Постанова

від 10.06.2020 по справі 912/1599/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/1599/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання : Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Деметра"

та касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Кіровоградської регіональної філії

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 (колегія суддів: Дармін М.О. - головуючий, Антонік С.Г., Іванов О.Г.) та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.09.2019 (суддя Бестаченко О.Л.)

за позовом Приватно-орендного підприємства ім. Гагаріна

до: 1. Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від імені якого діє його Кіровоградська регіональна філія,

2. Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

3. Державного підприємства "СЕТАМ" Міністерства юстиції України,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Деметра",

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Санолта",

2. Фермерського господарства "Пан САД",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро С",

про визнання недійсними результатів земельних торгів

за участю:

відповідача-1: Макарчук Л.Л. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від імені якого діє його Кіровоградська регіональна філія (відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач-2), Державного підприємства "СЕТАМ" Міністерства юстиції України (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Деметра" (відповідач-4), Приватно-орендне підприємство ім. Гагаріна (позивач) просило визнати недійсними результати електронних земельних торгів з продажу 23.04.2019 лоту №1777 "Право оренди на земельну ділянку пл. 17.8402 кад. №3523682700:02:000:0455 (рілля) за адресою: Кіровоградська область, Новоархангельський район, Мар`янівська с.р. за межами нас.пункту", оформлені протоколом №2017 проведення електронних торгів, сформованого 23.04.2019, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначені земельні торги проведені не у заявлений час та без допуску до участі у торгах позивача, якому безпідставно відмовили у реєстрації на торгах у зв`язку з неподання всіх необхідних документів для реєстрації, чим було порушено його законні інтереси щодо отримання в оренду земельної ділянки.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Кіровоградської області від 09.09.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020, позов задоволено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що причиною відхилення заявки позивача на участь у земельних торгах було неподання ним інформації про його статус платника ПДВ, хоча вказана інформація згідно вимог законодавства не вимагається для реєстрації заявки позивача на участь в торгах, що порушило законні інтереси позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи інших учасників справи

3.1. Відповідач-4, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просить скасувати прийняті у справі рішення і прийняття нове про відмову в позові, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах і неправильне застосування норм права судами попередніх інстанцій.

Так в заяві про усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідач-4 зазначає, що визнання недійсними результатів торгів не призведе до відновлення порушеного права позивача на участь в таких торгах, оскільки не призведе до реєстрації заяви позивача на участь в торгах та не дозволить позивачу набути статус учасника торгів. Отже, позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, а саме спосіб яким неможливо таке право відновити. Відновити право позивача у такий спосіб неможливо, оскільки лише власник земельної ділянки може прийняти рішення про продаж права оренди і невідомо чи взагалі позивач у такому разі подаватиме заявку на участь у торгах. Порядок реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів затверджено постановою Кабінету міністрів України №688 від 21.06.2017 і Верховним Судом не сформовано висновку у подібних відносинах, а саме чи правильно обрано спосіб захисту права особою, яку не зареєстровано в електронних земельних торгах у вигляді визнання недійсними результатів електронних торгів та чи буде у такий спосіб право відновлено.

3.2. Відповідач-1 також просить скасувати прийняті у справі рішення і прийняття нове про відмову в позові, посилаючись у заяві про усунення недоліків поданої касаційної скарги на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах і неправильне застосування норм права судами попередніх інстанцій.

В заяві про усунення недоліків поданої касаційної скарги відповідач-1 зазначає, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для визнання результатів земельних торгів анульованими, скасованими або такими, що не відбулись. В даній справі таких обставин не виникло, а тому підстави для визнання результатів торгів недійсними відсутні. Судами не було застосовано статтю 284 Господарського кодексу України та розділ V Податкового кодексу України. Позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, а саме спосіб яким неможливо таке право відновити. Порядок реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів затверджено постановою Кабінету міністрів України №688 від 21.06.2017 і Верховним Судом не сформовано висновку у подібних відносинах, а саме чи правильно обрано спосіб захисту права особою, яку не зареєстровано в електронних земельних торгах у вигляді визнання недійсними результатів електронних торгів та чи буде у такий спосіб право відновлено.

3.3. Позивач подав відзив на касаційні скарги, в якому просив оскаржену постанову залишити без змін, а скарги без задоволення. Вказує, що позивач неправомірно не був допущений до участі у земельних торгах, оскільки надання інформації про статус платника ПДВ не передбачено законодавством, що підтверджено також висновком Верховного Суду у подібних відносинах.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як вбачається із доводів, викладених у касаційних скаргах, підставами касаційного оскарження судових рішень скаржниками зазначено те, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, судами не було застосовано статтю 284 Господарського кодексу України та розділ V Податкового кодексу України і Верховним Судом не сформовано висновку у подібних відносинах.

4.2. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18 за інших правовідносин.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

При цьому слід враховувати, що спосіб захисту, обраний особою, має відновлювати права особи лише в тих межах, у яких вони існували до їх порушення, оскільки звернення з відповідним позовом не може гарантувати особі набуття більше прав, ніж їх існувало до порушення.

4.3. Положеннями статті 284 Господарського кодексу України передбачено умови договору оренди, отже переглядаючи судові рішення виключно в межах підстав касаційного оскарження судових рішень, про які зазначено вище, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав застосовувати вказану норму для скасування судових рішень.

4.4. Положення розділу V Податкового кодексу України стосуються податку на додану вартість і за наведених доводів скаржника не вбачається, що судові рішення підлягають скасуванню з цих підстав касаційного оскарження, суди приймаючи свої рішення виходили з того, що причиною відхилення заявки позивача на участь у земельних торгах було неподання ним інформації про його статус платника податку на додану вартість, хоча вказана інформація згідно вимог законодавства не вимагається для реєстрації заявки позивача на участь в торгах. Ці висновки судів скаржниками не спростовані.

4.5. Частиною 7 статті 137 Земельного кодексу України визначено, що особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, не пізніше ніж за три робочі дні до їх проведення подає виконавцю земельних торгів: а) заяву про участь у земельних торгах; б) інформацію про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, інформацію про державу, в якій зареєстровані або мають постійне місце проживання засновники (учасники) юридичної особи, у статутному (складеному) капіталі якої є частка іноземного капіталу; або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку у паспорті) фізичної особи - підприємця. Фізичні особи, які не є підприємцями, подають копію довідки про присвоєння їм реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків) або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку у паспорті). Для іноземних громадян та осіб без громадянства - прізвище, ім`я та по батькові, громадянство (підданство) іншої держави, постійне місце проживання в країні, громадянином (підданим) якої є особа; для іноземних юридичних осіб - найменування, місцезнаходження та держава, в якій зареєстрована юридична особа. Копії засвідчуються підписом особи, яка бажає взяти участь у торгах; в) документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків). Представник фізичної чи юридичної особи подає також документи, що підтверджують право діяти від імені учасника торгів.

В пункті 18 Порядку реалізації пілотного проекту з проведення електронних земельних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №688 від 21.06.2017, зазначено, що у заяві про участь в електронних земельних торгах містяться такі відомості: адреса електронної пошти для надсилання повідомлень; контактний номер телефону; поштова адреса; реквізити рахунку учасника, на який повинен бути повернутий гарантійний внесок; реєстраційний номер лота, щодо якого подається заява. Крім того: користувач - фізична особа додає до зазначеної заяви копію довідки про присвоєння йому реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків) або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному органу доходів і зборів і мають відмітку у паспорті), а іноземний громадянин та особа без громадянства зазначають у заяві прізвище, ім`я та по батькові, громадянство (підданство) іноземної держави, постійне місце проживання в країні, громадянином (підданим) якої є особа; користувач - фізична особа - підприємець зазначає у заяві прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові; реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідному органу доходів і зборів і мають відмітку у паспорті) або номер та серію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера); користувач - юридична особа зазначає у заяві найменування юридичної особи; код згідно з ЄДРПОУ; прізвище, ім`я, по батькові представника юридичної особи, уповноваженої підписувати від її імені документи; серію та номер документа, що посвідчує особу уповноваженого представника, реквізити документа, що підтверджує його повноваження; для іноземних юридичних осіб - найменування, місцезнаходження та державу, в якій зареєстрована юридична особа. Разом із заявою про участь в електронних земельних торгах подаються документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків тощо).

Отже, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку про те, що надання інформації про статус платника ПДВ для подання заяви і реєстрації для участі на земельних торгах законодавством не передбачено.

4.6. В частині 2 статті 138 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги можуть бути скасовані або визнані такими, що не відбулися, чи їх результати можуть бути анульовані.

В даній статті визначено обставини, з якими закон пов`язує наявність підстав для скасування, визнання такими, що не відбулися та анулювання результатів торгів.

При цьому підставою подання позову в даній справі стали обставини, які не спричиняють відповідно до вимог законодавства скасування, визнання такими, що не відбулися та анулювання результатів торгів, які здійснюються або організатором або виконавцем земельних торгів. Тому посилання відповідача-1 в касаційній скарзі про те, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для визнання результатів земельних торгів анульованими, скасованими або такими, що не відбулись, не заперечують можливості подання позову з інших причин і з іншими вимогами.

4.7. З викладеного вбачається, що позивач мав законні очікування на участь у торгах, отже спосіб захисту, обраний ним, мав на меті відновити права лише в тих межах, у яких вони існували до їх порушення, тому такі підстави касаційного оскарження не дають правових підстав для скасування судових рішень.

4.8. Відповідно до положень статті 300 частини 1 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже зазначеною нормою права визначено, що суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах, зокрема, доводів касаційної скарги. Таким чином межі касаційного перегляду обмежені законодавцем.

4.9. Із доводів скаржників, які є предметом касаційного перегляду та які викладені у заявах про усунення недоліків поданих касаційних скарг, не вбачається правових підстав вважати, що судові рішення підлягають скасуванню.

Отже за результатами касаційного перегляду в межах, визначених наведеними вище положеннями статті 300 частини 1 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що вимоги скаржників про скасування судових рішень, прийнятих у даній справі, з підстав зазначених ними у заявах про усунення недоліків поданих касаційних скарг, які є предметом касаційного перегляду, підлягають задоволенню.

4.10. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006) зокрема зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, зазначені у заявах про усунення недоліків касаційних скарг, і доводи, викладені у них, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.11. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на скаржників.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Деметра" та касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Кіровоградської регіональної філії залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі Господарського суду Кіровоградської області № 912/1599/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов