Рішення

від 15.06.2020 по справі 490/7258/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1200/2020 Справа № 490/7258/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.

при секретарі - Янкевич В.С.

за участю представника позивача адвоката - Климович А.О.

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката - Медюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фермерського господарства Кінбурн до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 375 000 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог, заперечень, процесуальні дії суду.

У серпні 2019 року Фермерське господарство Кінбурн звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку 375 000 грн., в зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором №8 від 04.09.2018 року ( п.п.5.4,5.5).

В обґрунтування позову ФГ Кінбурн наголосило, що між позивачем та відповідачем заключений договір № 8 від 04.09.2018 року, за п.1.1., якого позивач передає у власність позичальника - ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 300 000 грн.,за яку позичальник зобов`язується придбати собі у власність трактор моделі Т-150, п`ятикорпусний плуг та борону дискову Деметра до вказаного трактора. Підписанням договору позичальник підтверджує отримання позики в повному обсязі та зобов`язується виконувати всі умови договору.

ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язок надавати позивачу послуги з обробки землі та підготовки її до посіву за фіксованими цінами в рахунок погашення позики за основним договором.

10.10.2018 року між ФГ Кінбурн та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого він взяв на себе обов`язок відповідати за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 за вищевказаним договором.

ФГ Кінбурн у лютому 2019 року замовило у відповідача послуги з оранки, дискування та культивації земельної ділянки, однак, послуги були надані неякісно та не в повному обсязі, після чого було запропоновано завершити надання послуг, шляхом проведення якісної підготовки землі до посіву у строк до 30.06.2019 року, однак ця вимога відповідачем не виконана.

Умовами договору передбачено, що в разі відмови відповідача від надання послуг,неможливості їх виконання, надання послуг не в повному обсязі, відповідач має повернути суму позики в повному обсязі та сплатити штраф у розмірі 25 відсотків від суми позики за кожний рік після її отримання.

Оскільки договір підписаний 04.09.2018 року, то пройшов рік після отримання позики відповідачем.

За умовами п.5.5. договору, позивачем була направлена вимога відповідачу щодо повернення суми з врахуванням штрафних санкцій, однак вона була проігнорована відповідачем.

07.08.2019 року позивачем була надіслана письмова вимога до ОСОБА_2 , як поручителя, щодо відшкодування суми боргу, згідно умов договору поруки, яка також проігнорована відповідачем.

На думку позивача, підставами для задоволення позовних вимог є вимоги ст.ст. 525,526, 610,1047 ЦК України, не виконання вимог договору, передбачених п.п.1.5,5.5.

Відповідач ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність перед позивачем на підставі вимог ст.553,554 ЦК України, та на підставі вимог п.5.1.1. договору поруки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 14.08.2019 року дана справа передана на розгляд судді Черенковій Н.П.

В порядку виконання вимог ст.187 ЦПК України, після отримання інформації про зареєстроване у встановленому порядку місце проживання відповідачів 13.09.2019 року, ухвалою від 13.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 09.10.2019 року.

26.09.2018 року від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову , шляхом накладення арешту на майно.

Протоколом передачі судової справи, дана заява передана на розгляд раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року у задоволенні даної заяви відмовлено.

08.10.2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він просив про розгляд справи у його відсутність, та у вирішенні справи покладався на розсуд суду.

По суті заявлених вимог вказав, що ОСОБА_1 не надав належних послуг ФГ Кінбурн , у вересні 2019 року виїжджав на земельні ділянки, та обробіток землі не був виконаний.

Дійсно поручався за ОСОБА_1 , проте виконати його обов`язок та повернути борг не має змоги.

09.10.2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, так як отримав повідомлення про розгляд справи лише 05.10.2019 року.

Суд задовольнив клопотання відповідача та підготовче засідання відкладено на 25.10.2019 року.

10.10.2019 року від представника позивача - адвоката Климович А.В. надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.10.2019 року дана заява передана судді Черенковій Н.П .

Ухвалою суду від 11.10.2019 року заяву задоволено. Накладено обтяження у вигляді арешту на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1

23.10.2019 року надійшов відзив на позовну заяву , складений представником відповідача адвокатом Медюк О.В., в якому вказано наступне.

За п.2.4 Договору №8, відповідач має надавати послуги ФГ Кінбурн ,за умови:завчасного повідомлення про місце та час надання послуг; забезпечення відповідача пальним, необхідним для надання послуг.

Однак, позивач жодного разу належним чином не повідомив відповідача про місце та час надання послуг, пальним забезпечував нерегулярно та не в достатньому обсязі.

Незважаючи на це, відповідач сумлінно виконував умови договору, про що свідчить акт, підписаний обома сторонами 22.11.2018 року, за яким виконані роботи на суму 59650 грн., 16500 грн.,( акт від 28.03.2019 року); 17500 грн. за актом від 03.04.2019 року, від 08.04.2019 року на суму 7550 грн., за актом від 18.04.2019 року - 17500 грн., від 14.05.2019 року- 4800 грн., від 15.05.2019 року- 16500 грн.

За такого, відповідач виконав роботи на загальну суму 140 000 грн.

Визнання позивачем факту виконання робіт на вказану суму в рахунок погашення боргу є доказом того, що відповідач виконав ці роботи якісно і в повному обсязі.

Жодного доказу відмови відповідача від надання послуг позивачем не надано.

Окрім того, відповідно до вимог п.8.1 Договору, він вступає в дію з моменту його підписання та до повного виконання. Станом на теперішній час, відповідачу залишилось виконати послуги на суму 160000 грн., тоді як договір заключений на 10 років, і цю суму він бажає якнайшвидше відпрацювати.

При цьому, вказано, що не був присутнім при підписанні договору поруки ОСОБА_2 , викладені ним обставини у відзиві є надуманими, необґрунтованими, та нічим не підтвердженими, тобто такими, що не відповідають приписам ст.ст. 77-81 ЦПК України.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просила про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.10.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для можливості надання заперечень на відзив, який отримали 24.10.2019 року.

Дане клопотання судом задоволено та розгляд справи відкладено на 21.11.2019 року.

15.11.2019 року на адресу суду надійшли заперечення на відзив ОСОБА_1 , суть яких полягає в наступному.

Жодного доказу придбання за кошти позики трактора, плугу та дискової борони Деметра відповідач не надав, та ФГ Кінбурн не направив.

При цьому, ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність вимог про надання послуг, посилається одночасно на їх сумлінне виконання, що спростовує його ж позицію, щодо вимог позивача про виконання з його боку вказаних у договорі умов.

Акти про виконані роботи не є належними та допустимими доказами, оскільки не підписані представником ФГ Кібурн .

Наданий акт від 22.11.2018 року не підтверджує виконання робіт за договором №8, і також не є належним доказам виконаних робіт.

При цьому, вважає позивач, що згідно положень п.4.3 Договору- фактичне виконання робіт підтверджується підписаними актами приймання послуг, який виконавець має надати на підпис ФГ Кінбурн .

Враховуючи вище викладене, представник позивача вважав, що надані пояснення відповідача не спростовують заявлених підстав для задоволення позову.

19.11.2019 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Медюк О.В. наданий відзив на заперечення позивача.

Адвокат Медюк О.В., при цьому акцентує наступне.

26.09.2018 року придбаний трактор, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, при цьому придбані також Деметра та плуг, документи на яких відсутні, оскільки вони є інвентарем, а не транспортними засобами.

При цьому, умови договору не містять обов`язку для відповідача купівлю техніки в магазині, а тому посилання позивача на не виконання відповідачем п.1.1. договору- безпідставні.

За приписами ст.612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

За такого, оскільки строку виконання робіт (надання послуг) договором № 8 не встановлено, то на даний час у позивача не виникло право вимоги за даним договором, оскільки має місце факт прострочення кредитора.

В усіх актах, наданих відповідачем до відзиву, міститься посилання на дату і номер договору, тому зауваження позивача є недоречними.

Акт виконаних робіт від 22.11.2018 року на суму 59 650 грн. відповідає дійсному виконанню робіт за договором № 8, оскільки позивач не спростував протилежного.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 13.11.2019 року , слухання справи відкладено на 12.12.2019 року.

12.12.2019 року від сторін надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду,та вирішення цього питання у їх відсутність.

Ухвалою суду від 12.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі, з призначенням судового засідання.

У зв`язку з веденням карантину, було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Слухання справи відкладено на 20.05.2020 року.

У судовому засіданні оголошено перерву в порядку роз`яснень сторонам вимог ст.12 ЦПК України до 01.06.2020 року.

29.05.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів та додаткових пояснень.

Так, позивач вказав, що договір №8 є змішаним договором та регулює правовідносини між сторонами щодо отримання позики та надання послуг з обробітку землі.

Суть договору полягає в наступному.

ФГ Кінбурн передає у позику ОСОБА_1 300 000 грн., а ОСОБА_1 зобов`язується за п.1.1. договору на суму позики придбати трактор та дискову борону і повідомити про це ФГ Кінбурн ; за п.п.1.2,1.3 договору - на суму позики протягом десяти років надавати ФГ Кінбурн послуги з обробітку землі у якості повернення позики ( на суму 300 000 грн.); за п.1.4 договору- після надання послуг на вказану суму протягом наступних 5 років надавати послуги з обробітку землі за окрему плату по цінам, визначеним у п.1.2 договору ; за п.5.5. договору , у разі відмови від надання послуг, неможливості їх надання, їх надання не в повному обсязі - повернути ФГ Кінбурн суму позики 300 000 грн., та сплатити штраф у розмірі 25 відсотків від суми позики за кожен рік після отримання позики.

Додатково, для врегулювання спору, 21.05.2020 року ФГ Кінбурн звернулось до ОСОБА_1 із заявкою про надання послуг за договором №8, а саме: про надання 25.05.2020 року послуг з пахоти ( оранки) та культивації земельної ділянки площею 13 га, однак останній цих послуг не надав.

Отже, за актом-претензією від 22.04.2019 року послуги надано неякісно та не в повному обсязі, і в подальшому ці недоліки не усунені; заявка від 25.05.2020 року не виконана; позика та штраф не сплачені; не повідомлено про купівлю трактора та борони.

За умовами договору, ОСОБА_1 має можливість за цим договором надавати послуги ФГ Кінбурн з обробітку землі та отримувати відповідну плату.

При цьому, представник позивача просив про залучення документів до справи у зв`язку з бажанням врегулювання спору у позасудовому порядку, вже після проведення останнього судового засідання.

Представником відповідача заявлено клопотання про оголошення перерви для надання своєї правової позиції.

У судовому засіданні оголошена перерва .

04.06.2020 року на вищевикладене клопотання надійшли заперечення адвоката Медюк О.В., в яких зазначено наступне.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та згідно вимог ст.43 ЦПК України, надання доказів відбувається в порядку та строки, встановлені законом.

За приписами ст.126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуального строку, залишаються без розгляду.

За такого, вважала, що клопотання про залучення доказів слід залишити без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив про його задоволення.

Відповідачі до судового засідання не з`явились.

Адвокат відповідача ОСОБА_1 вважала позов таким, шо задоволенню не підлягає.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що не з`явились, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

11.Обставини справи, встановлені судом.

04.09.2018 року між фермерським господарством Кінбурн та ОСОБА_1 заключений договір № 8 , за яким:позикодавець передає у власність позичальника ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 300 000 грн. На суму позики, позичальник зобов`язується придбати собі у власність трактор моделі Т-150, п`ятикорпусний плуг та борону дискову Деметра до вказаного трактора. Сума позички передається позичальнику в повному обсязі в момент підписання договору. Підписанням договору позичальник підтверджує отримання суми позики в повному обсязі та зобов`язується виконувати всі умови договору.( п.1.1).

За п.1.2 договору, позичальник зобов`язується протягом десяти років з дня, наступного за днем підписання договору, надавати позичкодавцю послуги із використанням придбаного трактора та обладнання на умовах, визначених цим договором, за вказаними у цьому пункті фіксованими цінами.

Позичальник зобов`язується надати послуги за цінами, зазначеними в п.1.2, загальною вартістю 300 000 грн., в рахунок погашення позики за цим договором. Вказані послуги вважаються оплаченими з моменту підписання сторонами цього договору( п.1.3).

Після надання позичальнику послуг, зазначених в п.п.1.2,1.3, загальною вартістю 300 000 грн., позичальник зобов`язується протягом наступних п`яти років надавати позикодавцю послуги, отримуючи за це оплату понад суми позики, за цінами, вказаними у п.1.2.

Даним договором також визначені права та обов`язки сторін.

Так, за п.2.4 даного договору, позичкодавець зобов`язується завчасно( але не пізніше, ніж за один день) повідомляти позичальнику час та місце надання послуг.

