Рішення

від 08.06.2020 по справі 380/3340/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3340/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

05.05.2020 до Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018;

-зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного надати ОСОБА_1 довідку - розрахунок про розмір не виплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 31.10.2018;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018, 2019 роки, яка передбачена п.12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження військової служби у Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. На звернення від 22.01.2020 до Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 та надання довідки розрахунку даної індексації, надано відповідь якою відмовлено у виплаті індексації грошового забезпечення та надання довідки - розрахунку. Окрім того, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч.І ст.12 Закону № 3551-ХІІ. Позивач має статус учасника бойових дій, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу частини та зняття з усіх видів забезпечення у зв`язку з звільненням з військової служби, відповідачем протиправно не було проведено з ним розрахунків, щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки.

29.05.2020 за вх. №27104 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що Академія є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з приписами ст. 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення та п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Пунктом 14 вказаного Порядку передбачено, що роз`яснення щодо застосування вказаного порядку надає Мінсоцполітики. Листами від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №78/0/66-17, від 08.09.2017 №13700 Міністерство соціальної політики України надало роз`яснення щодо грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до яких проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється у межах фінансових ресурсів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. При цьому зазначений Порядок №1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди. З огляду на викладене у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за оскаржуваний період у Міністерства оборони України не було.

Також станом на момент виключення позивача зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного з ним були проведені усі належні розрахунки, до проведення яких він не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення. Вказує, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення (посадових окладів) військовослужбовців, в тому числі й позивача.

На думку відповідача індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, оскільки вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер та проводиться в разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Також, відповідач вказав, що додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена законодавством України в якості пільги. На відміну від щорічної відпустки, додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Вона не переноситься (не подовжується) на дні тимчасової непрацездатності працівника чи святкові і неробочі дні, що припали на її період. Не використана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, компенсація за не використану таку відпустку не повертається, оскільки вона є додатковою та може використовуватись за бажанням. Відповідно до роз`яснення заступника директора Департаменту - начальника відділу Юридичного департаменту Міністерства оборони України від 03.10.2019 № 298/5/2867 - виплату грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій слід здійснювати у випадках звернення осіб, звільнених з військової служби в установленому законодавством порядку, виключених із списків особового складу, на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили.

Крім вказаного відповідач ствердив про пропуск строку звернення до суду з цим позовом. Позивач виключений зі списків особового складу Академії та з усіх видів забезпечення з 21.10.2019, а позов подав до суду 05.05.2020, що перевищує шестимісячний строк звернення до суду.

У зв`язку з вищенаведеним просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, вважати, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду із позовом.

Ухвалою судді від 07.05.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.

Згідно з витягом з наказу тимчасово виконуючого обов`язки начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №276 від 21.10.2019 майора ОСОБА_1 , начальника навчального курсу факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.10.2019 №2421 з військової служби в запас за підпунктом а (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, визнано таким, що 21.10.2019 справи та посаду здав. Позивача з 21.10.2019 виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення і направлено до Галицько-Франківського ОРВК м. Львова для постановки на військовий облік.

Додаткова відпустка як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів відповідно до пункту 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в період з 2016 по 2019 роки не надавалась.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД, виданим 05.05.2017 Управлінням персоналу штабу командування СВ ЗС України.

22.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 та надання довідки розрахунку даної індексації.

Згідно з листом від 29.01.2020 за №565 ОСОБА_1 повідомлено, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів Для виплати індексації у січні 2016 - лютому 2018 фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. Фінансування на виплату індексації не здійснювалось, відповідно в Академії в цей період індексація грошового забезпечення не проводилась.

22.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки.

Згідно з листом від 29.01.2020 за №566 ОСОБА_1 повідомлено, що роз`яснення заступника директора Департаменту - начальника відділу Юридичного департаменту Міністерства оборони України від 03.10. 2019 року № 298/5/2867 - виплату грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій слід здійснювати у випадках звернення осіб, звільнених з військової служби в установленому законодавством порядку, виключених із списків особового складу, на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили.

Оскільки позивач вважає, що йому протиправно у період з 01.01.2016 по 31.10.2018 не виплачено індексацію грошового забезпечення, а також компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період 2017-2019 роки, що є бездіяльністю, з метою захисту своїх прав звернувся до суду із цим позовом.

Щодо своєчасності звернення позивача із цим позовом до суду суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013, сформовано висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці додаткова заробітна плата це винагорода, за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством та премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Таким чином у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2019 у справі №340/184/19.

Отже строки звернення до суду з вказаною позовною заявою позивачем не пропущено, а доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018; зобов`язання Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 та зобов`язання Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного надати ОСОБА_1 довідку - розрахунок про розмір не виплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 31.10.2018, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-ХІІ від 20.12.1991, у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин (далі Закон №2011-ХІІ).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Абзацом 5 ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії №2017-III від 05.10.2000 установлено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 ст. 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення №1282-XII від 03.07.1991 у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1282-ХІІ) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч. 6 ст. 2 ст. 2 Закону №1282-ХІІ).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ч.ч. 2, 6 ст. 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзаци 1-4 п. 5 Порядку №1078).

Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, 20.11.2019 у справі №620/1892/19, 05.02.2020 у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому КМУ порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 не проведено індексацію грошового забезпечення.

Однак як на підставу для її невиплати відповідач вказує про відсутність належного фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України.

З позиції суду покликання відповідача на те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється лише у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч. 6 ст. 5 Закону №1282-ХІІ, на яку посилається відповідач, не обмежує здійснення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а лише вказує на джерела походження цих коштів.

При цьому слід зазначити, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених ст. 4 Закону №1282-XII для проведення індексації, а зазначає лише про відсутність коштів, передбачених на виплату грошового забезпечення та можливості виплати індексації грошового забезпечення.

Також, суд критично оцінює покликання відповідача щодо відсутності фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України, з огляду на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2015 у справі Кечко проти України (заява №63134/00) сформував висновок, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Отже обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Відповідачем не підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими доказами існування факту відсутності в бюджеті відповідного рівня, з якого він фінансується коштів на індексацію грошового забезпечення, не надходження відповідних фінансових асигнувань на його рахунки для виплати індексації військовослужбовцям за оскаржуваний період. Відповідач не підтвердив також і те, що ним впродовж 2016-2018 років здійснено запити до органів вищого чи центрального рівня щодо додаткових асигнувань для забезпечення виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на телеграму ТВО директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.02.2016 за №248/3/9/1/108 та роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 за №13700/з, від 08.08.2017 за №78/0/66-17, оскільки відповідач повинен діяти відповідно до вимог закону, який має вищу юридичну силу.

Суд звертає увагу відповідачу на те, що невиплата індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулі періоди не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не дотримання цієї гарантії (ненарахування та невиплата індексації) є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також покликання на те, що позивач станом на момент його виключення зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, оскільки з ним були проведені усі належні розрахунки, як на підставу для невиплати індексації не є такими, що спростовують позовні вимоги, з огляду на таке.

Згідно з п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Оскільки грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, а індексація є складовою частиною заробітної плати (грошового забезпечення), сам факт звільнення позивача з військової служби зобов`язував відповідача провести з позивачем повний розрахунок, у тому числі в частині виплати індексації його грошового забезпечення.

Оскільки за період з 01.01.2016 по 31.10.2018, відповідач протиправно, без наявності для цього правових підстав не нараховував та не виплачував позивачу індексацію його грошового забезпечення, його слід зобов`язати вчинити відповідні дії.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 та зобов`язання Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 підлягають задоволенню.

Окрім того, підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного надати ОСОБА_1 довідку - розрахунок про розмір не виплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 31.10.2018.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018, 2019 роки, яка передбачена п.12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно із статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно із пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII та Законі України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

Згідно із абзацом п`ятим статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону № 1932-XII визначено особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, у статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у вказаній адміністративній справі відповідають ознакам типової справи, суд при вирішенні таких позовних вимог враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2019 року у зразковій справі за № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД, виданим 05.05.2017 Управлінням персоналу штабу командування СВ ЗС України.

З огляду на наведене, суд вважає, що при звільненні з військової служби у запас позивач, як учасник бойових дій, мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним за період з 2017 року по 2019 рік календарні дні додаткової відпустки, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, а тому очевидною є протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати такої, відтак позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом не враховуються покликання відповідача на роз`яснення заступника директора Департаменту начальника відділу Юридичного департаменту Міністерства оборони України від 03.10.2019 №298/5/2867 відповідно до якого виплату компенсації у випадках звернення до Академії осіб, звільнених з військової служби та в установленому законодавством порядку виключених із списків особового складу Академії слід здійснювати на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили, як на підставу для невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані ним за період з 2017 року по 2019 рік календарні дні додаткової відпустки, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, оскільки таке роз`яснення не є нормативно правовим актом, а відповідач відповідно до вимог статті 19 Конституції України повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача про те, що позивач при звільненні з військової служби претензій до порядку та терміну розрахунків не мав, щодо його звільнення не заперечував та заяви про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки не подавав суд оцінює критично, оскільки як вже було зазначено вище у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби з ним має бути проведено повний розрахунок за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі виплачена компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, включаючи невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Таким чином, сам факт звільнення позивача з військової служби передбачав обов`язок відповідача провести з ним повний розрахунок в тому числі й у частині виплати грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, включаючи невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ незалежно від того чи звертався він з відповідною заявою (рапортом) до командування військової частини, у якій проходив військову службу.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, судові витрати у виді судового збору з відповідача стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 31.10.2018.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного надати ОСОБА_1 довідку - розрахунок про розмір не виплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 31.10.2018;

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2017, 2018, 2019 роки, яка передбачена п.12 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2020.