Постанова

від 15.06.2020 по справі 203/3929/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5705/20 Справа № 203/3929/18 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини , -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини .

Вказувала, що з 28 вересня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року шлюб з відповідачем розірвано. За відсутністю спору та домовленістю між сторонами, відповідач, який весь час проживав та проживає окремо від дитини, з 2016 року добровільно та на власний розсуд надавав кошти на утримання дитини.

Зазначала, що відповідач належним чином не виконує батьківські обов`язки у спосіб надання необхідного та достатнього розміру коштів у грошовій формі на утримання дитини, їх розмір та періодичність має непостійний та мінливий характер, що суперечить інтересам дитини, перешкоджає та унеможливлює належним чином забезпечувати необхідне харчування, медичний огляд, лікування, відпочинок, навчання та розвиток дитини, а також негативно впливає на її фізичний та віковий розвиток, як складову виховання.

Крім того, зазначала також, що відповідно до умов договору №0062, укладеного 03 вересня 2018 року між нею та ТОВ Міжнародна мовна школа Глобус донька ОСОБА_3 навчається у вказаній школі та вартість навчання становить 1 300 грн. на місяць без ПДВ, які сплачені 05 вересня 2018 року. Відповідно до договору №Д-18/8321 від 22 вересня 2018 року із студією прокату ІНФОРМАЦІЯ_2 Дім в особі ФОП ОСОБА_4 , за прокат дитячого маскарадного костюму дитині було сплачено 1 550 грн. За надання донці послуг в освіті в сфері культури на користь ТОВ Собут Медіа Україна нею було сплачено кошти в сумі 2 000 грн., також донька є учасницею школи-студії балету ОСОБА_5 Todes Дніпро, де вартість щомісячних занять становить 850 грн. Починаючи з 01 вересня 2018 року донька відвідує заняття в студії музичного мистецтва ІНФОРМАЦІЯ_3 ФОП ОСОБА_6 з щомісячною платою за навчання в розмірі 1 800 грн. За надання інформаційних послуг дитині у школі усного рахунку ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_8 сплачено 1 000 грн. На користь Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за харчування дитини за червень 2018 року сплачено 490 грн.32 коп., на користь голови батьківського комітету навчального закладу сплачено 1 005 грн.03 коп.

Посилалась також на те, що відповідач з 16 лютого 2011 року по 27 липня 2016 року займав посаду керівника ДП Жилком , починаючи з 03 квітня 2017 року та по 21 лютого 2018 року був директором ДП Дніпропетровський регіональний випробувальний центр по сертифікації та екології будівельних матеріалів . Також відповідач є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Солід-Проект та ТОВ Солід Проект . За даними Єдиної системи електронних закупівель вбачається, що вказані юридичні особи, в яких відповідач одноосібно володіє корпоративними правами та є кінцевим бенефіціарним власником, з дати проведення їх державної реєстрації отримали дохід в сумі 17 979 987 грн. 74 коп.

Вказувала також, що з 25 квітня 2015 року відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 , яка з 13 липня 2016 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 04 листопада 2016 року працює в ТОВ Солід-Проект на посаді фінансового директора за сумісництвом. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі на ім`я ОСОБА_9 подружжям на праві спільної сумісної власності придбано транспортний засіб - автомобіль PORSHE MACAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 03 жовтня 2016 року.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн., щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому стані сторін. Також просила стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 500 грн., щомісячно, починаючи з 07 листопада 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2020 року скасувати; ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю .

Апеляційна скарга мотивована наступним: удом не враховано, що надані позивачем та наявні в матеріалах справи письмові докази стосовно понесених фактичних витрат на навчання дитини ОСОБА_3 в ТОВ «Міжнародна мовна школа Глобус» англійській розмовній мові, читанню, письму, прийняттю мови на слух, навчання в школі-студії балету ОСОБА_10 Духової Todes Дніпро, заняття в студії музичного мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ФОП ОСОБА_6 , навчання у Щколі усного рахунку ОСОБА_11 , трудовий договір з ОСОБА_12 по догляду за дитиною та її супроводження (послуги няні), надання спортивно-оздоровчих послуг ТОВ «Спорт-Вектор» саме і є витратами стягувача аліментів на гарантований законом рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, забезпечення якого є безпосереднім обов`язком батька дитини, висновки місцевого суду, що вказані витрати не є витратами на першочергові потреби дитини є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права; згідно даних Міністерства соціальної політики України, оприлюднених на офіційному сайті вказаного міністерства фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах лютого 2020 року у розрахунку на місяць на одну особу становив для дітей віком від 6 до 18 років 4 323 грн., тобто визначений судом першої інстанції розмір аліментів майже в три рази нижче від фактичного прожиткового мінімуму та нижче прожиткового мінімуму, встановленого в ст.7 Закону України «про державний бюджет на 2020 рік» для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 2 218 грн.; на момент відкриття провадження в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 був кінцевим бенефіциарним власником (контролером) юридичних осіб ТОВ «Солід-Проект» та ТОВ «Солід-Проект» , суд першої інстанції повинен був врахувати володіння відповідачем корпоративними правами та те, що загальний розмір доходу підприємств складає близько 18 мільйонів грн., в яких відповідач був одноособовим бенефіциарним власником; місцевим судом не враховано, що зміна бенефіциарного власника в ТОВ «Солід проект» з ОСОБА_2 на ОСОБА_13 відбулась станом на 04 березня 2019 року, зміна найменування юридичної особи з ТОВ «Солід Проект» на ТОВ «Юатекс Груп» та кінцевого бенефіціарного власника з ОСОБА_2 на ОСОБА_14 відбулась станом на 12 березня 2019 року, тобто після відкриття провадження у справі, відповідач навмисно приховує володіння корпоративними правами та ухиляється від сплати аліментів; відзив на позов подано відповідачем з порушенням строків, встановлених ч.1 ст.278 ЦПК України, суд мав залишити відзив та копію шлюбного договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 без розгляду; судом не враховано, що в період з 04 липня 2016 року по 24 квітня 2019 року автомобіль вартістю 2 293 920 грн. належав відповідачу на праві спільної сумісної власності, шлюбний договір набрав чинності в день його нотаріального посвідчення 24 квітня 2019 року, тобто після відкриття провадження у справі; суд першої інстанції не навів підстав, за яких можна було б встановити, що автомобіль Porsce MACAN вартістю 2 293 920 грн. був придбаний за власні кошти ОСОБА_9 ; відповідач ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України, що вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби №0.184-12704/0/15-19-вих. Від 04 квітня 2019 року; загальна сума коштів по рахунках відповідача становила 237 523 грн.19 коп.; до звернення з позовом відповідач мав фінансові можливості добровільно сплачувати аліменти в розмірі, який перевищує прожитковий мінімум для дитини, після звернення з позовом дивним чином втратив таку можливість; з 16 лютого 2011 року по 27 липня 2016 року ОСОБА_2 займав посаду керівника ДП «Жилком» , згідно з описовою частиною ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2018 року за 2016-2017 роки за виконання вказаних видів робіт ДП «Жилком» отримало близько 40 млн. грн.; особи, на яких здійснено перереєстрацію корпоративних прав в ТОВ «Солід-Проект» та ТОВ «Солід-проект» перебували або перебувають під контролем відповідача, дії відповідача щодо перереєстрації майнових прав з відповідача на інших осіб та укладення шлюбного договору можна розцінювати як зловживання процесуальними правами.

ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, його відповідність нормам матеріального та процесуального права, просив залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, в якій просила врахувати пояснення, наведені у відповіді на відзив при розгляді апеляційної скарги.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 28 вересня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

Після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом із позивачкою.

З наданих представником відповідача квитанцій, місцевим судом встановлено, що в період з 2016 року та на момент звернення позивачки до суду з позовом, відповідач регулярно надавав матеріальну допомогу на утримання дитини шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивачки, втім між сторонами не досягнуто домовленостей щодо розміру допомоги, яка повинна надаватись з боку відповідача на утримання їх спільної доньки.

Крім того, судом встановлено, що відповідач з 25 квітня 2015 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2015 року з ОСОБА_9 .

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_9 мають трьох дітей: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (т.1 а.с.114), ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.115) та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.2 а.с.24).

24 квітня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено шлюбний договір згідно п.2 якого все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке підлягає державній реєстрації, придбане, одержане та/або набуте чоловіком або дружиною до реєстрації шлюбу та під час шлюбу до укладення даного договору, особисті майнові права, які належали кожній із сторін на правах особистої приватної власності до укладення шлюбу та під час шлюбу до укладення шлюбу та під час шлюбу до укладення даного договору, належатимуть йому в майбутньому на правах особистої власності, незалежно від тривалості спільного користування і спільних вкладень (поліпшень) після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане, одержано та/або набуте.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що наведені позивачкою доводи в обґрунтування заявленого до стягнення розміру аліментів, стосовно понесення витрат на навчання дитини в ТОВ Міжнародна мовна школа Глобус , ТОВ Собут Медіа Україна , школі-студії балету Алли Духової ІНФОРМАЦІЯ_7 , студії музичного мистецтва ІНФОРМАЦІЯ_3 ФОП ОСОБА_6 , школі усного рахунку ОСОБА_18 , витрати на прокат дитячого маскарадного костюму, на послуги няні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані витрати повинні обговорюватись батьками дитини та враховувати їх фінансові можливості, не є витратами на першочергові потреби дитини та за певних обставин можуть бути віднесені до додаткових витрат, порядок стягнення яких визначений ст.185 СК України; місцевий суд не прийняв посилання позивачки на те, що відповідач є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Солід-Проект та ТОВ Юатекс Груп (до зміни назви ТОВ Солід Проект ), оскільки наявність у відповідача корпоративних прав сама по собі не свідчить про наявність в нього доходів та фінансових можливостей для сплати аліментів у заявленому розмірі в сумі 15 000 грн. щомісячно та згідно наданих до відзиву витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та даних з вказаного реєстру, що є у відкритому доступі, вбачається, що станом на момент розгляду справи кінцевими бенефіціарними власниками вказаних товариств є інші особи. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача щодо наявності у спільній сумісній власності відповідача та його дружини ОСОБА_9 транспортного засобу PORSHE MACAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд враховує, що вказаний транспортний засіб було придбано ще 04 липня 2016 року, а тому вказаний факт не може бути свідченням матеріального стану відповідача на момент розгляду справи, в той же час стороною позивача не спростовано доводи представника відповідача, що вказаний автомобіль був придбаний за власні кошти ОСОБА_9 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 11 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СК України).

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами ч.ч.1 та 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ст.ст.180,191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Положення ст. 182 СК України зобов`язує суд при визначені розміру аліментів враховувати:

1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4)інші обставини, що мають істотне значення.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що згідно наданих сторонами та витребуваних судом доказів на момент розгляду справи єдиним джерелом доходів відповідача є заробітна плата, яку він отримує на посаді керівника ТОВ Науково-виробниче підприємство Міжрегіональна будівельна експертиза , щомісячний розмір якої становить 5381 грн., тобто має дохід лише за місцем роботи.

Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини, суд першої інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, та враховуючи відомості про доходи відповідача, наявність у нього на утриманні трьох малолітніх дітей від іншого шлюбу, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів у сумі 2 000 грн. відповідає нормам закону та є достатнім для дитини відповідного віку, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати дитину.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що висновок місцевого суду про те, що вказані позивачем витрати не є витратами на першочергові потреби дитини є безпідставними та не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Так, згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач наполягала на тому, що розмір аліментів повинен бути визначений судом, виходячи з того, що дитина сторін ОСОБА_3 навчається в ТОВ «Міжнародна мовна школа Глобус» англійській розмовній мові, читанню, письму, прийняттю мови на слух, в школі-студії балету Алли Духової Todes Дніпро, в студії музичного мистецтва « ENGAmusic» ФОП ОСОБА_6 , у Школі усного рахунку ОСОБА_11 , позивачем укладено трудовий договір з ОСОБА_12 по догляду за дитиною та її супроводження (послуги няні), дитина отримує спортивно-оздоровчі послуги ТОВ «Спорт-Вектор» .

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені позивачем заклади, які відвідує донька сторін, є закладами, що пов`язані з розвитком здібностей дитини, тому витрати на їх відвідування, не є витратами на першочергові потреби дитини, а додатковими витратами, порядок стягнення яких визначений ст.185 СК України.

Посилання апелянта на те, що згідно даних Міністерства соціальної політики України, оприлюднених на офіційному сайті вказаного міністерства фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах лютого 2020 року у розрахунку на місяць на одну особу становив для дітей віком від 6 до 18 років 4 323 грн., тобто визначений судом першої інстанції розмір аліментів майже в три рази нижче від фактичного прожиткового мінімуму та нижче прожиткового мінімуму, встановленого в ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 2 218 грн., колегія суддів до уваги не приймає.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років станом на 01 січня 2020 року становить 2 218 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок з утримання дитини покладено на обох батьків, як вбачається з матеріалів справи, підстав, які б свідчили про відсутність можливості позивача утримувати дитину заявлено не було та не надано до суду жодних належних та допустимих доказів її скрутного матеріального стану або стану здоров`я, які б призвели до її неможливості забезпечити належне утримання та рівень життя дитини як матері в своїй частині.

Враховуючи встановлений ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача складає 1 109 грн.

Таким чином, вирішуючи спір та стягуючи з відповідача аліменти на утримання доньки сторін в розмірі 1 500 грн., місцевий суд врахував вимоги ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , розмір аліментів, стягнутих рішенням суду перевищує встановлений законом мінімум.

Також судом враховано, що на утриманні відповідача знаходяться троє малолітніх дітей - донька ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та донька ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Та обставина, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України, що вбачається з листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби №0.184-12704/0/15-19-вих. від 04 квітня 2019 року не може впливати на визначення судом розміру аліментів, оскільки не свідчить про отримання відповідачем доходів.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не навів підстав, за яких можна було б встановити, що автомобіль Porsce MACAN вартістю 2 293 920 грн. був придбаний за власні кошти ОСОБА_9 є безпідставними.

Так, з оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий суд, відхиляючи доводи позивача щодо частки відповідача у власності на автомобіль Porsce MACAN, вірно зазначив, що вказаний автомобіль придбано у 2016 році ОСОБА_9 , відповідач наполягав на тому, що вказаний автомобіль придбано саме за її кошти, позивачем не спростовано таке твердження. Крім того, придбання автомобіля у 2016 році не свідчить про матеріальний стан відповідача у 2020 році.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент відкриття провадження в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 був кінцевим бенефіциарним власником (контролером) юридичних осіб ТОВ «Солід-Проект» та ТОВ «Солід-Проект» , суд першої інстанції повинен був врахувати володіння відповідачем корпоративними правами та те, що загальний розмір доходу підприємств складає близько 18 мільйонів грн., в яких відповідач був одноособовим бенефіциарним власником, колегія суддів відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідок, виданих директором ТОВ «Солід Проект» (а.с.104,105) засновнику ОСОБА_2 , дивіденди не нараховувалися та не виплачувалися за період з 28 липня 2015 року по 04 березня 2019 року.

За таких обставин, враховуючи, що дивіденди відповідачу не нараховувались, а дохід підприємств не може вважатися особистим доходом відповідача, вказані апелянтом обставини не можуть впливати на визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 .

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.