За п.2.5, позичкодавець має право перевіряти обсяг та якість наданих послуг. В разі ненадання або неякісного надання послуг, позичальник несе відповідальність згідно умов цього договору.

Позичкодавець має право вимагати надання послуг на місці та в час, визначений позичкодавцем, належної якості та в повному обсязі ( п.2.6).

Позичальник, зі свого боку, зобов`язався придбати на отримані в якості позики за цим договором техніку та обладнання, зазначене в п.1.1 договору,та надавати послуги на умовах, визначених п.п.1.2-1.5 цього договору,в місці та в час,визначений позичкодавцем ( п.3.1).

За приписами п.3.4 договору, позичальник має право вимагати від позичкодавця оплати за послуги, надані згідно умов договору після надання послуг на суму позики.

Позичальник зобов`язується надати всю необхідну інформацію про придбану техніку ( державний номер, номер двигуну та шасі, тощо), яка надається не пізніше, як на наступний день після придбання техніки ( п.3.7).

За визначеними сторонами порядку розрахунків, слідує, що фактичне надання послуг підтверджується Актом приймання послуг, який складається позичальником та надається позичкодавцю для підпису не пізніше ніж через п`ять днів після фактичного надання повного обсягу послуг. В акті зазначаються види наданих послуг, їх обсяг та вартість. В разі неякісного надання послуг позичкодавець має право вимагати повторного надання послуг належної якості. В такому випадку послуги підлягають оплаті після прийняття їх позичкодавцем ( п.4.3).

Сторони також визначились, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, кожна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та умов даного договору. (5.1).

У разі неякісного надання або не надання позичальником послуг, зазначених в цьому договорі, позичальник зобов`язується відшкодувати збитки, нанесені позичкодавцю в повному обсязі ( п.5.3).

За п. 5.4, у разі невчасного надання позичальником послуг, зазначених у договорі, він сплачує пеню у розмірі 3 відсотків від суми замовленого одноразово об`єму робіт.

Пунктом 5.5 сторони передбачили, що в разі відмови позичальника від надання послуг, або неможливості їх надання з будь-яких причин,або надання послуг не в повному обсязі, позичальник повинен повернути позичкодавцю суму позики 300 000 грн., в повному обсязі, та сплатити штраф у розмірі 25 відсотків від суми позики за кожен рік після отримання позики (далі сума позики з доданою до нею сумою штрафу визначається як сума відшкодування). Позичальник повинен сплатити на користь позичкодавця суму відшкодування в повному обсязі у строк не пізніше, ніж через 10 днів після надсилання позичкодавцем письмової вимоги на адресу позичальника.

Також сторони передбачили, що всі спори, які виникають між ними при виконанні, зміні, розірванні договору будуть вирішуватись шляхом переговорів. ( п.6.1), а в разі недосягнення згоди - передають це питання на вирішення суду.

10.10.2018 року між ОСОБА_2 та ФГ Кінбурн , заключений договір поруки, згідно умов якого, поручитель ОСОБА_2 зобов`язується за виконання договору від 04.09.2018 року- ОСОБА_1 перед ФГ Кінбурн .

Договором поруки передбачено, що у відповідності до п.п.1.1.-1.5 предметом забезпечення є договір позики в с умі 300000 грн., та обов`язок надання послуг; поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором; також поручитель відповідає за відшкодування збитків та сплату неустойки та штрафу ( п.п.2.1-4.1).

22.04.2019 року ФГ Кінбурн направив акт-претензію ОСОБА_1 щодо неякісного та неповного виконання робіт ( надання послуг) згідно договору від 04.09.2018 року, за яким вказав, що в період з лютого по квітень 2019 року послуги були надані неякісно та не в повному обсязі.

07.06.2019 року на адресу ОСОБА_1 , ФГ Кінбурн направлена вимога щодо неналежного виконання умов договору, та просили у строк до 17.06.2019 року усунути недоліки.

21.06.2019 року позивач направив листа ОСОБА_5 , за яким останньому пропонується підписати додатковий договір до заключеного раніше №8 від 04.09.2018 року, підписати акти виконаних робіт за новими умовами та вважати вільними від боргу.

