Рішення

від 09.06.2020 по справі 214/8298/18

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/8298/18

2/214/875/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання - Єременко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Служба термінового кредитування ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Служба термінового кредитування до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Представники сторін:

від позивача - Новікова О.В. ,

від відповідача - адвокат Соляник І.М.

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Новікова О.В . , діючи від імені та в інтересах ТОВ Служба термінового кредитування , звернулася до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією 29 листопада 2018 року (надійшла до суду 11 грудня 2018 року), в якій просить суд: стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ Служба термінового кредитування заборгованість за кредитним договором №140911-112334 від 11 вересня 2014 року станом 19 листопада 2018 року в розмірі 49 209 грн. 62 коп., в тому числі: 1500 грн. 00 коп. - основного боргу, 420 грн. 00 коп. - процентів за договором, 45 510 грн. 00 коп. - пені за договором; стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1779 грн. 62 коп.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 11 вересня 2014 року між ТОВ Служба термінового кредитування та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №140911-112334, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 1500 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 420 грн. у строк до 24 вересня 2014 року. За умовами п.3.1 договору, проценти за користування кредитом в розмірі 420 грн., а саме 14 календарних днів по 30 грн. - щоденні нарахування, наведені у розрахунку заборгованості. У порушення умов договору позичальник станом на 19 листопада 2018 року не виконував свої зобов`язання по поверненню кредиту в сумі 1500 грн. та сплаті процентів за користування ним. У зв`язку з цим на підставі п.6.2 договору кредитором застосовано відносно позичальника штрафні санкції у вигляді нарахування неустойки - пені в сумі 45 510 грн. станом на 19 листопада 2018 року (з розрахунку: 1920 грн. сума заборгованості * 1517 днів прострочки * 2% пені). Оскільки в добровільному порядку ОСОБА_1 кредит не повертає, представник ТОВ Служба термінового кредитування просить стягнути нараховану заборгованість з нього в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року (головуючий суддя - Чернова Н.В.) позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження. Заочним рішення суду (головуючий суддя - Чернова Н.В.) від 28 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року (головуючий суддя - Чернова Н.В.) заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

За результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження керівника апарату суду №446 від 19 травня 2020 року та протоколу матеріали позову передано в провадження судді Євтушенку О.І. 19 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2020 року справу прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Соляник І.М. подав відзив на позов (а.с.59-62). Зі змісту відзиву слідує, що відповідач частково визнає пред`явлені до нього вимоги, а саме не заперечує проти стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту - 1500 грн. та по процентам за користування кредитом - 420 грн., пені - 1000 грн. Свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 дійсно 11 вересня 2014 року уклав з ТОВ Служба термінового кредитування кредитний договір №140911-112334, за умовами якого отримав кредит в сумі 1500 грн., який разом з нарахованими процентам у погоджений сторонами строк не повернув. Щодо заявленого позивачем розміру неустойки, вважає його завищеним та таким, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності. Окремо акцентував увагу, що у позивача право на пред`явлення до відповідача вимоги про стягнення заборгованості фактично виникло 25 вересня 2014 року, однак позов пред`явлено до суду 11 грудня 2018 року, що свідчить про навмисне затягування строку звернення до суду задля збільшення суми боргу. При вирішенні справи представник відповідача просив врахувати, що ОСОБА_1 перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також те, що його дружина є опікуном малолітньої дитини-сироти, яка проживає з ними однією сім`єю. Вказані обставин істотно впливають на матеріальне становище відповідача та можуть бути підставами для зменшення судом розміру пені на підставі ст.551 ЦК України.

Відповідь на відзив представник позивача не подала, додаткового часу не потребувала.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України. У встановлений судом строк сторони подали клопотання про розгляд справи без їх участі: представник позивача пред`явлені вимоги підтримала, відповідач та його представник - визнали частково, а саме на суму 2920 грн.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ Служба термінового кредитування з 03 жовтня 2012 року зареєстроване як юридична особа, фінансова установа, код ЄДРПОУ 38415356, запис в Реєстрі за №1 103 102 0000 032360 із здійсненням діяльності згідно з КВЕД 64.92. Інші види кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 травня 2017 року, свідоцтвом та Статутом товариства (а.с.38, 40-41, 42).

11 вересня 2014 року між ТОВ Служба термінового кредитування як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір №140911-112334, за умовами п.п.1.1-2.1 якого позичальник отримав кредит в сумі в сумі 1500 грн. на споживчі цілі строком до 24 вересня 2014 року (а.с.5-6).

Сторонами погоджений наступний порядок плати за користування кредитом: відповідно до п.3.1 договору, розмір процентів, які позичальник повинен сплатити - 2% за кожен день користування кредитом (730% річних або 732% річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік). Загальна вартість кредиту для позичальника дорівнює розміру передбачених в п.3.1 договору процентів, які позичальник буде зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця. Позичальник не зобов`язаний додатково до процентів сплачувати на користь кредитодавця будь-які інші платежі, які б збільшували загальну вартість кредиту.

Відповідно до п.3.3 договору, позичальник зобов`язується повернути кредит в сумі 1500 грн., а також проценти за користування ним в сумі 420 грн., нараховані за період, починаючи з дати видачі кредиту і закінчуючи датою повернення кредиту, а разом 1920 грн. у дату повернення кредиту. Сплата процентів та повернення кредиту здійснюються разом платежем.

Крім того, відповідно до п.2.3 договору, на підставі заяви позичальника, поданої кредитодавця не пізніше ніж за 2 робочі дні до дати повернення кредиту, кредитодавець, діючи на власний розсуд, має право шляхом повідомлення позичальника надати йому відстрочення щодо повернення кредиту на строк не більше 14 календарних днів. У цьому випадку позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавця проценти в розмірі, визначеному п.3.1 договору, та проценти за час наданої відстрочки.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ході судового розгляду відповідач визнав як факт укладення кредитного договору, так і отримання кредитних коштів в сумі 1500 грн. 00 коп. Таким чином, позивач свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконав належним чином, надавши йому кредит в обумовленому сторонами розмірі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає визначене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в силу ч.2 ст.1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Як слідує з розрахунку заборгованості станом на 19 листопада 2018 року (а.с.11-37), ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №140911-112334 від 11 вересня 2014 року належним чином не виконував, жодного разу не погасивши кредитну заборгованість, в результаті чого станом на 19 листопада 2018 року утворилась заборгованість за тілом кредиту (основний борг) - 1500 грн. 00 коп., по процентам за користування кредитом - 420 грн. 00 коп., пеня - 45 510 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, який суд вважає належним та допустимим доказом, у зв`язку з чим приходить до переконання щодо доведеності розміру заявлених позивачем грошових вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам, які підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 45 510 грн., нарахованої за 1920 днів прострочки, суд виходить з наступного.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.ст.546,548,549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою (штраф, пеня), яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Як визначено п.п.6.1-6.3 договору (а.с.5), у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованої плати за користування кредитом до позичальника застосовуються штрафні санкції - нарахування неустойки у вигляді пені з розрахунку 2% від суми кредиту за кожен день прострочення платежу за кредитним договором.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналізуючи обсяг відповідальності позичальника за порушення умов кредитного договору, визначений розмір відсотків за користування кредитом - 2% в день від суми кредиту - 1500 грн., суд приходить до висновку, що визначений умовами договору розмір пені не відповідає засадам розумності та справедливості.

Так, ч.3 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

В розумінні ч.3 ст.551 ЦК України істотними обставинами можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України та мають іншу правову природу.

В ході судового розгляду встановлено, що розмір основного збитку, завданого відповідачем, становить 1920 грн. (з розрахунку: 1500 грн. тіло кредиту + 420 грн. відсотки), в той час як заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань станом на 19 листопада 2018 року складає 45 510 грн. 00 коп. Таким чином, очевидним є те, що заявлений позивачем розмір пені є неспівмірним з розміром основного збитку, завданого відповідачем і не відповідає визначеним п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права, що також передбачено в абз.2 п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №7-рп/13.

Враховуючи встановлену неспівмірність, розмір основного збитку та відсутність доказів звернення позивача з досудовими вимогами до відповідача для погашення ним заборгованості в добровільному порядку, рівень виконання позичальником своїх зобов`язань перед ТОВ Служба термінового кредитування , відсутність погашень заборгованості протягом 6 років, становище відповідача, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей від шлюбу зі ОСОБА_4 (а.с.63-65), та неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якого є дружина відповідача (а.с.66, 67-68), ненадання доказів, які б свідчили про рівень його доходів та перебування у скрутному майновому становищі, тому суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені до 3800 грн., що кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ Служба термінового кредитування заборгованості за кредитним договором №140911-112334 від 11 вересня 2014 року станом 19 листопада 2018 року в розмірі 5720 грн. 00 коп., в тому числі: 1500 грн. 00 коп. - основного боргу, 420 грн. 00 коп. - процентів за договором, 3800 грн. 00 коп. - пені за договором.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141 ЦПК України та п.39 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах , відповідно до якого у разі, якщо суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ТОВ Служба термінового кредитування 1762 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (а.с.1). Підстав для відшкодування комісії банку в сумі 17,62 грн. суд не вбачає, оскільки такі витрати в розумінні ст.133 ЦПК України не є судовими.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15 Перехідних положень, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Служба термінового кредитування до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба термінового кредитування заборгованість за кредитним договором № 140911-112334 від 11 вересня 2014 року станом 19 листопада 2018 року в розмірі 5720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., в тому числі: 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 420 (чотириста двадцять) грн. 00 коп. - процентів за договором, 3800 (три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - пені за договором.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Служба термінового кредитування судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки на апеляційне оскарження рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю Служба термінового кредитування , код ЄДРПОУ 38415356, юридична адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України буд.39-а кв.27.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Адвокат Соляник Ігор Миколайович , адреса робочого місця: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого 48 офіс 215.

Повне рішення суду складено та підписано 15 червня 2020 року.

Суддя О.І. Євтушенко