Рішення

від 15.06.2020 по справі 400/68/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 р. № 400/68/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКОН-БУД", вул. Мала Морська, 58, м.Миколаїв,54002

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2019 р. № 00004460508 та №00004470508,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКОН-БУД" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач) з вимогами: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.10.2019 року №00004460508 та №00004470508.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем з порушенням приписів діючого законодавства України, а саме: норм Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Конституції України. Господарські операції з контрагентами Позивача, що були описані в акті перевірки зроблені на підставі наданих первинних документів, однак доводи про "дефектність" таких первинних документів жодним чином не обґрунтовані. Щодо ТОВ "Рейка", є рішення по справі 400/1197/19, яким встановлено наявність у даного товариства податкової заборгованості та накладено арешт на кошти та інші цінності. Доводи відповідача стосуються недоліків в господарській діяльності контрагентів, а не ТОВ "Нікон-Буд".

Ухвалою від 13.01.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/68/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивач не мав права на податковий кредит за операціями з придбання товарів та їх подальшої реалізації (виконання робіт), які не мали реального характеру. Перевіркою відповідальністю "Компанія "НІКОН-БУД" встановлено порушення вимог: п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 206 980 грн.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" зареєстровано як юридична особа 13.08.2013 року та з 14.08.2013 року підприємство взято на податковий облік.

З 19.09.2019 р. по 25.09.2019 р. службовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ Імпер Груп за серпень 2018 року, ТОВ Юкрейн Код за жовтень-листопад 2018 року, ТОВ Рейка за листопад 2018 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

За результатом вказаної перевірки 02.10.2019 року Управлінням складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки за № 62/14-29-05-08/38841179 (надалі - Акт перевірки).

На підставі акту перевірки Відповідачем 22.10.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення №00004460508 та №00004470508, якими збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 310 470 грн., та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 80378 грн., відповідно.

Як вбачається з акту перевірки та відзиву, Відповідачем зазначено, що позивач не підтвердив по контрагентах ТОВ Імпер Груп за серпень 2018 року, ТОВ Юкрейн Код за жовтень-листопад 2018 року, ТОВ Рейка за листопад 2018 року законне (легальне) джерело походження товарів, документально оформлених від ТОВ Імпер Груп за серпень 2018 року, ТОВ Юкрейн Код за жовтень-листопад 2018 року, ТОВ Рейка за листопад 2018 року в адресу ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" в серпні, жовтні-листопаді року 2018 року, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців.

Також Відповідач вказав, що вбачається документальне оформлення безтоварних операцій по ланцюгу постачання з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі чого, Відповідач зробив висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" податкового кредиту за серпні, жовтні-листопаді року 2018 року, документально оформлені ТОВ Імпер Груп , ТОВ Юкрейн Код , ТОВ Рейка , які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних/трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, не можуть вважатися належно оформленими документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Як вбачається з акту перевірки позивач мав взаємовідносини з ТОВ Імпер Груп , ТОВ Юкрейн Код , ТОВ Рейка .

Відповідно до акту перевірки позивач придбав у ТОВ "ІМПЕР ГРУП" відповідно до договору поставки від 27.08.2018 року №19/тмц: утеплювач Pinosclo, унифлекс ЄПП аератор покрівельний, сітку з ВР-17мм, розчини будівельні, еврорубероід, унифлекс ЕКП, бетон В15 та керамзитобетон та надало первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення) та відобразило вказані господарські операції у бухгалтерському та податковому обліку, та включив до податкового кредиту за серпень 2018 року у податковій звітності з ПДВ.

Так, ТОВ "РЕЙКА " за договором від 16.11.2018 року №36/СП виконало роботи з капітального ремонту спортивного майданчику Муніципального колегіуму (філія) по вул. Потьомкінській 147-а у м. Миколаєві.

До перевірки ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" надано акти примання-виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 27.11.2018 року №1, №2, №3, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за листопад 2018 року за формою КБ-3 від 27.11.2018 року.Також, позивачем надано відповідачу платіжне доручення від 04.12.2018 року №0000100. Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД".

Щодо взаємовідносин між ТОВ Юкрейн Код суд зазначає наступне.

Між позивачем (замовник) та ТОВ Юкрейн Код (Підрядник) укладено договір від 10.10.2018 №27/СП укладений за яким: Підрядник зобов`язується виконати роботи Капітальний ремонт покрівлі БТДЮ Інгульського району по вул. Космонавтів, 128-а у м. Миколаєві, у встановлений строк, в межах договірної ціни, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити виконану роботу.

Позивачем до перевірки надано: До перевірки ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" надано акти примання-виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 24.10.2018 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за жовтень 2018 року за формою КБ-3 від 24.10.2018 року, акт приймання-передачі будівельних матеріалів від 10.10.2018 року №27/СП, накладну від 10.10.2018 року №КА-0000009. Між позивачем (замовник) та ТОВ Юкрейн Код (Підрядник) укладено договір від 11.10.2018 №29/СП укладений з ТОВ ЮКРЕЙН КОД у м. Миколаєві, укладений за яким: Підрядник зобов`язується виконати роботи Капітальний ремонт приміщень СДЮСШОР №6 по вул. Оліника,11а у м. Миколаєві, у встановлений строк, в межах договірної ціни, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити виконану роботу.

Позивачем до перевірки надано акти примання-виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 24.10.2018 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за жовтень 2018 року за формою КБ-3 від 24.10.2018 року, акт приймання-передачі будівельних матеріалів від 10.10.2018 року №29/СП, накладну від 11.10.2018 року №КА-0000010.

Між позивачем (замовник) та ТОВ Юкрейн Код (Підрядник) укладено договір від 19.10.2018 №30/СП укладений з ТОВ ЮКРЕЙН КОД у м. Миколаєві, укладений за яким: Підрядник зобов`язується виконати роботи Капітальний ремонт трибун, дворового туалету та господарських приміщень стадіона Колос вул. Світанкова, 1а у м. Миколаєві, у встановлений строк, в межах договірної ціни, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити виконану роботу.

Позивачем до перевірки надано акти примання-виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 07.11.2018 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за листопад 2018 року за формою КБ-3 від 07.11.2018 року, акт приймання-передачі будівельних матеріалів від 19.10.2018 року №30/СП.

Висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на тому, що не вбачається документальне оформлення безтоварних операцій по ланцюгу постачання з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Суд не може погодитись з такими твердженнями, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються ПК України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) (надалі - Закон про бухгалтерський облік). Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Цією ж статтею визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно пп. "а", пп. "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/ послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 ПК України.

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд дійшов висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Зміст даної норми не обмежує платника часом проведення податкової перевірки для подання необхідних первинних документів, оскільки документи вилучались правоохоронними органами, тому Позивач має право доводити в процесі судового розгляду обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, відповідно до вимог КАС України, а саме надавати докази до позову, до відповіді на відзив на позов.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 р. в справі №813/3209/15, згідно якої "суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що ненадання позивачем первинних документів під час проведення податкової перевірки, а також на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів, є законною підставою для відмови у позові...".

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, позивачем надано всі первинні документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 ПК України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Вищезазначені факти контролюючий орган не спростував у своєму відзиві на позовну заяву.

Посилання відповідача, на те, що не надані подорожні листи, листи узгодження, заявки та інші документи контрагентів не приймається судом до уваги, оскільки ненадання вказаних документів ніяким чином не можуть вплинути на реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту позивачем.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень податкового органу в обґрунтування протиправності формування позивачем кредиту, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами. Позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше до 4-5 контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує про підміну номенклатури товару.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, вказані доводи підтверджуються усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом: рішення Європейського суду з прав людини від 09,01.2007 (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Таким чином, якщо контрагент здійснював фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство та фізичні особи які мали на це умисел, а не позивач, оскільки останній не має відношення до незаконної діяльності останнього та не був обізнаний про її здійснення та не вчиняв незаконних дій щодо такої діяльності.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Це ж підтверджено Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 р. №3642/6/99-99-19-04-01-15, у якому, зокрема, відзначено, що суб`єкт господарювання не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність, що узгоджується з нормами ч. 2 ст. 61 Конституції щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч.1 ст.55-1 ГК України) наслідком фіктивності суб`єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб`єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб`єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Більше того, "Презумпція добросовісності платника податків" означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов`язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин, будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні були зареєстровані на користь позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами та не надає йому повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, та не позбавляє права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників у ланцюгу постачання.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Відповідачем також не надано до суду будь-яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку позивача.

Натомість Відповідач звернувся до суду та рішенням суду від 23.05.2019 року по справі №400/1197/19 позов було задоволено та накладено арешт на кошти та інші цінності ТОВ "Рейка", достатні для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.

Крім того, рішенням суду по справі №400/2751/19 позов Головного управління ДФС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю " Рейка " код ЄДРПОУ 42408360) задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейка" (код ЄДРПОУ 42408360) в дохід держави податковий борг в сумі 2 879 550,00грн. з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейка", рішення набрало законної сили, по справі видано виконавчий лист.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, належні та допустимі докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, з досліджених судом доказів, встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв`язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення від 22.10.2019 року №00004460508 та №00004470508.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином судові витрати в сумі 5862,72 грн. що підтверджені квитанцією від 09.01.2020 року №0.0.1575302460 підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Миколаївській області.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКОН-БУД" (вул. Мала Морська, 58,Миколаїв,54002 ЄДРЮОФОП 38841179) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001 ЄДРЮОФОП 43144729) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.10.2019 року №00004460508.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.10.2019 року №00004470508.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001 ЄДРЮОФОП 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКОН-БУД" (вул. Мала Морська, 58,Миколаїв,54002 ЄДРЮОФОП 38841179) судові витрати в розмірі 5862,62 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( ОСОБА_1 COV 2, COVID 19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.М. Мельник