Рішення

від 16.06.2020 по справі 537/2043/19

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/41/2020

Справа № 537/2043/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2020 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Савічева О.О.,

представника МПП Весна - адвоката Савічева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі Крюківського районного суду у місті Кременчуці Полтавської області справу за позовом АТ Альфа-Банк , яке є правонаступником АТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2 , третіх осіб МПП Весна , Крюківського відділу державної виконавчої служби ГУЮ м.Кременчука про звільнення майна з під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи МПП Весна , Крюківський відділ державної виконавчої служби ГУЮ м.Кременчука про звільнення майна з під арешту.

На обґрунтування заявлених вимог повідомили, що 22.08.2006року АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_2 уклали кредитний договір №720/1-041 за умовами якого, Боржник отримав кошти в сумі 350000.00грн. В метою забезпечення виконання зобов*язань за кредитним договором №720/1-041 між Позивачем та МПП ВЕСНА 22.08.2006року укладено договір іпотеки №720/1-052 згідно якого за п.1.1 на забезпечення виконання основного зобов*язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотеко держателю належне йому на праві власності майно, торговельний павільйон, загальною площею 57.5 кв.м. та земельну ділянку площею 96кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об*єктів нерухомого майна №160488445 від 21.03.2019року Позивачу стало відомо, що на іпотечне майно накладено арешт, та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме:

-№ НОМЕР_1 за яким заборонено відчуження всього нерухомого майна, що належить МПП ВЕСНА , обтяжував Крюківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Кременчука у Полтавській області, обтяження зареєстровано 28.04.2016року на підставі постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №50994331 від 28.04.2016року.

Прохали суд скасувати арешт нерухомого майна МАЛОГО ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВЕСНА /ЄДРПОУ 13937814/, що знаходиться в іпотеці АТ Укрсоцбанк а саме торговельний павільйон, загальною площею 57.5 кв.м. та земельну ділянку площею 96кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ., накладений Крюківським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції міста Кременчука у Полтавської області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №50994331 від 28.04.2016року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги прохала суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник відповідача та МПП ВЕСНА з позовом не погодився, прохав суд в задоволення позову відмовити.

Представник Крюківського відділу державної виконавчої служби ГУЮ м.Кременчука в судове засідання не з*явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, будь яких заперечень суду не надали.

Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши та проаналізувавши надані суду докази, вважає що в задоволені позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Причиною спору між сторонами стала відмова Відповідача відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів у добровільному порядку заборгованість за Кредитним договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, умовами Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пунктів 5, 6, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, поряд з іншим, повинна містити:

- Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- Відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- Перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Викладаючи обставини, якими позивач намагається обґрунтувати свої вимоги, останній не тільки не надає доказів, які б мали підтверджувати такі обставини, а навіть на них не посилається. З огляду на викладене є голослівним посилання позивача на те, що (далі витяг із позовної заяви) У зв`язку з тим, що Відповідач не виконав своїх зобов`язань перед позивачем за кредитним договором і має заборгованість з поверненням кредиту та сплати відсотків, Позивач має намір скористатися правами кредитора та іпотекодержателя, наданими чинним законодавством, та звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки . Разом з тим, стверджуючи, що відповідач, як позичальник, має заборгованість за кредитним договором, позивач не надає доказів, які б мали підтверджувати таку заборгованість. Такими доказами є розрахунок заборгованості, здійснений з урахуванням терміну позовної давності та на підставі платіжних документів, по яким здійснювалося погашення кредиту. В порушення вимог закону, а саме пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, таких доказів позивач не надав, бо їх просто не існує так як не існує і заборгованості за кредитом.

Банк не приховує, що має намір в позасудовому порядку заволодіти іпотечним майном шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Разом з тим , позивач приховав від суду той факт, що у нього відсутні правові підстави для вчинення таких дій у зв`язку з повним погашенням відповідачем, як позичальником, заборгованості за кредитним договором . Вказане підтверджується наступними письмовими доказами.

Згідно кредитного договору № 720/1-041 від 22.08.2006 року, укладеним між відповідачем - ОСОБА_2 та ПАТ Укрсоцбанк , відповідач отримала кредит в розмірі 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч) грн. зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 21 серпня 2013 року.

В порядку забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 720/1-041 від 22.08.2006 року, укладеним між фізичною особою ОСОБА_2 та ПАТ Укрсоцбанк , малим приватним підприємством Весна було передано в іпотеку нерухоме майно.

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16.11.2016 року по цивільній справі № 524/2863/16-ц, провадження № 2/524/1342/16 задоволено позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про визнання фактичної заборгованості за кредитним договором № 720/1-041 згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч) грн. зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 21 серпня 2013 року. Слід зазначити, що в ході судового розгляду зазначеної вище судової справи Банк не звертався до відповідача із зустрічної позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитом, як не звертався до суду із окремим позовом з цього питання.

Таким чином, рішенням суду визнано фактичну заборгованість за кредитним договором № 720/1-041, укладеним 22.08.2006 року між відповідачем - ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк в сумі 38 206 (тридцять вісім тисяч двісті шість) грн.55 коп.

Закріплений рішенням суду борг відповідач сплатила в повній сумі, що підтверджується належним доказом, а саме квитанцією банківської установи.

Згідно висновку Верховного Суду, прийнятого Великою Палатою у своїх Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц після закінчення строку кредитування або після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів та неустойки за кредитним договором. У такому випадку права кредитора захищаються статтею 625 ЦК України.

Як зазначалося вище кінцевим терміном повернення кредиту є 21 серпня 2013 року. Однак у зв`язку з перебігом терміну позовної давності, закріпленого ст.ст. 257, 258, 266 ЦК України, Постановою Великої Палати від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у Кредитора відсутні правові підстави захищати свої права (які відповідачем не порушені) у спосіб, визначений законом, тобто у судовому та позасудовому порядку.

Є беззаперечним той факт, що банк зловживає правами кредитора та іпотекодержателя, здійснюючи тиск на відповідача, як добросовісного позичальника, що виконав свої зобов`язання та повністю сплатив борг, а також здійснюючи психологічний тиск на іпотекодавця - МПП Весна , який надав високоліквідне майно в порядку забезпечення виконання зобов`язань за кредитом.

У зв`язку з повним та належним виконанням відповідачем умов кредитного договору, Мале приватне підприємство ВЕСНА звернулося до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , ОСОБА_2 про припинення іпотеки та зняття арешту з майна.

В позовній заяві позивач неодноразово посилається на закон України Про іпотеку . Разом з тим стаття 17 закону України Про іпотеку передбачає, що іпотека, поряд з іншим, припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як зазначено в п. 6.3 іпотечного договору № 720/3-052, посвідченого 22.08.2006 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., іпотечний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання. Таким основним зобов`язанням, в забезпечення якого було укладено іпотечний договір № 720/3-052, є кредитний договір № 720/1-041 згідно якого я отримала кошти в розмірі 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч ) грн. зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 21 серпня 2013 року.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Є беззаперечним та документально підтвердженим той факт, що відповідач повністю виконала зобов`язання за кредитним договором за № 720/1-041 від 22.08.2006 року, так як добровільно виконала рішення суду та сплатила банку закріплену рішенням суду фактичну заборгованість за кредитним договором № 720/1-041 в сумі 38 206 (тридцять вісім тисяч двісті шість) грн.55 коп.

По вказаній причині та у відповідності до вимог закону, а саме ст. 17 закону України Про іпотеку , ч. 1 ст. 598 ЦК України, ст. 599 ЦК України у повному обсязі припиняються зобов`язання як за кредитним договором № 720/1-041, так і за іпотечним договором № 720/3-052 від 22.08.2006 року.

Позивач повністю ігнорує ту обставину, що термін дії кредитного договору закінчився 21 серпня 2013 року, тобто сім років тому, а сума боргу закріплена рішенням суду, яке відповідач виконала в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В порушення вимог чинного законодавства, а саме ст. 77 ЦПК України, для підтвердження своїх вимог позивач не надав належних доказів, які б мали підтверджувати заборгованість за кредитом. Такими доказами, як уже зазначалося раніше, є розрахунок заборгованості, здійснений з урахуванням терміну позовної давності та на підставі платіжних документів, по яким здійснювалося погашення кредиту. В порушення вимог закону, таких доказів позивач не надав, бо їх просто не існує так як не існує і заборгованості за кредитом.

Надані до позовної заяви додатки, а саме копії кредитного та іпотечного договору, не є належними доказами. Належними доказами мав бути розрахунок заборгованості, є розрахунок заборгованості, здійснений з урахуванням терміну позовної давності та на підставі платіжних документів, по яким здійснювалося погашення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У зв`язку з відсутністю у позивача певних засобів доказування, які б давали йому право стверджувати про наявність заборгованості за кредитним договором (розрахунок), він намагається застосувати інші засоби доказування (кредитний та іпотечний договір), які заборгованість не підтверджують.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Позивач не надав жодних доказів, які б можна було проаналізувати як окремо, так і у сукупності та дійти висновку про наявність заборгованості за кредитним договором про що стверджує Кредитор у своїй позовній заяві.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, поряд з іншим, вирішує такі питання:

-чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження.

Керуючись зазначеною нормою закону є беззаперечним той факт, що позивач не підтвердив належними доказами своє право на звільнення іпотечного майна з-під арешту з метою подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки, так як не підтвердив факт заборгованості з урахуванням терміну позовної давності.

Інших фактичних даних, які б мали значення для вирішення справи та доказів на їх підтвердження позивач також не надав.

Керуючись ст.ст.12,81,130,141,223,263-266,319,352,354ЦПК України, Закону України Про виконавче провадження , закону України Про іпотеку , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд,-

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог за позовом АТ Альфа-Банк , яке є правонаступником АТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2 , третіх осіб МПП Весна , Крюківського відділу державної виконавчої служби ГУЮ м.Кременчука про звільнення майна з під арешту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання рішення в повному обсязі. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Маханьков О.В.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 червня 2020 року