/6696/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6696/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Бабенка К.А.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЗА ЗАДЕН Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27 листопада 2018 року:

- № 0014901401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств на 58151,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 46521,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11630,00 грн.;

- № 0014911401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 85293,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 68235,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 17059,00 грн.;

- № 0014921401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 39132,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та необґрунтованими, носять узагальнюючий характер, без посилань на конкретні документи, які б свідчили про нереальність здійснених ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" господарських операцій з контрагентом ТОВ "Компанія Рестайл" (попередня назва ТОВ "АККОРДА"). З огляду на зазначене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що були прийняті за відсутності законних підстав, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи на неповне дослідження наявних у матеріалах справи доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує доводи аналогічні викладеним в Акті перевірки та відзиві на позовну заяву та разом з цим звертає увагу суду, що підставою для прийняття оскаржуваних ППР стали висновки акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ (попередня назва ТОВ "АККОРДА") та відповідно недостовірність показників податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість, сформованих на підставі спірних господарських операцій. В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що відповідних висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, у зв`язку з тим, що відповідно до інформації, яка міститься у вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі №363/4995/17, директор ТОВ "АККОРДА" ОСОБА_4 (якою було підписано первинні документи по спірним операціям) діяльністю товариства не займалась і намірів займатися не мала, а, отже, первинні документи, складені від її імені, не відповідають вимогам закону. При цьому, відповідач вважає, що ТОВ ЕНЗА ЗАДЕН Україна повинно було перевірити повноваження представника ТОВ АККОРДА з яким було підписано договори та інші документи на їх виконання.

За наведених обставин, апелянт наголошує, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів, встановивши, безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, а тому правові підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за його участі та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Зокрема, позивач звертає увагу суду, що всі господарські операції обліковувались відповідно до їх сутності, на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку. Разом з цим, позивач наголошує, що грошові витрати ТОВ ЕНЗА ЗАДЕН Україна для цілей податку на прибуток, а також податковий кредит з ПДВ за операціями з ТОВ АККОРДА було сформовано на підставі реально здійснених господарських операцій, що мають матеріальне наповнення та завершились передачею результатів, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які містять відомості щодо фактичного здійснення відповідних операцій. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач зауважує, що перевірка ТОВ АККОРДА на предмет податкової доброчесності здійснювалась ТОВ ЕНЗА ЗАДЕН Україна протягом всього строку дії укладених договорів.

За наведених обставин, позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, а також з дослідженням всіх наданих сторонами доказів у відповідності до норм матеріального права, та з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року справу прийнято до провадження головуючого судді Парінова А.Б. та призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на підставі п. 3 Прикінцевих Положень КАС України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві у період з 22 по 28 жовтня 2018 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія Рестайл" (попередня назва ТОВ "АККОРДА") за травень-грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016 рік.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у м. Києві 02 листопада 2018 року складено акт №678/26-15-14-01-01/40288833 (далі - Акт перевірки), за висновками якого встановлено наступні порушення:

1. пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність у Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV,пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 3 Розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Міністерством фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 103 264, 00 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік - 103264, 00 грн.

2. пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 68 235, 00 грн., у тому числі: за вересень 2016 року - 68235, 00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (розділ 21 Декларації ПДВ) на загальну суму 39132, 00 грн., в тому числі за грудень 2016 року у сумі 39132, 00 грн.

На підставі вказаних у Акті перевірки висновків контролюючого органу, останнім 27 листопада 2018 року винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0014901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 58151,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 46 521, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11630,00 грн.;

- № 0014911401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 85293,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на 68235,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 17059,00 грн.;