Вважаючи порушеним зобов`язання, кредитор в особі ФГ Кінбурн пред`явив 23.07.2019 року боржнику - ОСОБА_1 вимогу на підставі п.5.5. договору про повернення позики та сплату штрафу на загальну суму 375 000 грн.

Аналогічну вимогу ФГ Кінбурн направив поручителю ОСОБА_2 07.08.2019 року.

З боку відповідача ОСОБА_1 наданий акт приймання послуг ФГ Кінбурн , датований 22.11.2018 року на суму 59650 грн., підписаний сторонами на виконання умов договору №8 від 04.09.2018 року.

Також відповідачем у підтвердження належного виконання зобов`язань надані акти від 28.03.2019 року про виконання робіт на суму 16500 грн., від 03.04.2019 року на суму в 17500 грн., від 08.04.2019 року на суму 7 550 грн., 18.04.2019року - 14500 грн., від 14.05.2019 року - 4800 грн., від 15.05.2019 року - 16500 грн. Однак, на даних актах відсутній підпис представника ФГ Кінбурн з відміткою про те, що останній від підпису відмовився.

На виконання взятих зобов`язань, відповідачем ОСОБА_1 також надано свідоцтво про реєстрацію за ОСОБА_1 трактора колісного Т-150к серії НОМЕР_1 від 26.09.2018 року.

Документи на п`ятикорпусний плуг та борону дискову Деметра до вказаного трактора не надані.

При цьому, доказів про надання цих документів у розпорядження позичкодавця не надано ( п.1.1,3.7).

В процесі розгляду справу на виконання вимог п.п. 6.1,6.2 договору, позивач надав звернення до відповідача від 21.05.2020 року за № 01\21 про надання послуг: 25.05.2020 року проведення робіт з пахоти ( оранки) та культивації земельної ділянки площею 13 га, однак ці роботи виконані не були, про що зафіксовано актами , складеними 25 та 28 травня позивачем, на яких підпис відповідача відсутній.

За такого, актом-претензією від 22.04.2019 року позивач фіксує невиконання у повному обсягу робіт, та посилається на неякісне виконання послуг; приймає міри для врегулювання спору, надаючи заявку від 21.05.2020 року для надання послуг з оранки та дискування земельної ділянки; пред`являє претензію щодо повернення боргу та сплату штрафних санкцій ; посилається на невиконання вимог договору щодо надання техніки.

Відповідач надає акти виконаних робіт, які позивачем не підписані, та посилається на те, що на час звернення до суду із цим позовом строк надання відповідачем послуг не скінчився, і не позбавляє можливості виконати своє зобов`язання добровільно.

111. Джерела права, їх застосування та позиція Суду.

У розділі IV договору від 04.09.2018 року у п. 4.3, сторони передбачили, що оплата виконаних і прийнятих послуг здійснюється шляхом складання акту виконаних робіт та надається позичкодавцю для підпису не пізніше, ніж через п`ять днів після фактичного виконання робіт. В разі неякісного надання послуг позичкодавець має право вимагати повторного надання послуг належної якості. В такому випадку послуги підлягають оплаті після їх прийняття позичкодавцем.

За п. 5.1, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором , винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством .

Відповідно до пункту 8.1 спірного договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства , договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У частинах 1 і 4 статті 631 цього Кодексу передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Вимоги за договором під час його виконання не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 599 цього Кодексу, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України ). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як незакінчення строку дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Зазначений спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Суд враховує наведені положення законодавства та умови спірного договору (пункти 5.1-5.5), те, що неякісне і неповне виконання робіт не звільняє сторону позичальника від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором і від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, погоджується з фактом ненадання відповідачем за договором послуг, які є предметом спору у цій справі, а також те, що обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту (повернення боргу та сплата штрафних санкцій) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є тим належним та ефективним (у розумінні положень статті 13 Конвенції) способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне поновлення його порушених прав, та приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами існує договір, за яким одна сторона( ОСОБА_1 ),зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( ФГ Кінбурн ),та останній прийняти та оплатити роботу ( договір підряду).

Він укладений на обробку та виконання іншої роботи ( п.1.2 договору) з переданням її результату замовникові, що відповідає приписам ст.837 ЦК України.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі ( п.п.2.4-2.6), що також відповідає приписам ст. 846 ЦК України.

Законодавець також передбачив обставини, про які виконавець зобов`язаний попередити замовника (ст.847 ЦК України).

Правові наслідки невиконання замовником вимог підрядника передбачені ст. 848 ЦК України.

У статті 849 ЦК України, передбачено права замовника під час виконання роботи. Так, згідно з частиною 1 цієї норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України , якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, у статті 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт із виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 ЦК України є різними.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/205/19.

Ураховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань із надання послуг ( належно підписані акти, акти звірок, фактичне виконання робіт з виконанням умов п.4.3 договору, а отже і використання підрядником суми позикиза виконання умов договору, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми позики та штрафу відповідно до норм закону.

При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування збитків необхідно встановлювати наявність у діях винної особи чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У відповідності до вимог ст.553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ст.554 ЦК України ).

Договір поруки є таким способом забезпечення виконання зобов`язань, який полягає у залученні третьої особи- поручителя до основного зобов`язання. Однак, боржник не стає стороною в договорі поруки, який укладається між кредитором боржника та поручителем.

Договір поруки на підставі вимог ст. 547 ЦК України обов`язково має бути укладеним у письмовій формі.

На відміну від гарантії, ЦК України не ставить особливих вимог до особи поручителя. Відповідно до загальних правил про зобов`язання та цивільно-правовий договір ним може бути будь-яка дієздатна фізична або юридична особа.

Вказане спростовує посилання представника відповідача щодо договору поруки. Окрім того, відповідач ОСОБА_2 ( поручитель ) його не оспорює.

Суд вважає, що посилання представника відповідача на те, що пояснення та докази на врегулювання спору підлягають залишенню без розгляду, є безпідставними, виходячи із приписів ч.7 ст.49 ЦПК України, згідно якої, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу, та виходячи із умов п.п.6.1, 6.2 заключеного договору між сторонами № 8 від 04.09.2018 року.

При цьому, згідно вимог ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За такого, обов`язок повернення суми боргу з відсотками ( штраф), передбачений п.5.5 договору, та не суперечить вимогам законодавства.(ст.611 ЦК України).

При цьому, у відповідності до вимог ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст. 76 ЦПК України ).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ст.77 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виписане вище спростовує посилання представника на належне виконання своїх зобов`язань, оскільки підтвердження такого обов`язку сторони передбачили шляхом підписання двосторонніх актів.( ( п.4.3).

При цьому, зміст складеного акту не відповідає вимогам, які передбачили сторони при заключенні договору ( п.4.3).

За такого, суд вважає, що відповідач не довів відсутність своєї вини належними та допустимими доказами в розумінні вимог ст.ст.75-81 ЦПК України та вимог , передбачених ст. 614 ч.2 ЦК України.

Виписане співпадає з позицією КГС ВС від 19.05.2020 року № 910\9167/19, та № 909\240\19 від 20.05.2020 року.

Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень.

Таким чином, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визнано тільки у світлі конкретних обставин. ("Проніна проти України, "Сєрявін та інші проти України").

1У. Висновки Суду

Зважаючи на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, способи захисту цивільних прав та інтересів, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України), у разі коли особа, перебуваючи у зобов`язальних правовідносинах, зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи неналежно їх виконувала (як у спірних правовідносинах), право позивача підлягає захисту судом на підставі статті 16 Цивільного кодексу України шляхом примусового виконання обов`язку в натурі. Примусове виконання обов`язку в натурі, наслідком чого є імперативне присудження за рішенням суду невиконаного, дає змогу особі, права якої порушені, повністю або частково поновити свої порушені права та отримати той результат, заради якого й укладався договір; у такий спосіб досягається мета позивача щодо захисту його майнових прав.

Отже, доводи, викладені у запереченнях, не отримали підтвердження, ґрунтуються на власному тлумаченні відповідачем вимог законодавства і умов договору від 04.09.2018 року.

Ураховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їхньої реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Між тим, позивач не надав договору про надання правничої допомоги та не надав вказаних доказів щодо вартості професійної правничої допомоги та їх оплати, а за такого, в цій частині слід відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, з відповідачів у рівних частках слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 5625 грн. ( по 2 812, 50 грн. з кожного).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 89, 133, 141, 264, 265,274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства Кінбурн до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 375 000 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Фермерського господарства Кінбурн 375 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі по 2 812,50 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата виготовлення повного тексту рішення: 15 червня 2020 року.

Суддя Черенкова Н.П.