Ухвала

від 11.06.2020 по справі 916/2597/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 916/2597/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного підприємства "Полтавабудцентр" (далі - ПП "Полтавабудцентр", позивач) - Васильєва П.П. (адвокат), Амірханяна А.Х. (самопредставництво),

відповідача - Служби автомобільних доріг в Одеській області (далі - Служба автодоріг, відповідач) - Воронкова В.О. (адвокат), Рибалки Д.І.(самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання позивача ПП "Полтавабудцентр",

ВСТАНОВИВ:

ПП "Полтавабудцентр" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Служби автодоріг про стягнення заборгованості за Договорами підряду від 25.06.2018 № 79П/18, № 85П/18, № 88П/18, № 89П/18, № 90П/18 у загальному розмірі 40 995 969,14 грн, з якої 19 668 702,00 грн - сума основного боргу за договорами, 1 785 876,25 грн - інфляційні втрати за договорами, 682 737,83 грн - 3% річних за договорами, 18 818 653,06 грн - збитки за договорами.

Позовні вимоги із посиланням на статті 611, 612, 623, 625, 650, 837, 853, 882, 886 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 218, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов Договорів підряду від 25.06.2018 № 79П/18, № 85П/18, № 88П/18, № 89П/18, № 90П/18 щодо оплати виконаних робіт, що завдало збитки ПП "Полтавабудцентр" у зв`язку із затримкою розрахунків позивача з постачальниками матеріалів та послуг, а також застосування штрафних санкцій до ПП "Полтавабудцентр" за договорами постачання та надання послуг.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі Служби автодоріг на користь ПП Полтавабудцентр 19 656 934,00 грн основного боргу, 403 148,39 грн інфляційних втрат, 329 280,89 грн - 3% річних, 18 778 653,17 грн збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 586 940,01 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статей 625, 853, 882 ЦК України, а також врахувавши правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.12.2018 у справі №924/70/18, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу за договорами підряду в сумі 19 656 934 грн, інфляційних втрат в сумі 403 148,39 грн та 3 % річних в сумі 329 280,89 грн.

Суди виходили з того, що:

- на підставі укладених позивачем та відповідачем договорів підряду від 25.06.2018 № 79П/18, № 85П/18, № 88П/18, № 89П/18 та № 90П/18 ПП "Полтавабудцентр" надані послуги з поточного середнього ремонту обумовлених в цих договорах ділянок дороги загального користування державного значення М - 15 Одеса - Рені (на м. Бухарест);

- відповідно до Плану використання бюджетних коштів на 2019 рік, 21.03.2019 Служба автодоріг отримала фінансування на покращення стану автомобільної дороги М-15 Одеса-Рені, а тому 28.03.2019 у відповідача в силу приписів пункту 4.4 договорів підряду від 25.06.2018 № 79П/18, № 85П/18, № 88П/18, № 89П/18 та № 90П/18 виник обов`язок сплатити вартість виконаних позивачем робіт;

- в квітні 2019 року відповідачем частково оплачено вартість виконаних робіт за договорами підряду № 85П/18, № 88П/18, № 89П/18 та № 90П/18 на суму 80 939 830,00 грн. Залишок заборгованості за цими договорами складає 17 106 851,00 грн;

- заборгованість за договором підряду від 25.06.2018 № 79П/18 залишилась не сплаченою і склала 2 550 083,00 грн.

Служба автодоріг, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить суд Касаційний господарський суд оскаржувані судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

За доводами скаржника:

- суд апеляційної інстанції в ухваленій постанові не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.08.2018 у справі № 916/43/18, на який, зокрема, послався в окремій думці суддя Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/2597/19, та яка, в свою чергу, не була врахована іншими членами колегії суддів при розгляді цієї справи;

- рішення суду апеляційної інстанції суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 03.12.2019 в аналогічній справі №909/574/18;

- суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі та клопотання про призначення економічної експертизи, яке заявлялось разом із поданням апеляційної скарги. В результаті чого суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім того, Служба доріг 03.06.2020 направила до Касаційного господарського суду додаткові пояснення до касаційної скарги разом з додатковими доказами у справі, які оцінюються Судом з урахуванням повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Полтавабудцентр" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПП "Полтавабудцентр" надало до суду додаткові пояснення, у яких послалось на практику застосування Верховним Судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 910/2184/18, № 921/254/18, № 921/262/18.

У судовому засіданні під час розгляду справи №916/2597/19 ПП "Полтавабудцентр" заявлено клопотання про необхідність передачі справи №916/2597/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на те, що у постанові від 03.12.2019 у справі №909/574/18, на яку посилається скаржник, Верховний Суд відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 26.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.

Колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац 18).

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин).

У справі, що переглядається правовідносини сторін виникли на підставі договорів підряду.

Ухвалюючи рішення про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у цій справі суди, виходили з положень пунктів 4.1, 4.2, 4.4 Договорів підряду від 25.06.2018 №79П/18, №85П/18, №88П/18, №89П/18 та №90П/18, відповідно до яких розрахунки проводяться замовником шляхом поетапної оплати за надані послуги, при надходженні коштів з місцевого бюджету або інших джерел фінансування. Підставою для здійснення розрахунків є підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3) , які складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 01 числа місяця, наступного за звітним. Після здійснення приймання наданих послуг замовник проводить оплату за фактично надані послуги. Оплата наданих послуг здійснюється не пізніше 5 робочих днів після отримання відповідного фінансування замовником.

Суди встановили, що ПП "Полтавабудцентр" супровідним листом від 29.01.2019 №14/П направляло Службі автодоріг акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, протоколи випробувань та акти обстежень об`єктів на загальну суму 100 596 764 грн.

Також супровідним листом від 04.04.2019 № 42/П ПП "Полтавабудцентр" повторно направило Службі автодоріг акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, протоколи випробувань та акти обстеження об`єктів за договорами підряду. Однак у квітні 2019 року відповідачем лише частково оплачено вартість виконаних робіт за договорами підряду.

На підставі встановлених судами обставин, суди, з огляду на зміст судових рішень, дійшли висновку, що єдиною і достатньою підставою для здійснення розрахунків відповідачем є лише односторонньо підписані позивачем Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), як це визначено у пунктах 4.2 договорів підряду і які були надісланні відповідачу для підписання. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши у сукупності зміст пунктів 4.2., 7.4.4.1, 16.6. та 16.7. договорів підряду додатково зауважив, що ця обставина не позбавляє відповідача права в подальшому звернутися до позивача з вимогою про надання схем виконання робіт з кілометровою прив`язкою та перевірити правильність та повноту ведення виконавчої документації та Журналу виконання робіт.

Водночас, Касаційний господарський суд у постанові від 03.12.2019 у справі №909/574/18, предметом розгляду якої були вимоги Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості з Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань щодо оплати виконаних робіт за договором підряду від 24.03.2017 №12, погодився (за винятком окремої думки судді Студенця В.І.) з висновками суду апеляційної інстанції про те, що необхідною умовою розрахунку замовника з підрядником є наявність, підписаних уповноваженими представниками сторін , актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) . При цьому враховано, що судом апеляційної інстанції встановлено, що в умовах договору сторони чітко визначили перелік двосторонніх документів, які сукупно підтверджують факт виконання підрядних робіт та, відповідно, є підставою для їх оплати - акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3 ).

А у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 , від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, на які посилається заявник у своєму клопотанні, Суд виходив з такого.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт , не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття , то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт , а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розглядану цієї справи, зазначає таке.

Під час розгляду спору між сторонами, який стосується виконання умов договорів підряду, до предмета дослідження, серед іншого, у цій справі входить встановлення обставин щодо характеру, обсягу, якості робіт , що є предметом Договору, строків їх виконання та порядок їх прийняття, аналіз доказів , поданих на підтвердження виконання та передання цих робіт , встановленню підлягає також відповідність визначеної в Договорі вартості робіт фактично виконаним роботам .

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8.4.1. постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19, у пункті 4.6. Постанови Верховного Суду від 12.03.2010 у справі №910/15234/18.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відтак, договір підряду складається із двох пов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати певну роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Згідно з частиною четвертою статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Якщо ж замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.

Верховний Суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори.

До основних засад цивільного законодавства належить свобода договору (стаття 3 ЦК України).

Згідно зі статтями 626- 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства . Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Отже, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) підряду у конкретній справі , оскільки відповідно до статей 11, 509 ЦК, статей 173, 174 ГК саме договір є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін .

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі, обмежившись посиланням на те, що ПП "Полтавабудцентр" направляло Службі автодоріг акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, протоколи випробувань, акти обстеження об`єктів за договорами підряду, та свідчить про виконання позивачем умов договору, а відтак і виникнення у відповідача обов`язку з розрахунку за цими договорами, не надали належної правової оцінки наведеним умовам договорів щодо обставин, з настанням яких пов`язується виникнення у відповідача обов`язку оплати відповідно до пункту 7.4.4.1 цих договорів, з виконанням яких сторони визначили умову щодо настання у відповідача обов`язку здійснити остаточний розрахунок за договорами та якими доказами підтверджуються такі обставини .

Водночас, надавши тлумачення умовам договорів в частині остаточного розрахунку за договорами підряду, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк виконання цього зобов`язання не пов`язується з вчиненням сторонами дій, спрямованих на фіксування обсягу роботи з прив`язкою до пункту 7.4.4.1 договорів підряду.

При цьому суди попередніх інстанцій, без урахування положень статті 213 ЦК України, що застосовуються при тлумаченні правочину, належним чином не встановили змісту договору з урахуванням волевиявлення сторін при його укладенні, їх мети та не зазначили, які обставини і докази, надані сторонами, стали підставою для висновку суду щодо настання у відповідача обов`язку для здійснення остаточного розрахунку.

Наведене свідчить про неоднакове застосування Касаційним господарським судом положень статей 853, 882 ЦК України у сукупності із статтями 3, 626-629 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Наведена норма процесуального права зобов`язує колегію суддів у разі необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об`єднаної палати.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права

Враховуючи існування різних підходів щодо застосування норм матеріального права (статей 853, 882 ЦК України у контексті зі статтями 3, 626- 629 ЦК України) у розгляді питання про можливість чи відсутність можливості у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору підряду, в якому був встановлений особливий порядок приймання виконаних робіт та/чи підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), щодо оплати виконаних робіт у разі непідписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), а також враховуючи те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу №916/2597/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм матеріального права статей 853, 882 ЦК України, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №910/2184/18, №921/254/18, №921/262/18, №910/16804/17, №908/3519/16, у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Справу №916/2597/19 разом із касаційною скаргою Служби автомобільних доріг в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос