Постанова

від 23.03.2021 по справі 181/213/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/441/21 Справа № 181/213/20 Головуючий у першій інстанції: Юр`єв О. Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Фермерське господарство Адоніс , про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є засновником та головою ФГ Адоніс . Ще за життя ОСОБА_3 , батьком відповідачки, було складено та нотаріально посвідчено довіреність, відповідно до якої довірені особа, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають право діяти окремо та розпоряджатися належною ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, зокрема і укладати договори її оренди (найму), та будь-які інші договори, тощо. Крім того 14.08.2012 року ОСОБА_3 за згодою дружини ОСОБА_5 , на користь позивача відчужив (продав) вищезазначену земельну ділянку. На підтвердження фактичного укладення договору її купівлі-продажу, ОСОБА_3 було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 134000,00 грн., про що останнім було написано розписку та нотаріально її посвідчено. Отримавши кошти, ОСОБА_3 пообіцяв сприяти в оформленні необхідних документів. Також, підтверджуючи намір передати йому у власність вказану земельну ділянку 14.08.2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, що був посвідчений приватним нотаріусом Подолян О.О. та зареєстрований у спадковому реєстрі за №5228, згідно якого визначив спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 1222685500:02:003:0577 позивача, передавши йому оригінал заповіту. В подальшому 24.09.2013 року між ОСОБА_3 та ФГ Адоніс на 49 років було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222685500:02:003:0577. Даний договір від імені орендодавця було підписано уповноваженою особою, а саме ОСОБА_4 . З часу отримання коштів за фактичний продаж земельної ділянки, у ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, жодних претензій по всіх вищезазначених правовідносинах не виникало. Натомість, претензії з приводу нібито недійсності договору оренди землі та інші претензії виникли безпосередньо у спадкоємиці ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . На розгляді Межівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ФГ Адоніс про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Отримавши претензії від спадкоємця, з урахуванням відсутності у розписці будь-яких застережень щодо строків (тощо), ним було направлено претензію про повернення грошових коштів, яку ОСОБА_2 отримала 24.01.2020 року. У визначений претензією строк відповідач грошові кошти не повернула. Тому позивач ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 134000,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правничу допомогу адвоката у суді у розмірі 3000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне зсування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення його позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 , (батьку відповідача) на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №168987, виданого Межівським районним відділом земельних ресурсів Дніпропетровської області 03 жовтня 2005 року, належала земельна ділянка площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 175 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2012 року ОСОБА_3 , за згодою його дружини ОСОБА_5 , яка відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Межівського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було дано розписку зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 134000,00 гривень від ОСОБА_1 за продану земельну ділянку площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 10-11 т.1).

14 серпня 2012 року ОСОБА_3 було складено заповіт, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Подолян О.О. та зареєстрований у спадковому реєстрі за №5228, відповідно до якого спадкодавець заповів вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с. 12 т.1).

Також, 14 серпня 2012 року ОСОБА_3 складено та нотаріально посвідчено довіреність, відповідно до якої довірені особи, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мають право діяти окремо та розпоряджатися належною ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 14,2183 га, кадастровий номер 1222685500:02:003:0577, що розташована на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, зокрема і укладати договори її оренди (найму), та будь-які інші договори, тощо (а.с. 13- т.1).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2020 року, ОСОБА_1 є засновником та керівником Фермерського господарства АДОНІС , дата та номер реєстрації - 26.03.2004 №12381200000 000290 (а.с. 6-8 т.1).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №37577285 від 15.05.2015 року, 24 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ФГ Адоніс було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222685500:02:003:0577 строком дії на 49 років, який зареєстрований 14.05.2015 року Реєстраційною службою Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 20 т.1).

Відповідно до копії вказаного вище договору оренди земельної ділянки від 24 вересня 2013 року, від імені орендодавця його було підписано уповноваженою особою, а саме ОСОБА_4 (а.с. 14-15 т.1).

Судом також встановлено, що 04 січня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, що посвідчений приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П., зареєстрований у Спадковому реєстрі за номером 53237057, за змістом якого заповів все своє майно, в тому числі належну йому земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва площею 14,2183 га, кадастровий номер: 1222685500:02:003:0577, яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, відповідачу - ОСОБА_2 (а.с. 16, 122 т.1).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Межівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 23.03.2018 року, про що складено актовий запис за №69 (а.с. 120 т.1).

Відповідно до повної копії спадкової справи №114/2018 станом на 29.05.2020 року, заведеної приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П., після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявами про прийняття спадщини звернулись 08.06.2018 року відповідач ОСОБА_2 (а.с. 119 т.1), 20.09.2018 року позивач ОСОБА_1 (а.с. 130 т.1).

В заяві ОСОБА_1 від 20.09.2018 року (а.с. 130 т.1), зокрема, зазначено , що він приймає спадщину ОСОБА_3 за заповітом, що йому роз"яснено право на відкликання заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини; зазначає, що йому роз"яснено, що ОСОБА_3 склав новий заповіт та він (позивач) не зможе отримати свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку.

Приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П., на підставі вказаного вище заповіту від 04 січня 2017 року, були видані відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме: №1261 від 18.10.2018 року на 9/16 часток квартири АДРЕСА_1 (а.с. 159 т.1); №1262 від 18.10.2018 року на автомобіль марки Daewoo модель Nexia, 2007 року випуску (а.с. 161 т.1); №1263 від 18.10.2018 року на причеп марки Лев модель 183121, 2017 року випуску (а.с. 163 т.1); №1264 від 18.10.2018 року на земельну ділянку, площею 0,010 га, розташовану по АДРЕСА_2 (а.с. 165 т.1); №1604 від 03.12.2018 року на земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 14,2183 га (кадастровий номер: 1222685500:02:003:0577), яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області (а.с. 179 т.1).

ОСОБА_2 звернулась до Межівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ФГ Адоніс про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі №181/1576/19 (а.с. 21 т.1).

Позивачем було направлено відповідачу 22 січня 2020 року вимогу про повернення коштів, за змістом якої ОСОБА_1 просить ОСОБА_2 повернути в семиденний строк від дня отримання даної вимоги грошові кошти у розмірі 134000,00 гривень, що були отримані ОСОБА_3 відповідно до розписки від 14.08.2012 року (а.с. 22 т.1).

Зазначена вище вимога отримана відповідачем 24.01.2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25 т.1).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

За положенням ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час написання вказаної вище розписки, до 1 січня 2013 року не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 1 січня 2013 року, в порядку, визначеному цим Законом (абзац 2 підпункту "б" пункту 15 розділу X).

Пунктом 15 розділу X Перехідні положення ЗК України, у редакції, чинній на час написання вказаної вище розписки, встановлено, що угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Згідно частини 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України).

Враховуючи викладене, позивач не набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222685500:02:003:0577, договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки з ОСОБА_3 укладений не був. Вищевказана розписка ОСОБА_3 від 14 серпня 2012 року не містить усіх істотних умов договору купівлі-продажу, не укладена та не підписана покупцем (а.с. 10 т.1).

Встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер , а спадщину після його смерті прийняли позивач та відповідачка. Приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Філіповою І.П., на підставі вказаного вище заповіту від 04 січня 2017 року, були видані відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, зокрема, №1604 від 03.12.2018 року на земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 14,2183 га (кадастровий номер: 1222685500:02:003:0577), яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області (а.с. 179 т.1).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляються права вимоги (частина 4 статті 1281 ЦК України).

Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

При вирішенні спорів про стягнення коштів за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц (№61-25487св18).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положення статті 1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі №14-53цс18.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Разом з тим, стаття 1281 ЦК України, в редакції, що діяла на час відкриття спадщини, пов`язує настання строку пред`явлення вимоги до спадкоємців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, а не з часу його обізнаності щодо наявності спадкоємців, які прийняли спадщину.

При цьому, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Строки пред`явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №495/1933/15-ц (провадження №61-14038св18).

Крім того, колегія звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 3 липня 2018 року №2478-VIII, частину другу і третю статті 1281 ЦК України викладено у новій редакції.

Так, частиною 2 статті 1281 ЦК України, в редакції, що діє з 04.02.2019 року, встановлено, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частина 3 статті 1281 ЦК України, в редакції, що діє з 04.02.2019 року).

Згідно повної копії спадкової справи №114/2018 заведеної після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Межівського районного нотаріального округу Філіпової І.П. із заявою про прийняття спадщини 20 вересня 2018 року за вхідним номером 477 (а.с. 130 т.1).

Зі змісту вказаної вище заяви вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 не пізніше 20 вересня 2018 року стало відомо про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та з цього часу відкрилась спадщина на все його майно. В заяві ОСОБА_1 від 20.09.2018 року (а.с. 130 т.1), зокрема, зазначено, що йому роз"яснено, що ОСОБА_3 склав новий заповіт та він (позивач) не зможе отримати свідоцтво про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку; з 20 вересня 2018 року позивач був обізнаний про прийняття спадщини ОСОБА_3 спадкоємцем за іншим заповітом.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що ОСОБА_1 про смерть спадкодавця ОСОБА_3 дізнався не пізніше 20.09.2018 року та з цього часу був обізнаний про наявність нового заповіту, про те, що свідоцтво про право на спадщину він (позивач) не отримає у зв"язку з прийняттям спадщини спадкоємцем за іншим заповітом (відповідачем); встановивши отримання відповідачем ОСОБА_2 зазначеного вище свідоцтва про право на спадщину за заповітом 03.12.2018 року; встановивши, що позивач вчасно не пред"явив свої вимоги до спадкоємця (письмова вимога кредитора спадкоємцю спрямована лише 22.01.2020 року), - колегія приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_1 , станом на час звернення з даним позовом до суду, права вимоги до єдиного спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, наявні підстави для залишення без задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів з відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу стало відомо про отримання відповідачем свідоцтв про право на спадщину за заповітом лише 11.01.2020 року після отримання копії позовної заяви з додатками у справі №181/1576/19 та твердження, що раніше позивач не міг пред"явити претензію кредитора спадкоємцю, - є безпідставними та недоведеними, адже позивач з 20.09.2018 року достеменно знав про факти відкриття і прийняття спадщини та міг і повинен був знати про встановлення шестимісячного строку для пред"явлення вимоги кредитора, яка подається безпосередньо спадкоємцю або до нотаріальної контори. Посилання позивача на юридичну необізнаність не спростовують наведеного вище висновку апеляційного суду. Отже, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості своєчасно пред"явити вимогу до спадкоємця ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді