Постанова
від 09.06.2020 по справі 199/6716/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 199/6716/16

провадження № 61-31026св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровська міська рада, комунальне підприємство Жилсервіс-9 Дніпровської міської ради,

третя особа - Національний банк України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 08 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства Жилсервіс-9 Дніпровської міської ради (далі - КП Жилсервіс-9 ) та Дніпровської міської ради, третя особа - Національний банк України (далі - НБУ), про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову вказала, що 25 червня 2012 року НБУ на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири придбав АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м, 20 вересня 2012 року здійснив за собою державну реєстрацію права власності на вказану квартиру.

15 листопада 2012 року, згідно з рішенням № 1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету управління НБУ в Дніпропетровській області, яке затверджене рішенням виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів №488 від 23 листопада 2012 року, у зв`язку з перебуванням її на квартирному обліку, їй надано квартиру на склад сім`ї з чотирьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

11 квітня 2013 року вона отримала ордер на право заняття цієї квартири, вселилась у неї та 23 квітня 2013 року зареєструвала місце проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись своїм рішенням від 06 листопада 2002 року № 36/4 Про надання згоди на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста , Дніпровська міська рада прийняла рішення № 341 Про житловий фонд, придбаний Національним банком України , на виконання якого 23 вересня 2014 року КП Жилсервіс-9 НБУ був складений акт приймання-передачі, за яким квартира, разом із технічною документацією, була передана у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська на баланс Дніпровської міської ради.

З метою отримання довідки для приватизації вказаної квартири вона звернулася до органу державної реєстрації прав, де з`ясувалося, що квартира згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно є державною власністю в особі НБУ, тому довідка про належність квартири до комунальної власності не була надана.

На її звернення до КП Жилсервіс-9 вона отримала відповідь, що спірна квартира не зареєстрована як комунальна власність за територіальною громадою м. Дніпропетровська.

Посилаючись на те, що вона не може реалізувати своє право на приватизацію квартири, позивач просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право на приватизацію АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м; усунути перешкоди у здійсненні її права на приватизацію квартири шляхом зобов`язання КП Жилсервіс-9 виконати рішення Дніпровської міської ради № 341 від 16 липня 2014 року, а саме прийняти на свій баланс спірну квартиру та надати до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради відповідні інформаційні відомості за встановленою формою для внесення змін до реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста; усунути перешкоди у здійсненні позивачем її права на приватизацію квартири шляхом зобов`язання Дніпровської міської ради виконати рішення Дніпровської міської ради № 341 від 16 липня 2014 року, а саме здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на квартиру та проконтролювати виконання цього рішення; зобов`язати Дніпровську міську раду надати позивачу підтвердження державної реєстрації права комунальної власності на квартиру.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м.

Усунено ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права на приватизацію квартири.

Зобов`язано КП Жилсервіс-9 виконати пункти 3, 3.1, 3.2 рішення Дніпровської міської ради № 341 від 16 липня 2014 року; прийняти на баланс квартиру; надати до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпровської міської ради інформаційні відомості за встановленою формою для внесення змін до реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста.

Зобов`язано Дніпровську міську раду виконати пункти 1, 4 рішення Дніпровської міської ради № 341 від 16 липня 2014 року; здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на квартиру за територіальною громадою міста в особі Дніпровської міської ради.

Зобов`язано Дніпровську міську раду надати ОСОБА_1 підтвердження державної реєстрації права комунальної власності на квартиру у формі довідки про належність квартири до комунальної власності територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

Вирішено питання про судові витрати.

Судові рішення мотивовані тим, що фактичне невиконання рішення Дніпровської міської ради № 341 від 16 липня 2014 року Про житловий фонд, придбаний Національним банком України у зв`язку з неприйняттям спірної квартири на баланс КП Жилсервіс-9 через непідписання акту приймання-передачі основних засобів (форма ОЗ-1) не є підставою для позбавлення позивача права на приватизацію, оскільки спірна квартира була передана у комунальну власність саме Дніпровської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у 2018 року до Верховного Суду, Дніпровська міська рада просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що через незавершення процедури передачі спірної квартири на баланс КП Жилсервіс-9 у зв`язку із відсутністю у НБУ відповідної технічної документації, у міської ради не виникло право власності щодо вказаного об`єкту нерухомості, а тому відчуження його фізичній особі суперечитиме положенням Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25 червня 2012 року НБУ придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв. м (а.с.11-18).

15 листопада 2012 року згідно з рішенням № 1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету управління НБУ в Дніпропетровській області, яке затверджене рішенням виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів № 488 від 23 листопада 2012 року, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на квартирному обліку, НБУ було вирішено надати їй квартиру на склад сім`ї з чотирьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_3 (дочка) та ОСОБА_4 (син) (а.с. 25-26).

11 квітня 2013 року на підставі вищезазначеного рішення позивач ОСОБА_1 отримала ордер № 00003510 на право заняття квартири АДРЕСА_1 , вселилась у неї та 23 квітня 2013 року зареєструвала місце проживання (а.с. 30, 31-34).

16 липня 2014 року, керуючись своїм рішенням від 06 листопада 2002 року № 36/4 Про надання згоди на прийняття житлового фонду та гуртожитків у комунальну власність територіальної громади міста , Дніпровська міська рада прийняла рішення № 341 Про житловий фонд, придбаний Національним банком України , згідно з яким Дніпропетровською міською радою було вирішено: 1) прийняти квартири, придбані Національним банком України у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська згідно з переліком, який додається до рішення; 2) заступнику начальника управління Національного банку України в Дніпропетровській області після прийняття цього рішення підписати акт прийняття-передачі квартир у комунальну власність територіальної громади міста та передати їх на баланс комунальним житлово-експлуатаційним підприємствам; 3) комунальному підприємству Жилсервіс-9 Дніпропетровської міської ради прийняти на баланс квартири згідно з актом прийняття-передачі та у місячний термін після прийняття на баланс квартир надати до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради інформаційні відомості за встановленою формою для внесення змін до реєстру об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста; 4) органам державної реєстрації прав зареєструвати в установленому чинним законодавством порядку право комунальної власності за територіальною громадою міста в особі Дніпропетровської міської ради.

Згідно з пунктом 3 Переліку квартир, придбаних НБУ, які приймаються у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська, який затверджений вищезазначеним рішенням Дніпровської міської ради № 341 від 16 липня 2014 року та додається до нього, балансоутримувачем спірної квартири визначено КП Жилсервіс-9 .

23 вересня 2014 року на виконання рішення Дніпровської міської ради № 341 комісією у складі представників НБУ, КП Жилсервіс-9 та Дніпровської міської ради був складений акт приймання-передачі, за яким квартира, яка належала Державі в особі НБУ, разом із технічною документацією була передана у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська на баланс КП Жилсервіс-9 (а.с. 41-42), однак, як вбачається з відповіді Дніпровської міської ради, фактично рішення № 341 виконане не було.

Після неодноразових відмов КП Жилсервіс-9 у здійсненні приватизації спірної квартири, ОСОБА_1 отримала відповідь від 09 жовтня 2015 року, в якій Дніпровська міська рада зазначила, що КП Жилсервіс-9 не заперечує щодо прийняття квартири на баланс за умови надання акту приймання-передачі (форми 03-1).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно із статтею 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Положеннями статей 1, 3, 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Відповідно до пунктів 5, 6 статті 7 Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності передача вказаних об`єктів оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акту приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Згідно із статтею 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Частиною третьою статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад.

Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій підставно виходили з того, що позивач має право на приватизацію спірної квартири.

Установивши, що відповідачі не здійснюють нормативно-визначених дій по передачі-прийняттю спірної квартири з державного жилого фонду у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська, та своїми діями створюють перешкоди позивачу як мешканцю цієї квартири у реалізації її житлових прав, гарантованих статтею 47 Конституції України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність захисту прав позивача та обґрунтованість її позовних вимог.

При цьому обґрунтованим є висновок судів про те, що фактичне невиконання рішення Дніпровської міської ради № 341 від 16 липня 2014 року Про житловий фонд, придбаний Національним банком України у зв`язку з неприйняттям спірної квартири на баланс КП Жилсервіс-9 через відсутність акту приймання-передачі основних засобів (форма ОЗ-1) не є підставою для позбавлення позивача права на приватизацію.

За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 08 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення09.06.2020
Оприлюднено16.06.2020
Номер документу89819476
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —199/6716/16-ц

Постанова від 09.06.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Білоконь Олена Валеріївна

Ухвала від 13.11.2018

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Скрипник О. Г.

Ухвала від 12.09.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 04.06.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Рішення від 08.06.2017

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Якименко Л. Г.

Рішення від 08.06.2017

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Якименко Л. Г.

Ухвала від 21.09.2016

Цивільне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Якименко Л. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні