Ухвала

від 15.06.2020 по справі 753/15291/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

15 червня 2020 року

м. Київ

справа № 753/15291/19

провадження № 51-2718ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року щодо ОСОБА_5 .

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст рішень судів

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 2 грудня 2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 206-2 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік 6 місяців з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання за сукупністю злочиніву виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік 6 місяців з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні.

Суд першої інстанції розглянув справу відповідно до вимог ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та визнав ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому обвинуваченні.

Як установив суд, 13 квітня 2017 року за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вніс в документи, які відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 приблизно на початку квітня 2017 року, перебуваючи у м. Києві, з корисливих спонукань погодився на пропозицію не встановленої досудовим розслідуванням особи придбати ПП «Згода 2017» (код ЄДРПОУ 41282518), з метою вчинення фіктивного підприємництва та використання вказаного підприємства для вчинення іншого тяжкого злочину.

Реалізуючи свої злочинні наміри та виконуючи відведену йому злочинну роль, ОСОБА_5 , у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, підробив протокол загальних зборів учасників ТОВ «Універсам «Харків плюс» (код ЄДРПОУ 41234967) від 13 квітня 2017 року про продаж частки засновника (власника) у статутному капіталі ПП «Згода 2017», завіривши вказаний документ своїм підписом та надавши йому формальної законності, що не відповідало об`єктивній реальності, оскільки зазначені загальні збори 13 квітня 2017 року не були проведені та рішення одноособово учасником ТОВ «Універсам «Харків плюс» про продаж частки засновника (власника) у статутному капіталі ПП «Згода 2017» не було прийнято.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на приховування іншого тяжкого злочину, ОСОБА_5 у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, підробив договір купівлі-продажу частки засновника (власника) у статутному капіталі ПП «Згода 2017» від 13 квітня 2017 року, завіривши вказаний документ своїм підписом та надавши йому формальної законності, що не відповідало об`єктивній реальності, оскільки зазначений договір було укладено формально без дотримання вимог ст. 626 Цивільного кодексу України, тобто без реального волевиявлення сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків щодо продажу частки засновника (власника) у статутному капіталі ПП «Згода 2017».

Не зупинившись на досягнутому, ОСОБА_6 у не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, підробив статут ПП «Згода 2017» від 13 квітня 2017 року, зазначивши у його підпунктах 7.3.-7.4. завідомо неправдиву інформацію щодо створення статутного капіталу цього підприємства, відповідно до яких ОСОБА_5 передав до статутного капіталу вказаного підприємства цілісний майновий комплекс, розташований на вул. Архітектора Вербицького, 30 у м. Києві, завіривши вказаний документ своїм підписом та надавши йому формальної законності, що не відповідало об`єктивній реальності, оскільки вказане нерухоме майно належало ТОВ «Універсам «Харків».

ОСОБА_6 , виконуючи свою злочинну роль, перебуваючи на вул. Верхній Вал, 18 у м. Києві, умисно надав державному реєстратору (приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу) ОСОБА_7 вказані документи, які містять завідомо неправдиві відомості, для проведення державної реєстрації змін ПП «Згода 2017».

Крім того, ОСОБА_5 приблизно у середині квітня 2017 року, перебуваючи у м. Києві, за попередньою змовою групою осіб, протиправно заволодів майном ТОВ «Універсам «Харків», а саме: нерухомим майном, розташованим на вул. Архітектора Вербицького, 30 у м. Києві, загальною вартістю 118 017 958 грн за таких обставин.

ОСОБА_6 13 квітня 2017 року у денний час, перебуваючи у м. Києві, підробив заздалегідь підшукані не встановленими досудовим розслідуванням особами протокол загальних зборів учасників ТОВ «Універсам «Харків плюс» від 13 квітня 2017 року про продаж частки засновника (власника) у статутному капіталі ПП «Згода 2017», договір купівлі-продажу частки засновника (власника) у статутному капіталі цього підприємства від 13 квітня 2017 року, завіривши вказані документи своїм підписом та надавши їм формальної законності. Відповідно до змісту цих документів та акта приймання-передачі майна від 13 квітня 2017 року, 100 % частки у статутному капіталі ПП «Згода 2017», за 9 000 000 грн готівкою переходило від продавця ? ТОВ «Універсам «Харків плюс» до покупця ? ОСОБА_5 , що не відповідало дійсності.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Верхній Вал, 18 у м. Києві, з метою протиправного заволодіння нежитловою будівлею, розташованою на вул. Архітектора Вербицького, 30 у м. Києві, що належала ТОВ «Універсам «Харків», умисно надав державному реєстратору (приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу) ОСОБА_7 вказані документи, які містять завідомо неправдиві відомості, для проведення державної реєстрації права власності нерухомого майна на вул. Архітектора Вербицького, 30 у м. Києві за ПП «Згода 2017».

Того ж дня державний реєстратор ОСОБА_7 на підставі завідомо підроблених документів, наданих ОСОБА_5 , зареєструвала право власності на нерухоме майно на вул. Архітектора Вербицького, 30 у м. Києві, що належало ТОВ «Універсам «Харків» за ПП «Згода 2017».

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_5 за попередньою змовою з не встановленими досудовим розслідуванням особами заволодів зазначеним вище нерухомим майном ТОВ «Універсам «Харків», загальною вартістю 118 017 958 грн, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим було заподіяно товариству велику шкоду.

Київський апеляційний суд ухвалою від 19 червня 2019 року вирок суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засудженого та правильності кваліфікації його дійза ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2 КК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Стверджує, що згаданий суд неправильно застосував до засудженого положення ст. 75 КПК, що призвело до призначення м`якого заходу примусу, а також вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи в касаційній скарзі та надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з призначенням ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК) визначається не лише його суворістю, а й домірністю, яка є проявом справедливості.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

За правилами ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

У цьому кримінальному провадженні, як видно зі змісту наданих копій судових рішень, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_8 призначено з порушенням вказаних норм права.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, позицію сторони публічного обвинувачення і представника потерпілого, де вони просили застосувати положення ст. 75 КК, та всі інші обставини, які відповідно до положень КК, у тому числі статей 66, 67, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Згідно з наданою копією оспорюваної ухвали апеляційний суд, переглядаючи вирок належним чином перевірив усі доводи прокурора, вмотивовано визнав їх необґрунтованими, вказавши також підстави, на яких відмовив у задоволенні вимог сторони обвинувачення.

Необґрунтованими є доводи у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд не дав відповіді на доводи прокурора про безпідставне визнання щирого каяття пом`якшуючою обставиною.

Апеляційний суд взяв до уваги, що під час судового розгляду обвинувачений визнав висунуте йому обвинувачення, дав критичну оцінку своїй протиправній поведінці, висловив жаль з приводу вчиненого.

Так, погоджуючись із вироком, апеляційний суд зазначив, що обираючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу (раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем роботи іпроживання, працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2014 року народження), наявність обставини, яка пом`якшує покарання щирого каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Суд першої інстанції належним чином обґрунтував своє рішення під час призначення покарання засудженому у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням вимог ст. 75 КК, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, взявши до уваги позицію сторони обвинувачення в суді першої інстанції та представника потерпілого.

З огляду на це апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_9 інституту звільнення від покарання з випробуванням.

Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу є дискреційним повноваженням суду, яке було реалізовано під час постановлення вироку в цьому провадженні. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим і таким, що є недостатнім для досягнення його мети, немає.

Зміст ухвали апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 419 КПК. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, вмотивованість його висновків, прокурор у касаційній скарзі не навів.

У касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження.

З огляду на викладене й те, що зі скарги і наданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3