- № 0014921401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 39132, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 58151, 00 грн., а також збільшення сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 85 293, 00 грн. та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 39132, 00 грн. є неправомірними, а тому спірні податкові повідомлення - рішення від 27 листопада 2018 року №0014901401, №0014911401 та №0014921401 прийняті відповідачем всупереч вимог чинного законодавства та є такими, що підлягають скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як було встановлено контролюючим органом у ході проведення перевірки та підтверджується матеріалами справи, 29 квітня 2016 року між ТОВ "АККОРДА" (орендарем) та ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" (суборендарем) укладено договір суборенди № ОТ 1702, за змістом пунктів 1.1, 1.2 якого орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (офіс 2-103), план якого наведений у додатку №1 до цього договору, розташоване на 1 поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7, корпус 2, вхід 2В. Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами договору суборенди № 3 від 01 березня 2016 року, укладеного між ТОВ "Рент Сервіс Компані" та орендарем, та договору оренди № ОТ1670 від 29 лютого 2016 року між ТОВ "Рент Сервіс Компані" та ТОВ "УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ". Відповідно до пунктів 1.2.1, 1.4.1 договору, строк оренди становить з 01 травня 2016 року до 31 січня 2017 року. Орендна плата за цим договором становить 16 898, 14 грн., крім того ПДВ 3379, 63 грн.

01 травня 2016 року орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення, визначене пунктом 1.1 договору суборенди №1702 від 29 квітня 2016 року, що підтверджується актом прийому - передачі приміщення від 01 травня 2016 року (том 1 а.с. 68-90).

Також, судом встановлено, що 29 квітня 2016 року між ТОВ "АККОРДА" (орендарем) та ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" (суборендарем) укладено договір суборенди № ОТ 1703, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення (склад) план якого наведений у додатку №1 до цього договору, розташоване на 1 поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7, корпус 1, вхід 1І. Право орендаря на передачу приміщення в суборенду передбачено умовами договору суборенди №3 від 01 березня 2016 року, укладеного між ТОВ "Рент Сервіс Компані" та орендарем, та договору оренди №ОТ1670 від 29 лютого 2016 року між ТОВ "Рент Сервіс Компані" та ТОВ "УКРОПТКУЛЬТТОВАРИ".

Відповідно до пунктів 1.2.1, 1.4.1 договору, строк оренди становить з 01 травня 2016 року до 30 квітня 2018 року. Орендна плата за цим договором становить 19957, 80 грн., крім того ПДВ 3991, 56 грн.

Додатковою угодою №1 від 01 травня 2016 року до договору суборенди №1703 від 29 квітня 2016 року з 01 липня 2016 року внесено зміни до пункту 3.5 договору щодо здійснення сервісного обслуговування приміщення відповідно до додатку №4 до договору (том 1, а.с. 91-114)

Крім того, 29 квітня 2016 року між ТОВ "АККОРДА" (виконавцем) та ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" (замовником) укладено договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 65/16, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати послуги з розміщення легкових автомобілів замовника на організованій виконавцем території за адресою, вказаною в п. 1.4 договору, а саме: м. Київ, пров. Охтирський, 7, а замовник оплачує зазначені послуги на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 1.5 договору датою початку надання послуг є 01 травня 2016 року, датою закінчення надання послуг є 30 квітня 2017 року.

За умовами пункту 3.1 договору вартість послуг виконавця становить: 4281,71 грн., ПДВ 856, 34 грн., всього 5138, 05 грн. за один повний календарний місяць (том 1 а.с. 115-117).

07 червня 2016 року між ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" (замовником) та ТОВ "АККОРДА" (виконавцем) укладено договір про надання послуг прибирання № ДФО1 10, за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання 1 раз на тиждень, власними силами та на власний ризик, якісно виконувати комплекс робіт (надавати послуги) з прибирання приміщення замовника, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Охтирський, 7, корпус 2, офіс 2-103, БЦ "Форум Вікторія Парк".

Вартість робіт по даному договору складає 900, 00 грн., крім того ПДВ 20 % в розмірі 180, 00 грн., що разом складає 1080, 00 грн. за один місяць (а.с. 118-120).

На підтвердження реальності виконання операцій за вказаними договорами позивачем надано суду платіжні доручення (том 1 а.с. 102-144), акти надання послуг (том 1 а.с. 145-149), податкові накладні разом з квитанціями про їх реєстрацію податковим органом (том 1, а.с.190-250, том 2 а.с. 1-32).

Разом з цим, в ході перевірки контролюючим органом було проведено дослідження реального здійснення платником податків вищезазначених операцій та встановлено: що ТОВ АККОРДА (код 39424712) (нова назва ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ ) взято на податковий облік в органах ДФС. Стан платника - припинено, але не знято з обліку (кор пусті, але не закриті). Основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) станом на 31.12.2016 року на ТОВ АККОРДА працювала 31 особа. Згідно ІС Податковий блок за період з 01.01.2014 по 03.05.2018 року, керівниками ТОВ АККОРДА були (є): з 06.10.2014 по 06.09.2015 - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ); з 07.09.2015 по 03.12.2015 - ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ); з 04.12.2015 по 01.03.2016 - ОСОБА_3 (код НОМЕР_3 ); з 02.03.2016 по 02.04.2017 - ОСОБА_4 (код НОМЕР_4 ).

На виконання умов Договорів та Додатків до них, ТОВ "АККОРДА" виписано та зареєстровано на адресу ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" податкові накладні, які були підписані керівником ТОВ "АККОРДА" ОСОБА_4 на загальну суму 2892 711,13 грн., в тому числі ПДВ 11898580,00 гривень.

Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та підписані від імені директора ОСОБА_4

Вироком Вишгородського районного суду у Київській області від 06 квітня 2018 року по справі №363/4995/17 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000002519 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 19 грудня 2017 року між заступником начальника відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України Якубець О.С. та обвинуваченою ОСОБА_4, за участі захисника Бекірова С.Н.

ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем зроблено висновок про неможливість вчинення господарських операцій ТОВ "ЕНЗА ЗАДЕН УКРАЇНА" з контрагентом ТОВ "АККОРДА" у перевіряємому періоді (2016 рік) та виписані вищенаведені первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Вирішуючи питання щодо правомірності відповідних висновків контролюючого органу з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За правилами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 №318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

На підтвердження реальності господарських операцій, що призвели до змін майнового стану, позивачем було додано до матеріалів справи копії наступних первинних документів, а саме: договорів суборенди з додатками № ОТ 1702 від 29.04.2016, № ОТ 1703 від 29.04.2016 року, договору про надання послуг з розміщення транспортних засобів № 65/16 від 29.04.2016, договору про надання послуг прибирання № ДФОІ 10 від 07.06.2016, платіжних доручень, актів надання послуг з суборенди, актів надання сервісних послуг, актів надання послуг з прозміщення транспортних засобів, актів надання послуг з прибирання орендованих офісних приміщень, податкових накладних, розрахунків коригувань до податкових накладних, а також квитанції про їх прийняття та інші.

Отже, надані позивачем первинні документи дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, та містять усі дані, які є обов`язковими реквізитами первинних документів відповідно до зазначених вище положень законодавства.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "АККОРДА" (код ЄДРГІОУ 39424712), яке в подальшому було перейменоване у ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ , як юридична особа, основним видом діяльності якої було надання в оренду нерухомого майна, здійснювала свою діяльність з 2014 до 2018 року.

Як вбачається з Акту перевірки, протягом зазначеного часу директором останнього була не лише ОСОБА_4 , а й інші особи, які не визнавалися винними у вчиненні будь-яких злочинних діянь у сфері господарської діяльності.

У той же час, контролюючий орган, під час перевірки, підтвердив як факт здійснення позивачем своєї діяльності у вказаномих приміщеннях, як і факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ТОВ "АККОРДА" у 2016 році.

Колегією суддів досліджено вирок від 06.04.2018 у справі №363/4995/17, на який посилався відповідач, як на підставу донарахування позивачу податкових зобов`язань, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Разом із тим, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у контрагентів позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення у порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом. У той же час, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 822/551/18.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Натомість, наявні в матеріалах справи докази - первинні документи, належним чином підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "АККОРДА".

Відтак, вказане свідчить про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ "АККОРДА".

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статі 123, п.31 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України у розмірі 25%.

За приписами п. 111.1. ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна. 111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування відсутні.

У свою чергу, згідно з приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх рішень.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи контролюючого органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Парінов А.Б.

Судді: Бабенко К.А.

Чаку Є.В.