Ухвала

від 28.05.2020 по справі 160/5318/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 травня 2020 року Справа №160/5318/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Іванченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання позивача про забезпечення доказів, забезпечення позову, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул.Центральна, 6, м.Дніпро, 49000) третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотех-Універсал" (площа Героїв Майдану, буд. 1, оф. 328, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування наказу № 12/01-126-РП від 14.04.2020 року, -

ВСТАНОВИВ :

18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотех-Універсал", в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 14.04.2020 року № 12/01-126-РП.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.04.2020 року відповідачем був виданий наказ № 12/01-126-РП, яким прийнято рішення здійснити приватизацію об`єкта незавершеного будівництва - водно-спортивної бази Локомотив , що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 1-К, шляхом викупу юридичною особою ТОВ Автотех-Універсал (код ЄДРПОУ 38676889). З посиланням на ст. 319 ЦК України, зауважив, що особа, яка не є власником, не може розпоряджатися майном. Позивач вважає даний наказ незаконним, оскільки з 10.08.2017 року існує арешт відповідного майна, а саме: ухвала суду, серія та номер: 201/10251/17, виданий 20.07.2017 року, видавник: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Також, з посиланням на рішення ЄСПЛ від 1 липня 2003 року у справі Суомінен проти Фінляндії , вказав, що в даному випадку відповідач повинен обґрунтувати своє право на розпорядження майном.

Окремо зазначив, що станом на день подання позову, право власності відповідно до РПВН до третьої особи не перейшло на підставі спірного наказу, а тому, на думку позивача, даний спір не може вважатися цивільно-правовим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

26.05.2020 року від позивача до суду надійшли клопотання про забезпечення доказів (вх.№31341/20), в якому він просив витребувати у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР всі без виключення документи, які стали підставою державної реєстрації 21.11.2019 року за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 13467337 права власності на нерухоме майно, яке розташоване у місті Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, 1-К.

26.05.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про забезпечення позову (вх.№31346/20), в якому він просив до розгляду справи по суті зупинити дію наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 14.04.2020 року № 12/01-126-РП.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року заяву про забезпечення доказів призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року заяву про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні.

28.05.2020 року від представника відповідача до суду подана заява про закриття провадження у праві (вх.№ 31956/20), в обґрунтування якої зазначено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки наказ №12/01-126-РП від 14.04.2020 Регіонального відділення не є нормативно-правовим актом та не носить публічно-правового характеру, а тому не є за предметом підсудним адміністративним судам.

Представник відповідача вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і повинен розглядатися Господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору є питання приватизації державного майна, а відтак, якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, суд закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

28.05.2020 року від представника відповідача до суду подано заперечення на заяву про забезпечення позову (вх.№ 31958/20), в обґрунтування якого зазначено, що заява про забезпечення позову не підлягає розгляду та задоволенню в порядку адміністративного судочинства з тих підстав, що позивач не є власником спірного майна та ніколи ним не був, жодних очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності Регіонального відділення, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, не вбачається, оскільки позивачем не надано жодних допустимих та належних доказів та будь-яких документів в підтвердження своєї заяви.

Представником відповідача зауважено, що наказ №12/01-126-РП від 14.04.2020 Регіонального відділення не є нормативно-правовим актом та не носить публічно-правового характеру, а його протиправність не є за предметом підсудною адміністративним судам.

З посиланням на абз.2 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , представником відповідача зазначено, що в даному випадку предметом спору є заява позивача про визнання протиправним та скасування наказу № 12/01-126-РП від 14.04.2020 Регіонального відділення про зміну способу приватизації об`єкту приватизації незавершеного будівництва Водно-спортивної бази Локомотив , розташованого за адресою: вул. Н.Перемоги, 1-К, м. Дніпро. У зв`язку з тим, що предметом спору є питання приватизації державного майна, а отже, на думку представника відповідача, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і повинен розглядатися Господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

28.05.2020 року в судовому засіданні позивач підтримав клопотання про забезпечення позову та забезпечення доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про забезпечення доказів не заперечував, проте зазначив, що провадження в адміністративній справі, на його думку, підлягає закриттю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про забезпечення позову заперечував.

Представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував.

Заслухавши думку позивача, представника відповідача щодо клопотань позивача про забезпечення доказів, забезпечення позову, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі та вирішуючи вказані клопотання, суд зазначає нижченаведене.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 14.04.2020 року № 12/01-126-РП про зміну способу приватизації шляхом здійснення приватизаці об`єкта незавершеного будівництва - водно - спортивної бази Локомотив , що розташований за адресою: м . Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 1-К, шляхом викупу юридичною особою ТОВ Автотех-Універсал

Таким чином, суд зазначає, що цей позов пов`язаний із приватизацією державного майна.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини фактично пов`язані з питанням приватизації майна, а отже цей спір не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду, викладеними у постанові від 29.01.2019 року у справі № 805/2495/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, даний спір, з огляду на його суб`єктний склад, відноситься до юрисдикції господарського суду і має бути вирішений на підставі норм цивільного і господарського законодавства за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Оцінивши підстави клопотання про закриття провадження, дослідивши письмові докази на його обґрунтування та спростування, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання представника відповідача, а відтак, і про необхідність його задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі №160/5318/20 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, та відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, роз`яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що дана справа відноситься до компетенції Господарського суду, відтак, в задоволенні клопотань про забезпечення доказів та забезпечення позову слід відмовити.

Відповідні клопотання можуть бути заявлені та, відповідно, розглянуті Господарським судом в рамках відповідного провадження.

Керуючись ст.ст.238, 239, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів - відмовити.

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про закриття провадження у справі №160/5318/20 - задовольнити.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул.Центральна, 6, м.Дніпро, 49000) третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотех-Універсал" (площа Героїв Майдану, буд. 1, оф. 328, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування наказу № 12/01-126-РП від 14.04.2020 року - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд справи відноситься до компетенції Господарського суду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцати днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 01.06.2020 року.

Суддя В.В. Кальник