Рішення

від 11.06.2020 по справі 181/213/20

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 181/213/20

Провадження № 2/181/85/20

"11" червня 2020 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Юр`єва О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Запорожченко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Фермерське господарство АДОНІС про стягнення грошових коштів як наслідок недійсності нікчемного правочину,

-за участю сторін по справі:

представника позивача та третьої особи - ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Атаманюка І.Л. ,

В С Т А Н О В И В:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ФГ АДОНІС , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів як наслідок недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач є засновником та головою Фермерського господарства Адоніс . Ще за життя ОСОБА_6 , батьком відповідачки, було складено та нотаріально посвідчено довіреність відповідно до якої довірені особа, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_1 мають право діяти окремо та розпоряджатися належною ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, зокрема і укладати договори її оренди (найму), та будь-які інші договори, тощо. Крім того 14.08.2012 року ОСОБА_6 за згодою дружини ОСОБА_5 , на його користь відчужив (продав) вищезазначену земельну ділянку. На підтвердження фактичного укладення договору її купівлі-продажу, ОСОБА_6 було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 134 000,00 гривень, про що останнім було написано розписку та нотаріально її посвідчено. Отримавши кошти, ОСОБА_6 пообіцяв сприяти в оформленні необхідних документів. Також, підтверджуючи намір передати йому у власність вказану земельну ділянку 14.08.2012 року ОСОБА_6 склав заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Подолян О.О. та зареєстрований у спадковому реєстрі за №5228, згідно якого визначив спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 1222685500:02:003:0577, позивача, передавши йому оригінал заповіту. В подальшому 24.09.2013 року між ОСОБА_6 та ФГ Адоніс на 49 років було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222685500:02:003:0577. Даний договір від імені орендодавця було підписано уповноваженою особою, а саме ОСОБА_7 . З часу отримання коштів за фактичний продаж земельної ділянки, у ОСОБА_6 та будь-яких інших осіб, жодних претензій по всіх вищезазначених правовідносинах не виникало. Натомість, претензії з приводу нібито недійсності договору оренди землі, та інші претензії, виникли безпосередньо у спадкоємиці ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . На розгляді Межівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ФГ Адоніс, третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Межівського районного нотаріального округу Філіпова Інна Петрівна про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Отримавши претензії від спадкоємця, з урахуванням відсутності у розписці будь-яких застережень щодо строків (тощо), ним було направлено Претензію про повернення грошових коштів (боргу), яку ОСОБА_2 отримала 24.01.2020 року. У строк зазначений у претензії відповідач грошові кошти не повернула.

Позивач, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 134000,00 гривень та судові витрати.

Справу передано на автоматичний розподіл між суддями у відповідності до ст.33 ЦПК України, згідно якого справу було розподілено судді Літвіновій Л.Ф.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінової Л.Ф. від 13 березня 2020 року вказану справу було передано судді Межівського районного суду Дніпропетровської області Юр`єву О.Ю. для вирішення питання про об`єднання у одне провадження зі справою № 181/1576/19 (2/181/26/20) за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства АДОНІС , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Межівського районного нотаріального округу Філіпова І.П. про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2020 року у об`єднані справ було відмовлено та прийнято цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ФГ АДОНІС , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, як наслідок недійсності нікчемного правочину до свого провадження та призначено до судового розгляду на 24 березня 2020 року.

16 квітня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача, адвоката Атаманюка І.Л. відповідно до якого зазначається, що позовна заява, на їх думку є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню та взагалі розгляду у зв`язку з відсутністю підстав позову та підстав звернення ОСОБА_1 із позовними вимогами до ОСОБА_2 . Так Атаманюк І.Л. зазначає, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 грудня 2018 року серії ННМ №688490, ОСОБА_2 успадкувала від ОСОБА_6 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. Після отримання свідоцтва ОСОБА_2 дізналася, що на вказану земельну ділянку оформлено договір оренди землі від 24 вересня 2013 року з ФГ Адоніс , строком на 49 років. Вберезні місяці 2019 року ОСОБА_2 особисто приїздила в ФГ Адоніс до голови господарства ОСОБА_1 , якому повідомила про намір самостійно займатися обробітком земельної ділянки, власницею якої тепер вона є, тому не бажає більше продовжувати орендні правовідносини за договором оренди землі від 24.09.2013 року, укладеного між ФГ Адоніс та ОСОБА_6 . Однак станом на теперішній час позивач відмовляється повернути відповідачу зазначену вище земельну ділянку. ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_6 та про складання останнім нового заповіту на користь своєї доньки ОСОБА_2 було відомо ще із 20 вересня 2018 року, коли позивач звернувся із письмовою заявою до приватного нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Філіпової І.П. Враховуючи вимоги чинного законодавства, якими регулюються правовідносини щодо укладання правочинів, в тому числі договорів купівлі-продажу, посилання позивача, які він виклав у позовній заяві як підстави позову, на вимоги ст. 626 та ст.. 627 ЦК України є безпідставними, так як між колишнім власником земельної ділянки площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, ОСОБА_6 та позивачем будь-яких правочинів щодо купівлі продажу вищезазначеної земельної ділянки не укладалося, тому відсутній факт виникнення будь-яких зобов`язань перед позивачем. Крім того також є безпідставним посилання позивача на норми статті 1216 та 1218 ЦК України,щодо переходу про начебто виниклих зобов`язань до ОСОБА_2 від померлого батька ОСОБА_6 , адже у такому разі позивач повинен був пред`явити свої вимоги до спадкодавця не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у зазначені вище строки позбавляється права вимоги. Крім того ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, адже своїми діями законні права та інтереси відповідача не порушувала.

