Постанова

від 01.06.2020 по справі 0940/1759/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 0940/1759/18 пров. № А/857/5558/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.,

секретаря судового засідання Гавгун С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Захаріїва Богдана ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Грицюк П.П.) щодо встановлення судового контролю, постановлену в письмовому провадженні в м.Івано-Франківську 30 березня 2020 року у справі № 0940/1759/18 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

28.09.2018 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, просив: визнати протиправним та скасувати пп.2.9 п.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.08.2018 №924 Про надання вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва ; визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради щодо надання (ненадання) вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для ремонтно-реставраційних робіт з пристосування підвального приміщення нежитлового будинку під заклад громадського обслуговування по АДРЕСА_1 .Галицькій, 45, у м АДРЕСА_2 Івано- АДРЕСА_3 ; зобов`язати Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надати вихідні дані - містобудівні умови та обмеження для ремонтно-реставраційних робіт з пристосування підвального приміщення будинку під заклад громадського обслуговування на вул.Галицькій, 45, у м.Івано-Франківську.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 02 квітня 2019 року, позов задоволено.

30.03.2020 ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 подав заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі, в порядку статті 382 КАС України та просив зобов`язати Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради подати у 5-денний термін з моменту прийняття ухвали звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття рішення у справі. Враховуючи, що встановлення зазначеного зобов`язання є правом суду, а не його обов`язком, та не встановлення такого обов`язку рішенням у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України у справі №0940/1759/18.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року та прийняти нове рішення, яким заяву представника позивача задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано норми статті 129-1 Конституції України та статті 382 КАС України. Скаржник вказує, що суд першої не повідомив заявника про розгляд справи та порушив право на судовий захист. Вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що листом від 16.07.2019 ОСОБА_2 повідомлено, що його звернення про надання містобудівних умов та обмежень розглянуто, і що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у наданні таких містобудівних умов та обмежень відмовлено. Вказує, що згідно з пунктом 1 рішення 22 сесії Івано-Франківської міської ради сьомого демократичного скликання №383-22 від 14.12.2018 припинено Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради шляхом його ліквідації, пунктами 5, 6 вказаного рішення вирішено створити Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради та затверджено відповідне Положення. Вважає, що підстави для задоволення заяви представника позивача відсутні.

Учасники справи в судове засіданні не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року визнано протиправним та скасовано пп.2.9 п.2 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.08.2018 № 924 Про надання вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва ; визнано протиправною бездіяльність Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради щодо надання (ненадання) ОСОБА_2 вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для ремонтно-реставраційних робіт з пристосування підвального приміщення нежитлового будинку під заклад громадського обслуговування по АДРЕСА_3 ; зобов`язано Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 07.08.2018 про надання містобудівних умов і обмежень на об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі №0940/1759/18 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - без змін.

Так, заява представника ОСОБА_2 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі мотивована тим, що Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради не розглянув повторно заяву ОСОБА_2 від 07.08.2018 про надання містобудівних умов і обмежень на об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтею 382 КАС України, згідно з положеннями якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, установити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої чи апеляційної інстанцій може шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у випадку неподання такого звіту суддя вправі встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи, запобігає неналежному виконанню обов`язків, пов`язаних зі змістом задоволених позовних вимог. Підставами застосування зазначених заходів є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що вказують на протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. При цьому, передбачені статтею 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) статтею 29 якого встановлено, що містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних . Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Відповідно до частини 4 статті 29 Закону №3038-VI відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з частиною 6 статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Статтею 13 Закону України Про архітектурну діяльність від 20.05.1999 №687-XIV до уповноважених органів містобудування та архітектури віднесено: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Так, у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року зазначено, що ОСОБА_2 з метою пристосування під заклад громадського обслуговування частини об`єкта культурної спадщини місцевого значення (251,0 кв.м.) підвального приміщення нежитлового будинку по АДРЕСА_3 , звернувся у Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради із заявою від 07.08.2018 щодо видачі містобудівних умов та обмежень.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №124-12 від 16.05.2017 затверджено Положення про Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (далі - Положення) відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 якого Департамент є спеціально уповноваженим органом з питань містобудування, архітектури Івано-Франківської міської ради.

Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку зі своїм найменуванням із зображенням Герба України, печатку з написом Головний архітектор міста , інші необхідні печатки та штампи, бланки зі своїм найменуванням, а також інші атрибути юридичної особи відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного Положення метою діяльності Департаменту є забезпечення реалізації політики у сфері містобудування та архітектури, здійснення регулювання діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку територій, забудови міста, здійснення контролю за містобудівною діяльністю та будівництвом об`єктів житлового, соціально-побутового та промислового призначення, у сфері охорони культурної спадщини та реклами.

До основних функцій Департаменту підпунктом 2.3.12 пункту 2.3 Положення віднесено забезпечення надання власникам, користувачам земельних ділянок будівельних паспортів, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

У рішенні від 07 грудня 2018 року суд першої інстанції дійшов висновку, що праву позивача отримати містобудівні умови та обмеження беззаперечно кореспондує обов`язок прийняти таке рішення спеціально уповноваженим органом. При цьому, жодний інший виконавчий орган Івано-Франківської міської ради, в тому числі і виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не наділений такими повноваженнями.

Суд першої інстанції у зазначеному рішенні вказав, що приймаючи рішення про відмову ОСОБА_2 у видачі містобудівних умов і обмежень, виконавчий комітет вийшов за межі повноважень делегованих йому Івано-Франківською міською радою.

Зазначене у своїй сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовує аргументи Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради щодо виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року шляхом направлення позивачу листа від 16.07.2019.

Факт направлення такого листа не є належним виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, не відповідає порядку і способу, що прямо вказані в судовому рішенні, і які не можуть жодним чином бути зміненими.

Інші належні та допустимі докази виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі №0940/1759/18 в частині повторного розгляду Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради заяви ОСОБА_2 від 07.08.2018 про надання містобудівних умов і обмежень на об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Галицька АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , не подані.

Щодо аргументів голови ліквідаційної комісії Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про припинення юридичної особи згідно з Рішенням 22 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 №383-22 шляхом його ліквідації, і як наслідок перехід функцій Департаменту до Виконавчого комітету ради, слід зауважити наступне.

Відповідно до пункту 7.1 Положення припинення діяльності Департаменту (ліквідація, реорганізація) здійснюється за рішенням сесії міської ради відповідно до вимог чинного законодавства.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради на час розгляду заяви представника позивача щодо встановлення судового контролю перебуває в стані припинення.

Разом з тим, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (пункт 4 статті 105 Цивільного кодексу України).

Отже, до дня внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради як юридичної особи, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради відповідальний за виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року.

В свою чергу, покладення обов`язку щодо виконання судового рішення на новостворене Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради можливе у разі заміни його як правонаступника.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що невиконання рішень, постановлених національними судами, є системною проблемою України, яка констатована у багатьох рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04,) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.

Рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (Burmych and Others v. Ukraine, заява № 46852/13) є продовженням пілотного рішення у зазначеній вище справі. У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов`язково покладатиметься на національні органи влади. У цій справі заявники скаржилися на невиконання або тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, і з цих підстав стверджували про порушення Україною їхніх прав, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ відзначив, що порушені заявниками питання вже вирішувалися у згаданому пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , проте Україна не забезпечила ефективного виконання цього рішення, що зумовило лише зростання кількості аналогічних заяв.

Щодо покликання суду першої інстанції на можливість встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі лише під час прийняття рішення у справі, як на підставу відмови в задоволенні заяви, то суд апеляційної інстанції вважає таке помилковим, оскільки у статті 382 КАС України законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд, тобто такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

Крім того, частина 2 статті 246 КАС України не містить вимог до резолютивної частини рішення суду щодо зазначення встановленого судом строку для подання звіту про виконання цього рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви представника позивача та встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року. Водночас, враховуючи особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що слід встановити місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі №0940/1759/18.

Враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 312, 317, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Захаріїва Богдана Дмитровича представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року щодо встановлення судового контролю у справі №0940/1759/18 скасувати та постановити нове рішення, яким заяву Захаріїва Богдана Дмитровича представника ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі №0940/1759/18 протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 11.06.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України