Постанова

від 15.06.2020 по справі 585/2987/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року

м.Суми

Справа №585/2987/19

Номер провадження 22-ц/816/1241/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони справи:

позивач - Приватне підприємство Осна ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Роменська міська рада Сумської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року та додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2020 року в складі судді Машини І.М., постановлені в м. Ромни, повний текст судового рішення складено 26 лютого 2020 року, повний текст додаткового судового рішення складено 16 березня 2020 року,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду в серпні 2018 року позивач просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності нежитловим приміщенням - гаражем АДРЕСА_1 НОМЕР_1 , загальною площею 29,3 м2, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5910700000:05:073:0157 за адресою: АДРЕСА_2 шляхом його звільнення. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої вимоги мотивував тим, що між ним та Роменською міською радою було укладено договір оренди землі від 27.07.2012 року. Вказує, що на підставі рішення виконавчого комітету Роменської міської ради № 220 від 14.12.2005 року ПП ОСНА отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 29,3 м2 , що розташований на орендованій підприємством земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . 24.12.2005 року органами БТІ було проведено державну реєстрацію гаража. Вказує, що відповідач незаконно заволодів належним підприємству гаражем та використовує його у своїх особистих цілях чим перешкоджає нормальній підприємницькій діяльності підприємства.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належним на праві власності приватному підприємству Осна нежитловим приміщенням - гаражем АДРЕСА_1 НОМЕР_1 , загальною площею 29,3 кв. м. , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 5910700000:05:073:0157 за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом його звільнення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства Осна судові витрати в розмірі 1921 грн. сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2020 року доповнено рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року у справі № 585/2987/19 за позовом приватного підприємства Осна до ОСОБА_1 , третя особа Роменська міська рада Сумської області про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням шляхом його звільнення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Осна витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції відповідач подав апеляційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні заявлених вимог відмовити.

Доводи апеляційних скарг мотивує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що жодних претензій від позивача щодо добровільного звільнення гаража він не отримував. Претензія позивача від 08.06.2019 року була направлена не на його домашню адресу, а тому він її не отримував і відповісти на неї не мав можливості. Вказує, що спірним гаражем він не користується і його не займає з січня 2019 року, тобто з часу вирішення спору з приводу права власності на спірних гараж Верховним Судом, а отже перешкоди ПП Осна в користуванні нежилим приміщенням (гаражем) ніяким чином не здійснює. Вказує, що його речей у спірному гаражі немає. Доступу до спірного гаражу він також не має, оскільки ключі від гаражу у нього відсутні. Зазначає, що відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами наявності факту перешкоджання йому у користуванні його гаражем. Також зазначає, що розмір заявлених позивачем вимог на відшкодування правової допомоги є не спів мірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також обсягом наданих адвокатом послуг. Вказує, що із розрахунку розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката вбачається що складання процесуальних документів та витрачання на це часу відбулося 17.07.2019 року, в той час, як договір про надання правничих послуг між адвокатом ОСОБА_2 та ПП Осна був укладений 18.07.2019 року. Вказує, що у договорі зазначено, що сума гонорару адвоката за 1 годину складає 500 грн., а тому 8 годин роботи адвоката мають коштувати 4000 грн. замість 5000 грн.

У відзиву на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг, оскільки відповідач не довід належними доказами того, що він не чинить підприємству перешкод у користуванні гаражем. Фактичні витрати за надання правничої допомоги склали 6422,40грн., сплачено було тільки 5000грн., тому місцевий суд обґрунтовано відшкодував підприємству фактично понесені судові витрати за надання правової допомоги.

Від третьої особи пояснення з приводу апеляційних скарг не надходили.

Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити.

Позивач, його представник та третя особа в суд не з`явилися, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний гараж, що відповідач здійснює використання гаражу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить позивачу. Належність позивачу спірного гаражу сторонами не оспорюється. Будь - яких доказів на підтвердження того, що відповідач користується спірним гаражем на законних підставах або звільнив спірний гараж, до суду надано не було, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлена позивачем до відшкодування сума понесених ним витрат на професійну правничу (правову) допомогу підтверджена наданим до суду розрахунком розміру витрат на правничу допомогу, а тому підлягає стягненню за рахунок відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою та зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за адресою: АДРЕСА_3 . (том. 1 а.с. 8-11).

17.02.1997 року ПП Осна видано державний акт на право постійного землекористування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та експлуатації будівель та споруд. (том. 1 а.с. 17).

Рішенням Роменської міської ради Сумської області від 28.05.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку АДРЕСА_4 Осна , АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Також надано на умовах оренди терміном на 5 років ПП Осна земельну ділянку площею 0,2223 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою АДРЕСА_2 із земель державної власності. (том. 1 а.с. 24).

27.07.2012 року між ПП Осна та Роменською міською радою укладено договір оренди землі відповідно до якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2223 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. (том. 1 а.с. 20 - 22).

23.12.2005 року Виконавчим комітетом Роменської міської ради видано ПП Осна свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме гараж, загальною площею 92,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . (том. 1 а.с. 32-33).

08.06.2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив позивача в строк до 24.06.2019 року належним чином оформити з ПП Осна договір оренди гаража або добровільно звільнити гараж до 24.06.2019 року, про що письмово повідомити підприємство.

Згідно з повідомленням центрального відділення поштового зв`язку Укрпошта в м. Ромни, надіслана відповідачу претензія не була одержана та повернулася позивачу (том. 1 а.с. 149).

Відповідно до статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За правилами встановленими ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не оскаржує висновки суду першої інстанції в частині наявності у позивача права власності на спірний гараж, проте посилався на те, що ним було його добровільно звільнено з часу ухвалення Верховним Судом рішення по справі № 585/1252/16-ц, тобто з 23.01.2019 року і ним не вчиняються будь - які дії з приводу перешкоджання позивачу у користуванні належним йому гаражем, оскільки відповідач не має доступу до спірного гаражу.

Однак, колегія суддів не може прийняти до уваги вказані доводи з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Водночас, що матеріали цивільної справи не містять будь яких доказів того, що відповідач фактично вчинив будь - які дії спрямовані на звільнення спірного гаражу, як і доказів того, що він фактично звільнив спірний гараж.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він фактично не отримував жодних вимог від позивача, оскільки вони були направлені на іншу адресу ніж та, де він проживає, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що сам факт не отримання відповідачем будь - яких вимог від позивача не свідчить про те, що відповідач фактично звільнив спірний гараж та не чинить перешкод позивачу у здійсненні його права власності.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору. З матеріалів цивільної справи вбачається та не спростовується сторонами, що між позивачем та відповідачем договір оренди спірного гаражу не укладався.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ПП Осна гаражем № 39 шляхом його звільнення, оскільки ОСОБА_1 користується вказаним гаражем без достатніх правових підстав, чим порушує права власника цього нерухомого майна, а обставина того, що претензія підприємством була направлена не за зареєстрованою адресою відповідача не може бути переконливим доказом, який би доводив факту добровільного звільнення відповідачем приміщення гаражу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу на рішення суду без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дотримався норм процесуального закону, і це є підставою для залишення його рішення по суті позовних вимог без змін, бо підстави для скасування відсутні.

Щодо співмірності стягнутих з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що фактично позовні вимоги було задоволено, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно поклав відшкодування витрат по наданню професійної правничої допомоги на відповідача по справі. Разом з цим, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч.2 ст. 138 ЦПК України)

Згідно з ч. 4 ст. 138 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

18.07.2019 року між адвокатом ОСОБА_2 та ПП Осна укладено договір про надання правничих (правових) послуг. Відповідно до пункту 4 вказаного договору розмір гонорару адвоката за виконання вказаного договору , визначається за взаємним погодженням сторін з розрахунку 500 (п`ятсот) гривень за одну годину роботи в сумі 5000 (тисяч гривень), а крім цього, виходячи із обсягу та складності роботи - остаточно визначається з урахуванням дійсно затраченого адвокатом робочого часу по наданню правничої (правової) допомоги по даному договору. (том. 1 а.с. 79).

19.07.2019 року ПП Осна сплатило 5000 грн. за надання правової допомоги (том. 1 а.с. 82).

З розрахунку розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката від 17.02.2020 року (том. 1 а.с. 202), вбачається що адвокатом Маляром М.В. надано ПП Осна наступні види правничої допомоги: надання консультації (1 год.), ознайомлення з наданими документами, визначення правової позиції у справі, підготовка договору про надання правничої допомоги (1 год.), підготовка позовної заяви (5 год.), складання розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, акту про виконання договору про надання правових послуг (1 год.). Загалом на вказані види роботи адвокатом витрачено 8 год. Враховуючи, що вартість однієї години роботи адвоката, відповідно до договору становить 500 грн., колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням фактично затраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, вартість наданих ним ПП Осна послуг складає 4000 грн. (500 грн. х 8 год.)

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів скарги, викладені в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду в частині помилковості обчислення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому колегія суддів вважає безпідставним розрахунок вартості однієї витраченої адвокатом години, виходячи із 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на те, що укладеним між сторонами договором про надання правничих (правових) послуг від 18.07.2019 року вартість однієї години надання правничих послуг визначено в розмірі 500 грн.

Також, колегія суддів відхиляє доводи, що викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що такі види правничої допомоги, як надання консультації, ознайомлення з наданими документами, визначення правової позиції у справі, підготовка договору про надання правничої допомоги, підготовка позовної заяви, складання розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, акту про виконання договору про надання правових послуг були надані до укладання між сторонами договору про надання правничої допомоги, а тому не потребують відшкодування з огляду на те, що фактично вказані послуги були надані позивачу, що підтверджується наданим до суду розрахунком, квитанцією про сплату наданих за договором послуг та не заперечується сторонами. Крім того, відповідачем не було надано до суду доказів, що фактично такі послуги надано не було, як і доказів того, що фактично адвокатом Маляром М.В. було фактично затрачено меншу кількість годин на надання правничої допомоги.

За таких обставин, колегія суддів частково погоджується з доводами, що викладені в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції, в частині помилковості обчислення розміру витрат на надання професійної правничої допомоги позивачу та приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн. 00 коп.

Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру стягнутої з відповідача суми витрат на надання позивачу професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376 381-382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року залишити без задоволення, а апеляційну скаргу на додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2020 року задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року залишити без змін.

Додаткове рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 березня 2020 року змінити, зменшивши суму витрат на професійну правничу (правову) допомогу з 5000 грн на 4000 грн .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 червня 2020 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко