Рішення

від 12.06.2020 по справі 280/1397/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року Справа № 280/1397/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Січ-Агро 2012 (вул.Центральна, буд. 1-а, с. Новосергіївка, Запорізький район, Запорізька область, 70440) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м.Запоріжжя, 69032) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Січ-Агро 2012 (далі - позивач або ТОВ Січ-Агро 2012 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ Держпраці), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ЗП 3610/314/АВ/П/ТД-ФС від 16.01.2020 про накладення на позивача штрафу у розмірі 751140,00 грн.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ні в акті інспекційного відвідування від 26.11.2019 №ЗП3610/314/АВ, ні в спірній постанові №ЗП 3610/314/АВ/П/ТД-ФС від 16.01.2020 відповідачем не надано обґрунтованих доводів того, що укладені цивільні угоди про надання послуг є нікчемними, а первинні бухгалтерські документи укладено з порушенням вимог чинного законодавства. Отже, укладення позивачем окремих цивільно-правових договорів з фізичними особами, зокрема, договорів на надання відповідних послуг не заборонено чинним законодавством України, тому постанова ГУ Держпраці №ЗП 3610/314/АВ/П/ТД-Ф від 16.01.2020 щодо накладення штрафу на позивача в розмірі 751140,00 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 06.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/1397/20, судове засідання призначено на 01.04.2020. Запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№14455 від 26.03.2020) в якому зазначив, що на підставі інформації, отриманої з Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області за вх.№5206-08 від 29.03.2019, керівництвом ГУ Держпраці було прийнято рішення про необхідність проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ Січ-Агро 2012 . Під час проведення інспекційного відвідування позивача, було встановлено, що 6 (шість) осіб допущено до роботи без укладання з ними трудових договорів, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність постанови про накладення штрафу. Проведене інспекційного відвідування позивача було здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача. Позивачем, у свою чергу, було скоєно порушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30.03.2020 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою від 30.03.2020 було зупинене, до набрання законної сили судовим рішенням по справі №280/1397/20, стягнення на підставі постанови №ЗП 3610/314/АВ/П/ТД-ФС від 16.01.2020, виданої Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №61495650, що перебуває в провадженні Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

01.04.2020 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, обґрунтована впровадженням у державі карантину.

01.04.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання для надання відповідачем додаткових доказів.

Ухвалою від 03.04.2020 у задоволені клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання було відмовлено.

Частиною 1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Однак, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 та №343 від 04.05.2020 установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст. 896, №30, ст. 1061).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ розділ VІ Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено з урахуванням вимог пункту 3 розділу VІ Прикінцеві положення КАС України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі інформації, отриманої з Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області за вх.№5206-08 від 29.03.2019, керівництвом ГУ Держпраці було прийнято рішення про необхідність проведення заходу державного нагляду (контролю) ТОВ Січ-Агро 2012 та видано наказ від 13.11.2019 за №2048 на його проведення (а.с. 161).

На підставі зазначеного наказу оформлено направлення від 13.11.2019 №1182 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. Під час заходу державного нагляду повинен був перевірятися порядок оформлення трудових відносин (а.с. 161 зворотній бік).

В період з 15.11.2019 по 26.11.2019 було проведено інспекційне відвідування ТОВ Січ-Агро 2012 з питання дотримання законодавства про працю в частині укладання трудових договорів з найманими працівниками.

За результатами проведення інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування/невиїзного інспектування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП3610/314/АВ від 26.11.2019 (далі - Акт інспекційного відвідування) (а.с. 8-10).

Відповідно до частини ІІІ Опис виявлених порушень Акту інспекційного відвідування, було встановлено, що …6 осіб було допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_7 протягам березня 2018 року - грудня 2019 року, ОСОБА_3 протягом червня - жовтня 2018 року, ОСОБА_4 протягом червня 2018 року, ОСОБА_5 протягом червня - жовтня 2018 року, ОСОБА_6 протягом червня- жовтня 2018 року, ОСОБА_7 протягом березня 2018 - грудня 2019 року прийняли на себе зобов`язання:

- ОСОБА_8 за договором цивільно-правового характеру (далі - договір ЦПХ) №011018/4 від 01.10.2018 (період виконання з 01.10.2018 по 25.10.2018), за договором ЦПХ №060918/1 від 06.09.2018 (період виконання з 06.09.2018 по 19.09.2018), за договором ЦПХ №010818/1 від 01.08.2018 (період виконання з 01.08.2018 по 31.08.2019) на виконання робіт з прибирання складу від залишків зерна кожного разу після закінчення робіт з навантаження зерна, за договором ЦПХ №060618/1 від 06.06.2018 (період виконання з 06.06.2018 по 29.06.2019) з прибирання території току підприємства,

- ОСОБА_3 за договором ЦПХ №010618/1 від 01.06.2018 (період виконання з 01.06.2018 по 29.06.2018) на виконання робіт з прибирання тока підприємства с.Новосергіївка, за договором ЦПХ №0201718/3 від 02.07.2018 (період виконання з 02.07.2018 по 31.07.2018) на виконання робіт охорони току підприємства,

- ОСОБА_4 за договором ЦПХ №010618/3 від 01.06.2018 (період виконання з 01.06.2018 по 29.06.2019) на виконання робіт охорони та прибирання території току у с.Новосергіївка,

- ОСОБА_5 за договором ЦПХ №010618/4 від 01.06.2018 (період виконання з 01.06.2018 по 29.06.2018) на виконання робіт охорони та прибирання території току підприємства у с.Новосергіївка,

- ОСОБА_6 за договором ЦПХ №020718/2 від 02.07.2018 (період виконання з 02.07.2018 по 31.07.2018 на виконання робіт охорони зернового току підприємства, за договором ЦПХ №010618/2 від 01.06.2018 (період виконання з 01.06.2018 по 31.06.2018) на виконання робіт охорони та прибирання території току підприємства у с.Новосергіївка,

- ОСОБА_7 за договором ЦПХ від 01.03.2018 (період виконання з 01.03.2018 по 31.05.2018) на виконання робіт перевезення сільськогосподарської продукції вантажним автомобілем, договором ЦПХ за №010618/1 від 01.06.2018 (період виконання з 01.06.2018 по 30.09.2018) на виконання робіт перевезення сільськогосподарської продукції вантажним автомобілем, №011018/5 від 01.10.2018 (період виконання з 01.10.2018 по 31.12.2018) на виконання робіт перевезення сільськогосподарської продукції вантажним автомобілем, за договором ЦПХ №2/2019 від 02.01.2019 (період виконання з 02.01.2019 по 31.03.2019) на виконання робіт перевезення сільськогосподарської продукції вантажним автомобілем, за договором ЦПХ №4/2019 від 01.04.2019 (період виконання з 01.04.2019 по 28.06.2019) на виконання робіт перевезення сільськогосподарської продукції вантажним автомобілем, за договором ЦПХ №4/1-2019 від 01.07.2019 (період виконання з 01.07.2019 по 30.09.2019) на виконання робіт перевезення сільськогосподарської продукції вантажним автомобілем.

Винагорода ОСОБА_8 за вищевказаним договором від 06.09.2018 складає - 178,00 грн. за кожне прибирання, за договором від 01.08.2018 складає - 125,00 грн., за договором від 06.06.2018 складає - 537,84 грн. (24 людино\години).

Винагорода ОСОБА_10 за договором від 01.06.2018 складає - 896,40 грн. (40 людино\годин), за договором від 02.07.2018 складає 35,00 грн. за год.

Винагорода ОСОБА_4 за договором від 01.06.2018 складає - 1837, 62 грн. (82 людино/години).

Винагорода ОСОБА_5 за договором від 01.06.2018 складає - 2016,90 грн. (90 людино/ годин).

Винагорода ОСОБА_6 за договором від 02.07.2018 складає - 35,00 грн. за годину.

Винагорода ОСОБА_7 за договором від 01.07.2019 складає - 205,00 грн. за кожен день перевезення, від 01.04 2018 складає - 205,00 грн. за кожний день перевезення, від 02.01.2019 складає - 205,00 грн. за кожний день перевезення, від 01.10.2018 складає - 190,00 грн. за кожний день перевезення.

Таким чином, оплата здійснюється за фактично відпрацьований час оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується, як передбачено ст.94, 97 КЗпП України та притаманно трудовим відносинам.

Крім цього, ОСОБА_6 за вищевказаними договорами цивільно-правового характеру виконував роботи з 01.06.2018 по 31.07.2018 з охорони та прибирання території току підприємства у с.Новосергіївка. Разом з цим, у штатному розписі, затвердженим керівником підприємства з 31.01.2018 міститься посада сторожа та посада робітника на низько кваліфікованих ручних роботах у сільському господарстві, який діє на момент укладання договору. Тобто, ОСОБА_6 виконував трудові функції, які передбачають виконання робіт за посадами (професіями) робітник комплексного обслуговування сільськогосподарського будівництва та сторож , та які передбачені штатним розкладом. Дані професії передбачені Класифікатором професій ДК 6113:17530, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами). Зазначені роботи свідчать про процес праці, що притаманне трудовим відносинам. Тобто, обсяг обов`язків збігається з колом обов`язків за відповідною посадою, що притаманне саме трудовому договору.

ОСОБА_7 в разі невиконання або неналежного виконання покладених на нього зобов`язань з виконання робіт за прийняту для перевезення сільськогосподарську продукцію несе матеріальну відповідальність, (що передбачено ст. 130 КЗпП України). Відповідальність, яку покладено на вищезазначених осіб, притаманна трудовим відносинам.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підпорядковуються у своїй роботі (п. 3 договорів ЦПХ з вищевказаними особами) розпорядженням та вказівкам завідувача током - ОСОБА_11 , тобто особи систематично виконували доручення посадових осіб суб`єкта господарювання, що притаманне лише трудовим договорам, (ст. 29 КЗпП України).

Крім цього ОСОБА_7 протягом березня 2018 - грудня 2019 виконує роботи з перевезення сільськогосподарської продукції постійно, систематично, тобто робота за своїм характером є постійною, що відповідно до чинного трудового законодавства притаманно трудовим договорам. Тобто, надання послуг носить постійний характер з систематичним виконанням трудових функцій, в той час як договори цивільно-правового характеру застосовуються для виконання конкретної роботи, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним та його дія припиняється. Відповідно до вищевикладеного, всі роботи носять постійний (систематичний) характер. Згідно з п.4 постанови пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 р. №3 систематично це означає не менше трьох разів протягом календарного року. Тобто, юридична особа не може укладати з однією і тією самою фізичною особою протягом року більше трьох цивільно - правових угод, якщо фізична особа не зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, надання послуг зазначеними особами вказує на використання найманої праці на умовах трудового договору та в порушення частини 3 статті 24 КЗпП України трудові договори із: ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не укладалися і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалось .

На підставі висновків Акту інспекційного відвідування, заступником начальника ГУ Держпраці Ганненком О.Ю. була винесена Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 3610/314/АВ/П/ТД-ФС від 16.01.2020, якою на ТОВ Січ-Агро 2012 накладено штраф в розмірі 751140,00 грн. (а.с. 6-7).

Не погодившись з постановою про накладення штрафу №ЗП 3610/314/АВ/П/ТД-ФС від 16.01.2020 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18, від 22.04.2020 у справі №160/8902/18, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 Класифікатор професій , затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Проте, взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19.

Суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Згідно із ст. ст.ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №640/1099/19.

Судом встановлено, що між позивачем і ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було укладено цивільно-правові угоди на надання ТОВ Січ-Агро 2012 певних послуг, визначених цими договорами, з оплатою таких послуг відповідно до актів прийому-передачі послуг, які долучені до матеріалів справи.

З укладених ТОВ Січ-Агро 2012 цивільно-правових договорів вбачається, що:

- виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали (п.1.2 договорів);

- виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців виконавець оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами (п.1.3 договорів);

- факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (п.1.4 договорів);

- Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною договору (п.1.5 договорів);

- надані послуги (роботи) виконуються у певний період часу (п.2.1 договорів);

- замовник повинен сформулювати виконавцю чітке завдання (п.3.1 договорів);

- п.4.1 договорів передбачає вартість наданих послуг (виконаних робіт);

- у разі невиконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 5.1 договорів);

- якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін, письмово, не вимагала його розірвання, договір вважається пролонгованим на один рік (п. 6.2 договорів).

Наведені умови цивільно-правових договорів не відповідають ознакам, що притаманні трудовому договору, зокрема з наведених вище норм законодавства, трудовим договором не встановлюється жодних обсягів роботи, строків виконання, не встановлюються жодні акти прийому-передачі, не встановлюється оплата за конкретно виконану роботу, не встановлюються відповідальність за невиконання договору, натомість трудовим договором встановлюються вимоги до працівників, зокрема щодо освіти, досвіду, кваліфікації, певних навичок чи умінь, так як робота за трудовим договором передбачається з визначення однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, тобто трудової функції в діяльності підприємства, проте укладеними цивільно-правовими договорами жодних вимог до фізичних осіб не встановлено.

З матеріалів справи судом встановлено, що замовником за укладеними цивільно-правовими договорами з виплаченої винагороди здійснювались відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ (а.с. 11-29).

Тобто ТОВ Січ-Агро 2012 здійснювалися виплати сум винагород за цивільно-правовими договорами на користь фізичних осіб, а також відрахування та перерахування утриманих сум податкових відрахувань до державного бюджету.

При цьому позивач вказуває, що необхідність залучення фізичних осіб за цивільно-правовими договорами була обумовлена специфікою та сезонністю діяльністю підприємства.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одними з основних видів діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 01.64 Оброблення насіння для відтворення, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с. 123-128).

Також, суд вважає помилковим доводи відповідача стосовно того, що фізичні особи за цивільно-правовими договорами по суті виконували трудові функції, оскільки цивільно-правові договори не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі, і навпаки передбачають умови, що не можуть бути присутніми в трудовому договорі, а обов`язки, передбачені посадовою інструкцією для працівників на підприємстві не дублюють та не співпадають із змістом надання послуг за цивільно-правовими договорами.

При цьому слід відзначити, що відповідачем не було спростовано волевиявлення сторін на укладення вищевказаних цивільно-правових угод та виконання певного виду робіт (послуг) саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах на підставі цивільно-правових угод.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, яким визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, з якого видно, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Судження посадових осіб Держпраці про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третіми особами, які непідтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23.10.2019 у справі №806/2064/18 та від 22.04.2020 у справі №160/8902/18.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно з частиною п`ятої статті 13 цього Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Частиною шостою цієї статті встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд вважає, що твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються наданими доказами.

Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача про присутність у штатному розписі фізичних осіб, щодо правовідносин з якими оскаржуваною постановою на позивача накладений штраф, не спростовує висновку суду та не відповідає фактичним обставинам справи. Так з штатних розписів позивача від 31.01.2018, від 01.11.2018 та від 01.01.2019, копії якого долучені відповідачем до відзиву, не вбачається включення ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до зазначених штатних розписів в періодах, в яких між ними та позивачем діяли відповідні цивільно-правові договори. Наступне (після припинення дії цивільно-правових договорів) працевлаштування деяких з зазначених фізичних осіб до позивача не спростовує вищезазначених висновків суду. Облік робочого часу зазначених осіб в період існування трудових відносин із позивачем, який є відмінним від періодів виконання підрядних робіт, не свідчить про те, що в період дії цивільно-правових договорів між його учасниками існували трудові правовідносини.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі Смирнов проти України від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 Незалежність, дієвість та роль суддів , ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994 року, судді, зокрема, зобов`язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідачем документально не доведено правомірність винесення спірної постанови.

Отже, сукупність вищенаведених, встановлених обставин справи, дає суду підстави вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Січ-Агро 2012 (вул.Центральна, буд. 1-а, с. Новосергіївка, Запорізький район, Запорізька область, 70440; код ЄДРПОУ 38446080) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, буд. 25, м.Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 16.01.2020 №ЗП 3610/314/АВ/П/ТД-ФС, прийняту заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко Олександром Олександровичем, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Січ-Агро 2012 накладений штраф у розмірі 751140,00 грн.

Судові витрати в сумі 11267 (одинадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 11 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Січ-Агро 2012 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг встановленого строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями), з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020.

Суддя Р.В. Кисіль