Постанова

від 28.05.2020 по справі 636/1885/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 636/1885/16-ц

провадження № 61-39380св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Садівниче товариство Акація , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру в Харківській області,

треті особи: ОСОБА_4 , Головне управління юстиції в Харківській області (як правонаступник Державної реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції), приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області Алексик Тетяна Вікторівна,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Садівничого товариства Акація (далі - СТ Акація , Товариство), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), треті особи: ОСОБА_4 , Головне управління юстиції в Харківській області, приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області (далі - Чугуївський МНО Харківської області) Алексик Т . В., про визнання правочинів недійсними, визнання права власності, посилаючись на те, що у травні 2008 року він та ОСОБА_4 , який на той час був членом обслуговуючого кооперативу СТ Акація , дійшли згоди щодо передачі йому в користування земельної ділянки № НОМЕР_4 для індивідуального садівництва за 2 500 грн. Рішенням загальних зборів Товариства ОСОБА_4 було виключено, а його - включено до складу членів СТ Акація . 18 травня 2008 року ОСОБА_4 передав йому книжку садовода, на підставі якої він почав регулярно сплачувати членські внески. Без отримання у встановленому порядку дозволу він спорудив на спірній ділянці садовий будинок, дві майстерні, сарай та інші господарські споруди. У 2009 році він отримав довідку про членство в кооперативі та розпочав процедуру оформлення права власності на землю. У зв`язку із втратою виконавцем землевпорядних робіт - суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_6 (далі - СПД ФО ОСОБА_6 ) наданих ним документів він був вимушений повторно їх збирати. Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 жовтня 2015 року № 2361-СГ йому було надано дозвіл на розробку технічної документації на вищевказану ділянку. Проте згодом він дізнався, що такий самий дозвіл вже було надано ОСОБА_2 , який у листопаді 2015 року оформив на своє ім`я право власності на землю, а 14 січня 2016 року - подарував її ОСОБА_3 разом із садовим будинком та господарськими будівлями і спорудами. Вважає, що таке оформлення права власності на сторонню особу (не члена кооперативу) є незаконним і не могло відбутися без участі голови СТ Акація . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19 серпня 2015 року № 1112-СГ про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 ; визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15 жовтня 2015 року № 2532-СГ про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво серії СТА в„– 899323 про право власності на нерухоме майно від 09 листопада 2015 року, видане на ім`я ОСОБА_2 державною реєстраційною службою Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, на земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,12 га (кадастровий номер 6325455600:01:000:0722) для індивідуального садівництва, розташовану за межами населених пунктів Кочетоцької селищної ради на території Чугуївського району Харківської області по АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ Акація ; визнати недійсним нотаріально посвідчений договір дарування вищевказаної земельної ділянки, укладений 14 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності на спірну ділянку і розташований на ній садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

СТ Акація заперечило проти позову, посилаючись на те, що у 2012 році ОСОБА_1 було виключено з членів кооперативу за несплату членських внесків і земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 0,12 га, призначена для індивідуального садівництва, розташована за межами населених пунктів Кочетоцької селищної ради на території Чугуївського району Харківської області в по АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ Акація ,була передана в користування ОСОБА_2 , який згодом її приватизував. Підтвердити зазначені обставини СТ Акація не може у зв`язку із втратою всіх документів при пожежі, яка сталася 28 вересня 2015 року, що підтверджується відповідним актом.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсними наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19 серпня 2015 року № 1112-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 та наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15 жовтня 2015 року № 2532-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Визнано недійсним свідоцтво серії СТА в„– 899323 про право власності на нерухоме майно від 09 листопада 2015 року, видане на ім`я ОСОБА_2 державною реєстраційною службою Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, на земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,12 га, кадастровий номер 6325455600:01:000:0722, призначену для індивідуального садівництва, розташовану за межами населених пунктів Кочетоцької селищної ради на території Чугуївського району Харківської області по АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ Акація . Визнано договір дарування, укладений 14 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського МНО Харківської області Алексик Т. В., за реєстровим № 21 у відношенні земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 0,12 га, кадастровий номер 6325455600:01:000:0722, призначеної для індивідуального садівництва та розташованої за межами населених пунктів Кочетоцької селищної ради на території Чугуївського району Харківської області по АДРЕСА_1 в обслуговуючому кооперативі СТ Акація , недійсним з моменту його укладання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 , будучи повноправним членом СТ Акація , правомірно користувався спірноюземельною ділянкою та споруджував на ній будівлі. При цьому правління Товариства неодноразово надавало позивачу згоду на виготовлення робочого проекту на електропостачання, виготовлення технічного паспорта та документації для подальшої приватизації ділянки. В той же час в матеріалах справи відсутні докази щодо членства ОСОБА_2 в обслуговуючому кооперативі, а доводи відповідачів про те, що рішенням загальних зборів Товариства ОСОБА_1 було виключено з його членів, нічим не підтвердженні.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що право ОСОБА_1 щодо набуття ним права власності на спірну земельну ділянку не можна вважати порушеним, оскільки у 2012 році він був виключений з членів СТ Акація , тому документи, надані ним на підтвердження дій, спрямованих на приватизацію нерухомого майна, не можуть свідчити про наявність підстав для набуття ним цього майна у власність.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

19 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року та залишити без змін рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2018 року.

Касаційна скаргаОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів, не звернув уваги на надані ним документи та показання свідків, натомість послався на документи, які були долучені ОСОБА_2 до апеляційної скарги і не були предметом дослідження судом першої інстанції. Крім того, надані ОСОБА_2 документи щодо права користування спірною земельною ділянкою не містять всіх необхідних реквізитів, підписів керівника СТ Акація , дати їх складання, а також викликають сумнів у їх достовірності, оскільки Товариство повідомило про втрату всіх документів при пожежі. Членські книжки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять інформації про дати прийняття їх в члени СТ Акація . ОСОБА_3 є власником та користувачем декількох земельних ділянок в Товаристві, тому членська книжка могла бути видана раніше і щодо іншої земельної ділянки. Відповідачами не надано доказів його виключення з членів СТ Акація . ОСОБА_2 не довів своє правомірне членство в цьому Товаристві.

У травні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Харківській області на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року і витребувано її матеріали з Чугуївського міського суду Харківської області.

12 березня 2019 року справа № 636/1885/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року.

У червні 2019 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області подало до суду касаційної інстанції заяву, в якій просило постановити ухвалу про закриття касаційного провадження за його касаційною скаргою на підставі частини четвертої статті 398 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) .

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року заяву ГУ Держгеокадастру у Харківській областіпро відмову від касаційної скарги задоволено. Прийнято відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській областівід касаційної скарги. Касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Харківській областіна рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року в цій справі закрито.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 18 травня 2008 року ОСОБА_4 , який на той час був членом обслуговуючого кооперативу СТ Акація , передав ОСОБА_1 в користування земельну ділянку № НОМЕР_4 для індивідуального садівництва за 2 500 грн.

Рішенням загальних зборів СТ Акація ОСОБА_4 було виключено, а ОСОБА_1 - включено до складу членів Товариства. 18 травня 2008 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 книжку садовода.

Довідкою № 87 без дати, виданою СТ Акація за підписом його голови - ОСОБА_7 , підтверджено, що ОСОБА_1 є членом цього Товариства, в його постійному користуванні знаходиться земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 0,12 га по АДРЕСА_1 не заперечувало проти приватизації вищезазначеної земельної ділянки позивачем.

Ставши членом Товариства, позивач вчинив дії, спрямовані на приватизацію земельної ділянки, що підтверджується квитанцією 12 АААЛ203318 від 25 вересня 2009 року про сплату коштів за послуги СПД ОСОБА_6 за документальне оформлення приватизації вищезазначеної земельної ділянки та довідкою СПД ФО ОСОБА_6 від 14 жовтня 2009 року № 26-07/162 про те, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку № НОМЕР_4 в СТ Акація на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області, знаходиться на стадії розробки. Після внесення відомостей до бази даних Державного земельного кадастру ОСОБА_1 буде складено Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Як член СТ Акація позивач у 2009 році звернувся до Приватного малого підприємства Електра для виготовлення робочого проекту на електропостачання приватного домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується робочим проектом від 19 жовтня 2009 року АБ в„– 104769 , вимогами до розрахункового обліку електричної енергії та місця його встановлення від 07 травня 2010 року № 26Е-03/10-9321, договором про користування електричною енергією від 26 травня 2010 року, актом допуску на підключення до електричної мережі електроустановки від 26 травня 2010 року № 23.

Згідно з випискою з протоколу загальних зборів обслуговуючого кооперативу СТ Акація від 20 січня 2012 року ОСОБА_1 було виключено з членів обслуговуючого кооперативу СТ Акація у зв`язку з несплатою членських внесків, передбачених Статутом Товариства, та в члени Товариства був прийнятий ОСОБА_3 , який сплатив заборгованість, і за ним було закріплено земельну ділянку № НОМЕР_4 .

Членство ОСОБА_3 в обслуговуючому кооперативі СТ Акація також підтверджується членською книжкою, згідно з якою він був користувачем земельної ділянки № НОМЕР_4 та у 2012-2013 роках сплачував податок за землю.