12 травня 2020 року до канцелярії суду надішли письмові пояснення від представника відповідача, адвоката Атаманюка І.Л. відповідно до яких зазначається, що ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_6 та про складання ним нового заповіту на користь своєї доньки ОСОБА_2 було відомо ще із 20 вересня 2018 року, коли ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Філіпової І.П. Позов до ОСОБА_2 із вимогами про стягнення грошових коштів як наслідок нікчемного правочину позивачем було пред`явлено тільки у квітні місяці 2020 року, тобто через 18 місяців після того як позивачу стало відомо про складення ОСОБА_6 нового заповіту, та через 15 місяців після того як відповідач успадкувала від ОСОБА_6 земельну ділянку площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577. Таким чином позивачем було пропущено строк пред`явлення вимоги до спадкоємця, передбачений ч.3 ст.1281 ЦК України. Приписами ст.608 ЦК України встановлено, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Враховуючи зазначене, просить суд відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2020 року ухваленої без виходу до нарадчої кімнати було вирішено виключити зі списку третіх осіб ОСОБА_5 у зв`язку зі смертю останньої, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2020 року клопотання представника відповідача Атаманюка І.Л. було задоволено та витребувано належним чином завірену копію спадкової справи відкритої після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові розгляди справи проводилися - 24 березня 2020 року, 28 квітня 2020 року, 14 травня 2020 року, 28 травня 2020 року, 11 червня 2020 року.

Представник позивача та третьої особи ФГ Адоніс , адвокат Курилін В.О. у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача, адвокат Атаманюк І.Л., у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухав представника позивача, відповідача і її представника, дослідивши письмові матеріали справи, дав оцінку добутим доказам в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , батькові відповідача ОСОБА_2 , на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №168987, виданого Межівським районним відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області 03 жовтня 2005 року, належала земельна ділянка площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , за згодою його дружини ОСОБА_5 , яка відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , було дано розписку зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_6 отримав грошові кошти у розмірі 134000,00 гривень від ОСОБА_1 за продану земельну ділянку площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 серпня 2012 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, Подолян О.О. та зареєстрований у спадковому реєстрі за №5228, відповідно до якого спадкодавець заповів вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_1 .

Також, 14 серпня 2012 року ОСОБА_6 складено та нотаріально посвідчено довіреність відповідно до якої довірені особи, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_1 мають право діяти окремо та розпоряджатися належною ОСОБА_6 земельною ділянкою площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, зокрема і укладати договори її оренди (найму), та будь-які інші договори, тощо.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2020, ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства АДОНІС , дата та номер реєстрації - 26.03.2004 №1 238 120 0000 000290.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №192032282 сформованої 09.12.2019 року, 24 вересня 2013 року між ОСОБА_6 та ФГ Адоніс на 49 років було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222685500:02:003:0577. Даний договір від імені орендодавця було підписано уповноваженою особою, а саме ОСОБА_7 .

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії заповіту від 04 січня 2017 року посвідченого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П., та зареєстрованого у Спадковому реєстрі за номером 53237057, ОСОБА_6 заповів все своє майно, в тому числі належну йому земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,2183 га, кадастровий номер: 1222685500:02:003:0577, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, відповідачу, ОСОБА_2 .

Так згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 грудня 2018 року серії ННМ в„– 688490, виданого приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П., ОСОБА_2 успадкувала від ОСОБА_6 земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,2183 га, кадастровий номер: 1222685500:02:003:0577, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №636830812226, номер запису про право власності №9676188, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що сформована 03 грудня 2018 року Філіповою І.П. , приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.

Як вбачається з матеріалів справи, до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулася відповідач, ОСОБА_2 із позовною заявою до ФГ Адоніс , третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Межівського районного нотаріального округу Філіпова Інна Петрівна, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

22 січня 2020 року позивачем, ОСОБА_1 , було направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 претензію про повернення грошових коштів (боргу), у розмірі 134000,00 гривень, які отримав ОСОБА_6 відповідно до розписки від 14.08.2012 року, за фактичним договором купівлі-продажу земельної ділянки для введення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,2183 га, кадастровий номер: 1222685500:02:003:0577, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статями 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 639, 640 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно зі ст.ст. 629, 654 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Так у судовому засіданні встановлено, що на підтвердження укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, позивач посилається на розписку від 14 серпня 2012 року написану нібито ОСОБА_6 про отримання 134000,00 гривень за продаж земельної ділянки площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Проте суд приходить до висновку, що досліджена у судовому засіданні розписка не є договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між сторонами, як зазначає позивач. Суд враховує, що в змісті розписки відсутні вимоги до договору, передбачені ст. 635 ЦК України.

Нормами ст.657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Тобто, перед державною реєстрацією укладеного договору передує його нотаріальне посвідчення. Разом з тим, як було встановлено у судовому засіданні, жодного договору купівлі-продажу земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_6 , батьком відповідача, не укладалося.

До того ж, вони не могли бути укладені у законний спосіб (має бути дотримана обов`язкова нотаріальна форма договору) на час отримання грошових коштів ОСОБА_6 , оскільки положеннями пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності юридичних чи фізичних осіб.

Зокрема, зі змісту підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, вбачалося, що до 1 січня 2013 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян чи юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського призначення. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення.

Законом України № 2666-VIII від 20 грудня 2018 року Про внесення змін до розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель продовжено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року.

Таким чином, складання розписки про отримання коштів, надання ОСОБА_6 довіреності позивачу та посвідчення заповіту, складеного на користь ОСОБА_1 , не є достатніми доказами укладання договору купівлі - продажу належної ОСОБА_6 земельної ділянки площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як встановлено у судовому засіданні, єдиними укладеним договором між позивачем та ОСОБА_6 , батьком відповідача, предметом якого є земельна ділянка площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є договір оренди від 24 вересня 2013 року, однак, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 просить суд стягнути грошові кошти, у зв`язку з недійсністю саме нікчемного правочину купівлі-продажу земельної ділянки.

Крім того, при досліджені копії спадкової справи №114/2018 заведеної після смерті ОСОБА_6 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку було витребувано ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2020 року, встановлено, що матеріали зазначеної спадкової справи містять заяву ОСОБА_1 , яка надійшла приватному нотаріусу Межівського районного нотаріального округу Філіповій І.П. 20 вересня 2018 року за вхідним номером 477.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 відомо про те, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав новий заповіт, ніж той, що був складений на його ім`я, який за змістом скасовує заповіт складений на його ім`я і що ОСОБА_1 не зможе отримати свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_6 та про складання останнім нового заповіту було відомо ще 20 вересня 2018 року, коли ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до приватного нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Філіпової І.П.

Згідно ст. 1281 ЦК України встановлено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкоємця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляються права вимоги.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до норм чинного законодавства позивач позбавлений права вимоги до ОСОБА_2 .

Таким чином, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що жодних правочинів купівлі-продажу земельної ділянки площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладено не було, позивач строк для пред`явлення вимоги до спадкоємця ОСОБА_2 пропустив, тому, підстави для задоволення позову відсутні.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч.3 ст.141 ЦПК України.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідач ОСОБА_2 11 червня 2020 року подала до канцелярії суду заяву відповідно до якої прохала відшкодувати їй понесені нею витрати в сумі 4000,00 гривень на професійну правничу допомогу адвоката у суді у зв`язку із розглядом цивільної справи.

На підтвердження обставин понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору № 16 від 18 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Атаманюком І.Л., та копію акту приймання-передачі виконаних юридичних послуг/наданих робіт у цивільній справі №181/213/20.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 року визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та Гуриненко проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_2 доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи, проте заявлений розмір витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, потребу у вчинені запитів адвоката, участь адвоката у судових засіданнях, їх кількість та час, підстави відкладення судових засідань, той факт що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу не в повному обсязі, а у розмірі 3000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.11-13, 81, 89, 133, 141, 158, 259, 263, 265, 268, 354ЦПК України, ст.ст. 207, 215, 216, 220, 509, 626, 627, 628, 629, 639, 640, 654, 655, 657, ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа: Фермерське господарство АДОНІС (юридична адреса пров. Гаражний, 28, с. Богатир, Великоновосілківський район, Донецької області, код ЄДРПОУ: 32786034) про стягнення грошових коштів як наслідок недійсності нікчемного правочину - відмовити.

Понесені позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судові витрати пов`язані із розглядом справи у суді залишити за ним.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , понесені нею витрати на правничу допомогу адвоката у суді у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 11 червня 2020 року проголошено його вступну та резолютивну частини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд через Межівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 червня 2020 року.

Суддя: О. Ю. Юр`єв