Ухвала

від 15.06.2020 по справі 420/2616/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2616/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Пивовар Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:

скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 105936851212 номер запису про право власності - 16981669, здійснену 05.10.2016 року державним реєстратором Драган Денисом Ігоровичем Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,74 га, кадастровий номер 5121281200:01:001:0085, розташовану на території Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області та Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31943336 від 20.10.2016 року державний реєстратор Драган Денис Ігорович Миколаївська районна державна адміністрація Одеської області, на підставі якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,74 га, яка розташована на території Маринівської сільської ради кадастровий номер 5121281200:01:001:0085.

зобов`язати Головне Територіальне управління юстиції в Одеській області внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухомі майно: у розділі Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1059362851212, номер запису про право власності: 16981669 у графі кадастровий номер : виключити - 5121281200:01:001:0085 та записати - 5121282900:01:002:0085;

зобов`язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності за суб`єктом ОСОБА_1 на земельну ділянку №3 сільськогосподарського призначення пл. 5,97 га, яка розташована на масиві НОМЕР_1 на території Гуляївської сільської ради Березівського району Одеської області кадастровий номер 5121281200:01:001:0085 на підставі Державного акту серії 11-ОД №071076 на право приватної власності на землю, виданого 30.07.2003 року Березівською районною державною адміністрацією 30.07.2003 року.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача, 01.06.2020 року до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому просить закрити провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим.

В судове засідання 11.06.2020 року сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника ГУ ТУЮ в Одеській області. В клопотанні також зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Враховуючи неявку сторін, відсутність потреби щодо заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши питання предметної юрисдикції даної справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Отже, вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що пов`язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень

В свою чергу, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приписами ч.3 ст.19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права власності і відсутністю такого права у ОСОБА_2 і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про закриття провадження підлягає задоволенню, а провадження у даній справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Керуючись ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачі - ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 256 КАС України.

Суддя Марин П.П.

.