Постанова

від 29.10.2020 по справі 400/68/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/68/20 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКОН -БУД до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКОН-БУД" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач) з вимогами: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.10.2019 року №00004460508 та №00004470508, якими збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 310 470 грн., та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 80 378 грн., відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган невірно оцінив обставини господарської діяльності позивача та первинні бухгалтерські документи, складені за її наслідками, що призвело до протиправних висновків перевірки та прийняття незаконних ППР. Позивач вважає безпідставним покладання на нього відповідальності за недоліки господарської діяльності та податкового обліку його контрагентів, оскільки це суперечить принципу індивідуальної податкової відповідальності. Наполягає на реальному виконанні усіх господарських операцій за перевірений період та відповідності первинних бухгалтерських документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , у зв`язку із чим просить визнати протиправними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.10.2019 року №00004460508.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.10.2019 року №00004470508.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м. Миколаїв,54001 ЄДРЮОФОП 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКОН-БУД" (вул. Мала Морська, 58,Миколаїв,54002 ЄДРЮОФОП 38841179) судові витрати в розмірі 5862,62 грн.

В апеляційній скарзі, Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 15 червня 2020 року - скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи та наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться в акті перевірки та були предметом розгляду судом першої інстанції. Так, на думку скаржника, ТОВ КОМПАНІЯ Н1КОН- БУД сформовано суму податкового кредиту за зареєстрованими податковими накладними в Єдиному реєстрі податкових накладних по взаємовідносинам із ТОВ "ІМПЕР ГРУП" за серпень 2018 року, ТОВ "ЮКРЕЙН КОД" за жовтень - листопад 2018 року, ТОВ "РЕЙКА" за листопад 2018 року за нереальними операціями з придбання товарів/послуг, які не вироблялися в обсязі, визначеному у складених документах, та при неможливості їх реального постачання у зв`язку з відсутністю, недостатністю у постачальників необхідного управлінського й технічного персоналу, виробничих активів і матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва, що підтверджується зібраною відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України податковою інформацією (сукупністю об`єктивних і достатніх доказів), яка згідно із п. п. 83.1.2 п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України є підставою для висновків під час проведення перевірки. Також контролюючий орган вказував на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів по ланцюгу постачання.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" зареєстровано як юридична особа 13.08.2013 року та з 14.08.2013 року підприємство взято на податковий облік.

З 19.09.2019 р. по 25.09.2019 р. службовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ «Імпер Груп» за серпень 2018 року, ТОВ «Юкрейн Код» за жовтень-листопад 2018 року, ТОВ «Рейка» за листопад 2018 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

За результатом вказаної перевірки 02.10.2019 року Управлінням складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки за № 62/14-29-05-08/38841179 (надалі - Акт перевірки).

На підставі акту перевірки, Відповідачем 22.10.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення №00004460508 та №00004470508, якими збільшено суму грошового зобов`язання Позивача з податку на додану вартість на загальну суму 310 470 грн., та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 80378 грн., відповідно.

Як вбачається з акту перевірки та відзиву, Відповідачем зазначено, що Позивач не підтвердив по контрагентах ТОВ «Імпер Груп» за серпень 2018 року, ТОВ «Юкрейн Код» за жовтень-листопад 2018 року, ТОВ «Рейка» за листопад 2018 року законне (легальне) джерело походження товарів, документально оформлених від ТОВ «Імпер Груп» за серпень 2018 року, ТОВ «Юкрейн Код» за жовтень-листопад 2018 року, ТОВ «Рейка» за листопад 2018 року в адресу ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" в серпні, жовтні-листопаді року 2018 року, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців.

Також Відповідач вказав, що вбачається документальне оформлення безтоварних операцій по ланцюгу постачання з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження; вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі чого, Відповідач зробив висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" податкового кредиту у серпні, жовтні-листопаді року 2018 року, документально оформлені ТОВ «Імпер Груп» , ТОВ «Юкрейн Код» , ТОВ «Рейка» , які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних/трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, не можуть вважатися належно оформленими документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряє мій період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Імпер Груп» , ТОВ «Юкрейн Код» , ТОВ «Рейка» .

Відповідно до акту перевірки Позивач придбав у ТОВ "ІМПЕР ГРУП" відповідно до договору поставки від 27.08.2018 року №19/тмц: утеплювач Pinosclo, унифлекс ЄПП аератор покрівельний, сітку з ВР-17мм, розчини будівельні, еврорубероід, унифлекс ЕКП, бетон В15 та керамзитобетон та надало первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення) та відобразило вказані господарські операції у бухгалтерському та податковому обліку, та включив до податкового кредиту за серпень 2018 року у податковій звітності з ПДВ.

Так, ТОВ "РЕЙКА " за договором від 16.11.2018 року №36/СП виконало роботи з капітального ремонту спортивного майданчику Муніципального колегіуму (філія) по вул. Потьомкінській 147-а у м. Миколаєві.

До перевірки ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД" надано акти приймання - виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 27.11.2018 року №1, №2, №3, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за листопад 2018 року за формою КБ-3 від 27.11.2018 року. Також, Позивачем надано відповідачу платіжне доручення від 04.12.2018 року №0000100. Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Компанія "НІКОН-БУД".

Також, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Юкрейн Код» (Підрядник) укладено договір від 10.10.2018 №27/СП, за яким: Підрядник зобов`язується виконати роботи- Капітальний ремонт покрівлі БТДЮ Інгульського району по вул. Космонавтів, 128-а у м. Миколаєві, у встановлений строк, в межах договірної ціни, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити виконану роботу.

Позивачем до перевірки надано: акти приймання-виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 24.10.2018 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за жовтень 2018 року за формою КБ-3 від 24.10.2018 року, акт приймання-передачі будівельних матеріалів від 10.10.2018 року №27/СП, накладну від 10.10.2018 року №КА-0000009.

Крім того, між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Юкрейн Код» (Підрядник) укладено договір від 11.10.2018 №29/СП, за яким: Підрядник зобов`язується виконати роботи -Капітальний ремонт приміщень СДЮСШОР №6 по вул. Оліника,11а у м. Миколаєві, у встановлений строк, в межах договірної ціни, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити виконану роботу.

Позивачем до перевірки надано акти приймання-виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 24.10.2018 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за жовтень 2018 року за формою КБ-3 від 24.10.2018 року, акт приймання-передачі будівельних матеріалів від 10.10.2018 року №29/СП, накладну від 11.10.2018 року №КА-0000010.

Також, між Позивачем (замовник) та ТОВ «Юкрейн Код» (Підрядник) укладено договір від 19.10.2018 №30/СП, за яким: Підрядник зобов`язується виконати роботи- Капітальний ремонт трибун, дворового туалету та господарських приміщень стадіону «Колос» вул. Світанкова, 1а у м. Миколаєві, у встановлений строк, в межах договірної ціни, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити виконану роботу.

Позивачем до перевірки надано акти приймання-виконання будівельних робіт за формою КБ-2в від 07.11.2018 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за листопад 2018 року за формою КБ-3 від 07.11.2018 року, акт приймання-передачі будівельних матеріалів від 19.10.2018 року №30/СП.

Як видно з матеріалів справи, склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводився Відповідачем висновком про нереальність господарських операцій, з посиланням на наявність первинних документів, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, відсутність у контрагентів Позивача спеціалізованих робітників та матеріальних ресурсів для надання послуг, необоротних активів підприємства, у тому числі основних засобів, реальних трудових резервів для здійснення статутних видів діяльності підприємства.

Не погоджуючись із вищенаведеними оскаржуваними податковими рішеннями, Позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.201 0№ 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 287 358 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на загальну суму 80 378 грн. , колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України , визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки, більша його частина ґрунтується на підставах порушення контрагентами позивача податкового законодавства.

Таким чином, фактично на підставі вищезазначеної податкової інформації щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «Імпер Груп» , ТОВ «Юкрейн Код» , ТОВ «Рейка» , з питань дотримання вимог податкового законодавства, Відповідач у даному акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності вчинення позивачем господарських операцій з даними контрагентами та завищення позивачем суми податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС та інформації наданої іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, проте така податкова інформація, носить інформативний характер та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що Податковий кодекс України не встановлює обов`язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач, як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця. Припущення Відповідача про невиконання постачальниками зобов`язання зі сплати податку до бюджету, не є підставою для позбавлення Позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, який виконав усі передбачені Податковим кодексом України умови щодо його отримання.

Податковим кодексом України не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов`язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позивач не має правових підстав перевіряти чи включена контрагентами постачальника сума податку на додану вартість від реалізованих товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов`язань.

При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку позивача.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а в разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд правильно зазначив, що за обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Колегія суддів також відхиляє посилання контролюючого органу на наявні кримінальні провадження № 42019000000000638, № 3201804000000022 відносно ТОВ «Імпер Груп» за ТОВ «Юкрейн Код» , ТОВ «Рейка»за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 5ст. 27, ч.3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки, контролюючим органом не надано доказів наявності вироків в зазначених кримінальних провадженнях.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення продавцем правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому невиконання своїх податкових зобов`язань контрагентами платника податків не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував. Також, наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб`єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов`язкової ознаки для визнання правочинну недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Згідно зі ст. 242 КАС України,рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКОН -БУД до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного судового рішення 29.10.2020р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.