Відповідно до пункту 3.3 Статуту обслуговуючого кооперативу СТ Акація правління товариства здійснює оформлення особи членом товариства, якій виділяється ділянка з правом її користування або яка набула право власності на земельну ділянку згідно з: заявою щодо вступу до товариства; заявою щодо передачі ділянки (переоформлення); договором купівлі-продажу ділянки. Після реєстрації, оформлення особи членом товариства, сплати нею відповідних внесків, правління протягом місяця видає членську книжку. До членської книжки вносяться відомості про члена товариства, якому виділена ділянка, вступний, членські, цільові внески та інші.

Згідно з випискою з протоколу загальних зборів обслуговуючого кооперативу СТ Акація від 10 жовтня 2013 року на цих зборах було розглянуто заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо добровільної відмови ОСОБА_3 від земельної ділянки № НОМЕР_4 , прийнято рішення про включення до Товариства нового члена - ОСОБА_2 та про передачу йому зазначеної земельної ділянки.

10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 був оформлений членом СТ Акація , сплатив вступний та членський внески, після чого йому було видано членську книжку Товариства на ділянку АДРЕСА_1

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19 серпня 2015 року № 1112-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва, розташованої в обслуговуючому кооперативі СТ Акація за межами населених пунктів Кочетоцької селищної ради на території Чугуївського району Харківської області.

Також наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06 жовтня 2015 року № 2361-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва, розташованої в обслуговуючому кооперативі СТ Акація за межами населених пунктів Кочетоцької селищної ради на території Чугуївського району Харківської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15 жовтня 2015 року № 2532-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва в обслуговуючому кооперативі СТ Акація , ділянка № НОМЕР_4 , за межами смт. Кочеток Кочетоцької селищної ради на території Чугуївського району Харківської області. Цим же наказом вищевказана земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2

09 листопада 2015 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА в„–899323 , а саме на земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,12 га (кадастровий номер 6325455600:01:000:0722) для індивідуального садівництва, розташовану на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області в СТ Акація .

14 січня 2016 року ОСОБА_2 подарував вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Чугуївського МНО Харківської області Алексик Т. В., зареєстрованим в реєстрі за № 21.

За довідкою сектору містобудування і архітектури Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області від 12 січня 2016 року № 01-28/2, виданою ОСОБА_2 , на земельній ділянці № НОМЕР_4 площею 0,1200 га, яка розташована в СТ Акація на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області, ніяких будівель та споруд не збудовано.

Згідно з технічним паспортом на дачу (садовий будинок) АДРЕСА_1 , виготовленим 12 лютого 2016 року Комунальним підприємством Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації на замовлення позивача ОСОБА_1 , на вказаній земельній ділянці знаходяться: садовий будинок літера А , сарай літера Б , майстерня літера В , майстерня літера В1 , вбиральня літера Г , навіс літера Г1 , душ літера Д , огорожа № 1, хвіртка № 2 та ворота № 3. Рік побудови зазначених об`єктів - 2007 рік.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами..

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частинами першою, шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 3 Положення).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому передумовою та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що ОСОБА_1 був виключений з членів СТ Акація ще у 2012 році, після чого Товариством передано спірну земельну ділянку в користування іншому члену кооперативу, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того що право позивача на цю земельну ділянку не можна вважати порушеним. Оскільки позивач не спростував правомірності набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність і не надав доказів, які б свідчили про невідповідність оспорюваних наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області вимогам законодавства, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю.

Аргументи касаційної скарги про те, що членські книжки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не містять інформації про дати прийняття їх в члени СТ Акація і ОСОБА_3 є власником та користувачем декількох земельних ділянок в Товаристві, тому членська книжка могла бути видана раніше і щодо іншої земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини не спростовують той факт, що ОСОБА_1 у 2012 році був виключений з членів СТ Акація та втратив право користування спірною земельною ділянкою. Крім того, в цій справі ОСОБА_1 не оспорював дій та рішень СТ Акація щодо виключення його з членів Товариства.

Доводи заявника про те, що апеляційний суд неправомірно послався на документи, долучені ОСОБА_2 до апеляційної скарги , які викликають сумнів у їх достовірності та не були предметом дослідження судом першої інстанції, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами компетенції Верховного Суду.

Крім того, відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша-друга статті 367 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто апеляційний суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19 серпня 2015 року № 1112-СГ та від 15 жовтня 2015 року № 2532-СГ, на підставі яких було затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянки у власність ОСОБА_2 , то відсутні й правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 листопада 2015 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, укладеного 14 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнання за ним права власності на спірну ділянку і садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Посилання заявника на те, що він без отримання у встановленому порядку дозволу спорудив на спірній ділянці садовий будинок, дві майстерні, сарай та інші господарські споруди , не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки земельне законодавство не встановлює заборони приватизації земельної ділянки з об`єктами самочинного будівництва і перевірка цих обставин не відноситься до завдань центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин при вирішенні питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов