Рішення

від 04.03.2020 по справі 160/8426/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 160/8426/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представник позивача представник позивача представник відповідача Яблокова Л.О. Яненко Ю.Ю. Бузунова К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАШ" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, 161, ЄДРПОУ 32640621) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-МАШ (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023021401 від 06.08.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023031401 від 06.08.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023041401 від 06.08.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023051401 від 06.08.2019 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ ТЕХНО-МАШ контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентом-постачальником за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ ТЕХНО-МАШ та ТОВ Юридичні технології захист інформації , ТОВ Хайпрайм , ТОВ Бен Невіс , ТОВ КАПРОС ПЛЮС , ТОВ Артспектр , ТОВ Панпія , ТОВ Прайм стоун мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства, ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

24.09.2019 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи, видані від імені контрагента та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарських договорах товару. Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ТОВ ТЕХНО-МАШ та його контрагентами договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

07.10.2020 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 08.10.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

05.11.2019 року представником відповідача надано до суду письмові пояснення, в яких було підтримано позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених порушень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ТЕХНО-МАШ знаходиться на податковому обліку з 11.09.2003 року за №4950 в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Лівобережному управлінні, Амур-Нижньодніпровської ДПІ.

На підставі плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 24.04.2019 року №2517-п та направлень №3229, 3230, 3231, 3232, 3233, 3234 виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТЕХНО-МАШ (код ЄДРПОУ 32640621) з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 року, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 року, іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

02.07.2019 року за результатами перевірки складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 36259/04-36-14-01/32640621.

Перевіркою встановленні такі порушення ТОВ ТЕХНО-МАШ :

- порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4200623,28 гри., а саме 2-4 кв. 2016 року у сумі 876076,08 грн., 2017 рік у сумі 1337232,71 грн., 2018 рік у сумі 1985316,43 грн., 1 кв. 2019 року у сумі 1698,06 грн.

- п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.5 ст. 198, п. 198.1 ст. 198, п. 189.1 ст. 189 ПКУ, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 р. на загальну суму 1285843,00 гри. та заниження позитивного значення, що підлягає сплаті до державного бюджету загальною сумою ПДВ 34378773,61 грн., а саме за 2-3 кв. 2016 ріку на суму 578847,80 грн., за 2018 рік на суму 2829753,66 грн., за 1 кв. 2019 ріку на суму 29272,17 грн.

- згідно п.1201.2 ст.1201 ПКУ (у редакції з 01.01.2017 року), до ТОВ ТЕХНО-МАШ передбачено застосування штрафної санкції у розмірі 50% від суми ПДВ за 2017р. (227482,50 грн.), за 2018 р. (143656,48 грн.), за 1 кв. 2019р. (25810,33 грн.) за відсутність реєстрації податкових накладних.

- пп. б п. 176.2 ст.176 ПК України та розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 за IV кв. 2018р. з недостовірними відомостями, а саме без основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, за ознакою доходів фізичних осіб 153 .

- ч.2 ст.6 та ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в частіші несвоєчасної сплати суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 18,70 грн.

- порушення п.4 ч.2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464 від 08.07.2010р., п.1 роз. III Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині несвоєчасного подання звітності по єдиному внеску за 04.2016р.

На підставі акта від 02.07.2019 року № 36259/04-36-14-01/32640621 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0023021401 від 06.08.2019 року;

- податкове повідомлення-рішення №0023031401 від 06.08.2019 року;

- податкове повідомлення-рішення №0023041401 від 06.08.2019 року;

- податкове повідомлення-рішення №0023051401 від 06.08.2019 року.

Так, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ ТЕХНО-МАШ та ТОВ Юридичні технології захист інформації , ТОВ Хайпрайм , ТОВ Бен Невіс , ТОВ КАПРОС ПЛЮС , ТОВ Артспектр , ТОВ Панпія , ТОВ Прайм стоун .

У періоді, що перевірявся, ТОВ ТЕХНО-МАШ декларувало взаємовідносини із TOB "Юридичні технології та захист інформації" (код за ЄДРПОУ 41182521) на підставі договору послуг № б/н від 10.01.2018 року.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акти приймання-передачі за 2018 рік.

Так, позивачем до суду надано акт приймання-передачі №1 від 26.12.2018 року, акт приймання-передачі №4 від 26.12.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 26.12.2018 року, акт приймання-передачі №3 від 26.12.2018 року, акт приймання-передачі №6 від 30.11.2018 року, акт приймання-передачі №7 від 30.11.2018 року, акт приймання-передачі №8 від 30.11.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 31.10.2018 року, акт приймання-передачі №3 від 31.10.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 28.09.2018 року, акт приймання-передачі №4 від 28.09.2018 року, акт приймання-передачі №3 від 30.09.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 28.09.2018 року, акт приймання-передачі №3 від 30.08.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 31.08.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 31.08.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 31.07.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 31.07.2018 року, акт приймання-передачі №4 від 30.06.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 29.06.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 29.06.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 29.06.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 31.05.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 31.05.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 30.04.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 30.04.2018 року, акт приймання-передачі №3 від 30.03.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 30.03.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 30.03.2018 року, акт приймання-передачі №3 від 28.02.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 28.02.2018 року, акт приймання-передачі №2 від 31.01.2018 року, акт приймання-передачі №1 від 31.01.2018 року.

Як видно з актів приймання-передачі, наданих до суду, TOB "Юридичні технології та захист інформації" надавало на користь позивача юридичні, консультаційні та інформаційні послуги.

Втім, суд зазначає, що в акті приймання-передачі №1 від 26.12.2018 року, акті приймання-передачі №4 від 26.12.2018 року, акті приймання-передачі №2 від 26.12.2018 року, акті приймання-передачі №3 від 26.12.2018 року, акті приймання-передачі №8 від 30.11.2018 року, акті приймання-передачі №2 від 31.10.2018 року, акті приймання-передачі №3 від 30.09.2018 року відсутні посилання на договір, на виконання якого вони були складені.

Крім того, суд зазначає, що в акті приймання-передачі №2 від 26.12.2018 року, акті приймання-передачі №8 від 30.11.2018 року, акті приймання-передачі №3 від 30.09.2018 року відсутній період в якому надавалися послуги.

Судом також встановлено, що позивачем додатково надано додатки до актів приймання-передачі послуг.

Проте, у зазначених додатках до актів приймання-передачі відсутні посилання на самі акти приймання-передачі, на виконання яких вони були складені.

При цьому, судом додатково встановлено, що у акті приймання-передачі №1 від 29.06.2018 року (консультаційні послуги за 2 квартал 2018 року) не збігаються дані із номером та датою рахунку.

Також, не усі первинні документи, надані до суду, містять повну інформацію про надані послуги, а саме додаток до акту №3 за рахунком №30033 від 30.03.2018 року, додаток до акту №3 за рахунком №30063 від 30.06.2018 року, додаток до акту №4 за рахунком №30064 від 30.03.2018 року, додаток до акту №3 за рахунком №30083 від 30.08.2018 року, додаток до акту №3 за рахунком №30093 від 30.09.2018 року, додаток до акту №8 за рахунком №30118 від 30.11.2018 року, додаток до акту №2 за рахунком №26122 від 26.12.2018 року не містять інформацію щодо фактичної кількості наданих робіт (послуг), а зазначено лише загальні найменування робіт, виконання яких також не підтверджуються первинними документами.

Отже, як встановлено судом, з наданих первинних документів не можливо встановити опис наданих послуг, обсяг послуг, кількість відпрацьованих годин та кількість використаних ресурсів, яка була включена до вартості виконаних робіт (послуг).

Таким чином, суд вказує, що по взаємовідносинами між ТОВ ТЕХНО-МАШ із TOB "Юридичні технології та захист інформації" не можливо встановити повний зміст та обсяг господарської операції, використання її результатів у господарській діяльності ТОВ ТЕХНО-МАШ .

При цьому, суд окремо звертає увагу на той факт, що складенні первинні документи (окремі(визначені) акти приймання-передачі) на підтвердження виконання умов укладеного договору, не містять посилання на виконання якого договору вони складені, а тому не можуть вважатися достатнім та необхідним доказом отримання конкретної послуги.

Відтак, враховуючи наявність вищевикладених обставин в сукупності, які встановлено судом, суд погоджується із висновками контролюючого органу про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Між позивачем та ТОВ Хайпрайм (код ЄДРПОУ 40392553) було укладено договори постачання від 27.06.2016 року №11Л, від 09.09.2016 року №151, від 01.09.2016 року №14М, від 08.06.2016 року №12К та від 27.06.2016 року №14М.

Встановлено, що ТОВ Хайпрайм реалізовувало на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ виробничий інструмент в асортименті.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікації, акти прийому-передачі.

Втім, під час дослідження судом наданих первинних документів, судом встановлено, що на виконання договору від 08.06.2016 року №12К надано видаткову накладну №Т-011 та ТТН №11, проте відсутня специфікація на вказану накладну та специфікація на товар.

На виконання договору від 01.09.2016 року №14М позивачем надано видаткову накладну №Т-023, проте не надано товарно-транспортну накладну.

На виконання договору від 27.06.2016 року №11Л позивачем надано видаткову накладну №Т-027 та товарно-транспортну накладну №27, втім не надано специфікацію.

На виконання договору від 27.06.2016 року №11Л позивачем надано видаткову накладну №Т-028 та товарно-транспортну накладну №28, втім не надано специфікацію.

Крім того, під час дослідження товарно-транспортних накладних №27 та №28, судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось одним і тим самим транспортом DAFT XF 105.460 із держаними номерами ВВ1888СА, в один день (дату).

Проте, суд зазначає, що перевезення товару здійснювалось на значну відстань (м. Рубіжне - м. Дніпро), одним і тим самим транспортним засобом за один день, а тому, враховуючи відстань між пунктами та строк виконання перевезення товару, ставить під сумнів фактичне здійснення такого перевезення.

На виконання договору від 27.06.2016 року №11Л позивачем надано видаткову накладну №Т-029 та товарно-транспортну накладну №29, втім також не надано специфікацію.

На виконання договору від 01.09.2016 року №14М позивачем надано видаткову накладну №Т-024, втім не надано специфікацію та не надано товарно-транспортну накладну.

На виконання договору від 08.06.2016 року №12К позивачем надано видаткову накладну №Т-026 та товарно-транспортну накладну №26, втім не надано специфікацію.

На виконання договору від 27.06.2016 року №11Л позивачем надано видаткову накладну №Т-032 та товарно-транспортну накладну №32, втім також не надано специфікацію.

На виконання договору від 27.06.2016 року №11Л позивачем надано видаткову накладну №Т-030 та товарно-транспортну накладну №30, втім також не надано специфікацію.

Також, суд зазначає, що безпосередньо ТОВ Хайпрайм з 2017 року податкова звітність не надається, свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ Хайпрайм придбавало такі товари, як емаль, арматура, кава в зернах, плитка, а продавало такі товари, як підшипник, механізми, редуктор, що вказує на неможливість реалізації товарів вказаних у договорах постачання на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ .

Отже, суд підкреслює, що у ТОВ Хайпрайм відповідно до даних ЄРПН встановлено невідповідність придбаних товарів та реалізованої продукції (товарів) на користь ТОВ ТЕХНО-МАШ , що також підтверджується матеріалами проведеної перевірки та не спростовується поясненнями та доводами представників позивача.

Крім того, суд зазначає про відсутність у ТОВ Хайпрайм складських приміщень, а саме з матеріалів справи не можливо встановити виробничі, складські та будь-які інші приміщення, де ТОВ Хайпрайм здійснювало господарську діяльність.

Відтак, враховуючи наявність вищевикладених обставин в сукупності, які встановлено судом, суд погоджується із висновками контролюючого органу про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Між позивачем та ТОВ Бен Невіс (код ЄДРПОУ 40037413) було укладено договір постачання №6 від 23.02.2018 року, договір постачання №7 від 23.02.2018 року, договір поставки №27Л від 30.10.2015 року, договір поставки №26 І від 30.10.2015 року, договір поставки №10-МП від 25.11.2015 року, договір поставки №8к від 28.01.2016 року, договір поставки №7-М від 25.01.2016 року, договір поставки №9К від 02.03.2016 року.

Встановлено, що ТОВ Бен Невіс реалізовувало на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ втулку перехідну, електропаяльник, зенковку кутову.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікації та акти приймання-передачі.

Однак, під час дослідження судом наданих первинних документів, судом встановлено, що на виконання договору поставки №27Л від 30.10.2015 року надано специфікацію №10 та специфікацію №11, акт прийому-передачі модельної оснаски №1 від 05.08.2016 року та акт прийому-передачі модельної оснаски №2 від 24.08.2016 року.

Втім, суд зазначає, що в специфікації №11 зазначено загальну кількість товару у розмірі 125 штук, проте як видно з акту прийому-передачі модельної оснаски №2 від 24.08.2016 року кількість товару складає 8 штук, що є невідповідністю та суперечністю при складенні первинних документів, яка ставить під сумнів виконання господарської операції.

Також, в специфікації №10 зазначено загальну кількість товару у розмірі 16 штук, проте як видно з акту прийому-передачі модельної оснаски №1 від 05.08.2016 року кількість товару складає 8 штук, що є невідповідністю та суперечністю при складенні первинних документів, яка ставить під сумнів виконання господарської операції.

Крім того, на виконання договору №27Л від 30.10.2015 року позивачем надано видаткову накладну №Т-008 та товарно-транспортну накладну №8, втім не надано специфікацію до товару у накладній.

На виконання договору №27Л від 30.10.2015 року позивачем надано видаткову накладну №Т-010 та товарно-транспортну накладну №10, втім не надано специфікацію до товару у накладній.

На виконання договору №27Л від 30.10.2015 року позивачем надано видаткову накладну №Т-012 та товарно-транспортну накладну №12, втім не надано специфікацію до товару у накладній.

На виконання договору №8к від 28.01.2016 року позивачем надано видаткову накладну №Т-019 та товарно-транспортну накладну №19, втім не надано специфікацію до товару у накладній.

На виконання договору №7-М від 25.01.2016 року позивачем надано видаткову накладну №Т-005 та специфікацію №4, втім не надано товарно-транспортну накладну.

На виконання договору №27Л від 30.10.2015 року позивачем надано видаткову накладну №Т-006 та товарно-транспортну накладну №6, втім не надано специфікацію до товару у накладній.

На виконання договору №7-М від 25.01.2016 року позивачем надано видаткову накладну №Т-003 та специфікацію №5, втім не надано товарно-транспортну накладну.

На виконання договору №7-М від 25.01.2016 року позивачем надано видаткову накладну №Т-014 та специфікацію №6, втім не надано товарно-транспортну накладну.

Окрім цього, суд зазначає, що ТОВ Бен Невіс придбавало такі товари, як катанка, труби поліетиленові для подачі холодної води, свині на відгодівлі, хек тушка, цукор білий та ін., а продавало такі товари, як втулка перехідна, електропаяльник, зенковка кутова, що вказує на неможливість реалізації товарів вказаних у договорах постачання на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ .

Отже, суд підкреслює, що у ТОВ Бен Невіс відповідно до даних ЄРПН встановлено невідповідність придбаних товарів та реалізованої продукції (товарів) на користь ТОВ ТЕХНО-МАШ , що також підтверджується матеріалами проведеної перевірки та не спростовується поясненнями та доводами представників позивача.

Крім того, суд зазначає про відсутність у ТОВ Бен Невіс складських приміщень, а саме з матеріалів справи не можливо встановити виробничі, складські та будь-які інші приміщення, де ТОВ Хайпрайм здійснювало господарську діяльність.

Відтак, враховуючи наявність вищевикладених обставин в сукупності, які встановлено судом, суд погоджується із висновками контролюючого органу про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарських операцій.

Між позивачем та ТОВ Капрос Плюс (код ЄДРПОУ 414203509) було укладено договір постачання №7Т від 20.05.2018 року.

Встановлено, що ТОВ Капрос Плюс реалізовувало на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ товари (втулка, редуктор, пускач, гума, електродвигун, вимикач, тощо).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та специфікацію.

Так, як встановлено судом, до суду було надано специфікацію №1 від 20.05.2018 року до видаткової накладної №601007.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору постачання №7Т від 20.05.2018 року до суду надано видаткову накладну №604007 та товарно-транспортну накладну №1 від 04.06.2018 року, видаткову накладну №601008 та 601009 та товарно-транспортну накладну №1 від 01.06.2018 року, втім, суд вказує, що відсутні специфікації до видаткових накладних №601008 та 601009 або будь-які інші первинні документи, які б могли ідентифікувати видаткові накладні №604007, 601008, 601009.

Крім того, суд вказує, що ТОВ Капрос Плюс не є виробником товарів, які були реалізовувані від його імені на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ .

Також, до перевірки та до суду позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження придбання чи вироблення товарів, які були передані позивачу за умовами договору.

Судом встановлено, що ТОВ ТЕХНО-МАШ не надано сертифікатів якості на товари, які були придбані у ТОВ Капрос Плюс .

Крім того, суд вказує на неможливість встановити придбання ТОВ Капрос Плюс товарів чи послуг, необхідних для ведення господарської діяльності. А саме придбання таких ресурсів, як газ, електроенергія, також не встановлено придбання послуг по оренді землі чи складських приміщень.

Відтак, враховуючи наявність вищевикладених обставин в сукупності, які встановлено судом, суд погоджується із висновками контролюючого органу про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Між позивачем та ТОВ Артспектр (код ЄДРПОУ 40803546) було укладено договори постачання від 12.11.2016 року №22Л та від 10.01.2017 року №1К.

Встановлено, що ТОВ Артспектр реалізовувало на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ литі вироби та комплектуючі.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та специфікації.

Втім, суд зазначає, що безпосередньо ТОВ Артспектр з 2017 року податкова звітність не надається, свідоцтво платника ПДВ анульовано.

Також, суд зазначає, що ТОВ Артспектр придбавало такі товари, як кава, скумбрія, м`ясо та ін. продукти харчування, а продавало такі товари, як редуктор, підшипник, прилад регулюючий, що вказує на неможливість реалізації товарів вказаних у договорах постачання на адресу ТОВ ТЕХНО-МАШ .

Отже, суд підкреслює, що у ТОВ Артспектр відповідно до даних ЄРПН встановлено невідповідність придбаних товарів та реалізованої продукції (товарів) на користь ТОВ ТЕХНО-МАШ , що також підтверджується матеріалами проведеної перевірки та не спростовується поясненнями та доводами представників позивача.

Крім того, суд зазначає про відсутність у ТОВ Артспектр складських приміщень, а саме з матеріалів справи не можливо встановити виробничі, складські та будь-які інші приміщення, де ТОВ Артспектр здійснювало господарську діяльність.

Відтак, враховуючи наявність вищевикладених обставин в сукупності, які встановлено судом, суд погоджується із висновками контролюючого органу про неможливість фактичного проведення (вчинення) зазначеної вище господарської операції.

Стосовно первинних документів позивача по взаємовідносинами із ТОВ Панпія (ЄДРПОУ 40808172) та ТОВ Прайм стоун (код ЄДРПОУ 41152220), судом встановлено таке.

Згідно електронної звітності, а саме Єдиного реєстру податкових накладних, відсутня можливість встановити походження товару, який було поставлено на адресу позивача від ТОВ Панпія та ТОВ Прайм стоун .

Також згідно податкової інформації судом встановлено, що у ТОВ Панпія відсутні працівники на підприємстві, також відсутня фінансова звітність з 2018 року.

Згідно з матеріалами справи, ТОВ Прайм стоун також не звітує до податкового органу з 2018 року.

Так, згідно ланцюга постачання, судом встановлено, що ТОВ Панпія та ТОВ Прайм стоун придбавався такі товари як, сигарети, автомобіль, продукти харчування (напій кавовий розчинний, цукор, напій), а реалізовувався на адресу позивача такий товар як, ланка, вкладиш, буфер, куточок, опора, полумуфта, корпус, кришка.

Суд звертає увагу, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу досліджує фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Так, відповідно до податкової інформації, викладеної у акті перевірки, у своїй сукупності, дають смогу стверджувати про неможливість поставки від ТОВ Панпія та ТОВ Прайм стоун на адресу ТОВ Техномаш таких товарів як, ланка, вкладиш, буфер, куточок, опора, полумуфта, корпус, кришка.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2018 року у справі №755/1540/1 надано тимчасовий доступ до речей та документів, а саме до документів ТОВ Техномаш , які підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ Панпія .

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів та їх огляд від 26.04.2018 року було прийнято рішення про вилучення документів, до яких надано тимчасовий доступ, перелік яких зазначено в описі.

Відповідно до опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 26.04.2018 року було вилучено договори, копії наказів, специфікації, видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, накладні на приміщення по взаємовідносинам ТОВ Техномаш , які підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ Панпія .

Крім того, як встановлено судом, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2018 року у справі №757/754/18-к надано тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, з можливістю вилучення оригіналів документів, які перебувають у володінні ТОВ Техномаш , які відображають фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ Прайм стоун (код ЄДРПОУ 41152220).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.01.2018 року та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 25.01.2018 року було вилучено договори, копії наказів, специфікації, видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, подорожні листи, накази, оборотно-сальдові відомості по рахунку, платіжні доручення, посадові інструкції по взаємовідносинам ТОВ Техномаш , які підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ Прайм стоун .

Відповідно до п. 85.9 ст.85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що відсутність у позивача необхідних первинних документів під час проведення перевірки позивач обґрунтовує вилученням таких документів правоохоронними органами, копії яких містяться у матеріалах справи, та про що позивач письмово повідомив контролюючий орган до початку проведення перевірки та під час самої перевірки.

Проте, контролюючий орган вжив відповідних заходів для отримання доступу до таких документів, а саме контролюючим органом направлялися листи (від 07.06.2019 №66730/04-36-14-01-13 та від 11.06.2019 №68088/04-36-14-01-13 за для отримання доступу до вилучених первинних документів. Втім, під час перевірки, представники позивача не заперечували наявність цих документів та обґрунтовували свою позицію не на їх безпосередній відсутності, а вказували на те, що характер складених первинних документів, які були вилучені, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій із вказаними вище контрагентами.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відтак, висновки про неможливість здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами контролюючим органом здійснено за наслідками дослідження податкової інформації, яка є в розпорядженні контролюючого органу, оскільки доступу до первинних документів не було забезпечено відповідними органами.

Відтак, контролюючий орган за наслідками перевірки дійшов обґрунтованих висновків про завищення сум податкового кредиту та завищення витрат по взаємовідносинами ТОВ Техномаш із ТОВ Панпія та ТОВ Прайм стоун .

Щодо наявності відкритих кримінальних проваджень, суд зазначає про таке.

Разом з тим, сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів щодо позивача або його контрагента надано не було.

Проаналізувавши взаємовідносини між ТОВ ТЕХНО-МАШ та його контрагентами, суд вказує, що матеріалами справи не підтверджуються обставини придбання, зберігання, використання чи реалізації позивачем придбаного товару, і, як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що спірні операції щодо придбання та транспортування товарів дійсно мали місце.

Суд вказує, що предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення валових витрат позивача.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не обмежується встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що у випадку, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Разом з тим, представники позивача не навели відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, обставини їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі тощо, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать або не свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій).

Суд повторно звертає увагу, що у даній справі було досліджено реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами та використанням їх у господарській діяльності.

Відтак, суд зазначає про відсутність реального характеру відповідних операцій які свідчать, у тому числі про наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності свідчать про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.12.2019 року у справі №804/1118/16 та у постанові Верховного суду від 20.02.2020 року у справі №802/1255/17-а.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача, суд враховує, що самі лише окремі недоліки у первинній та іншій документації не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції; відсутність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про придбання контрагентами позивача спірного товару у перевіряємий період, а також інформації про їх власні матеріальні, технічні та трудові ресурси, відомості інших контролюючих органів щодо відсутності контрагентів за місцем їх податкового обліку, отримані під час виходу за цією адресою працівників податкового органу - за відсутності інших доказів також безумовно не свідчать про те, що спірні господарські операції фактично не могли відбутися.

Ухвали місцевих судів, винесені в рамках кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, також не можуть безумовно свідчити про нереальність спірних операцій, оскільки будь-яких фактичних даних щодо фіктивності контрагентів позивача чи спірних операцій вони не містять.

Водночас, беручи до уваги викладені вище висновки, що за конкретно встановлених обставин у справі в сукупності на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що контролюючим органом доведено правомірність висновків щодо неможливості вчинення досліджуваних господарських операція, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за спірними господарськими операціями, які не спричинили настання реальних правових наслідків, а тому, суд у сукупності з іншими обставинами приймає наведені доводи податкового органу.

Так, за висновками податкового органу, у спірній ситуації мала місце імітація господарських операцій щодо придбання товару.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі такої операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо,

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої між суб`єктами.

Суд вказує, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг).

Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з його контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем із його контрагентами є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними вище підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого факту здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 816/2561/15, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 823/530/15.

Решта доводів та пояснень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак суд зазначає, що позивачем безпідставно прийнято до обліку такі первинні документи та формування на їх підставі фінансової звітності, що в свою чергу призвело до невірного визначення фінансового результату при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.

Втім, щодо податкового повідомлення-рішення №0023041401 від 06.08.2019 року, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Таким чином, виникає об`єкт для оподаткування податком на додану вартість, базою якого в силу положень пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України слугує вартість такої послуги з харчування.

Згідно П(С)БО № 16: Собівартість реалізованої продукції (робіт,услуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат .

До виробничої собівартості продукції(робіт, послуг) включається:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забраковано з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Також, згідно П(С)БО № 16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, на ТОВ ТЕХНО-МАШ встановлено такі статті калькуляції: матеріали, ТЗВ, зарплата виробничого персоналу, зарплата з нарахуванням 22%, сума прямих витрат, накладні витрати, адміністративні витрати, загальна собівартість, прибуток та доставка продукції.

Отже, суд зазначає, що позивачем було включено до вартості виготовленої продукції вартість транспортних послуг, а тому, висновок контролюючого органу, що позивачу слід було складати податкові накладні за транспортування власного товару є помилковим.

Зважаючи на викладене, суд не погоджується з висновками контролюючого органу, що в порушення вимог абз. 2 п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189 Податкового Кодексу України ТОВ ТЕХНО-МАШ не задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ по операціях з постачання товарів, а відтак, суд вказує на відсутність обов`язку у Товариства реєстрації у ЄРПН податкових накладних з постачання продукції.

За таких обставин суд приходить до висновку про неправомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАШ" (49098, м. Дніпро, вул. Білостоцького, 161, ЄДРПОУ 32640621) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023041401 від 06.08.2019 року.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023021401 від 06.08.2019 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023031401 від 06.08.2019 року та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0023051401 від 06.08.2019 року - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-МАШ" судовий збір у розмірі 2 977,12 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 16 березня 2020 року.

Суддя В.В. Горбалінський